§ 5. Правове забезпечення культурно-побутового та спортивно-оздоровчого обслуговування жителів села

1. Відродження українських сіл пов'язане сьогодні не лише з будівництвом житла і доріг, а й зі створенням для їх жителів комплексу необхідних культурно-побутових, спортивно-оздоровчих та інших істотно важливих умов.

Чинне законодавство України передбачає різні способи і матеріальні джерела спорудження палаців культури, клубів, шкіл, бібліотек, комунально-побутових комбінатів, будинків відпочинку, профілакторіїв, лікарень тощо. При цьому треба мати на увазі, що за нинішніх умов центр ваги у вирішенні культурно-побутових, спортивно-оздоров- чих та інших соціальних питань переміщується до міс- цевих Рад народних депутатів. Зумовлено це тим, що під час панування адміністративно-командних методів управ- ління колгоспно-радгоспною системою господарювання ос- новні обов'язки щодо забезпечення сільських жителів куль- турно-побутовими, спортивно-оздоровчими та іншими за- кладами покладалися на самі колгоспи і радгоспи. Якщо врахувати, що тоді переважна більшість господарств були збитковими і дотувалися державою, то стає зрозумілим, чому українські села перебували в стані занепаду.

2. Відповідно до ч. 1 ст. б Закону "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплек- су", будівництво об'єктів освіти, охорони здоров'я, культу- ри і спорту, служби побуту, а також благоустрій здій- снюється за рахунок державного і місцевого бюджетів; спо- рудження названих у Законі об'єктів може вестися як підрядним, так і господарським способами. Однак це не означає, що господарства, які мають власні кошти, не можуть здійснювати аналогічну діяльність. Так, наприклад, колективні сільськогосподарські підприємства можуть спо- руджувати і обладнувати клуби, будинки культури, бібліотеки та інші культурно-освітні заклади, санаторії- профілакторії, будинки відпочинку, дитячі ясла і садки, будинки для людей похилого віку та інвалідів, спортивні споруди, сприяти розвиткові культури і спорту. Аналогічні правомочності в зазначеній сфері мають інші сільсько- господарські підприємства, в тому числі й державні сіль- ськогосподарські підприємства АПК. З цією метою колек- тивні сільськогосподарські підприємства та інші товарови- робники можуть на договірних засадах об'єднувати кошти з місцевими Радами народних депутатів або самостійно фінансувати роботи зі спорудження об'єктів культурно-по- бутового та спортивно-оздоровчого призначення. Спору- джені сільськогосподарськими товаровиробниками об'єкти культурно-побутового призначення та спортивно-оздоров- чого характеру, збудовані за рахунок власних коштів ко- лективних сільськогосподарських підприємств та інших то- варовиробників, належать останнім за правом власності, якщо інше не передбачене законом чи договором.

Витрати, пов'язані з утриманням та обслуговуванням власних об'єктів соціально-культурного призначення, від- носяться на витрати виробництва. Відповідно до п. 3.1.2 ст. З Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", балансовий прибуток зменшується на суму витрат, пов'язаних з утриманням об'єктів соціально-культурного призначення, які перебувають на балансі підприємств.

Згідно з п. 10 Правил застосування Закону "Про оподат- кування прибутку підприємств", затверджених постановою Верховної Ради України від 27 червня 1995 р., до об'єктів соціально-культурного призначення належать об'єкти охо- рони здоров'я, будинки-інтернати для престарілих та інва- лідів, дитячі дошкільні заклади, табори відпочинку та оз- доровлення дітей, об'єкти культури і аматорського спорту, заклади освіти, що перебувають на балансі підприємств. Пунктом 3 зазначеної постанови також встановлено, що до передачі об'єктів житлового фонду, які перебувають на балансі підприємств, місцевим Радам народних депутатів вони належать до об'єктів соціально-культурного призна- чення і при оподаткуванні балансовий прибуток зменшує- ться на суму витрат із їх утримання відповідно до ст. 3 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств".

В умовах проведення приватизації майна державних сільськогосподарських підприємств частка об'єктів соціаль- но-культурного та побутового призначення, які належать до загальнодержавної та комунальної власності, визначає- ться на законодавчому рівні. Названі об'єкти за згодою підприємств можуть передаватися на баланс органів місце- вого самоврядування. Порядок передачі таких об'єктів ви- значається Кабінетом Міністрів України. Так, наприклад, стосовно відомчого житла Кабінет Міністрів України поста- новою від 6 листопада 1995 р. № 891 затвердив Положен- ня про порядок передачі в комунальну власність загально- державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні під- приємств, установ та організацій. Положення визначає правові підстави та процедуру передачі у комунальну власність загальнодержавного житлового фонду в разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації підпри- ємств, установ та організацій. Передача в комунальну власність відомчого житлового фонду в інших випадках здійснюється в такому ж порядку з додержанням вимог абзацу першого п. 4 ст. 33 Закону "Про підприємства в Україні". Відомчий житловий фонд передається у власність відповідних міст, селищ і сіл безоплатно.

3. Крім зазначених способів і форм забезпечення сільського населення объектами культурно-побутового чи спортивно-оздоровчого призначення, слід назвати також і участь у реалізації цих заходів промислових підприємств та інших галузей народного господарства, що безпосеред- ньо не пов'язані з сільськогосподарським та агропромисло- вим виробництвом. З метою залучення цих підприємств до участі в розвитку соціальної сфери села чинне законодав- ство закріплює відповідні економічні стимули. Зокрема, відповідно до ст. 7 Закону "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу", непрофіль- ні підприємства, що виконують державне замовлення на проектування та виготовлення машин, обладнання і запас- них частин для агропромислового комплексу включно з об'єктами соціально-культурного призначення, забезпечую- ться матеріалами централізовано. Одержані за рахунок цього доходи не оподатковуються.

Доходи будівельних, монтажних, проектних та інших підприємств і організацій, одержані завдяки спорудженню в сільській місцевості житла, об'єктів побуту, культури, торгівлі, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, освіти, зв'язку, шляхів, енергетичних, газових і водорозподільних систем, тваринницьких приміщень, інженерно-технічних комплексів машинно-тракторного парку та інших об'єктів, які впливають на поліпшення соціального становища села, не оподатковуються. Не оподатковується частина доходу підприємств, організацій, що витрачається на розвиток соціальної сфери села, об'єктів торгівлі й побутового обслу- говування, фізичної культури і спорту.

4. Пріоритетність соціального розвитку села виявляється також у наданні сільським жителям і працівникам сіль- ськогосподарських підприємств переваг щодо водо- та елек- тропостачання, телефонізації та зв'язку, забезпечення рів- них із містом умов постачання населення промисловими і продовольчими товарами, медичного, культурного, побуто- вого, транспортного та інших видів обслуговування. Зако- нодавством України передбачаються також пільги щодо сплати електроенергії. Так, сільські жителі та працівники агропромислового комплексу, які проживають у селищах міського типу, користуються електроенергією за пільговими тарифами. Її об'єми встановлюються урядом. Відповідно до ст. 12 Закону "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу", вказані пільги по- ширюються також на пенсіонерів, які перед виходом на пенсію працювали в сільськогосподарському виробництві та

соціальній сфері села не менше 15 років і мають особовий житловий рахунок, а також на працівників селянських (фермерських) господарств, радгоспів, колективних та інших сільськогосподарських підприємств, які проживають у містах обласного й районного підпорядкування.

Відпуск електроенергії зазначеним споживачам за піль- говими тарифами здійснюється підприємствами Міністер- ства енергетики та електрифікації України, а також усіма підприємствами, що виробляють і передають електроенер- гію, незалежно від їх відомчого підпорядкування, зокрема підприємствами, які не підключені до електричних мереж електропередач цього міністерства. Порядок підключення до електричних мереж власників електроопалювальних приладів підвищеної потужності визначається Міненерго України.

Чинне законодавство України передбачає відповідаль- ність підприємств зазначеного міністерства за неналежне забезпечення споживачів електроенергією. Збитки, завдані сільським споживачам позаплановим чи аварійним її ви- микненням, компенсуються з підвищенням в 1,5 раза за рахунок винних підприємств і організацій Міністерства енергетики та електрифікації України.

5. Правове регулювання відносин, що виникають на грунті користування сільським населенням і товаровироб- никами телефонним зв'язком, визначено Законом "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромисло- вого комплексу", Законом "Про зв'язок", а також Прави- лами користування міською та сільською телефонною ме- режею в Україні. Сільськогосподарські підприємства й ор- ганізації можуть брати участь у телефонізації населених пунктів і господарств. Роботи, пов'язані з будівництвом лінійних і стаціонарних споруд внутрішньовиробничого те- лефонного зв'язку в колективних та інших сільськогос- подарських підприємствах, виконуються силами будівель- но-монтажних організацій Міністерства зв'язку України за рахунок замовників. Сільськогосподарські товаровиробники можуть об'єднувати капітальні вкладення в будівництво загальних об'єктів телефонного зв'язку. При цьому розмір пайової участі визначається проектною організацією про- порційно до потреб господарств — пайовиків у послугах підприємств телефонного зв'язку.

6. Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу" обгрунтована потреба сільських жителів у паливі забезпе- чується в повному обсязі. Порядок забезпечення сільських

жителів і сільськогосподарських товаровиробників паливом визначається на загальнодержавному та місцевому рівнях.

7. Відносини щодо забезпечення сільських населених пунктів та сільськогосподарських товаровиробників газом регулюються чинними законодавчими та відомчими акта- ми. Подача газу здійснюється за договорами, що укладаю- ться щороку між газопостачальними організаціями, поста- чальниками і споживачами — підприємствами сільського господарства, що одержують газ безпосередньо від газоза- безпечувальної організації чи постачальника, між газоза- безпечувальними організаціями і газозбутовими організа- ціями, що мають газове господарство в містах, селищах міського типу і сільських населених пунктах. У названих договорах, окрім інших умов, визначаються також підстави і види майнової відповідальності за порушення зобов'язань.

8. Закон "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу" (ст. 13) закріплює перева- ги щодо забезпечення жителів села товарами масового вжитку, автотранспортом і будівельними матеріалами. Зок- рема, товари масового споживання для села і міста реалі- зуються за єдиними цінами. Забезпечення ними пенсіо- нерів, ветеранів та інвалідів, вдів, дітей-сиріт та бага- тодітних сімей здійснюється за однаковими для міста і села нормативами. Сільським жителям, які працюють в агро- промисловому комплексі та соціальній сфері села, виділяється половина державних ринкових лімітів на авто- транспорт і 90 відсотків — на будівельні матеріали. При цьому їм гарантується першочерговий продаж сільськогос- подарської техніки, інвентарю та інших товарів.

Розділ XXVII ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ І ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА