2. Міжнародні потоки капіталу й товарів

Очевидно, що модель міжнародних потоків капіталу й товарів повинна включати рахунок руху капіталу й рахунок поточних операцій, що повинен урівноважувати рахунок руху капіталу. Так як рахунок руху капіталу є різницею між інвестиціями й заощадженнями, у нашій моделі він буде розглядатися за допомогою аналізу інвестицій і заощаджень.

При розробці даної моделі ми не будемо, як це робили ранішнє, виходити із припущення, що реальна ставка відсотка повинна врівноважувати інвестиції в даній країні. Навпаки, наша економіка тепер може функціонувати з позитивним сальдо рахунку руху капіталу й позичати необхідні для інвестицій кошти за кордоном, або може функціонувати з позитивним сальдо поточного рахунку й виступати на світове арені як кредитор.

У зв’язку із цим виникає питання: а чим же визначається рівень реальної ставки відсотка, якщо не рівністю заощаджень і інвестицій?

Найпростіше припустити, що розглянута нами економіка є малою відкритою економікою й має доступ на світові фінансові ринки. Під «малою» ми розуміємо економіку, що являє собою невелику частку світового ринку, і сама по собі справляє украй не значний вплив на світову ставку відсотка. Під «доступом на світові фінансові ринки» ми маємо на увазі, що уряд цієї країни не перешкоджає міжнародному запозиченню й кредитуванню. Отже, ставка відсотка в малій відкритій економіці дорівнює світовій ставці відсотка г*- реальній ставці відсотка, що превалює на світових фінансових ринках. Запишемо це у вигляді рівності:

г = г*

Мала відкрита економіка приймає світову ставку відсотка як дану.

Розглянемо, що визначає реальну світову ставку відсотка. У закритій економіці ставка відсотка визначається рівновагою заощаджень і інвестицій. Очевидно, що світова економіка в планетарному масштабі є закритою економікою. Виходить, рівновага світових заощаджень і світових інвестицій визначає світову ставку відсотка.

При розробці моделі малої відкритої економіки скористаємося трьома припущеннями, які ми вже розглядали раніше:

1. Величина випуску в економіці У зафіксована на рівні, заданому існуючими на даний момент факторами виробництва й виробничою функцією:

У = У= Р(К Ё)

2. Чим більше величина доходу у розпорядженні У - Т, тим вище обсяг споживання:

С = С(У - Т)

3. Чим вище реальна ставка відсотка г, тим нижче обсяг інвестицій:

I = І(г)

Запишемо основну тотожність національних рахунків у наступному вигляді:

Сальдо поточного рахунку = - сальдо рахунку руху капіталу

Хп = 8 - І Хп = (У - С - Є) - І

Підставимо три припущення й, беручи до уваги, що ставка відсотка дорівнює світовій ставці відсотка, одержуємо:

Хп = У - С(У - Т) - Є] - І(г*) = 8- У(г*)

Це рівняння показує, що визначає величину заощаджень і інвестицій і, відповідно, рахунок руху капіталу (І-8) і поточний рахунок платіжного балансу (Х_п). Ми знаємо, що величина заощаджень залежить від бюджетно- податкової політики (Є і Т): менший обсяг державних закупівель або більше високі податки збільшують рівень національних заощаджень. Обсяг інвестицій залежить від реальної світової ставки відсотка: високі ставки відсотка роблять деякі інвестиційні проекти неприбутковими. Отже, рахунок руху капіталу й рахунок поточних операцій формуються під впливом бюджетно-податкової політики й світової ставки відсотка. Ми можемо використати підсумкове рівняння для дослідження того, як поточний рахунок і рахунок руху капіталу реагують на стан справ в економіці, наприклад, на зміни фіскальної (бюджетно- податкової політики).

На рис. 12.1 представлені графіки заощаджень і інвестицій. У закритій економіці реальна рівноважна ставка відсотка визначається точкою перетину кривих заощаджень і інвестицій (реальна ставка відсотка врівноважує заощадження й інвестиції). У малій відкритій економіці реальна ставка відсотка дорівнює реальній світовій ставці відсотка. Сальдо рахунку руху капіталу й поточного рахунку платіжного балансу визначається як різниця між внутрішніми заощадженнями й інвестиціями при світовій ставці відсотка.

Рис. 12.1 - Заощадження й інвестиції як функція реальної ставки відсотка

Тепер подивимося, як економічна політика впливає на рахунок руху капіталу й рахунок поточних операцій. Розглянемо спочатку, що відбувається в малій відкритій економіці при стимулюванні урядом внутрішніх витрат за рахунок збільшення державних закупівель. Збільшення величини С скорочує величину національних заощаджень, тому що 8 = У - С - С. При незмінній світовій ставці відсотка інвестиції залишаються на тім же рівні. Таким чином, з’являється надлишок інвестицій у порівнянні із заощадженнями. Заощадження, що зменшилися, ведуть до утворення позитивного сальдо рахунку руху капіталу, виходить, частина інвестицій повинна тепер фінансуватися за рахунок закордонних позик. Так як поточний рахунок балансує рахунок руху капіталів, Х_п скорочується й з’являється дефіцит рахунку поточних операцій.

Та ж логіка застосовна й до зменшення податків Т. Зменшення податків веде до росту доходу у розпорядженні У - Т, стимулює споживання й скорочує обсяг національних заощаджень. (Навіть при тому, що деяка частина зменшення податків іде на збільшення державних заощаджень, величина державних заощаджень скорочується на всю величину скорочення податків; у підсумку обсяг заощаджень знижується). Скорочення національних заощаджень, у свою чергу збільшує I - 8 і зменшує Х_п.

Ці процеси проілюстровані на рис. 12.2. Зміни фіскальної політики, що викликають збільшення приватного споживання С або державного споживання

С, приведуть до зниження обсягу національних заощаджень (У - С - С) і зрушать на графіку криву заощаджень вліво. Оскільки Х_п - це відстань між кривими заощаджень і інвестицій при світовій ставці відсотка, даний зсув веде до зменшення Х_п. Таким чином, якщо початкова ситуація характеризується повністю збалансованою зовнішньою торгівлею, то заходи стимулюючої фіскальної політики приводять до скорочення національних заощаджень, що супроводжується виникненням позитивного сальдо рахунку руху капіталу й дефіцитом рахунку поточних операцій.

Тепер розглянемо, що відбувається з малою відкритою економікою при збільшенні урядами закордонних країн своїх витрат. Якщо ці закордонні держави являють собою невелику частину економіки, то зміна ними фіскальної політики зробить украй незначний вплив на економіку інших країн. Але якщо ці держави представляють значну частину світової економіки, то збільшення ними обсягу державних закупівель знизить величину світових заощаджень і таким чином, підвищить світову ставку відсотка.

Підвищення світової ставки відсотка приведе до зниження обсягу інвестицій у нашій малій відкритій економіці. Так як величина внутрішніх заощаджень ніяк не змінилася, величина І - 8 зменшується, що означає дефіцит рахунку руху капіталу (частина внутрішніх заощаджень починає витікати за кордон). Якщо виникає дефіцит рахунку руху капіталу, він врівноважує позитивне сальдо рахунку поточних операцій, яке виникає.

На рис. 12.3 показано, що відбувається з малою відкритою економікою, що почала зі збалансованої зовнішньої торгівлі в результаті проведення стимулюючої фіскальної політики в інших країнах. Так як зміна політики відбувається за кордоном, криві внутрішніх заощаджень і інвестицій залишаються без змін. Але змінюється світова ставка відсотка. На рис. 12.4 видно, що підвищення світової ставки відсотка веде до позитивного сальдо рахунку поточних операцій. Таким чином, підвищення світової ставки відсотка внаслідок проведення стимулюючої фіскальної політики в інших країнах веде до дефіциту рахунку руху капіталу й позитивного сальдо рахунку поточних операцій.

Рис. 12.3 - Стимулююча фіскальна політика в інших країнах

Тепер розглянемо, що відбувається з малою відкритою економікою при збільшенні інвестицій (на графіку - зсув кривої інвестицій вгору). Подібний зсув кривої відбувається, якщо уряд, наприклад, змінює податкове законодавство для стимулювання внутрішніх інвестицій. На рис. 12.4 показані наслідки збільшення інвестиційного попиту.

1. 8

Рис. 12.4 - Зсув кривої інвестиційного попиту У результаті зсуву кривої при будь-якій світовій ставці відсотка обсяг інвестицій збільшується. Оскільки обсяг заощаджень залишився незмінним, інвестиції повинні фінансуватися за рахунок закордонних позик. З’являється позитивне сальдо по рахунку руху капіталу (I - 8), а сальдо поточного рахунку Х_п зменшується. Таким чином, зсув кривої інвестицій вгору приводить до появи позитивного сальдо рахунку руху капіталу й дефіциту поточного рахунку платіжного балансу.

Основна ідея нашої моделі відкритої економіки полягає в тому, що потоки товарів і послуг, що відображуються в поточному рахунку платіжного балансу жорстко пов’язані з потоками коштів для нагромадження капіталу, що відображуються у рахунку руху капіталу. Так як рахунок руху капіталу є інвестиції мінус заощадження, вплив економічної політики на ці потоки завжди може бути визначений шляхом дослідження впливу тієї або іншої політики на інвестиції й заощадження. Політика, що стимулює інвестиції, веде до позитивного сальдо рахунку руху капіталу й до дефіциту поточного рахунку.

Політика, що стимулює заощадження, приводить до дефіциту рахунку руху капіталу й позитивного сальдо рахунку поточних операцій.

Наш аналіз відкритої економіки був позитивним, а не нормативним, тобто не ставив завдання визначення доцільності тієї або іншої політики. Останнє часто є предметом суперечок серед економістів.

Наявність дефіциту поточного рахунку означає позитивне сальдо по рахунку руху капіталу. Позитивне сальдо по рахунку руху капіталу може бути результатом низького рівня заощаджень. Це означає в закритій економіці низький рівень інвестицій, а значить. і менші запаси капіталу в майбутньому, а у відкритій економіці - збільшення зовнішнього боргу, виплата якого приведе до більш низьких рівнів споживання в майбутньому. Але позитивне сальдо рахунку руху капіталу може бути й результатом бурхливого розвитку інвестиційного процесу, як це відбувається в багатьох аграрних країнах, що здійснюють індустріалізацію за рахунок закордонних позик. І тоді позитивне сальдо рахунку руху капіталу й дефіцит поточного рахунку є показником економічного розвитку. Тому не можна оцінювати стан економіки тільки по стану рахунку руху капіталу й поточного рахунку. Навпаки, варто розглядати фактори, що визначають ці потоки.