3. Взаємодія ринків ресурсів, товарів, грошей та інвестицій. Загальна рівновага в класичній моделі: система взаємопов’язаних графіків.

Необхідні для виробництва ресурси фірми купують на специфічних ринках, які називаються ринками факторів виробництва або ресурсів. Продавцями на цих ринках виступають домогосподарства та інші фірми, які володіють тими чи іншими ресурсами.

Дослідження ринків ресурсів базується на ряді припущень: кожен фактор має свою продуктивність, яку враховує фірма, купуючи ресурси; у короткостроковому періоді діє закон спадної віддачі; у довгостроковому періоді існує взаємозамінність основних факторів виробництва.

Ринки факторів виробництва, як і ринки товарів, мають різну структуру: існують досконало конкурентні ринки, а також ринки з монопольною та монопсонічною владою.

Ринки ресурсів, як і всі інші, регулюються силами попиту і пропонування. Попит фірми на фактори виробництва має спільні риси для всіх видів ресурсів, тоді як пропонування кожного з ресурсів має свої специфічні особливості. Закон попиту так само справедливий для ринку ресурсів, як для ринку готової продукції: чим вищою є ціна ресурсу, тим меншим за інших рівних умов буде обсяг попиту на нього.

Ринок факторів виробництва відрізняється від звичайного традиційного ринку, де реалізуються товари для задоволення звичайних потреб людини, тим, що на цьому ринку покупцями є виробники різних товарів особистого й виробничого призначення. Витрати, які здійснюють в даному випадку виробники, виступають як доходи для продавців ресурсів. Продавцями ресурсів виступають домашні господарства. Рівень розвитку громадського виробництва залежить від кількості цих ресурсів, їх раціонального використання.

Ринки ресурсів грають важливу роль в економічному кругообігу. Через взаємодію попиту і пропозиції вони регулюють розподіл наявних у суспільства обмежених ресурсів між окремими споживачами. На ринках ресурсів формуються витрати виробництва, які визначаються цінами на ресурси. Крім цього на ринках ресурсів формуються доходи домашніх господарств, які проставляють фактори виробництва на ринки ресурсів, продають їх підприємствам, а в обмін отримують свої доходи.

У ринковій економіці основні фактори виробництва – це земля, праця і капітал. Попит на ресурси пред'являють фірми для виробництва товарів, які потім будуть продані. Пропозиція виходять головним чином від агентів, що володіють землею, працею або капіталом, тобто від домашніх господарств. Коли фірма забезпечує себе відповідним фактором виробництва, вона несе витрати, але сподівається, що її виробництво зросте і що її виручка також зросте із збільшенням виробництва продукції. Для фірми–виробника велике значення мають ціни на ресурси, тому що саме від них залежатиме рівень витрат виробництва.

Фактори виробництва, економічні ресурси поділяються на матеріальні, трудові та природні, втягуються в господарський оборот.

Економічна система не може існувати, не відтворюючи постійно всі елементи виробництва в певних пропорціях, а також всі економічні відносини. Суб'єктами цих відносин в макроекономіці виступають економічні агенти. Переплетення їхніх господарських зв'язків, їх взаємозалежність припускає взаємне узгодження, збалансованість або економічну рівновагу.

Досягнення макроекономічної рівноваги як одночасної рівноваги на всіх ринках, тобто як рівноваги економічної системи в цілому є дуже непростим практичним завданням. Її рішення особливо ускладнено в умовах переважно інтенсивного типу економічного зростання, для якого характерні істотні кількісні і якісні зміни в усіх соціально–економічних взаємозв'язках.

Леон Вальрас довів, що в умовах ринкової економіки є можливість встановлення рівноваги на основі співвідношення пропозиції і попиту. Вільна конкуренція забезпечує встановлення ціни рівноваги.

Рівноважна ціна — це ціна на конкурентному ринку, за якої величина попиту і пропозиції однакові, немає ні дефіциту, ні надлишку товарів ні послуг. Така ціна не містить у собі тенденції до зростання або до зниження обсягів виробництва.

Одні й ті ж ресурси можуть бути використані для виробництва різних благ, а ціна фактора виробництва визначається ціною продукції, яка виробляється із даного ресурсу. Це говорить про те, що ціни на різних типах ринків є взаємопов'язаними. Окрім того, від ціни ресурсу залежать доходи їх господарів, а доходи споживача визначають його попит і безпосередньо впливають на ціну блага.