Обмінний курс обмінний курс рівнів цін

Ми можемо записати номінальний обмінний курс так:

е = Є (Р*/Р),

де Р - рівень цін даної країни

Р* - рівень цін іншої країни

Дане рівняння показує, що номінальний обмінний курс залежить від реального обмінного курсу й рівня цін двох країн.

Корисно проаналізувати зміну обмінного курсу. Рівняння обмінного курсу може бути записане так:

Зміна е (в %) = зміна є (в %)+зміна Р* (в %) - зміна Р (в %)

Зміна є у відсотковому вираженні є зміна реального обмінного курсу. Зміна Р у відсотковому вираженні - це рівень інфляції в нашій країні я, а зміна Р* у відсотковому вираженні - це рівень інфляції в іншій країні я*. Таким чином, зміна номінального обмінного курсу у відсотковому вираженні визначається наступним:

Зміна е (в %) = зміна є (в %) + (я* - я)

зміна номінального зміна реального

_ . _ . різниця темпів

обмінного курсу в = обмінного курсу в + . ,

. інфляції

процентному вираженні процентному вираженні

Дане рівняння показує, що, чим вище рівень інфляції в даній країні, тим нижче номінальний обмінний курс її валюти.

Із цього рівняння стає очевидним і вплив грошово-кредитної політики уряду на номінальний обмінний курс. Ми вже знаємо, що значне зростання пропозиції грошей веде до високих темпів інфляції, що означає падіння номінального обмінного курсу. Точно так само як збільшення кількості грошей веде до підвищення цін на товари в грошовому вираженні, воно веде й до підвищення ціни іноземної валюти, вираженої в національній валюті.

Основний постулат економічної теорії, що одержав назву закону єдиної ціни, говорить, що той самий товар не може одночасно продаватися в різних місцях за різними цінами. Діяльність перекупників, що прагнуть купити товар там, де він дешевше й продати там, де він дорожче, приводить до вирівнювання цін.

Закон єдиної ціни, застосований до міжнародних ринків одержав назву паритету купівельної спроможності. Він говорить, що якщо на міжнародних ринках можлива діяльність перекупників, грошова одиниця повинна мати однакову купівельну спроможність у всіх країнах. Так виходить тому, що, якщо на 1 долар у США можна придбати більш зерна, чим за кордоном, то існує можливість отримувати прибуток, закуповуючи зерно в США й продаючи його за кордоном. Шукаючі прибуток перекупники своїми діями підвищать ціни на зерно в США до рівня, що відповідає світовому. Аналогічно, якщо за кордоном США на 1 долар можна придбати більше зерна, то перекупники будуть купувати зерно за кордоном і продавати в США. Таким чином, дії перекупників ведуть до рівності цін на зерно в різних країнах.

Ми можемо інтерпретувати концепцію паритету купівельної спроможності за допомогою моделі реального обмінного курсу. Міжнародні перекупники діють дуже швидко, навіть невелике зменшення ціни вітчизняних товарів стосовно ціни іноземних товарів або, інакше кажучи, невелике зниження реального обмінного курсу змушує перекупників закуповувати товари, вироблені у власній країні й продавати їх за кордоном і навпаки. Таким чином, як показано на рисунку 12.11, крива чистого експорту стає дуже пологою при рівні реального обмінного курсу, що вирівнює купівельну спроможність валюти в різних країнах: будь-яка незначна зміна реального обмінного курсу веде до значних змін чистого експорту. Ця висока чутливість чистого експорту забезпечує близькість рівноважного реального обмінного курсу до рівня, що забезпечує паритет купівельної спроможності.

З концепції паритету купівельної спроможності випливає два важливих висновки. По-перше, так як крива чистого експорту є пологою, зміна величини заощаджень або інвестицій істотно не впливає на реальний або номінальний обмінний курси. По-друге, так як реальний обмінний курс фіксований, всі зміни номінального обмінного курсу відбуваються через зміни рівня цін.

Чистий експорт Рис. 12.11 - Паритет купівельної спроможності