29. Моделювання факторних систем

Моделювання – це один із найважливіших методів наукового пізнання, за допомогою якого на основі попереднього вивчення об’єкту дослідження та виділення його основних характеристик конструюється модель (умовний образ) об’єкту дослідження. Сутність моделювання в тому, що взаємозв’язок досліджуваного показника з факторним виражається у формі конкретного математичного рівняння. У факторному аналізі розрізняють моделі детерміновані (функціональні) та стохастичні (кореляційні). Основними складовими процесу моделювання факторних систем є:

1. Чітке формулювання кінцевої мети побудови моделі, а також визначення критерію, за яким будуть порівнюватися різні варіанти рішення.

2. Вибір найбільш раціонального математичного методу для вирішення задачі.

3. Всебічний аналіз результату, отриманого при вивченні економічного явища або процесу.

Економічні явища можна виразити у вигляді наступних основних детермінованих моделей:

1. Адитивні моделі.

2. Мультиплікативні моделі.

3. Кратні моделі.

4. Змішані моделі (комбіновані).

Моделювання факторної системи базується на економічних критеріях виділення факторів, як елементів факторної системи: причинність, достатня специфічність, самостійність існування, облікова можливість.

Розрізняють наступні прийоми моделювання:

• метод подовження факторної системи;

• розширення та скорочення факторної системи;

• формальний розклад факторної системи.

30. Класифікація економіко-математичного моделювання в економічному аналізі

Класифікація економіко-математичних задач проводиться за різними ознаками:

1. За класифікаційною ознакою “оптимальності” економіко-математичні методи підрозділяються на дві групи:

• оптимізаційні – ті, що дозволяють шукати рішення за заданим критерієм оптимальності;

• неоптимізаційні –коли пошук ведеться без критерію оптимальності.

2. За ознакою “отримання точного рішення” економіко-математичні методи поділяються на:

• точні;

• наближені.

До групи точних метод відносять у випадку, якщо алгоритм методу дозволяє отримати тільки єдине рішення. Метод відносять до наближених, якщо в пошуку рішення використовується стохастична інформація й рішення можна отримати з будь-яким ступенем точності, а також застосування методу не гарантує отримання єдиного рішення за заданим критерієм оптимальності. Таким чином, використовуючи дві вищезазначені ознаки класифікації, всі економіко-математичні методи поділяються на 4 групи:

1. Оптимізаційні точні методи – до них належать теорії оптимальних процесів, деякі методи математичного програмування та методи дослідження операцій

2. Оптимізаційні наближені – до них належать методи математичного програмування, метод дослідження операцій, метод економічної кібернетики, евристичні методи.

3. Неоптимізаційні точні – включають у себе методи елементарної математики та класичні методи математичного аналізу, економетричні методи.

4. Неоптимізаційні наближені методи – метод статистичних випробувань та інші методи математичної статистики.

Слід відмітити, що окремі методи з вищезазначених чотирьох груп, використовуються для вирішення різних задач – як оптимізаційних, так і неоптимізаційних, як точних, так і наближених.

При вивченні об’єкту дослідження конструюється модель, яка є умовним відображенням його господарської діяльності.

При аналізі використовується детермінований та стохастичний факторний аналіз.

Детермінований підхід при дослідженні направлений на вивчення прямих зв’язків між показниками в тих випадках, коли зв’язок між результативним та факторним показниками є функціональним. Наприклад, залежність між об’ємом випущеної продукції, численністю робітників та їх продуктивністю праці.

Стохастичний підхід направлений на вивчення непрямих зв’язків між показниками, що досліджуються. Цей метод дослідження використовується для поглиблення, деталізації аналізу по факторам, за якими не можна побудувати пряму детерміновану модель. Наприклад, при вивченні впливу на продуктивність праці рівня освіти працівників та досвіду їх роботи.