Тема 21. Інфляція та антиінфляційна політика
1. Визначення динаміки інфляції. Теоретичні підходи до пояснення причин інфляції: кейнсіанський та класичний погляди.
2. Зарплата, безробіття та інфляція. Крива Філліпса та її інтерпретація. Інфляція та динаміка реальної процентної ставки. Принцип Фішера.
3. Інфляційні процеси в Україні: причини, наслідки та засоби стримування.
В результаті вивчення теми студенти повинні:
Знати: інфляція попиту на основі моделі AD–AS; інфляційний розрив; інфляційна спіраль; зарплата, безробіття та інфляція; крива Філліпса та її сучасна інтерпретація; крива Лаффера для інфляційного податку; антиінфляційна політика; інфляційні процеси в Україні.
Вміти: оцінювати динаміку інфляції; розрізняти чинники інфляції попиту; характеризувати кейнсіанську та класичний погляди на причини інфляції; пояснювати криві Філліпса, Лаффера; показати причини, наслідки та засоби стримування інфляційних процесів в Україні.
1. Визначення динаміки інфляції. Теоретичні підходи до пояснення причин інфляції: кейнсіанський та класичний погляди.
Інфляція є внутрішньо властивим ринковій економіці явищем. Термін «інфляція» походить від латинського «inflation», що в перекладі означає «здуття, набухання».
Показником інфляції вважається індекс (рівень) споживчих цін на товари, які купує населення для невиробничого використання, та тарифів на платні послуги.
Індекс споживчих цін (IСЦ) – відносний у відсотках показник, який характеризує зміни у часі загального рівня вартості фіксованого набору (кошика) споживчих товарів і послуг у поточному періоді до його вартості у базовому періоді. Базовим вважається період, для якого індекс приймається за 100.
Індекс зміни вартості споживчого кошика є найбільш значущим показником динамічних процесів у економіці країни і тому використовується для рішення багатьох проблем державної політики, аналізу та прогнозу цінових процесів, перегляду розміру грошових доходів та мінімальних соціальних гарантій населення, перерахунку показників системи національних рахунків тощо.
Спостереження за змінами цін проводяться у всіх регіонах країни. Інформація по цінах накопичується в обласних та районних центрах, містах, що відібрані як представники. Їх відбір здійснюється спеціальними органами державної статистики на містах; до цього залучаються підприємства торгівлі та сфери послуг; список їх переглядається щорічно.
Споживчий набір є однаковим для всіх регіонів, затверджується централізовано Держкомстатом України. До складу цього кошика входять найбільш важливі та представницькі для використання домогосподарствами продукти. На сучасному етапі розвитку України кошик складається з 425 товарів та послуг: 108 найменувань продовольчих, 237 – непродовольчих, 80 – послуги. Цей набір є стабільним протягом певного періоду.
Реєстрація цін споживчого кошика проводиться щомісячно з 1 по 20 (або 25) число: по кожному найменуванню продукції – на затвердженому об’єкті, в один день, як і в попередньому місяці. Реєструється фактична ціна з урахуванням податків, сплачених населенням (ПДВ, акциз, тощо). На кожен товар–представник заводять окремо «Бланк реєстрації цін на споживчі товари та послуги», у якому відображається характеристика товару (найменування товару, країни, підприємства, марка, сорт, величина тари) і ціна. Бланк має 2 розділи: розділ А заповнюють підприємства торгівлі та послуг, розділ Б – ринки, фізичні особи. Ціни на послуги заносять тільки до розділу А.
Розрахунок IСЦ здійснюється за формулою Ласпейреса – порівнюється поточна вартість споживчого набору та вартість у попередньому або базовому періоді:
(21.1)
Розмаїття форм вияву інфляції вимагає різних підходів до визначення причин та механізмів інфляційного процесу. Всі теоретичні концепції інфляції можна поділити на дві групи: економічні та неекономічні. Неекономічні теорії пояснюють інфляцію природними чинниками (стихійними лихами, серйозними технологічними аваріями, епідеміями тощо) та політичними (війнами, мілітаризацією економіки і т.ін.)
Наприклад, тривалі катаклізми в природі можуть суттєво вплинути на обсяг виробництва аграрного сектору економіки. Якщо частка цього сектору в загальній структурі економіки значна, то це призведе до відчутного зростання цін на продовольство, а потім до зростання загального рівня цін. Якщо уряд не зможе вплинути на ситуацію, то це призведе до голоду, що ще більшою мірою поглибить інфляційні процеси.
Вплив на інфляцію політичних чинників частіше пов’язують з мілітаризацією економіки, коли для виробництва військової техніки (ВПК) залучаються найпередовіші технології, найвисокоякісніші матеріали, найвищої кваліфікації науковці та інші фахівці, праця яких складна, а умови роботи – жорсткі, організація виробництва – досконала, рівень інтенсивності та продуктивності праці – високий. Зазначені особливості зумовлюють, з одного боку, вилучення найпередовіших технологій, найдосконаліших матеріалів та найкращих науковців і працівників – виробничників із цивільних галузей, які виробляють продукти для споживчого ринку. Покриття витрат на ВПК лягає важким тягарем на державний бюджет, збільшуючи його видаткову частину і спричиняючи інфляційне фінансування бюджетного дефіциту.
Мілітаризація породжує інфляцію ще й іншим чином: заробітна плата зайнятих у ВПК, як правило, значно вища, ніж у цивільному секторі, що стимулює зростання споживчого попиту, який не покривається цивільними благами, а посилює дисбаланс на споживчому ринку.
Висновок: в реальному житті інфляцію спричиняють та підживлюють як монетарні, так і немонетарні чинники.
Сучасна економічна наука розрізняє два типи інфляції:
інфляція попиту;
інфляція пропозиції (витрат).
Інфляція попиту пояснюється порушенням рівноваги на товарному ринку: перевищенням сукупного попиту над сукупною пропозицією. Таку ситуацію в економіці характеризують так: «Надто багато грошей полюють за дуже малим обсягом товарів».
В перші роки незалежності України, коли Росія, будучи головним постачальником для нашої країни нафти та інших енергоносіїв, «відпустила» на них ціни з метою наближення останніх до рівня світових, в економіці нашої країни відбулося стрімке зростання рівня цін, зумовлене зростанням витрат виробництва. Так, у 1992 р. індекс інфляції в Україні становив 2100 %, в 1993 р. – 10 255 %, в 1994 р. – 501 %, в 2008 р. – 123%.
Розглянуті вище ознаки властиві відкритій інфляції, яку можна вимірювати, аналізувати, зіставляти різні варіанти її приборкання та усунення. Можлива також є ще прихована (подавлена) інфляція – стан в економіці, коли зростання рівня не спостерігається, але є дефіцит товарів та послуг, має місце штучне обмеження споживчого попиту.