§ 2. Порядок створення селянського (фермерського) господарства

1. Право на створення селянського (фермерського) гос- подарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив відповідне бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, та пройшов конкурсний відбір. Першочергове право на створення такого господарства на- дається громадянам, які проживають у сільській місцевості і мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сіль- ському господарстві.

Селянське (фермерське) господарство створюється ви- ключно на добровільних засадах.

Конкурсний відбір осіб, які бажають створити таке гос- подарство, проводить районна (міська) конкурсна комісія, склад якої формує районна державна адміністрація (вико- навчий орган місцевого самоврядування), а затверджує га- лова районної (міської, в адміністративному підпорядку- ванні якої є район) Ради народних депутатів.

До складу комісії включаються представники районної (міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є рай-

он) Ради народних депутатів, управління сільського госпо- дарства та відділу земельних ресурсів місцевої державної адміністрації, асоціації фермерів, сільської (селищної) Ради народних депутатів, на території якої передбачається відведення земельної ділянки для створення селянського (фермерського) господарства, та інших заінтересованих державних і громадських організацій.

2. Земельні ділянки для ведення селянського (фермер- ського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, із земель запасу, а також земель, вилучених (викуплених) у встановленому порядку.

Безплатно у приватну власність передаються земельні ділянки у межах середньої земельної частки, що обчис- люється в порядку, передбаченому ст. 6 Земельного кодек- су України. Така передача здійснюється один раз, про що Радою народних депутатів, яка передає земельну ділянку, робиться відмітка в паспорті або документі, який його замінює. За плату передаються земельні ділянки, розмір яких перевищує середню земельну частку.

У постійне користування для ведення селянського (фер- мерського) господарства надаються землі, що перебувають у державній власності, а в тимчасове — ділянки з земель запасу, а також лісового і водного фондів.

Еродовані та дефляційно небезпечні землі можуть нада- ватися селянським (фермерським) господарствам без зміни їх цільового призначення та за умови додержання вимог ґрунтозахисного рільництва.

3. Земельні ділянки виділяються, як правило, єдиним масивом із розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, по можливості такі, що розташовані неподалік від доріг, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Землі лісового і водного фондів, що входять до складу угідь селянських (фермерських) господарств, не можуть передаватись у приватну власність, за винятком невеликих (до 5 га) ділянок лісів і невеликих (до 3 га) ділянок водойм і боліт.

4. Селянське (фермерське) господарство підлягає дер- жавній реєстрації в районній (міській) Раді народних депу- татів, що передала земельну ділянку у приватну власність або надала в користування. За реєстрацію вноситься плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для реєстрації до відповідної Ради народних депутатів по-

даються заява, список осіб, які виявили бажання створити селянське (фермерське) господарство, із зазначенням прі- звища, ім'я та по батькові його голови, документ про внесення плати за реєстрацію.

Після відведення земельної ділянки в натурі та одержан- ня Державного акта¹ на право приватної власності на зем- лю або на право постійного користування нею чи договору оренди та державної реєстрації селянське (фермерське) гос- подарство набуває статусу юридичної особи. Воно одержує печатку зі своїм найменуванням і адресою, відкриває роз- рахунковий та інші рахунки в банківській установі, всту- пає в ділові відносини з іншими підприємствами, установа- ми та організаціями, визнається як самостійний товарови- робник державними і господарськими органами при плану- ванні економічного і соціального розвитку регіону.

Сільська (селищна) Рада народних депутатів заносить дані про склад господарства та про виділену йому земельну ділянку до спеціальної негосподарської книги.

Склад селянського (фермерського) господарства може збільшуватись або зменшуватись у зв'язку з народженням дітей чи вибуттям окремих його членів. Нові родичі мо- жуть вступати до господарства за згодою всіх його членів. Кожен член господарства самостійно вирішує питання про вихід із нього. Дозволу інших членів для цього не потрібно. Членство в господарстві може бути втрачено ок- ремими працездатними особами в разі, якщо вони трива- лий час без поважних причин не беруть участі у веденні господарства або не допомагають йому матеріально.