§ 5. Правове регулювання діяльності підсобних виробництв і промислів

1. Нарівні з виробництвом сільськогосподарської продук- ції та сировини сільськогосподарські підприємства всіх форм власності та організаційно-правових форм господарю- вання можуть займатися будь-якими іншими, прямо не забороненими законодавством, видами діяльності. Таке право надано сільськогосподарським підприємствам За- конами "Про колективне сільськогосподарське підпри- ємство" (ст. 13) і "Про селянське (фермерське) господар- ство" (ст. 20).

2. Суб'єкти аграрного підприємництва на підставі за- конів, а юридичні особи також і на підставі своїх статутів здійснюють переробку продукції рослинництва і тварин- ництва, виробництво продуктів харчування, товарів народ- ного споживання, продукції виробничо-технічного призна- чення, займаються роздрібною торгівлею, виконують ре- монтні та будівельні роботи, надають інші послуги юридич- ним особам і громадянам як за місцем свого розташування (юридичною адресою), так і за його межами.

Підсобні виробництва і промисли за своєю суттю нале- жать до допоміжних галузей виробництва всіх сільськогос- подарських підприємств, що зумовлено його сезонним ха- рактером і особливостями. Крім задоволення інтересів своїх членів і виробництва сільськогосподарської продукції та сировини головним їхнім завданням є забезпечення най- більш повного й продуктивного використання трудових ре- сурсів (особливо сезонного надлишку робочої сили), вико-

ристання наявних місцевих матеріальних і сировинних ре- сурсів або відходів промислового виробництва і приведення в такий спосіб у дію значних резервів збільшення товарної продукції, прибутковості господарств і задоволення інте- ресів власників останніх.

3. За правовим становищем такі виробництва і промисли поділяють на внутрішньо- та міжгосподарські. Обидва види є власністю сільськогосподарських підприємств у цілому або пропорційно внесеній ними частці майна чи коштів.

Підсобні промислові виробництва і промисли функціо- нують, зазвичай, на правах структурних виробничих під- розділів суб'єктів аграрного підприємництва. Вони створю- ються в колективних сільськогосподарських підприємствах, спілках селян, сільськогосподарських виробничих товарист- вах, товариствах з обмеженою відповідальністю за рішен- ням їхніх вищих органів управління (загальних зборів членів, акціонерів, учасників чи інших органів, уповнова- жених на те статутами зазначених приватних юридичних осіб), а в радгоспах та інших державних сільськогоспо- дарських підприємствах — за наказом директора. Всі дії підсобних виробництв і промислів завдяки їх промисловому статусові здійснюються господарством як юридичною особою.

На відміну від внутрішньогосподарських підсобних ви- робництв і промислів, міжгосподарські підприємства утво- рюються (засновуються) сільськогосподарськими підприєм- ствами і функціонують як самостійні суб'єкти підприєм- ництва зі статусом юридичної особи. Вони діють на засадах підприємництва (у тому числі повного госпрозрахунку, са- моокупності, самофінансування) з метою задоволення ін- тересів засновників (членів) — насамперед приватних суб'єктів аграрного підприємництва, а вже потім трудових колективів цих підприємств.

Правове становище та господарська правосуб'єктнісгь між- господарських підприємств залежать від їхньої організацій- но-правової форми. Треба відразу зазначити, що Закон "Про підприємства в Україні" взагалі не визнає міжгос- подарських підприємств. Іншими словами, вони лишилися поза законом, поза визнаними законодавством видами під- приємств.

Поняття "міжгосподарське підприємство" успадковане Україною від колишнього суспільно-політичного ладу. Під ним розуміли "підприємство, створене колгоспами, радгос- пами та іншими державними і кооперативними підприєм- ствами й організаціями через добровільне об єднання час-

тини своїх матеріально-технічних і трудових ресурсів"¹. Юридичний аналіз цього "визначення" дає підстави стверджувати, що міжгосподарське підприємство — це суб'єкт аграрного підприємництва (юридична особа коопе- ративного типу), засновниками (членами) якого були і є приватні (колективні) та державні суб'єкти.

За організаційно-правовою формою міжгосподарські під- приємства (як суб'єкти підприємництва) можуть бути двох типів: 1) кооперативного, як це було й раніше, право- суб'єктнісгь яких побічно визначається Заковом "Про власність" і тільки асоціативно — Законом "Про колектив- не сільськогосподарське підприємство", а більшою мірою — Законом колишнього СРСР "Про кооперацію в СРСР", а також їхніми статутами; 2) корпоративного типу у вигляді господарських товариств (акціонерних чи з обмеженою від- повідальністю), правосуб'єктнісгь яких визначається Зако- нами "Про власність" і "Про господарські товариства" та установчими документами, а щодо виробничо-господарської діяльності — Законом "Про підприємства в Україні".

4. Локальними правовими актами врегульовано основні положення, які регламентують умови й порядок організації та діяльності підсобних виробництв і промислів.

Діяльність підсобних виробництв і промислів характери- зується рядом особливостей і має відповідати певним вимо- гам. Так, у виробничій діяльності сільськогосподарських підприємств частка прибутку від них має бути незначною. Це означає, що основні та додаткові галузі не повинні поглинатися допоміжною галуззю або зводитися до її рівня. Загальний обсяг виробництва і прибутки від підсобних ви- робництв і промислів мають бути значно нижчими від основних і сприяти розвиткові сільськогосподарського ви- робництва. Розглядувана галузь використовується головно як проміжна форма організації виробництва. Тому робота в підсобних виробництвах і промислах має виконуватися не на шкоду основним і додатковим галузям.

Для забезпечення професіонального керівництва діяль- ністю підсобних виробництв і промислів за трудовими дого- ворами залучаються спеціалісти.

5. Підсобні виробництва і промисли створюють в основ- ному з метою промислової переробки виробленої власними силами продукції рослинництва і тваринництва, дико- рослих плодів, ягід, грибів, виробництва місцевих буді-

вельних матеріалів, виготовлення з місцевої сировини товарів народного споживання та художніх виробів. Їх виробничі плани розробляють самі суб'єкти аграрного підприємництва.

6. Підсобні виробництва і промисли створюються від- повідно до Закону "Про підприємництво". Для здійснення окремих видів діяльності (як-от виготовлення спирту, пива, вина, горілчаних, лікерних, коньячних і тютюнових ви- робів; торгівля алкогольними напоями) згідно зі ст. 4 цього Закону суб'єкти аграрного підприємництва мають одержати спеціальні дозволи (ліцензії). У зв'язку з цим мета й завдання, що випливають із правомочності, закріпленої в статутах суб'єктів аграрного підприємництва, становлять основу організації в них підсобних виробництв і промислів.

7. Сільськогосподарські підприємства реалізують продук- цію своїх підсобних виробництв і промислів за договорами, що укладаються з будь-якими суб'єктами підприємництва (а не тільки з організаціями споживчої кооперації та дер- жавної торгівлі, як це було ще донедавна), а також на ринках. На ці відносини поширюються норми цивільного законодавства. При цьому можуть мати місце договори комісії (консигнації), купівлі-продажу, міни тощо.

Розділ XV ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ