3.Агроекологічний моніторинг та його структура

Агроекологічний моніторинг є складовою загальної системи моніторингу і становить загальнодержавну систему спостережень й контролю над станом і їх рівнем забруднення агроекосистем (і суміжних ними середовищ) у процесі інтенсивної, сільськогосподарської діяльності.

Основна кінцевою метою його - створення високоефективних, екологічно збалансованих агроценозів з урахуванням раціонального використання коштів і розширеного відтворення природно-ресурсного потенціалу, грамотного застосування коштів хімізації тощо. буд.

У завдання >агроекологического моніторингу входять:

• організація спостережень станом агроекосистем;

• отримання систематичної об'єктивною ситуацією і оперативної інформації з регламентованому набору обов'язкових показників, характеризуючих стан і функціонування основних компонентів агроекосистем;

• оцінка одержуваної інформації;

• прогноз можливої зміни стану даного агроценозу чи зміни системи в найближчій далекої перспективі;

• вироблення прийняття рішень та рекомендацій; консультації;

• попередження виникнення екстремальних ситуацій та обґрунтування шляхів виходу їх;

• спрямоване управління ефективністю агроекосистем.

Основними принципами моніторингу:

• Комплексність, •Непреривность • Єдність • Системність досліджень.• Достовірність досліджень,

Агроекологічний моніторинг складається з трьох послідовних взаємозалежних частин: контроль (спостереження) станом грунтів і грунтового покрову і - оцінка їх просторово-часових зміні; прогноз ймовірних змін стану грунтів і грунтового покрову; науково обгрунтовані рекомендації по поданого регулювання основних засобів і режимів у ґрунтах, безпосередньо визначальних їх родючість і прогнозувати врожайність сільськогосподарських культур.

БІЛЕТ №25

1.Вплив агропромислового виробництва на водні джерела

У сільськогосподарських районах України щорічно у водойми та річки змивається в середньому 120 млн т ґрунту, а це — 240 тис. т азоту, 120 тис. т фосфору, 2,4 млн т калію.

Особливу проблему становить забруднення природних вод біогенними речовинами, а надто — азотними сполуками. У світі щорічно у довкілля надходить 50 млн т нітратів.

У перші 5—10 років від початку експлуатації осушувальних систем навколо них формується зона гідрогеологічного впливу від 900 м до 3—5 км. За площею вона у 2—3 рази перевищує розміри осушувальних систем. Це негативно позначається на витоках річок і струмків. Нині у деяких річок виток починається на 15—22 км нижче від попереднього.

Неочищені стоки сільськогосподарського виробництва є одним із джерел забруднення вод. Стічні води несуть в собі небезпечні хімічні сполуки, хвороботворні мікроорганізми, інсектициди і гербіциди, біогени, що входять до складу добрив.

Дана проблема викликає тривогу за здоров'я і життя людей. Хоча природне середовище вже так серйозно заражена, що повністю ліквідувати забруднення вже стало неможливо.

Пестициди та добрива, що застосовуються в сільському господарстві, змиваються в річки, озера, моря з дощовою водою і стають їжею для бактерій. При цьому бактерії споживають кисень, розчинений у воді, в результаті риби і водні тварини починають задихатися. У ряді місць неочищені стічні води змиваються в річки і моря і стають причиною захворювань, а іноді й смерті, як тварин, так і людей.

Забруднення вод несе в собі ту ж загрозу для людини, що й забруднення грунту (з урахуванням вищесказаного).