1. Проблема створення збалансованих агроландшавтів

Перш за все виникає запитання, які показники повинні засвідчувати, що сформований агроландшафт є збалансованим? На наш погляд, основними критеріями, що характеризували б стабільність агроландшафту можуть стати: припинення деградаційних процесів і збереження енергетичного потенціалу ґрунту.

Ступінь деградації ґрунту можна визначити за такими показниками, як товщина гумусового горизонту, вміст гумусу та основних елементів живлення в орному шарі ґрунту, реакція грантового розчину, наявність важких металів, залишків пестицидів, інших токсичних речовин. Інші властивості й показники, що характеризують характер деградованості ґрунту, визначають, виходячи зі специфіки конкретного агроландшафту. Енергоємність ґрунту, або енергоємність органічної речовини ґрунту, визначають за допомогою спеціальних приладів, а за їх відсутності – розрахунковим шляхом за вмістом органічної речовини та основних елементів живлення рослин у кореневмісному шарі ґрунту. Така робота має проводитися під час конятруювання агроландшафту і через 10 років його функціонування. Раніше важко буде вловити зміну вказаних показників. Якщо при порівнянні ступеня деградації та енергоємності ґрунту під час створення агроландшафту й після 10-річного його існування будуть встановлені негативні тенденції, потрібно знайти причини такого становища та усунути їх, здійснивши корегування даного агроландшафту. Наступним кроком у цій справі є агроландшафтне районування земель сільськогосподарського призначення. Межі агроландшафтів повинні проходити по природних рубежах і не прив’язуватися до існуючих меж господарств. На цьому етапі взагалі не слід зважати на господарства, які розміщені на тому чи іншому водозборі.

2. Інтегрований захист рослин від шкідливих організмів

Потенційна загроза пестицидів, їх нагромадження в навколишньому середовищі потребують наукового пошуку і розробки підходів до організації захисних заходів. Такими є інтегровані системи захисту рослин, які мають природоохоронний напрямок, їх проводять і планують з урахуванням особливостей розвитку шкідливих організмів і рослин, що ними пошкоджуються, а також зональних особливостей застосування.

Комплексом профілактичних заходів, які входять до системи, треба створювати умови, що пригнічують популяції шкідників та збудників хвороб і позбавляють їх можливості зберігатися в резерваціях у несприятливі сезони року. Поряд із цим, системи повинні передбачати використання стійких сортів і гібридів, а також активні методи боротьби з шкідливими організмами шляхом раціонального застосування пестицидів, мікробіопрепаратів і ефективних ентомофагів.

Обов'язковою передумовою успішного функціонування інтегрованих систем є знання закономірностей формування шкідливої й корисної фауни і збудників хвороб у конкретному агробіоценозі, про що було викладено в попередньому розділі.

Інтегровані системи заходів включають методи боротьби в такій збалансованій послідовності, при якій максимально зберігається вплив корисних факторів зовнішнього середовища і виключається можливість забруднення навколишнього середовища шкідливими речовинами.

Інтегровані системи включають такі методи боротьби з шкідниками: агротехнічний, біологічний, хімічний, фізичний, механічний, карантин рослин.