1.Проблема збереження гумусу в грунтах України

Наявність гумусу в ґрунті є основною ознакою, яка відрізняє його від породи. З ним пов’язана жива природа ґрунту, обмінні біохімічні процеси, які проходять в ньому, придаючи ґрунту властивості саморегулюючої системи. Гумус служить не тільки біоенергетичною основою родючості, але і виступає регулятором усіх ґрунтових процесів, маючи властивість закріпляти різні речовини (фосфор, калій, ртуть, кадмій, нікель і ін.) у верхніх шарах ґрунту, не допускаючи їх засвоєння рослинами, що може призвести до токсикації організму людини. Гумус поліпшує фізичні властивості ґрунту, його щільність, водопроникність, вологоємкість, підвищуючи тим самим його буферність. Але сам гумус ще не є «поживою» для рослин. Лише в процесі своєї мінералізації створюються умови поповнення запасів доступних для рослин поживних речовин (сполучення азоту, фосфору, калію, кальцію, магнію, заліза і інших елементів), балансування різного роду відхилень, зумовлених внесенням мінерального живлення.

На жаль, коли верх взяло споживацьке використання орних земель без врахування таких законів землеробства, як закон повернення речовин, закон незамінності факторів, звичним явищем стало від’ємний баланс гумусу, в результаті чого знижується природна родючість ґрунту, втрачаються його інші цінні властивості.

Порівнюючи гумусність ґрунтів часів В.В. Докучаєва (1882 р.) із сучасним станом, можна простежити, що за сторічний період втрати гумусу в ґрунтах Полісся складали 18,9 %, в Лісостепу – 21,9 %, в Степу – 19,5 %. Причому, середньорічні втрати гумусу за останні 20-25 років у порівнянні із темпами втрат за попередні 80 років у Лісостепу зросли в 1,65 рази, Степу – 2,4, на Поліссі – у 8 разів. Така ситуація зумовлена, наприклад, відсутністю гармонійної єдності економічних та екологічних інтересів суб’єктів господарювання на землі. Незаперечним є той факт, що останні ставлять перед собою завдання отримання тільки економічного інтересу від використання землі. Це стало причиною того, що, наприклад, на виплеканих упродовж тисячоліть багатих чорноземах Миколаївщини вміст гумусу у ґрунті складає 3,22 %, при його оптимальному вмісті 6,2 %.

Певна річ, при нижчих показниках урожайності сільськогосподарських культур втрати гумусу зумовлені виносом урожаєм сільськогосподарських культур будуть нижчими, а при вищих – відповідно ще вищими.

Якщо негативні тенденції зменшення концентрації гумусу в ґрунтах України збережуться і у подальшому, то земля втратить свої властивості головного засобу виробництва. Ґрунт з меншим за критичний рівнем гумусу не забезпечить сіль-ськогосподарські культури органічною речовиною, яка є частиною продукції, і ці речовини не-обхідно буде вносити штучним шляхом. Тобто втратиться ознака предмету праці. Мінералізація гумусу українських чорноземів призведе до суттєвого зменшення або повної втрати природної родючості і зникне ознака засобу праці. Земля перетвориться на провідну систему передачі рос-линам повітря, води, штучних поживних речовин і стане лише просторово-операційним базисом.

Гумус є визначальним елементом ґрунту як предмета праці, як органічної речовини, яка виноситься урожаєм сільськогосподарських культур. Він також є визначальним елементом ґрунту як засобу праці, як один з головних елементів складних взаємопов’язаних власти-востей і режимів ґрунту, які зумовлюють родючість.

З втратою гумусу нижче критичного рівня ґрунт втрачає ознаки основного засобу вироб-ництва сільськогосподарської продукції, залишивши за собою ознаки лише просторовоопераційного базису.

Відтворення гумусу забезпечується внесенням органічних добрив нормою 15-20 т/га, розши-ренням посівів багаторічних та однорічних трав у структурі посівних площ, впровадженням ор-ганічного землеробства, ЕМ-технологій.