2. Попит та пропозиція капіталу та міжчасові переваги. Споживання та інвестиції.
Фізичний капітал користується попитом тому, що він продуктивний. Проте важливо зазначити, що коли йдеться про попит на капітал як фактор виробництва, то не можна абстрагуватися від попиту на позичкові кошти, необхідні для придбання капіталу в фізичній його формі. Попит на капітал – це попит на позичкові кошти (позичковий капітал), а не просто гроші. Зовнішньо попит на позичковий капітал є попитом на певну суму грошей. Але попит на гроші і попит на позичковий капітал – це не одне й те саме. Бізнес пред'являє попит на кредитні ресурси для здійснення інвестицій, тобто йому необхідна певна сума грошей для поповнення капіталу в фізичній формі. Домашні господарства (населення) також формують попит на гроші, але природа цього попиту інша, оскільки не пов'язана з підприємництвом. Крім того, попит на фізичний капітал, як і на інші фактори виробництва, є похідним попитом і залежить від попиту на ті блага і послуги, у виробництві яких використовується фізичний капітал.
Пропозиція послуг капіталу формується фірмами, що здають в оренду власне обладнання. Проте значну частину послуг капіталу фірми отримують за рахунок використання власного обладнання (фірми ніби орендують самі у себе обладнання). Пропозицію послуг капіталу можна розглядати в короткостроковому і довгостроковому періодах. В першому випадку вона є абсолютно еластичною, оскільки за короткий проміжок часу неможливо збільшити кількість послуг станків, машин, обладнання та ін., що використовується з незмінним рівнем інтенсивності. Однак в довгостроковому періоді пропозиція послуг капіталу стає еластичною, оскільки змінюється сама величина капітального запасу країни, який і може надати більше послуг капіталу. Графічно пропозицію послуг капіталу в довгостроковому періоді можна представити у вигляді кривої з додатним нахилом.
Рис. 30.1. Пропозиція послуг капіталу як відображення граничних витрат втрачених можливостей використання капіталу.
3. Інвестиційні рішення.. Поняття дисконтованої вартості. Види процентних ставок. Формування процентної ставки. Рівень дохідності і прибуток на капітал
Головна особливість ринків капіталу і землі полягає у тому, що ці ресурси є товарами довготривалого використання, тому рішення фірм щодо їх залучення завжди повинні враховувати фактор часу.
Розрізняють три ринки капіталу:
1) ринок фінансового капіталу;
2) ринок капітальних активів, або фізичного капіталу;
3) ринок капітальних послуг, або орендний ринок.
На ринку фінансового капіталу продають і купують цінні папери та грошові кредитні ресурси. Фінансовий капітал має цінність, оскільки надає можливість придбати реальне багатство – фізичний капітал (устаткування, споруди, будівлі виробничого призначення тощо).
Основними учасниками ринку фінансового капіталу є фірми, які формують попит на кредитні кошти для реалізації довгострокових інвестиційних проектів, і домогосподарства, які формують пропонування позичкових коштів за рахунок заощаджень.
Ціною позичкового капіталу виступає процент – сума грошей, яку повинен сплатити позичальник за можливість тимчасового використання чужих грошей. Звичайно оперують поняттям ставки або норми проценту – не абсолютною, а відносною величиною плати за кредит.
Ринкова ставка проценту, як і будь–яка рівноважна ціна, визначається в результаті взаємодії попиту на гроші та їх пропонування.
Попит на позичкові кошти має дві складових – попит фірм та попит домогосподарств.
Фірма визначає обсяг попиту на кредитні ресурси на основі співставлення вигоди від використання інвестицій і видатків на інвестиції.
На практиці інвестори для визначення вигідності інвестицій часто користуються показником норми віддачі.
На ринку капітальних активів купують і продають фізичний капітал. На обсяги пропонування капітального активу впливають: запас активу, потік послуг від активу і потік доходів.
Запас капіталу визначається кількістю заводів, устаткування, транспортних засобів тощо, які знаходяться у власності фірм на даний момент часу. Потік послуг від активу – це кількість відпрацьованого часу машиною або устаткуванням за певний період. Потік доходів – це прибутки або платежі, одержані від функціонування капітального активу протягом певного періоду.
Ціна капітального активу – це сума грошей, за яку одиниця капіталу може бути куплена або продана у кожний даний момент. Вона включає сучасну цінність потоку майбутніх платежів, отриманих власником за весь період використання даного активу.
Мінімально прийнятна рентна оцінка капіталу – це орендна плата, яка дозволяє власнику капітального активу відшкодувати альтернативні витрати, пов’язані з володінням даним активом, і отримати нормальний прибуток. Її рівень визначається ціною капітального блага, реальною процентною ставкою і нормою амортизації.
Попит на послуги капіталу, як і на будь–які фактори виробництва, залежить від їх граничної доходності. Фірма буде розширювати попит доти, доки гранична доходність послуг не стане рівною рентній оцінці капіталу. Пропонування капітальних послуг є функцією від рентної оцінки капіталу і залежить від часового періоду. Короткострокове пропонування капітальних послуг відображає обмежений запас фізичного капіталу і зазвичай абсолютно нееластичне. Довгострокове пропонування капітальних послуг може бути абсолютно еластичним. У короткостроковому періоді ціна капітального активу дорівнює поточній дисконтованій цінності потоку майбутніх доходів, а у стані довгострокової рівноваги повинна одночасно бути рівною вартості його виробництва і сучасній дисконтованій цінності.
Особливості функціонування ринку землі пов’язані з тим, що загальні обсяги її пропонування не можна змінити. Пропонування землі абсолютно нееластичне, тому ціна землі залежить лише від змін у попиті на неї. Доход, одержаний від здачі землі в оренду, має рентну природу.
Земельна рента – це регулярно одержуваний землевласником надлишковий доход, не пов’язаний з підприємницькою діяльністю. З точки зору орендарів – це необхідні витрати, які утримують дані ділянки землі від їх альтернативного використання.
Ціна землі (PN) як безстрокового активу – це капіталізована земельна рента (RN):
(30.1)
Ділянка продається за таку суму, яка у разі її альтернативного використання принесе доход, рівний земельній ренті. Покупка землі вигідна, якщо капіталізована рента більша за ціну землі.
При дослідженні ринку позичкового капіталу і категорії проценту дуже важливо ще раз підкреслити роль фактору часу. Так, крива Sк свідчить про те, що домашнє господарство відмовляється від поточного споживання своїх заощаджень, пропонуючи їх у кредит. Тут ми стикаємося з проблемою, яку в економічній теорії називають міжчасовим вибором. Це означає вибір економічного суб'єкта в часі. Йдеться про вибір між поточним і майбутнім споживанням грошового доходу домашнього господарства.
Домашнє господарство розраховує на потік доходів у майбутньому. Процент і є платою за те, що власник позичкових коштів надає іншим суб'єктам можливість сьогоднішнього, поточного використання капіталу.
Економічна теорія використовує припущення про те, що сьогоднішні блага люди оцінюють вище майбутніх благ. Цій проблемі присвячені роботи представника австрійської школи Е. Бем–Баверка, який висунув теорію переваги благ нинішніх порівняно з благами майбутніми. Йдеться про особливість економічної поведінки суб'єктів ринкового господарства, яка отримала назву часової переваги. Часова перевага – це схильність індивідуумів за інших незмінних умов оцінювати поточне споживання чи дохід вище, ніж споживання чи дохід у майбутньому.
Для того щоб спонукати власника грошового капіталу відмовитися від сьогоднішнього розпорядження ресурсами, слід винагородити його за таку відмову (за утримання чи чекання). Господарські агенти які отримують можливість використовувати кредитні ресурси, повинні заплатити за це власнику позичкового капіталу. Інакше кажучи, процент є ціною відмови від сьогоднішнього (поточного) споживання благ.
Врахування фактора часу при визначенні категорії процента пов'язане з перевагою поточного споживання над майбутнім споживанням. Це допомагає зрозуміти багато реалій ринкової економіки. Наприклад, що триваліший період строкового вкладу, то вищий дохід на цей вклад у вигляді виплачуваного процента.
Часову перевагу можна виразити і у відносних величинах, визначивши норму часової переваги. Співставляючи майбутній дохід і сьогоднішнє утримання від поточного споживання в грошових одиницях, представимо норму часової переваги: якщо індивід відмовився від 1 грн споживання сьогодні заради отримання 1,1 грн завтра, то норма часової переваги становитиме: 1,1 грн – 1 грн /1 грн 100% – 10%. Інакше кажучи, ми ділимо очікуваний у майбутньому дохід на ту суму грошей, від витрачання якої сьогодні відмовляється індивід.
Часова перевага може бути додатною, нульовою і від'ємною. Індивід має додатну норму часової переваги, якщо в майбутньому потрібно більше 1 грн для компенсації відмови від можливостей витрати 1 грн в поточному періоді. В наведеному прикладі додатна норма часової переваги дорівнює 10 %.
Індивід має від'ємну норму часової переваги, якщо він відмовляється від витрачання 1 грн в поточному періоді, навіть якщо у майбутньому він отримає менше 1 грн. Наприклад, 0,9 грн – 1 грн / 1 грн = = –0,1 грн /1 грн х 100% = –10%.
Очевидно, що від'ємна часова перевага – це той гіпотетичний випадок, коли індивідуум вище оцінює майбутні блага, ніж теперішні.
Нульова норма часової переваги буде тоді, коли індивідуум відмовляється від можливості витратити 1 грн в поточному періоді заради отримання 1 грн в майбутньому. Наприклад, 1 грн – І грн / 1 грн = = 0 грн /1 грн х 100% = 0%. Таким людям байдуже, чи споживати сьогодні, чи в майбутньому періоді.
Аналіз часової переваги сприяє розумінню не тільки такої категорії, як процент, але й того, чому процентні ставки додатні. Поясненням останнього є те, що норма часової переваги додатна.
Розглянемо модель пропозиції позичкових коштів, запропоновану в 1930 р. американським економістом Ірвіном Фішером, яка має назву теорії міжчасового вибору. Індивіди приймають рішення, щодо обсягів заощаджень, внаслідок раціонального вибору між споживанням (С) і заощадженням (S). Заощадження здійснюються з кінцевою метою отримати можливість споживання блага у майбутньому у більших обсягах за рахунок заощаджень коштів поточного періоду. Тобто домогосподарство мусить зробити свій міжчасовий вибір щодо споживання/