2. Циклічність, інфляція і безробіття як форми прояву макроекономічної нестабільності. Особливості економічного циклу в Україні.

Економіці, як і іншим сферам життєдіяльності суспільства, властива наявність циклічності, тобто періодичні коливання економічної активності. Причому ці коливання відбуваються нерівномірно – піднесення та спади постійно змінюють один одного. Циклічність економіки означає, що економічний розвиток країни відбувається в рамках певного циклу. Отже, економічний цикл – це періодичні піднесення та спади рівнів економічної активності (а саме: рівня валового внутрішнього продукту, рівня зайнятості населення, рівня інфляції тощо) протягом декількох років. Кожен економічний цикл може тривати різну кількість років. Проте всі цикли мають одні й ті самі фази: піднесення; пік піднесення; спад; дно спаду .

Безробіття є однією з найголовніших проблем економіки країни. Воно призводить до зниження рівня виробництва, рівня доходів населення, а отже, й до збільшення соціального напруження між різними верствами населення. Кожна людина працездатного віку (в Україні від 16 років і до 55 років жінки, 60 – чоловіки) має здатність до праці, а саме: сукупність певних фізичних та інтелектуальних здібностей для виробництва товарів та послуг. Таке працездатне населення належить до робочої сили. Отже, безробіття – це економічне явище, за яким частина робочої сили не може знайти місця для праці. Визначається безробіття як різниця між усією кількістю робочої сили та кількістю зайнятих. Так, в Україні кількість зареєстрованих у державній службі зайнятості безробітних у 2010 р. становила 102,5 тис. осіб.

До основних причин існування безробіття, як економічного явища належать:

1. Сплата допомоги по безробіттю. Загальновідомо, що сплата допомоги по безробіттю знижує стимули працездатного населення щодо пошуку місця праці. 2. Стійкість заробітної плати, або безробіття "очікування". Таке явище виникає за умови перевищення реальної заробітної плати над її середнім значенням (так само як і з ВВП, заробітна плата поділяється на номінальну та реальну).

В Україні, як і в інших республіках колишнього СРСР, інфляції формально не було. Однак фактично вона існувала в двох формах: дефіциті товарів та існуванні так званого "чорного ринку", на якому ціни товарів багаторазово перевищували офіційні ціни.

Антициклічне регулювання економіки — свідомі та цілеспрямовані дії держави і наднаціональних органів, а також могутніх корпорацій та частково ринкових важелів на промисловий цикл з метою зменшення глибини циклічних криз, стабілізації господарської кон'юнктури і збільшення темпів економічного зростання. За панування колективних монополій (олігополій) ціни залишаються незмінними або навіть зростають, бо олігополії скорочують обсяги виробництва з метою недопущення надвиробництва товарів і зниження цін. Цій негативній тенденції може частково протистояти лише діяльність держави зі стимулювання грошового попиту за допомогою відповідної грошово–кредитної політики. Цей метод активно використовувався і в повоєнний період, сприяючи скороченню глибини і тривалості економічних криз. Темпи зростання грошової маси, як правило, були вищими (5—8 %), ніж за рекомендаціями монетаристів (до 3 % щорічно).

Циклічність економічного розвитку має значний вплив на економічну динаміку в Україні.

На етапі становлення вітчизняної економічної науки феномен циклічності розглядали та аналізували відомі українські вчені – М. Туган–Барановський, Є. Слуцький, В. Акуленко та багато інших. Серед відомих вітчизняних дослідників варто відзначити В. Гейця, Б. Панасюка, О. Білоруса, Д.Лук'яненка. Так, В.Гейцем проведена теоретико–емпіричний аналіз економічних циклів в Україні.

В теорії циклів К. Маркса падіння виробництва зветься кризою, а під депресією розуміють фазу припинення падіння, але відсутності росту. Тому цикл К.Маркса складається з фаз: криза, депресія, пожвавлення та підйом.

У вітчизняній практиці важливим у визначенні та оцінці економічних циклів є використання таких показників (у порівнянних цінах): ВВП, промислове виробництво, роздрібний товарообіг. Вибір зумовлений, по–перше, максимальною наближеністю показників до таких, що використовуються для ідентифікації економічних циклів за кордоном; по–друге, наявністю відповідних офіційних статистичних даних.

Для економічної кризи в Україні характерні деякі особливості. Так, якщо тривалість фази падіння в західних країнах становить від 0, 5 до 1, 5 року, в Україні триває більше 5 років. Глибина падіння ВНП і промислового виробництва у країнах заходу навіть у повоєнні роки не перевищувала 10%, а в Україні вона становить більше 25% а по окремих галузях – перевищує 50%.

За даними Мінекономіки України номінальний ВВП у 2011 році становив 1316600 млн.грн., а у 2010 році – 1082569 млн.грн., тобто реальний приріст ВВП у 2009 році порівняно з 2008 роком становив (–15,1%), що свідчить про поглиблення кризи.

Одним з найбільш значних негативних наслідків економічної кризи є катастрофічне зростання безробіття, що призвело до так званої кризи зайнятості.