3.Проблеми формування агроландшавтів за умов земельної реформи

Ландшафти України підтримувалися у гармонійному стані лише до першої половини ХІХ століття, тобто до ліквідації кріпосництва, після якого розпочалося систематичне вирубування лісів у лісостеповій, осушення земель у поліській та розорювання у степовій зонах.

В сучасному сільському господарстві особливого значення набуває формування на тривалий час екологічно стійкого (здорового) та ефективного агроландшафту. Це означає, що агроландшафт, поряд з досягненням найвищої продуктивності, повинен такою ж мірою виконувати захисні природоохоронні та естетичні функції. Цього можна досягти при створенні максимальної екологічної різноманітності території, що інтенсивно використовується. Вона дасть змогу протидіяти тим однобічним навантаженням, що виникають при господарському освоєнні території (обробіток ґрунту, внесення добрив, пестицидів тощо), тобто створити умови для запобігання ерозійних процесів, забруднення водоймищ і повітряного басейну, інакше кажучи, забезпечити екологічну стабільність ландшафту

Проблема формування і охорони агроландшафтів протягом останніх років є однією з основних у сільському господарстві. Однак в землеробстві ландшафтний підхід знаходиться ще в початковій стадії. При цьому агроландшафт трактується як реальна екологічна одиниця вищого, ніж екосистема, рангу.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 22

1.Основні елементи сучасного агроландшафту

Агроландшафт — це антропогенний територіальний комплекс, в яко-|му природна рослинність на більшій його частині замінена агрофітоценозами (посівами, багаторічними насадженнями) і може розглядатися також як пейзаж сільської місцевості (Жарінов В.І., Довгань С.В., 2008). Сучасні агроландшафти створені з різних елементів агроекосистем - ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень, незначних за площею ареалів лісів, чагарників, природних лук, боліт, торфовищ, а також доріг, комунікацій і споруд. Вони складають структуру агро-ландшафту і екологічне різноманіття, які обумовлюють його стабільність і продуктивність. Природні системи здатні до саморегуляції, вони спроможні збері-ги себе і повертатись у стан рівноваги із середовищем після незначних втручань природних або антропогенних факторів.

Природні системи здатні до саморегуляції, вони спроможні зберігати себе і повертатись у стан рівноваги із середовищем після незнач-них втручань природних або антропогенних факторів.

Склад і співвідношення елементів сучасного агроланшафту різко погіршились. На сьогодні непорушених господарською діяльністю природних ландшафтів майже не залишилось. Збільшилась розора-ність, особливо схилових земель, зменшились площі природних кор-мових угідь, заповідно-охоронних територій. Водночас значно збіль-шився рівень урбанізованих та індустріальних територій.

Екологічну сталість ландшафту визначають: оптимальний водний режим, управління його витратними статтями, особливо поверхневим стоком під час екстремальних періодів, водовіддача; стабільна родю-чість Грунтів, попередження їх деградації, в першу чергу процесів ерозії; оптимальна структура земельних угідь; умови для існування різно-маніття природної флори і фауни.

Інакше кажучи, агроландшафт складається з агробіогеоценозів та інших структур (населені пункти, тваринницькі ферми тощо), зв'язаних між собою в єдине ціле.