1. Агроекосистеми та їх відмінність від екологічних.

Агроекосистеми на відмінну від природних екосистем формують для отримання максимально можливої кількості продукції, яка слугує першоджерелом харчових, кормових, лікарських і сировинних ресурсів, тобто функції агроекосистем в основному обмежуються постачанням засобів життя.

Основні відмінні особливості функціонування природних екосистем і агроекосистем.

1. Різне напрямок відбору. Для природних екосистем xaрактерен природний відбір, який веде до фундаментального їх властивості – стійкості, відкидаючи нестійкі, нежиттєздатні форми організмів їх спільнот.

Агроекосистеми створюються і підтримуються людиною. Головним тут є штучний відбір, який спрямований на підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Нерідко врожайність сорту не пов'язана з його стійкістю до факторів навколишнього середовища, шкідливими організмами.

2. Різноманітність екологічного складу фітоценозу забезпечує стійкість продукційного складу в природній екосистемі при коливанні в різні роки погодних умов. Пригнічення одних видів рослин призводить до підвищення продуктивності інших. В результаті фітоценоз і екосистема в цілому зберігає здатність до створення певного рівня продукції в різні роки.

Агроценоз польових культур – спільнота монодомінантное, а нерідко і односортових. На всіх рослинах агроценозу дію несприятливих факторів відбивається однаково. Не може бути компенсовано пригнічення росту і розвитку основної культури посиленим зростанням інших видів рослин. І як результат, стійкість продуктивності агроценозу нижче, ніж у природних екосистемах.Наявність різноманітності видового складу рослин з різними фенологічними ритмами дає можливість фітоценозу як цілісній системі здійснювати безперервно протягом усього вегетаційного періоду продукційний процес, повно і економно витрачаючи ресурси тепла, вологи та поживних елементів.

2. Заходи щодо запобігання надлишкового накопичення нітратів у продукції сільського господарства.

Основні причини накопичення це нераціональне застосування азотних добрив, порушення агротехніки обробки сільськогосподарських культур

Щоб запобігти надлишковому накопиченні нітратів у рослинах, необхідно, регулювати кількість мінерального азоту в грунті, створювати умови найбільш продуктивного використання азоту , що використовується для формування врожаю.

На нагромадження азоту в рослинах також впливає освітленість , співвідношення поживних елементів у середовищі, агротехніка, погодні умови. Затінення рослин (азот має перевагу над фосфором та калієм) і дощова погода сприяють нагромадженню нітратів у рослини.

Овочеву продукцію з низьким вмістом азоту можна отримувати при помірному живленні азотом в період інтенсивного росту листкового апарату. Необхідно вирощувати культури після таких попередників ,як однорічні та багаторічні трави, систематично вносити органічні добрива-гной та сидерати.

Вміст нітрату у бульбі зменшується на 30% при внесенні молібдену.

При вирощуванні моркви та петрушки рекомендовано розпушення міжрядь за допомогою ротаційної мотиги на відстані не більше 7 см від рослин за декілька днів до збирання врожаю. У буряків за день до збирання підрізують коріння бурякопідіймачами. Внаслідок такого обробітку обривається основна маса всмоктуваного коріння ,що різко зменшую надходження в рослини води і поживних речовин, в тому числі азоту у нітратній формі. Але продовжується процес асиміляції(розбавлення) у листках рослин і надходження в коренеплоди вуглеводів ,що сприяє перетворенню нітратів у інші азотні форми. Завдяки цьому їх зміст зменшується.

Втратам нітратів можна запобігти за допомогою регулювання строків і способів внесення добрив у поєднанні з комплексом прийомів протиерозійного обробітку ґрунту.