§ 3. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку в сільськогосподарських підприємствах

1. Спільна виробничо-господарська діяльність працівни- ків сільськогосподарських підприємств об'єктивно потребує узгодженості, організованості. Регулювання поведінки цих працівників здійснюється через установлення певних пра- вил і норм, які регламентують внутрігосподарські відноси- ни, тому їх прийнято називати Правилами внутрішнього розпорядку. Вони складаються як необхідна умова спільної праці. Саме Правила внутрішнього трудового розпорядку визначають належну поведінку працівників сільськогоспо- дарських підприємств, виступаючи ідеальною моделлю, зразком поведінки учасників трудових правовідносин. При- писи цих Правил, визначаючи вихідне становище праців- ників сільського господарства, їхній правовий статус, є нормативною основою для виникнення різноманітних правовідносин. Вони закріплюють права та обов'язки пра- цівників і адміністрації державного сільськогосподарського підприємства (або органів управління і службових осіб колективного підприємства), регламентують взаємовідно- сини між ними в процесі праці.

2. На підставі Правил внутрішнього трудового розпоряд- ку і відповідно до них виникає система внутрігосподар- ських організаційних, управлінських, трудових, соціально- побутових та інших правовідносин, сукупність яких і ста- новить внутрішній трудовий розпорядок підприємства. Ос- танній являє собою необхідний порядок у вольових відно- синах працівників, який складається під впливом правових

норм. Він забезпечує необхідну узгодженість у спільній діяльності працівників і досягається внаслідок точного ви- конання покладених на них юридичних прав та обов'язків. Метою внутрішнього трудового розпорядку є зміцнення трудової дисципліни, організація праці на наукових заса- дах, раціональне використання робочого часу, висока якість робіт, підвищення продуктивності праці та ефектив- ності суспільного виробництва.

3. Внутрішній трудовий розпорядок є правовою основою трудової дисципліни в сільськогосподарських підприєм- ствах. Тому неухильне його додержання — це обов'язкова умова зміцнення дисципліни праці. Належне регулювання внутрішнього трудового розпорядку справляє безпосередній вплив на підвищення ефективності та якості праці. У зв'язку з цим необхідно вдосконалювати правове регулю- вання внутрішнього трудового розпорядку сільськогоспо- дарських підприємств.

4. Спільність основних принципів організації праці в державних і колективних сільськогосподарських підприєм- ствах обумовлює багато спільного в регулюванні їх внут- рішнього трудового розпорядку. Тому колективні сільсько- господарські підприємства завжди використовували й вико- ристовують як зразок для своєї правотворчості законодав- ство про працю робітників і службовців.

Вихідні положення внутрішнього трудового розпорядку сільськогосподарських підприємств закріплено в Конститу- ції України (право на працю, відпочинок, охорону праці, обов'язок неухильно додержуватися Конституції та законів України тощо). Конституційні права і обов'язки праців- ників сільськогосподарських підприємств конкретизуються в КЗпП (ст. 2), Статутах і Правилах внутрішнього трудо- вого розпорядку господарств, службових інструкціях і по- ложеннях, технічних правилах, колективних договорах, стандартах підприємств та інших правових актах. Серед названих нормативних актів Правила внутрішнього трудо- вого розпорядку займають особливе місце, оскільки саме в них сконцентровані норми, що встановлюють режим праці в сільськогосподарських підприємствах.

Відповідно до ст. 142 КЗпП, в державних сільськогос- подарських підприємствах цей важливий локальний норма- тивний акт затверджується за поданням власника або уповноваженого ним органа і профспілкового комітету трудо- вими колективами. При його розробленні підприємства бе- руть за основу Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, уста-

нов, організацій, затверджені 20 липня 1984 p., а також Галузеві правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців радгоспів, племінних, кінних за- водів, птахофабрик, науково-дослідних установ, навчаль- них закладів, інших підприємств, установ, організацій від 10 січня 1985 p.

Крім закріплення основних обов'язків працівників та власника в трудовому процесі, Правила внутрішнього тру- дового розпорядку регулюють аспекти приймання і звіль- нення працівників, робочого часу та його використання, заохочення за успіхи в праці та відповідальності за пору- шення дисципліни.

5. У колективних сільськогосподарських підприємствах Правила внутрішнього розпорядку приймаються загальни- ми зборами (зборами уповноважених) на підставі При- мірних правил внутрішнього розпорядку, затверджених Всеукраїнською радою колгоспів 31 березня 1982 p. (з на- ступними змінами і доповненнями від 13 грудня 1983 р).

Правилами внутрішнього розпорядку регулюються три- валість і розпорядок робочого дня на підприємстві, порядок надання вихідних днів, щорічних оплачуваних відпусток, а також порядок проходження випробувального строку, на- кладення і зняття дисциплінарних стягнень та інші питан- ня, передбачені Статутом підприємства.

Правила внутрішнього розпорядку відіграють важливу роль в організації виробництва і праці в колективних сіль- ськогосподарських підприємствах. За значущістю вони є другим після статуту нормативним актом, що регулює внутрігосподарські відносини. Правила внутрішнього розпо- рядку повинні відповідати статутові, а також Примірним правилам.

Примірні правила містять, по-перше, норми, що перено- сяться у правила окремих господарств без змін, оскільки їхні положення не вимагають урахування специфіки ос- танніх (це норми, що регулюють охорону праці, заходи стягнення і порядок їх застосування тощо), по-друге, ті норми, які повинні бути конкретизовані у Правилах внутрішнього розпорядку конкретного підприємства з ура- хуванням його особливостей.

Правила внутрішнього розпорядку колективного сіль- ськогосподарського підприємства не тільки конкретизують деякі положення статуту і Примірних правил, а й можуть містити первинні норми, які заповнюють наявні прогалини в регулюванні внутрігосподарських відносин.

6. Внутрішній розпорядок колективного сільськогоспо- дарського підприємства охоплює ширше (порівняно з дер- жавним підприємством) коло питань. Так, окрім трудових, він регулює також управлінські, майнові, земельні, соціально-побутові та інші відносини. Член колективного господарства має додержувати правил поведінки, встанов- лених для нього як для працівника і члена колективного господарства. Тому в таких господарствах існують внут- рішній трудовий розпорядок і внутрішній розпорядок, тру- дова і статутна дисципліна.

7. Місцеві (локальні) правила сільськогосподарських під- приємств не повинні механічно відтворювати текст Галузе- вих і Типових (Примірних) правил внутрішнього розпоряд- ку, а мають широко відображати специфіку умов праці на конкретному підприємстві. При цьому вони не можуть суперечити Типовим і Галузевим правилам та іншому чин- ному законодавству. Прийняті у встановленому порядку Правила внутрішнього (трудового) розпорядку є важливим організаційно-правовим засобом зміцнення трудової дис- ципліни в сільськогосподарських підприємствах.