3.Спільні риси та відмінності екотопу штучних і природних екосистем

Екотоп - певний комплекс екологічних факторів (повітряний, водний, температурний, мінерального живлення, температурно-радіаційний та ін.) на певній ділянці земної поверхні. Складається з кліматопа і едафотопа та / або гідротопа.

Агроекосистеми на відмінну від природних екосистем формують для отримання максимально можливої кількості продукції, яка слу- гує першоджерелом харчових, кормових, лікарських і сировинних ресурсів, тобто функції агроекосистем в основному обмежуються по- стачанням засобів життя. Характерна особливість сільськогосподарських екосистем у тім, що вони є продуктом трансформування природних. Трансформуючиприродні екосистеми в сільськогосподарські, людина змінювала живі і неживі компоненти природних комплексів: рослинний і тварин-ний світ, ґрунт, воду, атмосферу. Рослини природної флори знищували, замінювали на нові, потрібні для задоволення потреб людини.  Зникло багато видів рослин, диких тварин, їх замінили свійські. У сільськогосподарських екосистемах ланцюги живлення залу- чені в сферу діяльності людиниВажливою особливістю агроекосистем є цілеспрямовані або на-вмисні антропогенні зміни умов життя культурних рослин і свійських тварин. Штучний добір і селекція рослин і тварин супроводжувались перебудовою інших компонентів екосистем — ґрунту, води тощо.. Сільськогосподарські екосистеми різняться від природних характером їх регулювання та керування ними. Природні біоценози є саморегулювальними, самовідтворювальними системами. В усіх сіль-ськогосподарських екосистемах (польових, садових, пасовищних,  фермських) механізми саморегулювання і самовідтворення порушені. Процеси, які відбуваються в агроекосистемах, регулюються не  стільки механізмами саморегулювання і самовдосконалення, скільки людиною. Людина виконує роль «внутрішнього» і «зовнішнього» регулятора. В міру поглиблення інтенсифікації і спеціалізації сіль-ськогосподарського виробництва характер керування агроекосистемами змінювався, ставав дедалі менше «внутрішнім» і все більше «зовнішнім». Упродовж більшої частини історії сільського господарства США основним регулятором сільськогосподарських економічних екосистем був фермер, зацікавлений у тім, щоб передати ферму своїм нащадкам у найліпшому стані. Сільськогосподарські екосис-теми, керовані фермерами, пристосовувались до місцевих екологічних умов, реагували на них адекватно. Останнім часом регуляційні функції від фермера переходять до інших власників — корпорацій, кооперативів, федерального уряду, які знаходяться далеко від господарств (ферм) і зацікавлені не стільки у збереженні сільськогосподарських угідь, скільки в отриманні максимальної кількості рослинницької і тваринницької продукції.

відміні ознаки	природ	штучні
біолог.різноманіття	високе	низьке
замкненість кругообігу речовин	високе	низьке
необхідність надходження систем в єкосистему ззовні	відсутня	висока
вилуч.оганічної речовини з екосис	майже відсут	відбув. Постійно
трофічні ланцюги	довгі	короткі
ерозія	слабка	сильна
процеси саморегулюції	спостерігаються	різкопослаблені
стійкість	висока	низька
приклади	ліс, озеро,калюжа	поле, парк,пасовіще

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 19