1. В чому полягає різниця між паперовими і товарними грошима?

2. Як вимірюється грошова маса в обігу?

3. Назвіть інструменти грошової політики.

4. Запишіть рівняння кількісної теорії грошей. Які висновки можна зробити з цього рівняння?

5. Дайте визначення швидкості обігу грошей. Чому економісти припускають, що вона постійна?

6. Які фактори визначають попит на гроші?

Практичне заняття до теми 5 План

1. Гроші. Пропозиція грошей

2. Кількісна теорія грошей

3. Попит на гроші

Реферати

1. Інструменти кредитно-грошової політики НБУ

2. Швидкість обігу грошей в Україні

Завдання до теми 5

1. Розгляньте, як наступні фактори вплинуть на реальний попит на гроші:

1. падіння рівня цін;

Б) поява нових технологій, що дозволяють керувати вашим банківським рахунком і здійснювати покупки через ваш домашній комп’ютер;

2. падіння номінальної ставки відсотка;

Г) зменшення номінального ВНП.

2. Визначте, як змінилася грошова маса, якщо швидкість обігу виросла на 10%, обсяг виробництва знизився на 15%, а рівень цін зріс у 1,25 рази.

3. Припустимо, що реальний ВНП складав 3000 грош. одиниць, а грошова маса в обігу складала 150 грош. одиниць. Уряд збільшив обсяг грошової маси до 200 грош. одиниць. Визначте обсяг ВНП, якщо ціни зросли в 1,5 рази, а швидкість обігу грошей знизилася на 10%.

Тема 6 інфляційний механізм

ПЛАН

1. Інфляція

2. Інфляція й ставки відсотка

3. Номінальна ставка відсотка й попит на гроші

4. Суспільні витрати інфляції

5. Крива Філліпса

1. Інфляція

Інфляція - це підвищення загального рівня цін. Темп інфляції - це зміна загального рівня цін, виражена у відсотках. Наприклад, якщо в 2000 р. рівень цін склав 125% від рівня 1999 р., то темп інфляції склав 25%. Інфляція з дуже високими темпами називається гіперінфляцією.

Так як темп інфляції є зміна рівня цін, виражена у відсотках, то теорія рівня цін є також теорією темпу інфляції. Рівняння кількісної теорії, записане в відсотковій формі, має наступний вигляд:

зміна М (у%) + зміна V (у%) = зміна Р (у%) + зміна У (у%)

Примітка: Здійснюючи перетворення багатьох економічних рівнянь, варто мати на увазі одну арифметичну закономірність, а саме: зміна добутку двох змінних, виражена у відсотках, приблизно дорівнює сумі змін кожної змінної, виражених у відсотках. У цьому випадку:

зміна (РУ) (у%) = зміна Р (у%) + зміна У (у%)

Однак необхідно враховувати, що застосування даної формули до періодів високих темпів інфляції дає велику помилку. Тому в таких випадках потрібно користуватися точною формулою, відповідно до якої:

зміна (РУ) (у%) = зміна Р (у%) + зміна У (у%) + зміна Р х зміна У (у%)

Повернемося до рівняння кількісної теорії грошей, записаного в формі відсотків й розглянемо кожний із чотирьох членів даного рівняння.

Перший: зміна кількості грошей (виражена у відсотках) - регулюється центральним банком. Другий: зміна швидкості обігу грошей - дорівнює нулю (тому що ми прийняли швидкість обігу грошей постійною). Третій: зміна рівня цін у процентному вираженні є темп інфляції, що ми й хотіли б проаналізувати. Четвертий: зміна кількості виробленої продукції у відсотках - пов’язана з ростом витрат факторів виробництва й з науково-технічним прогресом. Ми можемо прийняти темп зростання виробництва за постійну величину.

Наведений аналіз показує, що при умові постійного темпу економічного росту, зростання пропозиції грошей визначає темп інфляції.

Таким чином, кількісна теорія грошей показує, що центральний банк, що контролює пропозицію грошей, повністю контролює темп інфляції. Якщо центральний банк збільшує пропозицію грошей у тому ж темпі, що й темп приросту виробництва, рівень цін буде незмінним. Якщо центральний банк швидко збільшує пропозицію грошей, то рівень цін швидко зростає.

Держава може фінансувати свої витрати трьома способами:

1. Вона може збільшувати податкові надходження.

2. Вона може позичити в населення.

3. Вона може надрукувати гроші.

Доход, одержуваний від друкування грошей, називається «сеньораж». Друкуючи гроші, держава збільшує пропозицію грошей, що, як ми бачили, веде до інфляції. Таким чином, друкування грошей з метою отримання доходу рівносильне введенню інфляційного податку. Цей податок платять ті, хто зберігає готівку, тому що в міру підвищення цін реальна вартість грошей падає.

Обсяг доходів, одержуваний за рахунок друкування грошей, істотно розрізняється по країнах. У США сеньораж становить менш 3% загального обсягу доходів держави. В Італії й Греції - більш 10%. У країнах, що переживають гіперінфляцію, сеньораж часто є першорядним джерелом доходів держави.

2. Інфляція й ставки відсотка

Дотепер ми розглядали зв’язок між приростом грошової маси й інфляцією. Розглянемо тепер зв’язок між інфляцією й ставками відсотка.

Економісти розрізняють номінальну й реальну процентну ставку. Номінальна процентна ставка (і) - це збільшення грошової суми, що одержує кредитор, виражене у відсотках. Реальна процентна ставка (г) - це збільшення купівельної спроможності грошової суми, виражене у відсотках. Якщо темп інфляції позначити я, то

г = і - п

Дана формула є наближеною. Вона дає задовільні результати тільки при низьких значеннях інфляції. Точна формула для визначення реальної ставки відсотка:

і - п

г =

1 + п

Перегрупуємо члени рівняння г = і - п і одержимо:

і = п + г

Рівняння, записане в такому вигляді, називається рівнянням Фішера. Воно показує, що номінальна ставка відсотка може змінюватися з двох причин: внаслідок зміни реальної ставки відсотка й внаслідок зміни інфляції.

Розклавши номінальну ставку відсотка на дві складові, ми можемо використати дане рівняння для розробки теорії номінальної ставки відсотка. Для цього необхідно звести воєдино теорію реальної ставки відсотка й теорію темпу інфляції.

Відповідно до кількісної теорії грошей, збільшення темпу приросту грошової маси на 1% викликає збільшення темпу інфляції теж на 1%. Відповідно до рівняння Фішера, збільшення темпу інфляції на 1% у свою чергу, викликає підвищення номінальної ставки відсотка на 1%. Це співвідношення між номінальною ставкою відсотка й темпом інфляції одержало назву ефекту Фішера.

Необхідно розрізняти реальну ставку відсотка, яку очікують кредитор і позичальник при видачі позики (реальна ставка відсотка ех а^е) і фактичну реальну ставку відсотка (реальну ставку відсотка ех роз^.

Кредитори й позичальники не в змозі з повною впевненістю передбачити майбутній темп інфляції, але в них є певні очікування темпу інфляції. Позначимо через п фактичний темп інфляції в майбутньому, а через п^е - очікуваний майбутній темп інфляції. Тоді реальна ставка відсотка ех ante буде дорівнює і - п^е, а реальна ставка відсотка ех post будуть дорівнює і - п. Дві реальні ставки відсотка виявляються різними, якщо фактичний майбутній темп інфляції п відхиляється від очікуваного п^е.

Розходження між фактичним й очікуваним майбутніми темпами інфляції модифікує ефект Фішера. Очевидно, що номінальна ставка відсотка не може коректуватися з урахуванням фактичного майбутнього темпу інфляції, тому що на момент її встановлення останній ще невідомий. Вона може змінюватися тільки залежно від очікуваного темпу інфляції. Звідси, ефект Фішера більш точно можна представити в наступному вигляді:

i = r + я^е

Реальна ставка відсотка ех ante визначається точкою рівноваги на ринку товарів і послуг. Динаміка номінальної ставки відсотка і точно повторює рух очікуваного темпу інфляції.

3. Номінальна ставка відсотка й попит на гроші

Кількісна теорія грошей будується на простій функції попиту на гроші: передбачається, що попит на реальні грошові запаси пропорційний доходу. Тепер ми вводимо ще один фактор, що визначає попит на гроші, - номінальну ставку відсотка.

Якщо Ви зберігаєте гроші у вигляді готівки, Ви не одержуєте доход у розмірі номінальної процентної ставки, це і є витрати зберігання грошей. У тому, що витрати зі зберігання грошей дорівнюють номінальній процентній ставці, можна переконатися й проаналізувавши реальний доход від інших активів. На негрошові активи, такі як державні цінні папери, може бути отриманий реальний доход r. Разом з тим, очікується, що реальна вартість грошей буде зменшуватися відповідно до темпу інфляції, виходить, очікуваний реальний доход на них складе -я^е. Зберігаючи гроші у вигляді готівки Ви втрачаєте доход, рівний різниці між цими двома доходами. Таким чином, витрати зберігання грошей у вигляді готівки становлять r - (-я^е), що відповідно до рівняння Фішера є номінальною ставкою відсотка і.

Чим вище витрати зберігання грошей у вигляді готівки, тим менше попит на гроші. Отже, попит на гроші в реальному вираженні залежить і від рівня доходу й від номінальної ставки відсотка. Ми можемо записати функцію попиту на гроші в загальному вигляді як:

(M/P)_d = L(i, Y)

Попит на гроші позначається буквою L, тому що гроші є ліквідним активом - активом, найбільш легко реалізованим при здійсненні угод.

Розглянемо, яким чином змінюється теорія рівня цін із введенням функції попиту на гроші. Для цього прирівняємо пропозицію реальних запасів коштів М/Р до величини попиту L(i, Y).

М/Р = L(i, Y)

Далі за допомогою рівняння Фішера виразимо номінальну ставку відсотка як суму реальної ставки відсотка й темпу інфляції:

М/Р = L(r + n^e, Y)

З даного рівняння випливає, що реальні запаси грошей залежать від очікуваного темпу інфляції.

Загальне рівняння попиту на гроші дає більш глибоке в порівнянні з кількісною теорією грошей уявлення про те, що визначає рівень цін. Кількісна теорія грошей говорить, що нинішній рівень пропозиції грошей визначає рівень поточних цін. У дійсності, це так тільки тоді, коли номінальна ставка відсотка й кількість виробленої продукції залишаються постійними. Разом з тим, номінальна ставка відсотка не є постійною, вона залежить від очікуваного темпу інфляції, що, у свою чергу, залежить від приросту грошової маси. Наявність номінальної ставки відсотка у функції попиту на гроші показує додатковий канал, через який величина пропозиції грошей впливає на рівень цін.

Загальне рівняння пропозиції грошей показує, що рівень цін залежить не тільки від нинішнього рівня пропозиції грошей, але й від рівня пропозиції грошей, очікуваного в майбутньому. Щоб зрозуміти, чому це так, припустимо, що центральний банк повідомляє про майбутнє зростання пропозиції грошей, але залишає його нинішній рівень незмінним. Якщо люди повірять центральному банку, то вони будуть очікувати зростання грошової маси й інфляції. Відповідно до рівняння Фішера, зростання очікуваного темпу інфляції приведе до збільшення номінальної ставки відсотка. Більш висока номінальна ставка відсотка приводить до скорочення попиту на грошові запаси в реальному вираженні. Так як в номінальному вираженні кількість грошей в обігу поки не змінилася, то скорочення попиту на реальні запаси грошей викличе підвищення рівня цін. Таким чином, очікування більш високого темпу приросту грошової маси в майбутньому приводить до підвищення рівня поточних цін.

Чутливість величини запасів грошей у реальному вираженні до значення номінальної процентної ставки ускладнює проблему приборкання гіперінфляції. Якби кількісна теорія грошей була повністю справедлива й номінальна ставка відсотка не впливала на попит на гроші, щоб приборкати інфляцію центральному банку досить було б просто припинити друкувати гроші. Як тільки стабілізується кількість грошей, стабілізується й рівень цін. Але, якщо попит на гроші залежить від номінальної процентної ставки, завдання приборкання гіперінфляції стає більш складним. Зниження темпів інфляції приведе до зниження витрат зберігання грошей, і, таким чином, до збільшення реальних запасів грошей. Якщо центральний банк просто припиняє друкування грошей (зберігає М постійним), то зі збільшенням реальних запасів грошей (М/Р) випливає зниження цін, а значить центральний банк не досягає мети стабільності цін.

То ж яку грошову політику повинен проводити центральний банк, щоб покінчити з інфляцією не викликаючи дефляції? Почнемо відповідати на це питання з кінця. На рис. 6.1 відображені 5 етапів знаходження відповідних темпів росту грошової маси:

1. Рівень цін Р - під час гіперінфляції підвищується, після вступу в силу нової грошової політики рівень цін стабілізується.

2. Темп інфляції - п високий, поки не почався період стабільності цін, при якому він знижується до нуля.

3. Номінальна ставка відсотка і - висока до початку стабілізації цін, потім

з падінням темпу інфляції знижується.

4. Зниження номінальної ставки відсотка приведе до стрибкоподібного росту грошових запасів у реальному вираженні.

5. Знаючи траєкторії графіків рівня цін Р и реальних запасів М/Р, ми можемо визначити бажану траєкторію графіка пропозиції грошей М. У момент закінчення гіперінфляції пропозиція грошей повинна різко зрости одночасно зі збільшенням кількості реальних грошових запасів. Після цього стрибка вона повинне залишатися незмінною, щоб забезпечувалася стабільність цін.

Рис. 6.1 - Визначення динаміки пропозиції грошей для приборкання

гіперінфляції

У даному аналізі не розглядалася проблема довіри центральному банку. Щоб знизилися очікуваний темп інфляції й номінальна ставка відсотка, люди повинні бути впевнені, що центральний банк дійсно припинить друкувати гроші в колишньому обсязі. Таку довіру важко завоювати в розпал гіперінфляції, особливо якщо центральний банк піде на різке збільшення пропозиції грошей. Але якщо центральному банку не вдасться домогтися довіри, то не відбудеться й зниження очікуваного темпу інфляції й зниження номінальної процентної ставки, виходить, запаси грошей у реальному вираженні не збільшаться, і різке зростання пропозиції грошей приведе до прискорення інфляції.

На практиці центральний банк домагається довіри, усуваючи головну причину гіперінфляції: необхідність сеньоражу. Із цієї причини закінчення гіперінфляції, як правило, пов’язане з реформами бюджетної сфери - скороченням державних витрат і збільшенням доходів, що зменшує потребу в сеньоражі. Таким чином, хоча гіперінфляція є явищем грошової сфери, її закінчення зачіпає одночасно й сферу бюджетного регулювання.

4. Суспільні витрати інфляції

Розглянемо спочатку витрати очікуваної (прогнозованої) інфляції. Припустимо, що щомісяця рівень цін підвищується на 1%. Які будуть витрати при стійкому й передбачуваному темпі інфляції в 12% у рік?

1. «Витрати зношених черевиків». Збільшення темпів інфляції приведе до росту номінальної ставки відсотка, це викличе скорочення запасів коштів у реальному вираженні. Якщо кількість грошей на руках стала меншою, людям доведеться частіше ходити в банк, щоб знімати гроші, а це приведе до швидкого зношування взуття.

2. «Витрати меню». Зміна цін вимагає частої зміни цінників, а це може потребувати такої дорогої процедури як друкування й розсилання нових каталогів.

3. Нестійкість відносних цін. Існування «витрат меню» змушує фірми відмовитися від частої зміни цін. У результаті інфляції відносні ціни фірми знижуються, що породжує неефективність на мікрорівні.

4. Збитки, пов’язані з порушенням принципів оподатковування. Податки стягуються з номінальних доходів без урахування інфляції. Тому якщо Ви купили акцію за 100 грн. і через рік продали за 110 грн., а інфляція за рік склала 25% - Ви одержали реальні збитки, а повинні будете заплатити податок, тому що одержали номінальний доход 10 грн.

5. Незручність перерахування вартісних показників з урахуванням інфляції. Основним негативним наслідком непрогнозованої інфляції є перерозподіл багатства між дебіторами й кредиторами.

Якщо фактичний темп інфляції виявився вище очікуваного, який враховується при видачі позики, то виграє дебітор і програє кредитор, тому що позика повертається знеціненими грішми. Якщо темп інфляції виявився нижче очікуваного то, навпаки, програє дебітор і виграє кредитор.

І на закінчення. Макроекономічні змінні можна розділити на реальні й номінальні змінні. Реальні змінні включають кількісні змінні (наприклад: реальний ВНП, величина нагромадження капіталу) і відносні ціни (наприклад: реальна заробітна плата, реальна ставка відсотка). Номінальні змінні мають грошове вираження (наприклад: рівень цін, темп інфляції, заробітна плата).

У класичній економічній моделі передбачається, що пропозиція грошей не впливає на реальні змінні. Ця властивість одержала назву нейтральності грошей. Тому прихильники класичної теорії припускають на першому етапі дослідження ізольований розгляд факторів формування реальних показників. Це розмежування реальних і номінальних змінних одержало назву класичної дихотомії.

5. Крива Філліпса

У даному питанні ми розглянемо співвідношення між інфляцією й безробіттям, що одержало назву кривої Філліпса.

Крива Філліпса - це альтернативний варіант представлення сукупної пропозиції.

Крива Філліпса стверджує, що рівень інфляції - зміна рівня цін у порівнянні з попереднім періодом - залежить від трьох факторів:

• очікуваної інфляції;

• відхилення безробіття від природного рівня, тобто циклічного безробіття;

• шокових змін пропозиції.

Три названих фактори зведені воєдино в наступному рівнянні:

п = п^е - P(u - u^e) + s, інфляція = очікувана інфляція - в* (циклічне безробіття) +

• • • •••

+ різкі зміни пропозиції,

де в - параметр більше нуля.

Перед показником циклічного безробіття стоїть знак «мінус»: при високому безробітті спостерігається тенденція до зниження темпів інфляції.

Для того щоб переконатися, що крива Філліпса й крива сукупної пропозиції по суті відображає ту саму залежність, запишемо рівняння сукупної пропозиції у вигляді:

P = P^e + (1/a) (Y - Y )

Зробивши необхідні перетворення, ми одержимо криву Філліпса.

Віднімемо торішній рівень цін P_-1 з обох частин цієї рівності:

(P - P-і) = (P^e - P-i) + (1/a) (Y - Y )

Ліва частина рівняння P - P_-1 являє собою різницю між поточним рівнем цін і рівнем цін минулого року, що дорівнює темпу інфляції п. Вираз в правій частині P^e - P-1 являє собою різницю між очікуваним рівнем цін і рівнем цін минулого року, що дорівнює очікуваному темпу інфляції п^е. Таким чином, ми можемо замінити P - P_-1 на п, а P^e - P_-1 на п^е:

п = п^е + (1/a) (Y - Y )

Згадаємо закон Оукена, який стверджує, що відхилення випуску від його природного рівня зворотно пропорційне відхиленню рівня безробіття від його природного рівня, тобто коли випуск перевищує своє природне значення, безробіття виявляється нижче свого природного рівня. Використовуючи це

співвідношення, ми можемо підставити - Р(Ц - и^п) замість (1/а)(У — У). Рівняння отримає наступний вигляд:

п = п^е — Р(и — и^п)

І, нарешті, введемо параметр, що характеризує шокові зміни, запропоновані для відбиття зовнішніх впливів на рівень цін, таких як зміна цін на нафту, зміну мінімальної величини заробітної плати або введення контролю над цінами з боку держави.

п = п^е — Р(и — и^п) + є

Так, з рівняння сукупної пропозиції ми одержали криву Філліпса.

Помітьте, що крива Філліпса відображає зв’язок між реальними й номінальними змінними, тобто між реальною економічною активністю й несподіваними змінами рівня цін.

Крива Філліпса одержала свою назву на честь британського економіста Олбана Філліпса. В 1958 році він виявив зворотну залежність між рівнем безробіття й темпами приросту номінальної заробітної плати.

Крива Філліпса, що використовується в наші дні, відрізняється від виявленої Філліпсом залежності за трьома ознаками.

По-перше, у сучасній кривій Філліпса темпи приросту номінальної заробітної плати замінені темпами інфляції.

По-друге, сучасна крива включає показник очікуваних темпів інфляції (цим вона зобов’язана Мілтону Фрідмену та Едмунду Фелпсу).

По-третє, сучасна крива містить у собі показник шокових змін пропозиції.

Зробити криву Філліпса корисною для практичного використання, можна лише чітко сформулювавши, що визначає очікувану інфляцію. Простим і поширеним припущенням, є те, що люди будують свої очікування щодо інфляції на основі вже спостережуваної інфляції. Допустимо, що люди припускають, що ціни цього року підвищаться так само, як і в попередньому. Тоді:

Є _

Я ^_ Я і,

тоді криву Філліпса можна записати:

П = П _1 _ Р(и _ и^Є) + є,

т. ч. інфляція залежить від минулої інфляції, циклічного безробіття й шокових змін пропозиції.

п _₁ означає, що інфляція є інерційним процесом. Ця інерція виникає тому, що минула інфляція впливає на очікування щодо майбутньої інфляції, а ці очікування впливають на встановлювану в сучасний момент заробітну плату й ціни.

Незважаючи на те, що інфляція по природі своїй є інерційною, вона може наростати й знижуватися. Другий і третій член рівняння кривої Філліпса характеризують фактори, здатні вплинути на рівень інфляції.

Другий член Р(и _ и^Є) показує, що циклічне безробіття має стримуючий або стимулюючий вплив на інфляцію. Низьке безробіття підштовхує рівень інфляції вгору. Подібний вплив одержав назву інфляції попиту, тому що високий рівень сукупного попиту є причиною появи даного типу інфляції. Високий рівень безробіття веде до зниження рівня інфляції. Параметр в показує, наскільки сильно реагує інфляція на циклічне безробіття.

Третій член є показує, що інфляція збільшується або знижується внаслідок шокових змін пропозиції. Несприятливий зовнішній шок, такий як зростання світових цін на нафту в 1970-ті роки, надає є позитивне значення й викликає збільшення темпів інфляції. Цей процес одержав назву інфляції витрат, тому що подібні шокові зміни, як правило, приводять до підвищення витрат виробництва. Сприятливий шок з боку пропозиції, такий як надвиробництво нафти, приводить до зниження цін на нафту в 1980-ті роки, надає є негативне значення й сповільнює інфляцію.

Розглянемо можливості, які надає крива Філліпса для аналізу економічної політики, спрямованої на керування сукупним попитом. У будь-який даний момент часу очікуваний темп інфляції й шокових змін пропозиції перебувають поза зоною прямого державного контролю. Проте, уряд, використовуючи міри кредитно-грошової й бюджетно-податкової політики, може стимулювати сукупний попит з метою зниження безробіття й збільшення інфляції, або ж може стримувати зростання сукупного попиту, збільшуючи безробіття й знижуючи інфляцію.

Рис. 6.2 - Крива Філліпса для короткострокового періоду

У короткостроковому періоді існує зворотна залежність між інфляцією й безробіттям. У будь-який момент уряд, що контролює сукупний попит, може вибрати на кривій Філліпса для короткострокового тимчасового проміжку певну комбінацію інфляції й безробіття.

Помітьте, що розташування кривої Філліпса для короткострокового періоду залежить від очікуваних темпів інфляції, якщо очікувана інфляція збільшується, крива зрушується вгору й вибір економічної політики утруднюється: темп інфляції в такому випадку буде вище для будь-якого рівня безробіття. На рис. 6.3 показано, як цей вибір залежить від очікуваної інфляції.

Інфляція (п)

Безробіття (и) Рис. 6.3 - Зміна умов короткострокового вибору

Оскільки згодом люди корегують свої очікування щодо інфляції, вибір між інфляцією й безробіттям існує тільки в короткостроковому періоді. У довгостроковому періоді безробіття повертається до свого природного рівня й зникає можливість вибору між інфляцією й безробіттям.

У багатьох дослідженнях використовувалися статистичні дані для кількісного аналізу кривої Філліпса. Часто результати подібних досліджень представляються у вигляді показника - співвідношення втрат і результату в боротьбі з інфляцією. Він показує, скільки відсотків реального річного ВНП варто принести в жертву заради скорочення інфляції на один процентний пункт. Як правило, вважається, що для зниження інфляції на 1% необхідно пожертвувати 5% річного ВНП.

Співвідношення втрат можна також виразити через безробіття. Закон Оукена говорить, що зміна рівня безробіття на 1 процентний пункт приводить до зміни ВНП на 2 процентних пункти. Звідси, скорочення інфляції на 1% вимагає зростання циклічного безробіття приблизно на 2,5% у рік.

Подібна дефляційна політика може проводитися в різних формах, кожна з яких у підсумку означає принесення в жертву 20% річного ВНП:

• «шокова терапія» - швидке приборкання інфляції скоротить ВНП на 10% у рік протягом двох років;

• більш м’яка антиінфляційна політика буде знижувати ВНП на 5% протягом чотирьох років;

• звуження виробництва на 2% протягом десятиліття.

Питання про те, як люди формують свої інфляційні очікування, здобуває першорядне значення. Дотепер ми думали, що очікувана інфляція залежить від недавніх темпів зростання цін. Хоча це припущення цілком розумне, але все- таки є занадто спрощеним, щоб бути застосованим у всіх обставинах.

Підхід, що одержав назву «раціональних очікувань» базується на тому, що люди оптимально використають наявну в їхньому розпорядженні інформацію, у тому числі й про політику, що проводиться в цей час для прогнозування майбутнього.

Відповідно до теорії «раціональних очікувань», зміна напрямку грошової або бюджетно-податкової політики змінить очікування, і оцінка наслідків економічної політики повинна враховувати цей вплив. Подібний підхід означає, що інфляція є менш інерційною, ніж уявлялося при першому розгляді.

Відомий прихильник теорії раціональних очікувань Томас Сарджент вважає, що альтернативний підхід з позиції раціональних очікувань заперечує існування інерційного фактору інфляції.

Прихильники теорії раціональних очікувань стверджують, що крива Філліпса для короткострокового тимчасового проміжку не відображає всіх можливих комбінацій. Вони переконані, що якби прагнення політиків приборкати інфляцію не викликало сумнівів, раціональні громадяни швидко б змінили свої інфляційні очікування. Традиційні оцінки співвідношення втрат марні при оцінці наслідків альтернативних варіантів економічної політики. При проведенні політики, що завоювала довіру населення, витрати по зменшенню інфляції можуть бути значно менше величин, пророкованих за методикою аналізу співвідношення втрат.

Незважаючи на те, що підхід з позицій раціональних очікувань залишається багато в чому суперечливим, майже всі економісти згодні з тим, що характер інфляційних очікувань впливає на вибір між безробіттям і інфляцією протягом короткострокового періоду. Таким чином, довіра, яку має населення до програми скорочення інфляції, стає одним з факторів, що визначають, наскільки дорогим буде здійснення цієї програми. На жаль, найчастіше дуже важко передбачити, чи матиме громадськість довіру до тієї або іншої програмі. Центральна роль очікувань ще більше ускладнює прогнозування результатів проведення альтернативних варіантів економічної політики.

Ми розглянули криву Філліпса в короткостроковому періоді. З погляду багатьох економістів ця модель пояснювала процеси розвитку економіки до 1970-го року. Однак протягом 1970-х і початку 1980-х років в економіці спостерігалася стагфляція - одночасне зростання інфляції й безробіття.

Економісти кейнсіанського напрямку пояснили це серією шоків пропозиції або цінових шоків.

В 1973-1975, 1978-1980 роках у США спостерігалася серія шоків пропозиції, викликана:

• різким зростанням цін на нафту;

• зрослими цінами на сільгоспродукти;

• знецінюванням долара;

• зростанням заробітної плати;

• зниженням темпів зростання продуктивності праці;

• інфляційними очікуваннями.

Перераховані вище фактори змістили криву сукупної пропозиції вліво Л8і ^ Л8₂. Результатом стала стагфляція: одночасне зростання цін Рі ^ Р₂ і скорочення обсягів виробництва 0₁ ^ 0₂ (отже, зростання безробіття).

виробництва Рис. 6.4 - Сукупна пропозиція й стагфляція

До 1988 року в США стагфляція 70-х - початку 80-х років зійшла нанівець. Фактори, що сприяли цьому:

• спад 1981-1982 років, викликаний жорсткою грошовою політикою держави, привів до зниження цін і заробітної плати;

• падіння цін на нафту;

• підйом 1986-1988 років створив у США додатково 15 млн. робочих

місць;

• інтенсивна закордонна конкуренція стримувала в 1982-1988 роках зростання цін у декількох найважливіших галузях економіки США, таких так сталеливарна й автомобілебудівна.

Крива сукупної пропозиції Л8₂ зрушилася вправо, що привело до зниження цін і зростання обсягів виробництва (тобто зниження безробіття).

Таким чином, кейнсіанський погляд припускає, що існує альтернативність і протилежність зростання інфляції й безробіття, але зміни в сукупній пропозиції можуть змістити криву Філліпса протягом деяких періодів дії особливих факторів розвитку.

Той факт, що в 1973-1975, 1978-1980 роках інфляція й безробіття змінювалися в одному напрямку - зростали, а в 1982-1988 роках одночасно знижувалися, викликав до життя гіпотезу природного рівня. Гіпотеза стверджує, що економіка є стійкою в довгостроковому плані при природному рівні безробіття, що вертикальна лінія, проведена через точку, що відповідає природному рівню безробіття, краще відображає «взаємозв’язок» між інфляцією й безробіттям, ніж традиційна спадна крива Філліпса.

Існують два варіанти інтерпретації залежностей інфляції - безробіття з позицій природного рівня:

• теорія адаптивних очікувань (Мілтон Фридмен);

• теорія раціональних очікувань (Роберт Лукас, Томас Сарджент, Нейл Уоллес).

Рис. 6.5 - Теорія адаптивних очікувань

Збільшення сукупного попиту може на якийсь час збільшити прибутки й відповідно випуск і зайнятість від Лі до Бі. У точці Бі відбудеться підвищення номінальної заробітної плати, що скоротить прибутки й ліквідує короткостроковий стимул до розширення виробництва й зайнятості. Економіка зміститься від Б₁ до Л₂ тобто до природного рівня безробіття. Отже, довгострокова крива Філліпса РСьи має вигляд вертикальної прямої, проведеної через природний рівень безробіття. Відповідно, кейнсіанська стимулююча політика викличе все зростаючу інфляцію замість того, щоб знизити рівень безробіття. У найкращому разі, кейнсіанська стабілізаційна політика може обмежити інфляцію без збільшення безробіття.

Прихильники варіанта гіпотези природного рівня, що базується на припущенні про раціональні очікування, вважають, що працівники передбачають інфляційний ефект стимулюючої політики, що відіб’ється у вимогах про підвищення номінальної заробітної плати. У результаті не буде ніякого короткострокового зростання зайнятості Лі ^ Бі і, отже, ніякої кривої Філліпса РС₁, РС₂ у короткостроковому плані.

Гіпотеза природного рівня дозволяє економістам окремо розглядати події, що відбуваються в економіці протягом коротко- і довгострокових тимчасових проміжків.

Деякі економісти поставили під сумнів гіпотезу природного рівня й припустили, що коливання сукупного попиту можуть впливати на величини випуску й зайнятості й протягом довгострокового періоду. Вони вказали на деякі механізми, за допомогою яких спад може завдати непоправної шкоди економіці, впливаючи на природний рівень безробіття.

Наприклад:

• робітники можуть за час безробіття втратити цінні навички, що знижує їхні шанси знайти роботу навіть по закінченні періоду спаду;

• вимушене безробіття може змінити ставлення людей до праці й знизити прагнення одержати роботу;

• люди, що стали безробітними, можуть втратити вплив на процес визначення величини заробітної плати.

Гістерезис - це термін, використовуваний для опису довгострокового впливу минулих подій на природні значення економічних змінних. Гістерезис означає, що спад може бути значно більш дорогим для суспільства, ніж це представлялося авторам гіпотези природного рівня.

Разом з тим, гістерезис залишається спірним моментом. Як і раніше не ясно, наскільки велика роль цього явища або чому воно може виявитися сильніше в одних країнах, ніж в інших.

Питання для самоперевірки

1. Якщо інфляція зросте з 8% до 10%, як це вплине на реальну і номінальну ставку відсотка згідно з ефектом Фішера?

2. Які витрати інфляції ви знаєте? Які з них є найбільш значущими для населення України?

6. Накресліть криву Філліпса в короткостроковому і довгостроковому періоді. Як можна використовувати криву Філліпса в розробці макроекономічної політики?

7. Напишіть рівняння кривої Філліпса. Покажіть, як рівняння кривої Філліпса можна трансформувати в рівняння кривої сукупної пропозиції.

8. В чому полягає гіпотеза природного рівня? Які події в економіці викликали появу цієї гіпотези?

9. Перелічіть основні положення теорії раціональних очікувань.

10. Перелічіть основні положення теорії адаптивних очікувань.

11. Чим теорія адаптивних очікувань відрізняється від теорії раціональних очікувань?

Практичне заняття до теми 6 План

1. Інфляція і ставки відсотка

2. Антиінфляційна політика

3. Суспільні витрати інфляції

4. Крива Філліпса в короткостроковому періоді

5. Крива Філліпса в довгостроковому періоді

Реферати

1. Кредитно-грошова політика НБУ в період гіперінфляції

2. Наслідки гіперінфляції в Україні

3. Макроекономічна модель «нових класиків» і вплив грошової політики на економіку

4. Крива Філліпса і її інтерпретація монетаристами

5. Теорія раціональних очікувань

Завдання до теми 6

1. Обговоріть, як повинен діяти Центральний банк, що бажає приборкати гіперінфляцію і не допустити зниження цін.

2. Обговоріть, яких втрат зазнає економіка в результаті росту цін.

3. Розрахувати темп інфляції у другому році за таких умов: індекс цін у першому році - 110 % ; індекс цін у другому році -120 %.

4. Припустимо, що в день вступу до університету ви погодилися надати в борг своєму товаришу певну суму грошей. Ви обидва очікуєте, що реальна ставка проценту буде нульовою. Повернення боргу повинне здійснитися після закінчення університету за фіксованою номінальною ставкою процента. Якщо в період п’ятирічного навчання в університеті інфляція виявиться нижче, ніж ви обидва очікували, тоді хто опиниться у виграші, а хто програє?

5. Розрахувати темп інфляції у другому році за таких умов: номінальний ВВП у першому році дорівнює 1200 млн. грн.; у другому - 1400 млн. грн.; реальний ВВП у першому році - 1100 млн. грн.; у другому - 1200 млн. грн.

6. Рівень фактичного безробіття становив 10%; рівень природного безробіття - 6,4%. Потенційний ВНП становив 50 млрд. грош. од. Обчислити фактичний ВНП, скориставшись законом Оукена (коефіцієнт 2,5).

7. Знайдіть річний рівень інфляції, якщо кожен місяць протягом року ціни збільшувалися на 8%.

8. Визначте реальну процентну ставку, якщо номінальна процентна ставка дорівнює 36%, а темп інфляції склав 16%.

9. Яку процентну ставку по кредиту повинен установити банк, якщо в умовах 20%-ої інфляції, він розраховує одержати реальну процентну ставку, яка дорівнює 5%.

10. Знайдіть число років, необхідних для подвоєння рівня цін, якщо річний рівень інфляції незмінно дорівнює:

1. 1%;

Б) 10%;

2. 70%.

11. Номінальний доход збільшився на 8%, рівень цін - на 7%. Як і на скільки змінився реальний дохід?

12. Ви вклали 5 000 грн. у банк при річній ставці 4%. Яку суму ви одержите через три роки?

13. Ви вклали 1 тис. дол. у комерційний банк при 5%-ній ставці на один рік. Індекс цін за цей рік становив 103%. Як і на скільки змінилась реальна вартість ваших заощаджень через рік?

14. Індекс цін на споживчі товари в січні 2000 року склав 113,1%, у лютому - 122,3%, у березні - 107,8%. Визначте темп інфляції в 1 кварталі 2000 року. Індекси цін розраховані відносно до попереднього місяця.

15. Індекс цін у 2001 році становив 110%, а у 2000 році - 120%. Обчислити темп інфляції у 2001 році порівняно з 2000 роком.

16. Нехай крива Філліпса задана рівнянням п = п_-1 - 0,5(и - 0,05). Розрахуйте, на скільки відсотків змінився темп інфляції, якщо рівень фактичного безробіття в поточному році складав 7%.

17. Нехай крива Філліпса задана рівнянням п = п_-1 - 0,7(и - 0,06). Яким повинно бути циклічне безробіття в поточному році, щоб рівень інфляції знизився в порівнянні з попереднім роком на 6%?

18. Минулого року темп інфляції складав 10%. Розрахуйте темп інфляції поточного року, якщо величина фактичного безробіття поточного року складає 8%, а рівняння кривої Філліпса має вигляд п = п_-1 - 0,5(и - 0,04).

19. Уряд планує ввести в дію програму з приборкання надмірної інфляції і зниження її рівня на 5%. Розрахуйте, на скільки відсотків буде в середньому зменшуватися річний ВНП, якщо програма розрахована на два роки? На п’ять років?

20. Під час проведення політики, спрямованої на приборкання інфляції, циклічне безробіття в країні збільшилося на 5 відсотків за рік. Визначте, на скільки відсотків за цей період було зменшено інфляцію. Визначте, скільки відсотків річного ВНП було втрачено внаслідок цієї політики.

21. Природний рівень безробіття становить 5%. Фактичний рівень безробіття впродовж трьох років становив 8%, 9% та 7% відповідно. Коефіцієнт Оукена дорівнює 2,5. За цей час інфляція в країні зменшилася на 5%. Розрахуйте коефіцієнт втрат від боротьби з інфляцією.

Комплексний тест з теоретичного матеріалу 2-го модуля

Складається з 10 запитань.

Приклади тестових запитань до 2-го модуля:

1. Реальний обсяг національного виробництва, який споживачі, фірми й держава готові придбати при будь-якому можливому рівні цін - це:

2. Якщо центральний банк збільшить пропозицію грошей, то

3. Довгострокова крива сукупної пропозиції має вигляд:

4. Класична дихотомія - це:

5. Основними інструментами кредитно-грошової політики є:

6. Рівняння кількісної теорії грошей має вигляд:

7. Сеньораж - це:

8. Загальний попит на гроші залежить:

9. Ефект Фішера припускає, що збільшення темпу інфляції на 1%:

10. Яке твердження визначає термін «дефляція»:

11. Стагфляція відбувається за умов:

12. Темп інфляції в аналізованому році визначається таким чином:

13. Інфляція витрат виникає в умовах, коли:

14. Якщо виникає загальне падіння попиту в економіці, то:

15. Інфляція викликає в економіці такі наслідки:

16. Яка модель сукупної пропозиції висунута неокласиками?

17. Яка модель сукупної пропозиції висунута неокейнсіанцями?

18. Модель «недосконалої інформації» припускає, що:

19. Модель «жорсткої заробітної плати» припускає, що:

20. Модель «невірних уявлень працівників» припускає, що:

21. Яка модель сукупної пропозиції будується на припущенні, що ринок праці досягає рівноваги:

22. Яка модель сукупної пропозиції будується на припущенні, що ринок товарів досягає рівноваги:

23. Яка модель сукупної пропозиції будується на припущенні, що ринок праці є недосконалим:

24. Яка модель сукупної пропозиції будується на припущенні, що ринок товарів є недосконалим:

25. Причиною твердої заробітної плати може бути:

26. Причиною твердих цін може бути:

27. Крива Філліпса - це:

28. Згідно кривої Філліпса, рівень інфляції залежить від:

29. Прикладами негативного шоку пропозиції є:

30. Закон Оукена описує:

31. У чому полягає суть теорії «спад, як провал координації»?

32. У чому полягає суть теорії «запізнювання цін і заробітної плати»?

33. Відповідно до теорії адаптивних очікувань інфляція буде тривати навіть при природному рівні безробіття, якщо:

34. Теорія раціональних очікувань припускає, що витрати по боротьбі з інфляцією можна мінімізувати, якщо:

35. Гістерезис - це:

36. Якщо центральний банк зменшить пропозицію грошей, то

37. Короткострокова крива сукупної пропозиції має вигляд:

38. До інструментів кредитно-грошової політики не належать:

39. Інфляція попиту виникає в умовах, коли:

40. До функцій грошей належать:

41. Суть грошової політики полягає в тому що:

42. Рівняння кількісної теорії грошей має вигляд:

43. Швидкість обігу грошей залежить від:

44. Функція попиту на гроші полягає в тому, що:

45. Номінальна ставка відсотка відрізняється від реальної на:

46. Рівняння Фішера має вигляд:

47. Очікувана реальна ставка відсотка відрізняється від фактичної на:

48. Гіпотеза природного рівня полягає в тому, що:

49. Яке твердження визначає термін «інфляція»:

50. Ефект Фішера полягає в тому, що:

Аудиторна контрольна робота до 2-го модуля

Включає два розрахункових та одне теоретичне.

Перше завдання. Дане рівняння кривої Філліпса та зміна фактичного рівня безробіття. Визначити, на скільки відсотків зміниться темп інфляції.

Друге завдання. Початковий стан економіки характеризується повною зайнятістю. Знайти параметри нової точки рівноваги, при певних змінах сукупного попиту чи пропозиції, якщо відоме рівняння попиту і одна з координат.

Третє завдання. Розкрити сутність однієї з чотирьох моделей сукупної пропозиції («недосконалої інформації», «жорсткої заробітної плати», «невірних уявлень працівників», «жорстких цін»).

Приклад розв’язання задачі до 2-го модуля

Увага! Нижче наведені приклади розв’язання задач. Але, для того, щоб отримати максимальну кількість балів за виконання завдання необхідно при написанні контрольної роботи привести не тільки рішення, але й дати визначення основним економічним категоріям і законам, що використовувались при розв’язанні задач.

Перше завдання.

Нехай крива Філліпса задана рівнянням п = я_і - 0,6(и - 0,06). Визначте на скільки відсотків змінився темп інфляції, якщо рівень фактичного безробіття в поточному році складав 7%.

Розв’язок:

Рівняння кривої Філліпса має вигляд

п = п^е - в(и - и^е) + є,

де

п - темп інфляції,

п^е - очікувана інфляція,

и - фактичний рівень безробіття,

и^е - природний рівень безробіття,

є - різкі зміни пропозиції,

в - параметр більше нуля.

В задачі п^е = п_-1, де п_-1 - темп інфляції минулого року; и = 0,07. Таким чином (п.₁ - п) = 0,6(0,07-0,06) = 0,006.

Відповідь: темп інфляції поточного року нижче темпу інфляції минулого року на 0,6%.

Друге завдання.

Економіка спочатку знаходиться в стані повної зайнятості. Рівняння кривої сукупного попиту в цій економіці спочатку мало вигляд У = 3480 - 300Р, але збільшення витрат на охорону здоров’я привело до 10-відсоткової інфляції. Потенційний ВНП дорівнює 3000 млн. грош. одиниць. Покажіть на графіку і визначте величину рівноважного ВНП, рівень цін у короткостроковому і довгостроковому періодах і нове рівняння кривої ДО.

Розв’язок:

У точках А і С обсяг виробництва дорівнює потенційному ВНП. Точка А знаходиться на кривій ДО₁. Таким чином, ми можемо визначити рівень цін, який відповідає точці А. Скористаємось рівнянням початкового сукупного попиту в економіці: У = 3480 - 300Р.

3000 = 3480 - 300Р

Р1 = 1,6.

У точці С рівень цін більший ній в точці А на 10%. Таким чином Р₂ =

1,76.

Тепер нам відомі координати точки С, і ми можемо визначити нове рівняння кривої сукупного попиту. Для цього ми мусимо визначити величину незалежного члена рівняння.

3000 = X - 300 х 1, 76;

X = 3000 + 528 = 3528.

Рівняння кривої ЛО₂ має вигляд У = 3528 - 300Р.

Т

Відповідь: величина рівноважного ВНП (обсяг виробництва в точці В) дорівнює 3048; рівень цін у короткостроковому періоді дорівнює 1,6; рівень цін в довгостроковому періоді дорівнює 1,76; нове рівняння кривої ЛО має вигляд

У = 3528 - 300Г.

> У

Доход, випуск

Г

епер ми можемо визначити рівноважний ВНП, який відповідає точці В. Ця точка знаходиться на кривій ЛО₂ і кривій БКЛБ, рівняння якої має вигляд Р = 1,6. Обсяг виробництва в точці В: У = 3528 - 300*1,6 = 3048.

Модуль З. Сукупні витрати в системі національної економіки

Максимальна оцінка за модуль - 14 балів.

Форма модульного контролю:

• комплексний тест з теоретичного матеріалу модуля (або активна робота на практичних заняттях);

• аудиторна контрольна робота.

Зміст теоретичного матеріалу модуля З

Змістовий модуль 3.1. Споживання та інвестиції.

Тема 7. Споживання домогосподарств.

Доход у розпорядженні. Функція споживання. Гранична схильність до споживання. Фактори, які впливають на споживання.

Тема 8. Приватні інвестиції.

Попит на інвестиції. Норма прибутку. Реальна ставка відсотка. Фактори, які впливають на інвестиції. Фінансовий ринок. Національні заощадження. Приватні заощадження. Державні заощадження. Ефект витиснення.

Змістовий модуль 3.2. Сукупні витрати і ВВП.

Тема 9. Сукупні витрати і ВВП.

Плановані витрати. Гранична податкова ставка. «Кейнсіанський хрест». Мультиплікатор витрат. Податковий мультиплікатор.

ТЕМА 7 СПОЖИВАННЯ ДОМОГОСПОДАРСТВ

ПЛАН

1. Споживання. Функція споживання

2. Фактори, що впливають на споживання

1. Споживання. Функція споживання

Основна частина виробленої в економіці продукції йде на споживання. Домашні господарства отримують доход від праці й власності на капітал, що дорівнює виробленому економікою продукту У. Потім уряд обкладає домашні господарства податком в обсязі Т (для простоти припустимо, що всі податки сплачують домашні господарства).

Частина доходу, що залишилася після сплати всіх податків (У - Т) називається доходом у розпорядженні (наявним доходом). Люди розподіляють доход у розпорядженні на споживання і заощадження. Наявність заощаджень пояснюють бажанням економічних агентів мати активи, які можна використати для споживання в періоди скорочення наявного доходу, бажанням сформувати багатство та наявністю відсоткової ставки, яка стимулює економічних агентів до заощаджень. Таким чином, (У - Т) = С + 8.

При цьому, чим більший доход у розпорядженні, тим більше споживання. Залежність між споживанням і наявним доходом можливо надати у вигляді функції споживання.

Функція споживання має вигляд: С = с(У - Т)

Величина, на яку змінюється споживання при зміні доходу у розпорядженні на 1 одиницю, називається граничною схильністю до

споживання (МРС), 0 < МРС < 1. На рис. 2.5 МРС визначає кут нахилу функції споживання.

Доход у розпорядженні, У-Т Рис. 7.1 - Функція споживання

Розрізняють середню й граничну схильність до споживання й

заощадження.

Середня схильність до споживання (АРС) - це виражена у відсотках частка доходу, що йде на споживання:

С

АРС =

х 100%

(У - Т)

Відповідно поглядам Кейнса гранична схильність до споживання (МРС) в умовах нормальної ринкової кон’юнктури є постійної величиною, в той час як середня схильність до споживання (АРС) знижується з ростом доходів. Однак дослідження, які виконав С. Кузнец, довели, що це не відповідає реальним даним, АРС в довгостроковім періоді виявилась величиною постійною. Для пояснення цього факту були запропоновані три гіпотези:

• гіпотеза абсолютного доходу (кейнсіанська функція споживання),

• гіпотеза відносного доходу (Дьюзенберрі та Модільяні),

• гіпотеза перманентного доходу (Фрідмен).

Згідно гіпотезі відносного доходу поведінка споживача залежить от його положення в суспільстві, тобто поведінку споживача визначає не абсолютний, а відносний рівень доходу. Споживач керується принципом «жити не гірше за інших». Якщо доходи сім’ї зростають також як і доходи інших сімей, положення споживача не змінюється, і він не змінює частку доходу, яка спрямовується на споживання, АРС залишається незмінною.

Гіпотеза перманентного доходу стверджує, що споживання визначається середнім рівнем доходу, який очікується за певний період часу. Фрідмен назвав цій доход перманентним (постійним). Наприклад, фермер отримує доход лише в період збору врожаю, але розподіляє його на весь рік. Крім постійного доходу Фрідмен запропонував поняття тимчасового доходу, наприклад, виграш в лотерею. Поточний доход є сумою постійного і тимчасового доходів. Однак тимчасовий доход не впливає на споживання в довгостроковому періоді, а змінює його лише в короткостроковому періоді. Тому АРС в довгостроковому періоді залишається незмінною, а в короткостроковому періоді з ростом доходу АРС знижується.

2. Фактори, що впливають на споживання

Рівень доходу після сплати податків є основним чинником, що визначає величину споживання й заощаджень. Крім доходу, на споживання й заощадження впливають такі фактори, зміна яких приводить до зрушення кривих споживання й заощаджень:

1. Багатство (чим більше накопичене багатство, під яким розуміють нерухомість і фінансові кошти, тим більше споживання й менше заощадження).

2. Рівень цін (зростання рівня цін приводить до зниження купівельної спроможності населення (ефект реальних касових залишків), що зменшує споживання й збільшує заощадження).

3. Очікування, пов’язані з майбутніми цінами, грошовими доходами, наявністю товарів.

4. Заборгованість споживачів (може розглядатися як від’ємне багатство) - наявність у споживачів заборгованості знижує рівень споживання й збільшує заощадження.

5. Податки - збільшення податків зменшує як споживання, так і заощадження.

Переміщення з однієї точки в іншу на постійному графіку споживання називається зміною у величині споживання. Зміна в графіку споживання означає зсув всієї прямої споживання вниз (зменшення) або нагору (збільшення) і викликається зміною одного або декількох факторів, не пов’язаних з доходом.

Питання для самоперевірки

1. Від чого залежить обсяг споживання?

2. Чому величина споживання не дорівнює наявному доходу?

3. Поясніть, що відбувається зі споживанням в результаті підвищення податків?

4. Які гіпотези були запропоновані у відповідь на критику кейнсіанської функції споживання?

5. Назвіть фактори, що впливають на споживання і заощадження.

Практичне заняття до теми 7 План

1. Споживання. Функція споживання

2. Фактори, що впливають на споживання

Реферати

1. Кейнсіанська теорія споживання

2. Теорія життєвого циклу

3. Теорія перманентного доходу

Завдання до теми 7

1. Визначити на скільки грошових одиниць треба збільшити інвестиції для збільшення рівноважного обсягу ЧНП на 100 грошових одиниць, якщо мультиплікатор дорівнює 2.

2. Визначити розмір середньої схильності до заощадження, якщо функція споживання має вигляд С = 50 + 0,75БІ, а БІ дорівнює 1200.

3. У таблиці дані характеристики заощаджень. Побудуйте графіки споживання і заощаджень.

ЧНП = DI, грн.	240	260	280	300	320	340	360	380	400
Заощадження, грн.	-4	0	4	8	12	16	20	24	28

а) розрахуйте для кожного рівня доходів APC, APS, MPC, MPS.

б) як зміниться граничний доход, якщо споживання при кожнім рівні доходів виросте на 4 грн. Покажіть це на графіках.

4. Дано графіки споживання, заощаджень і інвестицій. Покажіть на відповідних графіках вплив наступних факторів:

а) зниження реальної ставки відсотка;

б) різке падіння курсу акцій;

в) очікування скорочення витрат на соціальне забезпечення;

г) скорочення рівня цін на 10%;

д) збільшення надлишкових потужностей;

е) зниження податків.

5. Проаналізуйте, як зміниться рівноважний рівень заощаджень у кейнсіанській моделі:

а) у результаті зростання граничної схильності до заощадження;

б) у результаті зростання автономних заощаджень (тобто при падінні автономного споживання).