Тема 4. Товарний ринок.

Сукупний попит. Сукупна пропозиція. Короткостроковий і довгостроковий періоди. Довгострокова крива сукупної пропозиції. Короткострокова крива сукупної пропозиції. Моделі сукупної пропозиції. Модель твердої заробітної плати. Модель невірних представлень робітників. Модель недосконалої інформації. Модель твердих цін. Шок пропозиції. Економічні коливання. Політика стабілізації.

Тема 5. Грошовий ринок.

Функції грошей. Центральний банк. Грошова політика. Рівняння кількісної теорії грошей. Швидкість обігу грошей. Швидкість обігу грошей стосовно доходів. Запаси коштів у реальному вираженні. Функція попиту на гроші. Кількісна теорія грошей. Номінальна і реальна ставки відсотка. Рівняння Фішера й ефект Фішера. Очікувана реальна ставка відсотка і фактична реальна ставка відсотка.

Змістовий модуль 2.2. Інфляційний механізм.

Тема 6. Інфляційний механізм.

Інфляція. Гіперінфляція. Інфляція попиту. Інфляція витрат. Наслідки інфляції. Реальні і номінальні перемінні. Класична дихотомія. Нейтральність грошей. Сеньораж. Крива Філіпса. Співвідношення втрат і результатів у боротьбі з інфляцією. Раціональні очікування. Гіпотеза природного рівня.

Тема 4 товарний ринок

ПЛАН

1. Сукупний попит та сукупна пропозиція

2. Сукупна пропозиція в короткостроковому й довгостроковому періодах

2. Політика стабілізації

1. Сукупний попит та сукупна пропозиція

Темпи зростання реального обсягу ВНП сильно коливаються рік у рік. Часто виникають спади ділової активності, у період яких знижуються доходи й зайнятість. Економісти називають такі коливання обсягу виробництва й зайнятості економічними циклами.

Щоб побудувати модель короткострокових коливань треба виявити різницю між короткостроковим і довгостроковим періодами. Корінна різниця у функціонуванні економіки на коротких и тривалих часових інтервалах пов’язана з різницею в поводженні цін. В тривалому періоді ціни реагують на зміни попиту та пропозиції, тобто є гнучкими, а в короткостроковому періоді ціни багатьох товарів залишаються незмінними, фіксованими на якомусь певному рівні. Оскільки ціни не гнучкі, обсяг виробництва залежить не тільки від витрат праці, капіталу, але й від попиту на товари.

Сукупний попит - це залежність між кількістю виробленої продукції, на яку пред’являється попит, і загальним рівнем цін. Просту теорію сукупного попиту можна створити на базі кількісної теорії грошей. Суть кількісної теорії грошей виражена в рівнянні обміну:

МУ = РУ,

де M - пропозиція грошей,

• - швидкість обігу грошей,

P - рівень цін,

• - кількість вироблених товарів і послуг.

Представимо це рівняння в показниках попиту та пропозиції коштів у реальному вираженні:

M/P = (M/P)d = k Y, де k = 1/V

У цьому виді рівняння показує, що пропозиція реальних грошей M/P дорівнює попиту на гроші (M/P)_d, і що попит на гроші пропорційний кількості виробленої продукції Y. Залежність між рівнем цін і кількістю виробленої продукції зворотна при будь-якому рівні пропозиції грошей. Зобразивши цю залежність графічно, ми одержимо криву сукупного попиту. Крива сукупного попиту показує кількість товарів і послуг, яка буде закуплена при кожному даному рівні цін.

Рис. 4.1 - Крива сукупного попиту

Оскільки швидкість обігу грошей прийнята постійною, грошовий обсяг укладених угод визначається розмірами пропозиції грошей. Якщо рівень цін підвищиться, для здійснення кожної угоди буде потрібна більша кількість грошей, і тому число угод, а, отже, і кількість товарів, що купуються, і послуг зменшується. Графік сукупного попиту на рис. 4.1 побудований відповідно до певного значення рівня пропозиції грошей, тобто на графіку нанесені можливі сполучення Р і У, що відповідають заданому значенню М. Якщо пропозиція грошей зміниться, то зміниться й набір можливих сполучень Р і У, тобто крива ЛБ зміщується.

Наприклад, якщо центральний банк скоротить пропозицію грошей, то відповідно до рівняння обміну зменшиться й добуток Р*У, тобто обсяг виробництва в номінальному вираженні. Тому кожному заданому рівню цін відповідає менша кількість виробленої продукції, а кожній заданій кількості виробленої продукції - більш низький рівень цін. Крива сукупного попиту зміщується вліво. Якщо центральний банк збільшить пропозицію грошей, крива сукупного попиту зміститься праворуч.

Для того щоб визначити значення рівня цін і випуску продукції, треба доповнити криву сукупного попиту кривою сукупної пропозиції.

Сукупна пропозиція - це залежність між кількістю товарів і послуг, пропонованих продавцями, і рівнем цін. Варто розрізняти довгострокову й короткострокову криві сукупної пропозиції. Функціонування економіки в довгостроковому періоді описується класичною моделлю, відповідно до якої

У = Р (К,Т) = У.

Тобто обсяг виробництва не залежить від рівня цін. Тому крива пропозиції є вертикальною лінією. Точка перетину кривої сукупного попиту з вертикальною кривою сукупної пропозиції визначає рівень цін. Таким чином, зміни сукупного попиту впливають на ціни, але не на обсяг виробництва.

Вертикальна крива сукупної пропозиції показує, що кількість виробленої продукції не залежить від сукупного попиту, а отже, не залежить від пропозиції грошей. Відповідна кількість виробленої продукції У називається рівнем виробництва за повної зайнятості або природним рівнем виробництва.

У короткостроковому періоді ціни є негнучкими, вони не змінюються у відповідь на зміни попиту, тому крива сукупної пропозиції є горизонтальною лінією. У короткостроковому періоді точкою економічної рівноваги є точка перетину кривої сукупного попиту та горизонтальної кривої сукупної пропозиції. Тепер зміна розмірів сукупного попиту впливає на обсяг виробництва.

Рис. 4.2 - Зсув кривої сукупного попиту в довгостроковому періоді

Рис. 4.3 - Зсув кривої сукупного попиту в короткостроковому періоді

Таким чином, наслідки змін сукупного попиту на різних відрізках часу неоднакові.

Розглянемо як короткострокові, так і довгострокові наслідки зниження сукупного попиту. Припустимо, що в початковий момент аналізу економіка перебуває в стані довгострокової рівноваги в точці А. Тепер припустимо, що Центральний банк зменшує пропозицію грошей і крива сукупного попиту зрушується вліво з положення ЛБ₁ у положення ЛБ₂. У короткостроковому періоді економіка перейде із точки А в точку В. Обсяг виробництва й рівень зайнятості впадуть нижче природного рівня, що свідчить про настання рецесії. Згодом заробітна плата й ціни знизяться у відповідь на зниження попиту. У міру зниження рівня цін в економіці відбувається переміщення по кривій сукупного попиту вниз до точки С, нової точки довгострокової рівноваги. У цій точці обсяг виробництва та зайнятості знову виявляються на природному рівні, а рівень цін нижче, ніж у точці А (старій точці довгострокової рівноваги).

Рис. 4.4 - Скорочення сукупного попиту

2. Сукупна пропозиція в короткостроковому й довгостроковому періодах

Розглянувши зрушення кривої сукупного попиту, у даному питанні ми повинні проаналізувати криву сукупної пропозиції в короткостроковому й довгостроковому періодах. Раніше ми визначили, що крива сукупної пропозиції в довгостроковому періоді має вигляд вертикальної лінії, проведеної через

природну величину випуску У. З приводу кривої сукупної пропозиції в короткостроковому періоді думки економістів розрізняються. Деякі з них вважають, що крива сукупної пропозиції в короткостроковому періоді має вигляд висхідної лінії.

Необхідно зрозуміти що, визначає положення й нахил кривої сукупної пропозиції в короткостроковому періоді.

Рівень

цін

Рис. 4.5 - Крива сукупної пропозиції в короткостроковому періоді

Рисунок ілюструє рівняння:

Y = Y + a(P - P^e)

де:

• - природна величина випуску;

Р - рівень цін;

Ре - очікуваний рівень цін.

Параметр а показує, наскільки чутливий випуск до несподіваних змін рівня цін; 1/а - нахил кривої сукупної пропозиції.

• = Y + а(Р - P^e); а > 0

Ця формула означає, що величина випуску відхиляється від свого природного значення, коли рівень цін відхиляється від очікуваного. Якщо рівень цін вищий за очікуваний, величина випуску перевищує природне значення. Якщо рівень цін нижче за очікуваний, величина випуску не досягає свого природного значення.

Основна ідея, виражена рівнянням, є загальним висновком, що поєднує чотири моделі сукупної пропозиції.

Недосконалі ринки

Чи переходять ринки в стан рівноваги	Праця	Товари
Так	Модель невірних уявлень працівників: Працівники ототожнюють зміну номінальної заробітної плати зі зміною реальної заробітної плати	Модель недосконалої • і ••• інформації: Виробники ототожнюють зміни загального рівня цін зі зміною відносних цін
Ні	Модель жорсткої заробітної плати: Повільно змінюється заробітна плата	Модель жорстких цін: Повільно змінюються ціни на товари й послуги

Рис 4.6 - Порівняння моделей сукупної пропозиції

Моделі на малюнку згруповані відповідно до двох характеристик. Перша - чи будуються моделі на припущенні, що ринки досягають стану рівноваги, тобто чи можуть ціни й заробітна плата вільно вирівнювати попит та пропозицію. Друга - який ринок - праці або товарний - є недосконалим.

Моделі сукупної пропозиції аж ніяк не обов’язково не сумісні одна з одною.

Нам не слід приймати одну модель і відкидати всі інші. У світі можуть зустрічатися всі чотири різновиди недосконалості ринкового механізму, що може відбитися на сукупній пропозиції в короткостроковому періоді.

Показавши те, що поєднує всі чотири моделі сукупної пропозиції, розглянемо окремо кожну із чотирьох моделей у порядку, що відповідає хронології їхньої розробки.

Повернемося до рівняння:

У = У + а(Р - Р^е)

Кожна із чотирьох моделей наводить різні пояснення залежності, вираженої цим рівнянням. Кожна із чотирьох моделей виділяє конкретну причину, з якої несподівані зміни цін викликають коливання обсягу виробленої продукції.

Перша модель - «Модель сукупної пропозиції за жорстокої заробітної плати».

Пояснюючи відмінність кривої сукупної пропозиції в короткостроковому періоді від вертикальної лінії, багато економістів указують на особливості такого показника, як номінальна заробітна плата. У деяких галузях номінальна заробітна плата визначається контрактами й не може швидко змінюватися при зміні економічних умов, в інших галузях неявні угоди між фірмами й робітниками можуть обмежувати зміну заробітної плати.

Величина заробітної плати може також залежати від соціальних норм і уявлень про справедливість, які змінюються досить повільно. Отже, у короткостроковому періоді номінальна заробітна плата є незмінною, або «жорсткою».

Що відбувається з величиною випуску при збільшенні рівня цін за твердої заробітної плати:

1. Коли номінальна заробітна плата незмінна, підвищення цін знижує реальну заробітну плату, що робить працю дешевшою.

2. Низька реальна заробітна плата сприяє тому, що фірми залучають більшу кількість працівників.

3. Більша кількість залучених у виробництво трудових ресурсів веде до збільшення випуску продукції й зростання обсягу виробництва.

Позитивна залежність між рівнем цін і величиною випуску означає, що протягом періоду часу, коли номінальна заробітна плата не змінюється, крива сукупної пропозиції нахилена вгору.

Друга модель - «Модель невірних уявлень працівників» - припускає, що заробітна плата може легко зміняться для зрівноважування попиту та пропозиції. Ключовим припущенням цієї моделі є те, що працівники тимчасово змішують поняття номінальної й реальної заробітної плати.

Кількість праці, на яку пред’явлено попит, залежить від реальної заробітної плати. Приймаючи рішення щодо того, скільки вони будуть працювати, працівники приймають плату, що дорівнює номінальній зарплаті, поділеній на очікуваний ними рівень цін. Пропонована кількість праці залежить від величини реальної заробітної плати й від того, наскільки помилкові уявлення працівників.

Точка перетинання кривих попиту на працю й пропозиції праці визначає кількість найнятих робітників. Положення кривої пропозиції праці залежить від уявлень робітників про рівень цін.

Перший варіант розвитку подій при зміні рівня цін. Припустимо, що працівники виявилися праві у своїх очікуваннях. У цьому випадку ані з пропозицією праці, ані з попитом на працю ніяких змін не відбувається. Реальна заробітна плата й рівень зайнятості залишаються тими ж. Номінальна зарплата збільшується на стільки ж, на скільки зросли ціни.

Другий варіант: відбулося непередбачене зростання рівня цін, і робітники не інформовані про нього. У цьому випадку очікувана ціна залишається такою ж самою.

При несподіваному підвищенні рівня цін працівники прагнуть запропонувати більше праці при будь-якому даному рівні реальної зарплати, тому що вони думають, що їх реальна заробітна плата вища, ніж вона є в дійсності. Таким чином, підвищується рівноважний рівень зайнятості.

У цілому модель невірних уявлень працівників стверджує, що відхилення цін від очікуваного рівня змушують переглянути рішення про пропозицію праці. Величина випуску відхиляється від свого природного значення при відхиленні рівня цін від очікуваного.

Третя модель - «Модель недосконалої інформації». На відміну від моделі невірних уявлень робітників у даній моделі відсутнє припущення про те, що фірми інформовані краще своїх робітників.

Модель недосконалої інформації виходить з того, що кожен виробник в економіці виробляє лише один товар і пильно стежить за цінами на нього, а споживає безліч товарів і не в змозі відслідковувати всі ціни одночасно.

Через недосконалість наявної в них інформації вони іноді плутають зміни загального рівня цін зі змінами відносних цін. Ці помилки впливають на прийняті ними рішення й приводять до виникнення короткострокової залежності між рівнями цін і випуском.

Добре знаючи номінальні ціни на свою продукцію фірми, не знають цін на всі інші товари. Таким чином, їм доводиться визначати відносну ціну свого продукту, виходячи з його номінальної ціни й своїх очікувань щодо загального рівня цін.

Є два варіанти поведінки виробника. Якщо загальне підвищення цін в економіці відповідає очікуванням виробника, то при підвищенні ціни на його товар він не намагається виробляти більше. Інший варіант полягає в тому, що виробник не очікував загального підвищення рівня цін. При несподіваному підвищенні рівня цін всі виробники зіштовхуються з підвищенням рівня цін на свою продукцію. Всі вони раціонально, але помилково думають, що відносні ціни вироблених ними товарів також виросли. Вони працюють більш наполегливо й виробляють більше.

Висновок: модель недосконалої інформації стверджує, що коли ціни перевершують очікувані, постачальники думають, що відносні ціни вироблених ними товарів виросли, і це стимулює їх до збільшення випуску. Величина випуску відхиляється від свого природного значення, коли рівень цін відхиляється від очікуваного.

Четверта модель сукупної пропозиції - «Модель жорстких цін». Модель робить основний упор на тому факті, що фірми аж ніяк не негайно змінюють ціни на свої товари у відповідь на коливання попиту. Іноді ціни визначаються довгостроковими контрактами. Іноді фірми не змінюють ціни, для того щоб не відштовхнути постійних клієнтів частими змінами цін. Деякі ціни залишаються незмінними через характер ринку: віддрукувавши й поширивши каталог або прайс-лист, фірмі невигідно міняти ціни.

Коли фірми очікують підвищення цін, то передбачається й зростання витрат. Ті фірми, які встановлюють ціни заздалегідь на високому рівні, змушують інші фірми встановлювати ціни також на високому рівні. Таким чином, високий очікуваний рівень цін приводить до високого рівня цін у дійсності.

Коли випуск високий, то високий і попит на товари. Фірми із гнучким ціноутворенням установлюють свої ціни на високому рівні, що веде до підвищення рівня цін. Вплив величини випуску на рівень цін залежить від частки фірм із гнучким ціноутворенням.

Таким чином, загальний рівень цін залежить від очікуваного рівня цін і рівня випуску.

Як і інші моделі, ця модель стверджує, що відхилення випуску від природного значення пов’язані з відхиленням рівня цін від очікуваного.

Розглянемо, що відбувається на ринку праці.

Якщо в короткостроковому періоді ціна, встановлена фірмою, є незмінною, то скорочення сукупного попиту знижує обсяг продажів, потім - скорочення виробництва й скорочує попит на працю.

Отже, у моделі гнучких цін коливання випуску скоріше пов’язані зі зрушеннями кривої попиту на працю, ніж з переміщеннями уздовж нерухомої кривої попиту на працю.

Цікавими для розгляду й обговорення на семінарських заняттях представляються наступні факти. Коли економіст Роберт Лукас на початку 1970-х запропонував модель недосконалої інформації, він припустив, що нахил кривої сукупної пропозиції повинен залежати від ступеню мінливості сукупного попиту. У країнах з помітними коливаннями сукупного попиту коливання загального рівня цін так само великі. Оскільки більшість випадків зростання цін у цих країнах не відображає зміни відносних цін, виробники привчилися не сильно реагувати на несподівані зміни рівня цін. У такому випадку крива сукупної пропозиції повинна бути відносно крутою (тобто а невелика величина). Навпаки, у країнах, де сукупний попит порівняно стабільний, виробники вважають, що більшість змін цін являє собою зрушення в структурі відносних цін. Вони більш чутливо реагують на несподівані зміни цін, то робить криву сукупної пропозиції відносно пологою (а - велика).

Лукас перевірив це припущення, досліджуючи міжнародні дані про випуск і ціни. Він виявив, що зміни сукупного попиту впливають на величину попиту в тих країнах, де сукупний попит і ціни найбільш стабільні.

Таким чином, економісти не прийшли до згоди в поясненні факторів, які впливають на форму кривої сукупної пропозиції в короткостроковому періоді.

Існують два домінуючі напрямки: нова класична й неокейнсіанська економічні теорії.

Нові класики користуються моделями, в яких заробітна плата й ціни швидко змінюються, забезпечуючи рівновагу на ринках. Сьогодні представники цього напрямку основну увагу приділяють теорії реального економічного циклу, яка використовує основні постулати класичної моделі - гнучкість цін і нейтральність грошей - для пояснення економічних коливань.

Неокейнсіанці вважають, що рівноважні моделі ринку не можуть пояснити поточні економічні коливання й виступають на підтримку моделей із жорсткими цінами й заробітною платою. Вони намагаються більш точно визначити недосконалості ринкового механізму, у наслідок яких ціни й заробітна плата залишаються незмінними, що, у свою чергу, викликає повільне повернення економіки до природного рівня.

Розглянемо кілька останніх досліджень представників неокейнсіанського напрямку:

1. «Витрати меню» і зовнішні ефекти сукупного попиту.

2. Теорія запізнювання цін і заробітної плати.

3. Спад як провал координації.

Прихильники теорії «витрат меню» вважають, що процес зміни цін фірмами йде скоріше «стрибками», а не негайно протягом короткострокових тимчасових проміжків. Проблема полягає в тому, що для зміни цін треба піти на певні витрати:

• розсилка нових каталогів;

• розповсюдження нових прайс-листів серед торговельних представників фірми;

• роздруківка нових меню й т. д.

Скептики стверджують, що, як правило, витрати меню досить малі, прихильники теорії раціональних очікувань стверджують, що «малі» не означає «не мають наслідків».

Зовнішній ефект сукупного попиту полягає в тому, що зниження цін однією фірмою може злегка знизити загальний рівень цін, що збільшує запаси коштів покупців у реальному вираженні, веде до зростання сукупного доходу й приводить до збільшення попиту на продукцію всіх фірм.

При наявності ефекту сукупного попиту невеликі витрати меню можуть зробити ціни жорсткими, що може дорого обійтися суспільству: оскільки фірма, приймаючи рішення, не враховує зовнішній ефект, їй не вдається покрити витрати меню й вона не знижує ціну навіть у тому випадку, коли з погляду суспільства це бажано. Таким чином, негнучкі ціни можуть бути оптимальними для тих, хто встановлює ціни, хоча вони небажані з погляду суспільства.

Теорія «запізнювання цін і заробітної плати» - коректування цін і заробітної плати по економіці в цілому відбувається як би східчасто, з певним запізненням.

Припустимо спочатку, що процес установлення цін синхронізований: всі фірми коректують ціни в перший день кожного місяця. Якщо пропозиція грошей і сукупний попит збільшилися 10 травня, то обсяг виробництва буде вище з 10 травня по 1 червня, тому що протягом цього проміжку ціни фіксовані. Але 1 червня всі фірми у відповідь на збільшення попиту збільшать ціни, що покладе кінець буму.

Якщо ж фірми встановлюють ціни в різний час, то збільшення цін якою- небудь окремою фірмою буде означати підвищення відносних цін на продукцію цієї фірми, що приведе її до втрати клієнтів. Підвищення цін буде відбуватися поступово, тому що жодна фірма не бажає першою повідомляти про значне підвищення цін.

Це запізнювання проявляється й у визначенні заробітної плати. Жоден робітник не бажає першим потрапити під зниження заробітної плати, що означає нехай тимчасове, але зниження його відносної заробітної плати. Оскільки визначення величини заробітної плати розтягнуто в часі, небажання кожного конкретного робітника першим іти на зниження заробітної плати спричиняє те, що загальний рівень заробітної плати повільно реагує на зміну сукупного попиту.

Теорія «спад як провал координації» стверджує, що спад є наслідком провалу координаційних заходів.

Проблема координації може виникнути при визначенні цін і заробітної плати, тому що при цьому необхідно приймати до уваги подібні дії інших агентів. Керівники професійних союзів, що ведуть переговори про заробітну плату, бояться домогтися меншого, ніж інші профспілки. Фірми, що встановлюють ціни на продукцію, постійно збирають інформацію про ціни, які можуть установити інші фірми.

Щоб простежити, як відсутність координації може привести до спаду, розглянемо наступний приклад (економіка складається із двох фірм). На рис. 4.7 показана гіпотетична «гра» між двома фірмами, кожна з яких вирішує, чи знижувати ціни у відповідь на скорочення пропозиції грошей. Кожній фірмі доводиться вибирати стратегію, не знаючи стратегії, обраною іншою фірмою.

Незважаючи на бажання обох фірм уникнути спаду, жодна з них не може забезпечити це тільки власними зусиллями. Якщо одна фірма знизить ціни, у той час як інша цього не зробить, наступить спад. Фірма, що знизила ціни, отримає лише 5 дол., у той час як інша отримає 15 дол.

Фірма 2

	Фірма 1 отримує 30	Фірма 1 отримує 5 дол.
	дол. прибутку	прибутку
Знижує ціну
	Фірма 2 отримує 30	Фірма 2 отримує 15 дол.
	дол. прибутку	прибутку
	Фірма 1 одержує 15	Фірма 1 отримує 15 дол.
Зберігає	дол. прибутку	прибутку
високу ціну	Фірма 2 отримує 5	Фірма 2 отримує 15 дол.
	дол. прибутку	прибутку

Знижує ціну

Зберігає високу ціну

Р

Фірма 1

ис. 4.7 - Ціноутворення й провал координації

Цей позитивний вплив зниження цін однією фірмою на рентабельність іншої може виникнути внаслідок дії позитивного зовнішнього ефекту сукупного попиту.

Найгірший результат, за якого обидві фірми отримують по 15 дол., є прикладом провалу координації. Якби обидві фірми могли скоординувати свої дії, вони обидві знизили б ціни й прийшли до найбільш сприятливого результату. У реальному світі, на відміну від нашого прикладу, координація найчастіше ускладнена більшою кількістю фірм, що встановлюють ціни. Мораль цієї історії полягає в тому, що ціни можуть бути негнучкими просто тому, що люди очікують, що вони будуть такими, хоча в цій жорсткості не зацікавлений ніхто.

Економісти часто використовують моделі сукупної пропозиції для пояснення міждержавних розходжень у короткострокових кривих сукупної пропозиції. Спробуйте розглянути всі чотири моделі на прикладі України.

3. Політика стабілізації

Коливання в економіці починаються зі змін сукупної пропозиції або сукупного попиту. Економісти називають зрушення відповідних кривих у результаті зовнішніх впливів економічними потрясіннями, або шоками.

Політика стабілізації - це державна політика по підтримці обсягу виробництва та зайнятості на природному рівні. Важливим компонентом стабілізаційної політики є кредитно-грошова політика.

Різкі зміни сукупного попиту

Припустимо, знижується попит на запаси готівки (наприклад, у зв’язку з переходом на виплату заробітної плати по пластикових картках). Зменшення запасів коштів у реальному вираженні при будь-якому даному обсязі виробництва викликає зниження k і збільшення V. (Згадаємо, що М/Р = ^ де

k = 1/У).

Якщо грошова маса залишається без зміни, то в результаті зростання швидкості обігу грошей крива сукупного попиту зміщується праворуч.

Р а

* у

Доход, випуск Рис. 4.8 - Зростання сукупного попиту

У короткостроковому періоді збільшення сукупного попиту викликає зростання обсягу виробництва, тобто економічний підйом. Із часом високий рівень сукупного попиту приводить до збільшення цін і заробітної плати. У міру зростання цін попит на продукцію падає, а рівень виробництва поступово наближається до природного. Але в процесі переходу до більш високого рівня цін обсяг виробництва товарів і послуг буде перевищувати природний рівень. Щоб уникнути підйому, що веде до інфляції, центральний банк може зменшити пропозицію грошей і тим самим нейтралізувати наслідки зростання швидкості їх обігу. Це дозволить стабілізувати сукупний попит.

тч • • • •• • ••

Різкі зміни сукупної пропозиції

Іншим джерелом економічних коливань є порушення або зрив у поставках якого-небудь товару або певної групи товарів. Такі процеси одержали назву шок (зрив) пропозиції. Несприятливі шоки пропозиції (наприклад, посуха) приводять до різкого зростання витрат виробництва та цін. Сприятливі шоки, наприклад, зниження цін на нафту, приводять до зменшення витрат виробництва та зниження цін (тому шоки з боку пропозиції називають іноді ціновими шоками).

Рис. 4.9 - Несприятливий шок пропозиції

У результаті несприятливої зміни пропозиції короткострокова крива сукупної пропозиції зрушується вгору. Якщо сукупний попит не змінюється, економіка переходить із точки А в точку В: рівень цін зростає, а рівень виробництва падає нижче природного. Така ситуація називається стагфляцією. Уряд у цьому випадку може вдатися до двох варіантів економічної політики. Перший варіант припускає підтримку сукупного попиту на незмінному рівні. У цьому випадку в економіці виникне спад. Але рано або пізно ціни впадуть до колишнього рівня, і відновиться повна зайнятість. Другий варіант полягає в збільшенні сукупного попиту, щоб більш швидко відновити природний рівень виробництва. У цьому випадку можна зм’якшити наслідки шоку з боку пропозиції, але при цьому в майбутньому збережеться більш високий рівень

Рис. 4.10 - Пом’якшення несприятливих потрясінь із боку пропозиції

П

цін. Не існує способу встановити сукупний попит на такому рівні, щоб забезпечити одночасно і повну зайнятість, і стабільність цін.

итання для самоперевірки