Тема 10. Економічна динаміка

Економічне зростання. Фактори економічного зростання. Моделі економічного зростання. Модель економічного зростання Солоу. Стійкий стан. Золоте правило визначення норми нагромадження капіталу. Ефективність праці. Вплив норми заощаджень, норми амортизації, темпів зростання населення і технічного прогресу на стійкий стан. Проблеми економічного зростання. Державне регулювання економічного зростання. Економічний цикл. Фази економічного циклу. Теорії економічного циклу. Кон’юнктура. Проиклічні, контрциклічні, ациклічні фактори. Теорія ділового циклу. Криза. Структурна криза. Трансформаційна криза.

Тема 11. Держава в системі макроекономічного регулювання

Крива ІБ. Крива ЬМ. ІБ-ЬМ модель. Фіскальна політика й ефект витиснення. Кредитно-грошова політика. Передавальний механізм кредитно- грошової політики. Ліквідна пастка. Інвестиційна пастка. Кейнсіанський і класичний підхід. Нові класики. Нові кейнсіанці. Зовнішній ефект сукупного попиту. Провал координації. Гістерезис. Внутрішні і зовнішні лаги. Автоматичні стабілізатори. Діскреційна політика. Твердий курс. Активна і пасивна політика. Індекс випереджальних показників. Критика Лукаса. Політичний цикл ділової активності. Непослідовність. Монетаристи.

Тема 10 економічна динаміка план

1. Економічний цикл. Теорії економічного циклу

2. Економічні кризи

3. Економічне зростання. Модель Солоу

4. Зростання населення в моделі Солоу

5. Технологічний прогрес

6. Заощадження, зростання і економічна політика

1. Економічний цикл

Економічному розвитку властиві два основних типи руху в часі:

• незворотний, що відображає трендовий рух економіки в напрямку зростання її потенціалу (довгострокова динаміка);

• зворотний, котрий полягає в регулярних коливаннях економічної активності (короткострокові коливання).

Коливання ділової активності виражаються в зміні найважливіших параметрів економіки (обсягу виробництва, зайнятості населення, ставки відсотка, рівня цін і ін.) відносно їх трендових значень. Причому ці зміни чергуються в певній послідовності та повторюються через певні проміжки часу. Тому економічний розвиток являє собою хвилеподібний рух економіки через фази економічного циклу.

Кожна циклічна хвиля, що представляє собою економічний (або діловий) цикл, включає чотири фази: кризу, депресію, пожвавлення та підйом; і дві переломні точки - «пік» і «дно» циклу. Відстань між двома сусідніми точками «піка» або «дна» (рис. 10.1) визначає тривалість циклу. Відстань від переломних точок по вертикалі до лінії тренда вимірює глибину циклічних коливань.

Вихідною фазою циклу є криза (інші назви: стискання, рецесія). У цей період спостерігається зростання товарно-матеріальних запасів, скорочення випуску продукції, зниження інвестицій, зайнятості та доходів. В умовах кризи спостерігається погоня за грішми. Фінансові зобов’язання порушуються, кредитні зв’язки розриваються, процентні ставки зростають. Виникає криза неплатежів.

Слідом за кризою наступає депресія. Депресія - глибокий і тривалий спад, характеризується значним по обсягах і тривалим по строках скороченням виробництва. Відмітна риса депресії - хвиля масових банкрутств промислових, торговельних і фінансових компаній, які не зуміли пристосуватися до нових умов господарювання.

Рис. 10.1 - Економічний цикл і його фази

Однак спад, що включає кризу та депресію, є необхідною фазою економічного розвитку, що має позитивний вплив на економіку. У цій фазі циклу фактори виробництва перерозподіляються з колишніх сфер їхнього застосування в нові. Відбувається реорганізація виробництва, розоряються неконкурентоспроможні підприємства. Знижуються витрати виробництва.

Коли цикл досягає свого «дна», реальний обсяг виробництва знижується до мінімуму. Поступово зменшуються запаси товарів, збільшується маса вільного грошового капіталу, знижуються ставки відсотка, створюються умови

122

для зростання інвестицій. Починається пожвавлення.

Пожвавлення (розширення) - фаза економічного циклу, протягом якої реальний обсяг виробництва підвищується відносно «дна» циклу та досягає передкризового рівня. Відновляються товарно-матеріальні запаси, починається процес відновлення основного капіталу, зростають доходи виробників засобів виробництва, пожвавлюється споживчий сектор. Безробіття зменшується, зростають попит на грошовий капітал і ставка відсотка.

Перехід економіки зі стадії пожвавлення у фазу підйому залежить від можливостей, які висуває НТП для зростання чистих інвестицій, від збільшення доходів, стимульованих цими інвестиціями, від еластичності попиту по доходу всіх економічних суб’єктів.

Підйом - фаза циклу, у якій стан економіки перевершує максимальний рівень виробництва в попередньому циклі та прагне до досягнення потенційно можливих на даній стадії обсягів реального ВНП і повної зайнятості. Однак рух економіки в напрямку зростання в який-небудь момент переривається в піку циклу.

Пік циклу - вища точка, у якій реальний обсяг виробництва досягає максимального рівня. Вичерпання ресурсів зростання (матеріальних, грошових, трудових) приводить до підвищення рівня цін, відсотка та зарплати, що збільшує витрати та скорочує очікувану норму прибутку. У вищій точці циклу вже накопичена критична маса негативних змін, які послабляють кон’юнктуру та розвертають економіку до спаду.

Економічна кон’юнктура - сукупність показників зайнятості, обсягу інвестицій, процентних ставок, прибутку й ін., що характеризують поточний стан економіки. При цьому залежно від того, як макроекономічні параметри змінюються в ході економічного циклу, їх можна розділити на проциклічні, контрциклічні й ациклічні.

Проциклічні змінні мають тенденцію до росту в період підйому та до зниження в період спаду, наприклад, сукупний випуск, прибутки підприємців, ставки відсотка.

Контрциклічні змінні знижуються в період підйому та підвищуються в період спаду, наприклад, товарно-матеріальні запаси, рівень безробіття, трансфертні виплати.

Ациклічними називаються змінні, динаміка яких не зв’язана безпосередньо з економічними циклами.

Темпи динаміки різних параметрів, як правило, не збігаються: одні змінюються швидше, інші повільніше. Тому економічні змінні розрізняють залежно від того, чи досягають вони максимуму (мінімуму) до або після досягнення економікою вищої (нижчої) поворотної точки циклу. Виділяють три типи параметрів: випереджальні, запізнілі та відповідні.

Випереджальними вважаються такі параметри, які досягають максимуму (мінімуму) перед досягненням піка (дна) економічного циклу. Наприклад, індекси фондового ринку, зміни грошової маси, прибутку корпорацій.

Запізнілі параметри досягають максимуму (мінімуму) після досягнення піка (дна) циклу. До них належать: рівень безробіття, витрати на оплату праці, процентні ставки комерційних банків.

Відповідними вважаються такі параметри, які змінюються одночасно з динамікою економічної активності, наприклад ВНП.

Незважаючи на те, що в кожному економічному циклі можна виділити ті самі фази, які характеризуються схожими змінами макроекономічних параметрів, кожний економічний цикл являє собою унікальне явище зі своїми специфічними рисами.

Залежно від того, які фактори - внутрішні або зовнішні (війни, революції, наукові відкриття, демографічні процеси) виділяються як причини циклічних коливань, всі економічні теорії циклу можна умовно розділити на три групи:

• екзогенні теорії циклу

• ендогенні теорії циклу

• інтегральні теорії, які вивчають взаємодію зовнішніх і внутрішніх факторів

У ранніх теоріях (Дж. Мілль, К. Жюгляр, А. Маршалл) увага акцентувалася в основному на зовнішніх причинах економічних криз. Економічні коливання розглядалися «як чисто довільна та випадкова послідовність змін». Велике значення в цих теоріях надавалося фактору мінливості ринкової кон’юнктури, торговельним спекуляціям, надмірному розширенню банківського кредиту, незбалансованості державних фінансів.

Першими представниками ендогенної теорії циклу були Т. Р. Мальтус, Ж. Сисмонді, К. Й. Родбертус, Дж. Гобсон, які причинами циклу вважали внутрішню, властиву капіталістичній системі невідповідність між споживаним і виробленим доходом, що було причиною недостатнього попиту.

Сучасні теорії циклу є інтегральними. Вони розглядають як причини циклу й екзогенні, і ендогенні, і реальні, і грошові фактори. Більша роль у них приділяється технічним нововведенням. Вони впливають на автономні інвестиції (екзогенний реальний фактор) і через механізм мультиплікатора - акселератора (ендогенний фактор) приводять до коливань у рівні доходу (ендогенний фактор).

Крім теорій, у центрі уваги яких перебуває дія ефектів мультиплікатора - акселератора, можна також назвати наступні теорії економічного циклу:

1. Теорії політичного ділового циклу, що бачать причини макроекономічних коливань у діях уряду в області кредитно-грошової й податково-бюджетної політики.

2. Теорії рівноважного економічного циклу, згідно до яких циклічність пояснюється не коливаннями випуску продукції навколо тренда потенційного ВНП, а зрушеннями самого тренда в короткостроковому періоді.

3. Теорія нововведень. Ця версія пояснення економічних коливань зводить справу до технічних нововведень, до залучення в експлуатацію нових ресурсів і освоєння нових територій.

4. Теорія реального ділового циклу, відповідно до якої передбачається, що причиною економічних коливань можуть бути шокові зміни продуктивності в одному або декількох секторах, а в більш широкому змісті - шокові зміни в технології виробництва.

Розмаїтість причин економічних циклів пояснюється різними об’єктами досліджень - тими або іншими видами циклів.

Звичайно розглядається схема економічного розвитку, що включає:

• малі цикли (цикли Д. Кітчена) - тривалість циклу 2-3 року;

• великі цикли (цикли К. Жюгляра) - тривалість циклу 6-12 років;

• довгі хвилі (цикли Н. Д. Кондратьєва) - тривалість 50-60 років.

Всі види циклів тісно взаємозалежні. Малі цикли являють собою короткочасні перерви у фазі підйому великого циклу, які виникають у результаті різкого збільшення товарно-матеріальних запасів темпами, що перевищують реальні потреби фірм в інвестиціях.

Причиною виникнення великого економічного циклу (середній цикл за Кондратьєвим, цикл кон’юнктури - сучасні вчені) служить процес відновлення основного капіталу. У минулому основний капітал обертався (окупався) за 10­12 років, такими ж були й міжкризові періоди. У сучасних умовах під впливом НТП оборот став коротше (4-8 років).

Виникнення нової кондратьєвської хвилі пов’язане з дією екзогенних факторів: зміною технологічного способу виробництва внаслідок великих винаходів, а також війнами й революціями.

У період з 1940 по 1970 роки в аналізі економічних циклів переважали кейнсіанські теорії. Однак у наступний період були запропоновані теорії з повністю гнучкими цінами та заробітною платою, які приводять до циклічних коливань у випуску та зайнятості. Одна з них теорія реального ділового циклу.

Теорія реального бізнес-циклу

Класична модель економічного циклу заснована на ідеї про те, що найважливішим типом економічних потрясінь, що викликають коливання рівня ділової активності, є технічні зрушення. Цей підхід, відомий як модель реального бізнес-циклу, виходить із ідей великого економіста середини XX століття Йозефа Шумпетера, який вважав, що для капіталізму характерні хвилі «творчого руйнування», під час яких безперервне введення нових технологій постійно виштовхує існуючі фірми з бізнесу.

Прихильники цієї теорії вважають, що циклічні коливання виникають як результат випадкових технологічних шоків, серед них такі відомі економісти як Дж. Лонг, Ч. Плоссер, Е. Прескотт.

Основні припущення теорії реального бізнес-циклу полягають у тому, що, по-перше, технічні зміни є важливим для економіки в цілому джерелом економічних потрясінь (шоків) і, по-друге, ринковою структурою, що служить середовищем поширення технічних шоків, є досконала конкуренція.

Щоб зрозуміти суть теорії реального бізнес-циклу, розглянемо випадок позитивного технічного шоку. Як тільки шок відбувається, продуктивність праці підвищується, і фірми збільшують попит на працю. При цьому випуск зростає навіть у тому випадку, якщо зайнятість не збільшиться, просто через те, що обсяг продукції, вироблений одним працівником, збільшується в результаті технологічного шоку. Однак щоб зайнятість збільшилася необхідно прагнення з боку працівників до збільшення пропозиції праці, тобто нахил кривій пропозиції праці повинен бути позитивним. Крива пропозиції праці має позитивний нахил, якщо ефект заміщення переважає над ефектом доходу; це підтверджують емпіричні дані.

Однак головне утруднення в теорії полягає в тому, що під час бізнес- циклів малі зміни реальної заробітної плати супроводжуються більшими коливаннями випуску й зайнятості. Для пояснення цього явища недостатньо, щоб крива пропозиції праці мала позитивний нахил; необхідно, також, щоб зміни пропозиції праці у відповідь на зростання заробітної плати були досить суттєві. Чи можливий такий сильний відгук? Прихильники теорії реального бізнес-циклу затверджують, що можливий, якщо правильно інтерпретувати поняття «відгук пропозиції праці». З їхнього погляду, значна зміна праці у відповідь на малі зміни рівня реальної заробітної плати є слідством заміщення праці в часі.

Інший важливий аспект циклів, що повинен одержати пояснення, полягає в тому, що випуск перевищує свою звичайну величину не тільки протягом одного періоду, що випливає за шоком, а й протягом декількох наступних періодів. У рамках теорії реального бізнес-циклу тривалість коливань випуску пояснюється в такий спосіб. Розглянемо позитивний шок, що приводить до зростання продуктивності праці та збільшення випуску. Тому що гранична продуктивність капіталу також зростає, то фірми збільшують інвестиції. Більш високий рівень інвестицій приводить до збільшення обсягу капіталу, що у свою чергу викликає тривале перевищення обсягу випуску над рівнем тренда.

Основне припущення моделі реального бізнес-циклу полягає в тому, що шоки продуктивності можуть бути як позитивними, так і негативними, тобто можливий як технологічний прогрес, так і технологічний регрес. Більш того, у рамках даної теорії саме негативні шоки викликають рецесії. Однак таке припущення породжує серйозні сумніви. Технічні досягнення звичайно використовуються доти, поки не заміщаються ще більш досконалою технікою. Це робить поняття регресу в рівні технології, щонайменше, дивним. Проте, без використання поняття негативних технологічних шоків у рамках розглянутої теорії можна пояснити тільки циклічне зростання, але не рецесію.

Очевидно, теорія реального бізнес-циклу також «спіткнулася» на даних, що характеризують процес заміщення праці в часі. Є деякі свідоцтва того, що підвищення реальної заробітної плати приводить до заміщення праці в часі, а саме: люди менше часу віддають дозвіллю в сьогоденні й більше в майбутньому, або, інакше, вони працюють більше сьогодні й менше завтра. Однак спостереження показують, що такого роду відгук дуже слабкий, якщо існує взагалі, і, очевидно, свідчить не на користь існування великих тимчасових зрушень пропозиції праці, а виходить, і не на користь відповідності даної теорії фактичним бізнес-циклам.