3. Рівновага на ринку праці. Еластичність пропозиції праці для галузей з різною динамікою витрат на виробництво.

Рівновага на ринку праці визначає повну зайнятість, а порушення рівноваги — неповну (безробіття) або надлишкову зайнятість. Різні економічні школи не мають єдиного підходу щодо трактування проблем ринку праці. Тому розглянемо класичну, кейнсіанську та сучасні концепції, оскільки кожна з цих концепцій є ситуативною, тобто час від часу в економіці складається певна ситуація, теоретичне осмислення якої відрізняються в концепціях різних економічних шкіл та напрямів.

Перш ніж аналізувати відмінності різних концепцій, розглянемо в загальному ринок праці як взаємодію попиту і пропозиції.

Особи, які хочуть працювати за наймом, пропонують свої трудові послуги L (labour) з метою отримання доходу у формі заробітної плати. Варто зазначити, що найманого працівника цікавить не номінальна (W) а реальна ( ) заробітна плата, оскільки саме вона визначає рівень його споживання та добробуту.

У найзагальнішому плані зростання реальної заробітноі плати ( ) супроводжується зростанням пропозиції праці (І.^s).

Зростання реальної заробітної плати від ( ) до( ) супроводжується зростанням пропозиції праці від L до L і зростанням зайнятості від L до L .

Рекомендована література

1.БазилевичВ.Д.,БаластрикЛ.О. Макроекономіка: Навч. посіб.— К.: Атіка, 2002. — С. 103—107; 119—141.

2. Економічна теорія: Політекономія: підручник / За ред. В.Д. Базилевича, В.Д. Базилевич, В.М. Попов, К.С. Базилевич, Н.І. Гражевська. – 7 вид. – К.: Знання–Прес, 2008. – 719 с.

3. Вечканов Г.С., Вечканова Г.Р. Макроэкономика: — СПб.: Питер, 2002. — С. 136—152; 162—167.

3. Гальчинський А.С. Економічна теорія: підручник / А.С. Гальчинський, П. С. Єщенко, Ю. 1. Палкін. – Вища школа, 2007. – 503 с.

3. Ивашковский С.Н. Макроэкономика: Учебник. — М.: Дело ЛТД, 2000. — С. 102—109.

Тема 30. Мікроекономічна теорія ринку капіталу

1. Капітал як фактор виробництва і ресурс тривалого використання. Форми капіталу.

2. Попит та пропозиція капіталу та міжчасові переваги. Споживання та інвестиції.

3. Інвестиційні рішення.. Поняття дисконтованої вартості. Види процентних ставок. Формування процентної ставки. Рівень дохідності і прибуток на капітал.

В результаті вивчення теми студенти повинні:

Знати: капітал як фактор виробництва; попит та пропозиція капіталу та міжчасові переваги; споживання та інвестиції; вступ до аналізу інвестиційних рішень; види процентних ставок; рівновага на ринку капіталу; формування процентної ставки.

Вміти: дати характеристику капіталу як фактору виробництва і ресурсу тривалого використання; показати зв'язок між споживанням та інвестиціями; визначати поняття дисконтованої вартості; розрізняти види процентних ставок; пояснити формування процентної ставки.

1. Капітал як фактор виробництва і ресурс тривалого використання. Форми капіталу.

Під капіталом на ринку факторів виробництва розуміють фізичний капітал, або виробничі фонди, які ще можна назвати капітальним благами. До капітальних благ належить будівлі та виробничі споруди, машини, обладнання, інфраструктура, товарно–матеріальні запаси.

Нині тлумачення капіталу стало значно ширшим. Капітал в широкому розумінні – це цінність, що приносить потік доходу. З цієї точки зору, капіталом можна назвати і виробничі фонди підприємств, і землю, і цінні папери, і депозит в комерційних банках, і "людський капітал" (нагромаджені професійні знання тощо. Всі перелічені блага приносять потік доходів у різних формах: у вигляді орендної плати, виплати процентів по депозитах, дивідендів, земельної ренти та інших.

При дослідженні ринку капіталу важливо розрізняти категорії запасу і потоку. Капітал як запас – це нагромаджені блага виробничого призначення на певний період часу. Інвестиції ж являють собою потік, завдяки якому відбувається примноження існуючого запасу капітальних благ за певний відрізок часу. Інвестиції, які ми будемо досліджувати на ринку факторів виробництва, передбачають капіталовкладення, які збільшують запас фізичного капіталу. Це інвестиції в будівлі, машини та обладнання, товарно–матеріальні запаси. Тому не слід змішувати вказані капіталовкладення з інвестиціями як категорією фінансового ринку, де купуються і продаються такі фінансові активи, як акції, облігації тощо.

При дослідженні ринку капіталу слід розрізняти капітал і послуги капіталу. Капітал являє собою запас, а його послуги – потік. Наприклад, цінність станка виступає як капітальний запас, а послуги що надаються цим станком у процесі його експлуатації, – як потік.

Тому слід розрізняти ціну капітальних благ і ціну послуг капіталу, яку називають орендною платою. Отже, йтиметься про три сегменти ринку капіталу:

• ринок капітальних благ, де продаються і купуються засоби виробництва;

• ринок послуг капіталу, де ці засоби можуть надаватися в оренду за певну плату;

• оскільки для купівлі і продажу капітальних благ суб'єктам потрібні грошові засоби, то можна виділити же один сегмент ринку капіталу – ринок позичкових коштів, або позичкового капіталу. Дохід, отримуваний позичковим капіталом, називають процентом.

Його природу ми вияснимо, аналізуючи всі три взаємозв'язаних сегменти ринку капіталу.

Досліджуючи капітал як благо виробничого призначення розрізняють основний і оборотний капітал. Основний капітал у фізичній формі – це будівлі, машини, обладнання, тобто всі ті капітальні блага тривалого користування, які втрачають свою цінність у міру зношення протягом декількох виробничих циклів. Оборотний капітал втрачає свою цінність протягом одного виробничого циклу і представлений сировиною, матеріальними запасами готової продукції тощо.