3.Очистка рідких стоків тваринницьких ферм

Процеси окислення й інактивації протікають у спеціальних спорудах — біологічних фільтрах, аеротенках, біологічних ставках, на полях зрошення і фільтрації.

Біологічні методи знезараження стічних вод ґрунтуються на хімічному окисленні органічних речовин і подавленні або знищенні патогенних мікроорганізмів активним, мулом чи плівкою. Біологічні фільтри являють собою металеві або залізобетонні резервуари, заповнені фільтрувальним матеріалом (шлак, керамзит, гравій, пластмаса, щебінка та інші).

Аеротенки використовують для біологічного очищення великої кількості стічних вод. Вони являють собою бетонні або залізобетонні резервуари, через які повільно протікає суміш активного мулу і попередньо відстояної стічної рідини. Для підтримання мулу в завислому стані й подачі кисню рідину безперервно аерують.

Біологічні ставки — окислювальні (аеробні) й відновні (анаеробні) — дуже поширені при очищенні стічних вод свинарських комплексів у природних умовах. Інтенсифікація знезараження стічних вод у біологічних ставках досягається за допомогою аерування їх мікроводоростями. Останні активно поглинають мінеральні сполуки, підлужують середовище до рН 9—10, що сприяє інгібуванню сапрофітної й патогенної мікрофлори.

Для очищення стічних вод можна також використовувати екотоли , які утворюються в ґрунті при аеробному розкладі рослинних решток сапрофітними мікроорганізмами і служать, мабуть, попередниками гумінових сполук. Якщо такі стічні води скидають у технологічний ставок, то після застосування екотолів залишену частину забруднювачів можна виділити в осад за допомогою солей заліза чи алюмінію. Пізніше рослини із ставків можна зібрати і спалити, а попіл відправити на відповідні підприємства. Така технологія очищення дає можливість створити безвідходні виробництва.

Одним із способів очищення стоків тваринницьких комплексів є використання їх для поливу сільськогосподарських культур. При зрошуванні стічними водами відбувається їх ґрунтове доочищення, що створює сприятливі умови для охорони навколишнього середовища, і дає змогу одержувати гарантовано високі врожаї.

Екзаменаційний білет № 6

1.Структура агробіогеоценозів

Агробіогеоценоз - екосистема зі штучно створеним біотичним угрупованням (біогеоценозом), що дає с.-г. продукцію. Агробіогеоценоз перебуває в безпосередньому взаємозв'язку з природними умовами середовища – грунтом, грунтовою та атмосферною вологою, мікроорганізмами. Основа Агробіогеоценозу – штучний фітоценоз (с.-г. культури). Характеризується нестійкістю, нездатністю до тривалого існування без пост, підтримання людиною.

Перехід одного біогеоценозу в інший в просторі або в часі супроводжується зміною станів і властивостей всіх його компонентів і , отже , зміною характеру биогеоценотического метаболізму. Межі біогеоценозу можуть бути простежені на багатьох з його компонентів , але частіше вони збігаються з межами рослинних угруповань ( фітоценозів ) . Товща біогеоценозу не буває однорідною ні за складом і станом його компонентів , ні за умовами і результатами їх біогеоценотіческое діяльності . Вона диференціюється на надземну , підземну , підводну частини , які в свою чергу діляться на елементарні вертикальні структури - біо- геогорізонти , дуже специфічні за складом, структурою і станом живих і відсталих компонентів. Для позначення горизонтальної неоднорідності , або мозаїчності біогеоценозу введено поняття біогеоценотіческіх парцелл . Як і біогеоценоз в цілому , це поняття комплексне , так як до складу парцелли на правах учасників обміну речовин і енергії входять рослинність , тварини , мікроорганізми , грунт , атмосфера.