- •1.Визначення та завдання дисципліни «Агроекологія»
- •2. Шляхи забруднення навколишнього середовища мінеральними добривами
- •3. Санітарно-гігієнічна характеристика відходів тваринницьких комплексів
- •1.Сучасні екологічні проблеми агропромислового виробництва
- •2.Проблема втрат азоту з добрив і заходи щодо їх попередження
- •3.Механічна очистка рідких стоків тваринницьких ферм
- •1.Зв’язок аграрної екології з екологічними та агропромисловими дисциплінами
- •2.Шляхи поліпшення використання туків і зменшення їх втрат у навколишнє середовище
- •1.Методика агроекологічних досліджень
- •3.Біологічна очистка стоків тваринницьких ферм
- •2.Нітрати, їх природа та вплив на здоров’я
- •3.Хімічна очистка стоків тваринницьких ферм
- •Агроекосистеми та їх відмінність від екологічних.
- •Заходи щодо запобігання надлишкового накопичення нітратів у продукції сільського господарства.
- •3.Очистка рідких стоків тваринницьких ферм
- •Екзаменаційний білет № 6
- •1.Структура агробіогеоценозів
- •2.Еколологічно безпечне використання мінеральних добрив під сільськогосподарські культури.
- •3.Знезараження твердих відходів тваринницьких ферм
- •1.Агрофітоценоз та його характеристика
- •2.Сучасні засоби попередження втрат азоту з мінеральних добрив.
- •3.Переробка твердих відходів тваринницьких ферм за допомогою синантропних мух
- •1.Просторова структура агробіогеоценозів
- •2.Вплив пестицидів на довкілля
- •3.Переробка твердих відходів тваринницьких ферм та інших органічних матеріалів при допомозі каліфорнійського червоного черв’яка
- •1.Типи взаємовідносин між організмами в агробіогеценозах
- •2.Шляхи забруднення довкілля пестицидами.
- •3.Визначення екологічно чистої та екологічно безпечної продукції харчування
- •1.Сучасний стан земельних угідь України.
- •2.Потенційна загроза від пестицидів
- •3.Історія розвитку наукових основ і практичних підходів до виробництва екологічно безпечної продукції
- •Причини деградації грунтів.
- •2. Профілактичні засоби захисту рослин від шкідливих організмів.
- •3. Західна модель альтернативного землеробства.
- •1.Родучість грунтів України: як її зберегти.
- •2.Агротехнічні заходи боротьби зі шкідливими організмами.
- •3.Українська модель альтернативного землеробства.
- •1.Ерозія грунту як фактор його деградації
- •2.Біологічні методи захисту рослин від шкідливих організмів
- •3. Перспектива альтернативного землеробства в Україні
- •1.Проблема збереження гумусу в грунтах України
- •2.Фітоцетичний напрям в боротьбі зі шкідливими організмами
- •3.Добір господарств для виробництва екологічно чистої продукції
- •Енергетичний потенціал грунту : як його покращити
- •Мікробіологічний напрям у захисті рослин від шкідливих організмів
- •3.Екологічний паспорт агропромислового підприємства
- •1.Роль грунтової біоти в покращенні родючості грунту та його санітарного стану
- •2.Феромони , як альтернатива пестицидам
- •3.Проблема сертифікації екологічно чистої продукції за кордоном та в Україні
- •1.Санітарно-гігієнічний стан сільськогосподарських угідь України та Миколаївскої області
- •2.Використання антибіотиків,вірусних,грибкових та інших препаратів для захисту рослин
- •3.Народні засоби боротьби з шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур
- •1.Фізична деградація грунту-причини виникнення та заходи по її попередженню
- •2.Хімічний метод боротьби зі шкідливими організмами та його перспектива
- •3.Спільні риси та відмінності екотопу штучних і природних екосистем
- •1.Техногенно забруднені землі та проблема їх використання в апв
- •2. Застосування репелентів та антрактантів у боротьбі зі шкідниками рослин
- •3.Заходи щодо екологічно безпечного використання техногенно забруднених грунтів у апв
- •Проблема створення збалансованих агроландшавтів
- •2. Інтегрований захист рослин від шкідливих організмів
- •3.Специфіка накопичення токсикантів у сільськогосподарській продукції
- •1.Методичні підходи до створення збалансованих агроландшафтів
- •2.Заходи щодо безпечного застосування пестицидів
- •3.Проблеми формування агроландшавтів за умов земельної реформи
- •1.Основні елементи сучасного агроландшафту
- •2.Створення біологічного різноманіття в агросистемах як важливий напрямок зменшення чисельності шкідливих організмів
- •3.Заходи по охороні водних джерел від забруднення в процесі сільськогосподарського виробництва
- •1.Кислотні дощі : їх вплив на грунт та вирощування рослин
- •2.Випасання тварин та його вплив на довкілля
- •3.Основні забруднювачі довкілля в апв
- •1.Вплив сільськогосподарського виробництва на атмосферне повітря
- •2.Заготівля кормів для тварин та їх вплив на навколишнє середовище
- •3.Агроекологічний моніторинг та його структура
- •1.Вплив агропромислового виробництва на водні джерела
- •2.Характеристика відходів тваринницьких ферм
- •3.Об’єкти агроекологічного моніторингу
- •1.Характер негативного впливу мінеральних добрив на довкілля
- •2.Вплив відходів тваринницьких комплексів на довкілля
- •3.Моніторинг грунтового покриву
3. Санітарно-гігієнічна характеристика відходів тваринницьких комплексів
Інтенсифікація тваринництва потребує правильного використання відходів які нагромаджуються у великій кількості в зонах діяльності тваринницьких комплексів. У зонах тваринницьких комплексів основними проблемами, які мають екологічне значення, є евтрофікація водойм, можливе нагромадження патогенних мікроорганізмів, забруднення атмосферного повітря сірководнем, аміаком, молекулярним азотом та іншими сполуками. Забруднення навколишнього середовища визначається складом гнойових стоків, який залежить від таких основних факторів: виду сільськогосподарських тварин, їх чисельності, якості та кількості корму, росту, статі й маси тварин, напряму тваринництва, способу утримання, а також способів видалення гною. До складу гнойових стоків належать: екскременти тварин, залишки кормів, вовна, щетина і технологічна вода. На атмосферу суттєво впливає неправильне зберігання і
використання безпідстилкового гною. Рідкий гній містить значну кількість патогенних організмів, при анаеробному його розкладі утворюються шкідливі гази, а також жирні кислоти, аміни та інші сполуки з неприємним запахом. Тому при відсутності належного контролю за його збереженням і використанням створюється реальна загроза поширення інфекційних хвороб у зоні тваринницьких комплексів. Внесення безпідстилкового гною і тваринницьких стоків від великої рогатої худоби і свиней у грунт призводить до бактеріального його зараження. Патогенні бактерії зберігаються в грунті полів зрошення протягом 4-6 місяців і сільськогосподарські культури, які вирощуються на таких полях також заражені цими бактеріями. Тваринницькі комплекси забруднюють поверхневі водойми, підземні води і гнойова рідина викликає отруєння водних організмів. У воді підвищується рівень аміаку і зменшується рівень кисню.( утилізація: рідкий гній – пересувними засобами або насосами)
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 2
1.Сучасні екологічні проблеми агропромислового виробництва
Агропромисловий комплекс (АПК) є одним із найвідчутніших чинників впливу на довкілля. Деякі вчені навіть віддають йому першість за рівнем антропогенного навантаження
У XX ст. вплив АПК на довкілля посилився з інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, а саме: механізацією багатьох процесів, надмірною розораністю території та глибокою оранкою, хімізацією та водною меліорацією, високою концентрацією виробництва тощо.
Процес механізації сільськогосподарських робіт, який інтенсивно відбувався у XX ст., негативно позначився на якості ґрунту, його родючості. Парк тракторів в Україні за повоєнні роки зріс більш як у 90 разів, автомобілів у сільськогосподарському виробництві — у 2000 разів. Сільськогосподарська техніка, що працювала на полях України, вирізняється громіздкістю, великою вагою і потужністю. Це призводить до переущільнення орного і підорного горизонтів. Порушуються водний і повітряний режими, режим живлення ґрунтів, руйнується їхня структура, важчає механічний склад, у 2—10 разів зменшується водопроникність ґрунту. Це призводить до збільшення поверхневого стоку, зниження родючості, а значить, і врожаю на 10—30 %. Особливо згубно проявляється переущільнення на зрошуваних землях. Утворення штучного підпору води на межі орного і підорного горизонтів веде до порушення режиму ґрунтових вод і утворення різновидності перезволожених земель — мочарів. Розв’язати проблему переущільнення ґрунтів можна лише комплексно: модернізацією техніки, зниженням тиску на ґрунт колісних і гусеничних тракторів, скороченням числа проходів техніки полем. Ця проблема успішно вирішується запровадженням ґрунтозахисних екосистем обробітку землі та відповідної техніки.
Одним із напрямів інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є хімізація, яка передбачає внесення в ґрунти як хімічних добрив, так і використання пестицидів.
Необхідність застосування пестицидів, хімічних засобів захисту рослин від дії бур’янів, шкідливих комах, грибкових захворювань викликається масовими спалахами різноманітних шкідників.
У сільському господарстві України використовувалося понад 50 найменувань мінеральних засобів. Застосування мінеральних добрив і пестицидів дозволяє збільшити врожай, проте має негативні екологічні наслідки: 1) накопичуючись у рослинах, вони харчовими ланцюгами потрапляють до організму людини; 2) забруднюються підземні й поверхневі води; 3) гине флора і фауна; 4) знижується урожайність через загибель мікроорганізмів у ґрунті.
Особливу проблему становить забруднення природних вод біогенними речовинами, а надто — азотними сполуками.
Накопичення токсичних речовин у рослинах залежить від забезпечення їх елементами живлення. Так, нестача у ґрунті азоту, сірки, бору посилює процес накопичення пестицидів у рослинах. Пестициди — особливо небезпечні для живих організмів. Надходячи до організму людини трофічними ланцюгами, вони зумовлюють органічне враження печінки, нирок, знижують імунітет.
Низка проблем виникла і в процесі такого напряму інтенсифікації сільського господарства, як меліорація. Меліорація — це система заходів, пов’язаних із докорінним поліпшенням властивостей ґрунтів і спрямованих на підвищення їхньої родючості.
Тривале зрошення спричинює низку екологічних проблем. Головна з них — це вторинне засолення ґрунтів, що виникає за надмірного зрошення і високого рівня ґрунтових вод.
Із зрошенням пов’язана також проблема раціонального використання води.
Через 25 років після початку проведення осушувальних меліорацій земель в Україні виникли небезпечні екологічні зміни водного балансу території та порушення режиму підземних вод, небажані зміни в гідроекологічному режимі з частими катастрофічними повенями, посилилися процеси деградації ґрунтів і зменшення продуктивності сільськогосподарських угідь.
Уздовж меліоративних систем знижується рівень ґрунтових вод. Зони впливу меліоративних систем не стабілізуються в часі, а постійно збільшуються, перекриваючи одна одну.
Зниження ґрунтових вод призвело до збільшення кількості посушливих днів, зменшення вологості повітря, а це своєю чергою обумовило зменшення продуктивної вологи і зниження урожайності в середньому від 20 до 70 %.
Серйозні проблеми виникають і через функціонування тваринницьких комплексів.
Не уникла екологічних проблем і переробна ланка АПК. Велика кількість переробних підприємств цукрової, молочної, м’ясної, олійної, овочевої промисловості позбавлена елементарних очисних споруд. Устаткування й технологія застаріли. Значне поширення їх на території України веде до забруднення атмосфери, малих річок, озер, куди скидаються відходи.