Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Konspekt_ET_dorob_1.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

2. Фінансова система: сутність і структура. Державний і місцеві бюджети.

Вся сукупність фінансових інститутів та організацій утворюють цілу фінансову систему країни. В різних країнах вона може бути різною, і відрізнятися метою та способом організації фінансової системи. Для ефективної діяльності фінансової системи потрібно зробити велику кількість наукових досліджень, глибокого аналізу причин і наслідків створення та використання фондів фінансових ресурсів, впливу цих процесів на всі аспекти життя держави.

Фінансова система – це вся сукупність відокремлених фінансових відносин, які тісно між собою взаємопов’язані, і на яку покладено завдання як розподілити та перерозподілити ВВП країни.

Найважливішою ланкою фінансової системи держави є державний бюджет – головний фінансовий план країни.

Державний бюджет є головною ланкою бюджетної системи держави.

Бюджетна система України – це сукупність бюджетів різних рівнів:

  • державного;

  • бюджету Автономної Республіки Крим;

  • обласних;

  • бюджетів міст Києва та Севастополя;

  • міських бюджетів;районних;

  • районних бюджетів у містах;

  • сільських та селищних.

Бюджетно–податкова політика – це "найдавніший" інструмент державного втручання у ринкову економіку. Державний бюджет є, з одного боку, барометром економічної "погоди"в країні, з іншого – ефективним засобом реалізації економічної політики держави. Виконуючи роль державної казни, бюджет акумулює і перерозподіляє значну частку національного доходу (від 1/3 до 1/2 ).

Бюджетна політика реалізується через визначення оптимальних співвідношень між доходами і витратами держави. Історичний досвід говорить про те, що за допомогою зміни рівня оподаткування і державних витрат можуть регулюватися такі найважливіші індикатори економіки, як сукупний попит, економічне зростання, інфляція та ін. Бюджетна політика може бути спрямована, з одного боку, на зведення доходної і витратної частин бюджету з надлишком для перешкоди так званому "перегріванню"економіки, з іншого – на створення дефіциту для стимулювання економічного зростання.

На частку соціально–економічних витрат припадає у середньому близько 50% витратної частини бюджету. До них належать, насамперед, соціальні витрати (затрати на виплату пенсій, допомоги, утримання сфер охорони здоров'я, освіти, підготовку кадрів тощо), а також витрати, спрямовані на фінансування деяких сфер економіки (енергетика, житлове будівництво і комунальне господарство, регіональний розвиток, зв'язок, транспорт, охорона навколишнього середовища). Істотну частину витрат бюджету складають прямі і непрямі воєнні витрати, затрати на науково–дослідні та дослідно–конструкторські роботи (НДДКР). За останні десятиріччя значно зросла роль бюджетного механізму в інвестуванні довгострокової структурної політики і насамперед – розвитку наукомістких виробництв.

3. Бюджетно–податковий механізм як інструмент економічної політики держави.

Економічну сутність бюджетно–податкової політики слід надавати з визначення категорії бюджету. Згідно з Бюджетним кодексом України бюджет – це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. З економічної точки зору, бюджет – це сукупність грошових відносин, які виникають у державі з юридичними і фізичними особами з приводу перерозподілу національного доходу у зв’язку з утворенням і використанням централізованого фонду грошових коштів, який призначений для фінансування народного господарства, соціально–культурних заходів, потреб оборони тощо.

Формування бюджету будь–якої країни забезпечується за рахунок податків. Податки, у свою чергу, встановлені вищим органом законодавчої влади як обов’язкові платежі до бюджетів та державних цільових фондів, які сплачують юридичні та фізичні особи в порядку і на умовах, передбачених чинним законодавством. З цього визначення випливає таке:

– по–перше, встановлення і скасування податків і зборів здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою АРК і сільськими, селищними, міськими радами;

– по–друге, податки і збори сплачуються до бюджетів різних рівнів та до

державних цільових фондів;

– по–третє, платниками податків і зборів є юридичні і фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов’язок сплачувати податки і збори;

– по–четверте, податки і збори в Україні встановлюються податковими законами.

З вищезазначеного випливає, що в ринковій економіці податки потрібно використовувати не лише як джерело доходів бюджету, а й як невід’ємний і безпосередній структурний елемент державного регулювання економіки. Це багато в чому залежить від податкової політики держави, яку розробляє і впроваджує уряд країни.

Ефективність бюджетної політики в регулюванні ринкової економіки багато в чому залежить від податкової політики. При її формуванні враховується здатність податків виконувати дві взаємозв'язані функції: фіскальну і стимулюючу. Держава через рівень оподаткування, порядок обчислення податкової бази і системи податкових пільг та обмежень визначає, з одного боку, величину доходів державного бюджету, з іншого – спрямовує ділову активність господарюючих суб'єктів і окремих громадян у відповідність з встановленими цілями і пріоритетами соціально–економічного розвитку країни. За багато років у країнах з ринковою економікою склалася досить раціональна структура податків, яка включає в себе три основних види: прямі (прибутковий податок з населення, податок з корпорацій), непрямі (акцизи, податок на додану вартість, митні збори тощо) та інші (податок на нерухоме майно, спадщину, землю та ін.).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]