46. Методика аналізу продуктивності праці та заробітної платні

Для вірної організації праці на підприємстві необхідно знати, яка кількість праці потрібна для виконання тієї чи іншої роботи.

Мета аналізу продуктивності праці – встановлення оптимальної міри праці кожного робітника та відповідної її оплати, а також пошук резервів підвищення продуктивності праці.

Для цього проводять дослідження трудового процесу шляхом поділу його на складові елементи; вивчають всі фактори, які впливають на витрати праці; проектують більш вдосконалений склад операції та методи їх виконання; розробляють заходи по поліпшенню обслуговування робочого місця; розраховують час на виконання роботи; впроваджують норми у виробництві та ін.

Основними показниками, які розглядаються в ході проведення аналізу продуктивності праці, є інтенсивність праці та середній виробіток, який припадає на одного працюючого.

Інтенсивність праці характеризується кількістю праці, витраченої за одиницю часу, кваліфікацією праці, а також рівнем механізації та автоматизації виробничого процесу.

Середній виробіток, який припадає на одного працівника, залежить від співвідношення працюючих та продуктивності праці одного працюючого. Вплив цих показників вираховують за допомогою подовження моделі та методу ланцюгової підстановки.

Найважливішими резервами росту годинної та середньоденної продуктивності праці є підвищення кваліфікації кадрів, оптимальне відношення основних та допоміжних робочих, сумісництво професій, ефективна організація заробітної платні з урахуванням мотивації та ін.

При аналізі витрат на оплату праці розглядаються засоби, включені до складу собівартості (ФОП) та засоби, які відраховані від чистого прибутку і залишаються в розпорядженні підприємства.

Перш ніж починати аналіз, вивчають обґрунтованість засобів на оплату праці в цілому та по категоріям робітників. При оцінці обґрунтованості ФОП враховують показник відношення темпів приросту заробітної платні та продуктивності праці. Необхідно також враховувати, що в плановому періоді треба закладати випередження темпів росту продуктивності праці над темпами росту його оплати. Цей коефіцієнт визначається шляхом ділення індексу росту продуктивності праці на індекс росту середньої заробітної платні.

Потім визначають склад ФОП та причини його зміни. Далі вивчають виконання плану використання ФОП, визначають абсолютну економію чи перевитрату ФОП в цілому та по категоріям. Визначають також наявність відносної економії чи перевитрати ФОП.

Оцінка засобів на оплату праці повинна проводитися у взаємозв’язку з аналізом випуску, реалізацією готової продукції та аналізом прибутку.

46. Методика аналізу ефективності використання основних фондів

Основні фонди (ОФ) - це засоби виробництва, які багаторазово приймають участь у виробничому процесі та переносять свою вартість на вартість виробленої продукції по частинам, по мірі нарахування амортизації.

Мета аналізу - визначити забезпеченість підприємства та його структурних підрозділів ОФ та рівень їх використання по узагальнюючим та окремим показникам, а також встановити причини їх зміни; розрахувати вплив використання ОФ на обсяг виробництва продукції та інші показники; вивчити ступінь використання виробничої потужності підприємства та обладнання; виявити резерви підвищення ефективності використання основних засобів.

Аналіз звичайно, починається з вивчення структури та динаміки ОФ підприємства згідно з їх статистичною класифікацією. Потім для кожної групи розраховуються основні показники динаміки ОФ: коефіцієнт оновлення ОФ, коефіцієнт вибуття ОФ, коефіцієнт зносу ОФ, коефіцієнт придатності ОФ, тривалість одного обороту ОФ.

Потім вивчають забезпеченість підприємства основними фондами. Для цього дані про фактичну їх наявність порівнюють із плановою потребою у ОФ. Узагальнюючим показником, що характеризує рівень забезпеченості підприємства ОФ, є фондоозброєність праці, яка розраховується як відношення середньорічної вартості ОФ до середньооблікової кількості працюючих. Після цього аналізують узагальнюючі показники ефективності використання ОФ.

Узагальнюючими показниками, що характеризують ефективність використання ОФ, являється фондовіддача, фондомісткість та рентабельність ОФ.

Фондовіддача (ФВ) основних фондів розраховується як відношення обсягу виручки від реалізації продукції (ВР) до середньорічної вартості основних фондів (ОФсер) (ФВ=ВР/ОФсер). Середньорічна вартість ОФ визначається для кожної групи ОФ з урахуванням їх запровадження в дію та вибуття.

Фондомісткість (ФМ) продукції є величиною зворотною фондовіддачі. Вона характеризує витрати основних коштів, на одну грошову одиницю реалізованої продукції (ФМ=1/ФВ=ОФсер/ВР). Зниження фондомісткості продукції свідчить про підвищення ефективності використання основних фондів.

Показник фондовіддачі взаємопов’язаний з продуктивністю праці (ПП) та фондоозброєністю (ФОзбр) праці, яка характеризує вартість основних фондів, що припадає на одного працівника (ФВ=ПП/ФОзбр). Таким чином, основним завданням зростання фондовіддачі є забезпечення перевищення темпів росту продуктивності праці над темпами росту фондоозброєння праці.

Після аналізу узагальнюючих показників ефективності використання основних фондів з метою більш детальної оцінки їх використання вивчаються показники рівня забезпеченості ними й використання машин і обладнання: коефіцієнт, що характеризує питому вагу автоматичних машин і обладнання; коефіцієнт використання виробничої потужності; коефіцієнт використання наявного обладнання; коефіцієнт використання встановленого обладнання; коефіцієнт використання часу роботи обладнання; коефіцієнт використання обладнання за потужністю та інше. Для загальної оцінки використання обладнання розраховується інтегральний коефіцієнт.

В завершенні аналізу розраховуються резерви збільшення випуску продукції та фондовіддачі. Такими резервами можуть бути: введення в дію невстановленого обладнання, його заміна та модернізація, зменшення цілодобових та внутрішньозмінних простоїв, впровадження передової техніки та технології.