Рекомендована література

1. Базилевич В. Економічна природа бідності та шляхи її подолання // Вісник КДТЕУ. — 2000. — № 3. — С. 3—14.

1. Базилевич В. Д., Базилевич К.С. Ринкова економіка: основні поняття і категорії: Навч. посіб. — К.: Знання, 2006. — С. 90—96.

2. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред.. В.Д.Базилевича.–К.:Знання, 2006.–С.343–385.

3. Економічна теорія: Підручник / За ред. В.М. Тарасевича. — К.: Центр літератури, 2006. — Розд. 9

5. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Відп. ред. Г.Н. Климко. — 5–те вид. — К.: Знання –Прес, 2004. — Розд. 21.

6. Фишер С, Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика: Пер. с англ. 2–го

изд. — М.: Дело ЛТД, 1993. — Розд. 15, 16,17,18.

Тема 12. Держава та її економічні функції

1. Необхідність і межі державного регулювання ринкової економіки. Економічні функції держави. Форми, методи та інструменти державного регулювання економіки.

2. Фінансова система: сутність і структура. Державний і місцеві бюджети.

3. Бюджетно–податковий механізм як інструмент економічної політики держави.

В результаті вивчення теми студенти повинні:

Знати: значення регулювання економіки; роль держави в економіці; форми державного регулювання економіки; інструменти державного регулювання економіки; фінансова система держави; структура державного бюджету; податки як інструмент економічної політики держави.

Вміти: показати необхідність і значення державного регулювання ринкової економіки; розрізняти економічні функції держави і бізнесу; дати приклади методів державного регулювання економіки; показати значення та різницю державного і місцевого бюджетів; порівнювати рівень податків і суму надходжень до державного бюджету.

1. Необхідність і межі державного регулювання ринкової економіки. Економічні функції держави. Форми, методи та інструменти державного регулювання економіки.

Розрізняють мінімально необхідні та максимально допустимі межі регулювання. Нижні межі спричинені неспроможністю ринкового механізму саморегулювання економіки розв'язати багато важливих для наступного розвитку економічної системи проблем, про які йшлося вище. Без державного втручання економічна система, а отже підсистема ринкового саморегулювання, існувати не може.

Складнішою є проблема щодо верхніх меж державного регулювання економіки. З одного боку, виникає можливість майже повного витіснення ринкових важелів регулювання і встановлення централізованої системи управління економікою з одного центру, що призводить до виникнення адміністративно–командної або державної економіки, як це сталося в СРСР. З іншого боку, верхня межа зумовлена потребами та інтересами підприємців у співпраці з державою. Повніше межі державного регулювання економіки можна визначити, з'ясувавши його економічну основу, яку розглядають у широкому і вузькому значеннях.

У широкому плані основою раціонального державного регулювання економіки є одержавлення певної оптимальної частки економічної системи (в тому числі продуктивних сил, економічних відносин, господарського механізму). У вузькому розумінні такою основою є одержавлення економічної власності (на засоби виробництва, фінансово–кредитні інститути, частку національного доходу, що перерозподіляється через державний бюджет та ін.) і передусім одержавлення національного доходу. Оскільки таке одержавлення приблизно на 90% здійснюється через механізм оподаткування, то межі державного регулювання залежать від соціально–економічних меж вилучення податків у осіб найманої праці, прибутків підприємств, капіталістів.

Необхідність широкомасштабного втручання держави в економіку виникла на вищій стадії розвитку капіталізму, з часу переростання продуктивними силами вузьких меж монополістичної власності (в тому числі власності колективних монополій — олігополій), що зумовило процес одержавлення економічної системи, дію закону одержавлення економіки. Конкретнішими причинами посилення ролі держави в економіці є неспроможність механізму ринкового саморегулювання подолати і навіть послабити екологічну та економічну кризи, забезпечити рівномірний розвиток регіонів, відносно справедливий розподіл національного доходу, планомірний та пропорційний розвиток економіки, розвиток інфраструктури, виробництво специфічних суспільних товарів, усунути або послабити монополізм, безробіття та інші вади, більшість яких цей механізм і спричинив.

Економічна діяльність держави реалізується в сукупності конкретних видів діяльності, тобто функцій. Функції класифікують за певними ознаками, видами і цілями діяльності, за джерелами фінансування, за характером заходів (економічні, адміністративні, стимулюючі, обмежені, національні тощо), за обсягом і розподілом діяльності (уся економіка чи певна сфера, довгострокові і короткострокові) і т. ін.

Найбільш розповсюдженою є класифікація за сферою дії: внутрішні і зовнішні функції. Внутрішні функції — це напрями діяльності держави щодо суспільства в економічній, політичній, ідеологічній, соціальній та інших сферах. Зовнішні функції — це напрями діяльності щодо інших держав у сфері забезпечення економічних інтересів даної держави і суспільства.

Базовою характеристикою для класифікації функцій є вид діяльності. У кожному конкретному виді діяльності певним чином присутні і поєднуються характеристики різних видів діяльності.

Складність завдань, що постають перед державою, визначають і множинність функцій, через які реалізується діяльність держави.

Конкретнішими причинами посилення ролі держави в економіці є неспроможність механізму ринкового саморегулювання подолати і навіть послабити екологічну та економічну кризи, забезпечити рівномірний розвиток регіонів, відносно справедливий розподіл національного доходу, планомірний та пропорційний розвиток економіки, розвиток інфраструктури, виробництво специфічних суспільних товарів, усунути або послабити монополізм, безробіття та інші вади, більшість яких цей механізм і спричинив.

Державне регулювання економіки — комплекс форм та засобів централізованого впливу на розвиток економічних об'єктів та процесів з метою стабілізації економічної системи та її пристосування до умов, що змінюються, передусім до потреб та законів розвитку основної продуктивної сили.

Основними формами державного регулювання є пряме (шляхом розширення державної власності, управління підприємствами та ін.) і опосередковане (шляхом планування, прогнозування, бюджетної, податкової, грошово–кредитної політики тощо).

Основними методами державного регулювання економіки є податкова, науково–технічна, амортизаційна, кредитно–грошова та структурна політика.

Мінімально необхідні межі регулювання економікою зумовлені неспроможністю ринкового саморегулювання економіки; максимально допустимі –— потребами та інтересами класу капіталістів (насамперед у привласненні стабільних і високих прибутків), частково — загальнонаціональними інтересами. Верхні та нижні межі регулювання.

Загалом державне регулювання можна здійснювати до тих пір, поки результати від нього вищі, ніж витрати на утримання державного апарату.