14. Європейська система захисту прав людини: поняття, принципи, характеристика

Європейська система захисту прав людини – сукупність закріплених в європейських конвенціях та інкорпорованих національним законодавством країн Європи правових норм про захист прав людини, а також діяльність Ради Європи і її підконтрольних органів у забезпеченні їх реалізації у країнах-членах РЄ.

Основними принципами ЄСЗПЛ є:

• принцип законності законності і права на справделиве судовий розгляд

• доступ до судових органів кожного громадянина

• гарантія відкритого судового процесу

• принцип безпристрасності суддів

• відповідність покарання вчиненому діянню чи бездіяльності

• індивіду присвоюється суб’єкта, а не лише об’єкта регулювання у міжнародному праві

• чіткість та послідовність у притриманні принципів, які не завжди чітко виражені в Конвенції про захист прав людини та основні свободи 1950 р.,

• виваженість усіх рішень

• рішучість та наполегливість у відстоюванні загальноприйнятих стандартів прав людини

• обширність та детальність рішень Європейського Суду

• сприйняття прав людини як нерозривно пов’язаних з [іншими стержневими для суспільства постулатами -] верховенством права і плюрарістичною демократією

• орієнтація на повагу прав людини закріплена як імператив усіх гілок влади

Європейська система захисту прав людини має таку організаційну структуру:

1. Європейський Суд з прав людини - постійно діючий суд у Страсбурзі, створений державами-учасницям підписання Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. Україна ратифікувала Конвенцію і Протоколи до неї законом від 17.07.1997.

Судця від України представлений у Європейському Суді з прав людини. Європейська система захисту прав людини передбачає дві можливості (два права): право особи подавати індивідуальні петиції (скарги); право держав учасниць Європейської системи захисту прав людини ініціювати судочинство зі справ про порушення прав будь-яких людей, включно з іноземцями.

Обов'язковість виконання рішень Європейського суду з прав людини передбачена ст. 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 17.04.2006.

2. Комітет міністрів Ради Європи - здійснює функції нагляду за виконанням остаточних постанов Європейського Суду; складається з міністрів зарубіжних країн-членів РЄ.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, кожний громадянин має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися по захист своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

15. Поняття, ознаки і структура громадянського суспільства

Громадянське суспільство — система взаємодії в межах права вільних і рівноправних громадян, їх об’єднань, що добровільно сформувались і перебувають у відносинах конкуренції і солідарності, поза безпосереднім втручанням держави, покликаної створювати умови для реалізації належних їм прав і свобод.

Ознаки:

● визнання автономної особи своїм головним суб’єктом, а її прав і свобод – найвищими соціальними цінностями

● самореалізація права вільних і рівноправних громадян через інститути сім’ї, церкви; різні об’єднання, ЗМІ і т.д.

● добровільне формування громадських об’єднань на засадах самоороганізації і самоврядування

● взаємодія громадських об’єднань

● задоволення матеріальних і духовних потреб та інтересів людини та її об’єдань завдяки громадській співпраці без участі держави

● діяльність автономних осіб та їх об’єдань у межах різних соціальних норм та принципів – моральних, релігійних, звичаєвих, правових

● г.с. виступає як носій принципу верховенства права і безпосереднє середовище формування норм права

● забезпечення самоорганізації і структурування населення в народ – цілісний і повновладний суб’єкт права завдяки комплексу комунікативних правових інститутів

● г.с. слугує джерелом формування правової держави

Структура суспільства — це внутрішня його будова, що відтворює багатогранність та взаємодію складових суспільства, забезпечує його цілісність та динамізм розвитку.

Структуру громадянського суспільства можна подати у вигляді п'яти систем, які відповідають певним сферам його життєдіяльності: соціальної, економічної, політичної, духовно-культурної, інформаційної.

Соціальна система — певна сукупність об'єктивно сформованих взаємозв'язків між ними, а саме:

а) інститути сім'ї та відносини, що обумовлюють її існування;

б) відносини, які відображають соціальну сутність людини (клуби, об'єднання);

в) відносини, що виникають між соціальними спільнотами (групами, націями, расами тощо).

Економічна система — це сукупність економічних інститутів і відносин, у які вступають люди у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання сукупного продукту, реалізації права власності.

Структурними елементами економічної системи є: приватні господарства; акціонерні товариства; кооперативні господарства; фермерські господарства; індивідуальні, приватні підприємства громадян.

Політична система — це сукупність цілісних саморегулюючих елементів:

а) держава;

б) політичні партії;

в) суспільно-політичні рухи та відносини, що між ними виникають.

Духовно-культурна система — це відносини між людьми, їх об'єднаннями, державою та суспільством у цілому стосовно духовно-культурних благ та різного роду матеріалізованих інституцій, через які реалізуються дані відносини, що пов'язані з освітою, наукою, культурою, релігією.

Інформаційна система — це система, яка складається в результаті спілкування людей та через мас-медіа (підприємства, об'єднання, що здійснюють виробництво та випуск засобів масової інформації).

Структурні елементи громадянського суспільства мають відповідати певним вимогам:

1. Економічна система діє за принципами самоорганізації, саморегулювання та самоуправління;

2. Соціальна система має чітко виражене структурне оформлення;

3. Політична система виступає, з одного боку, в формі механізму узгодження соціальних інтересів у суспільстві, а, з іншого — як найбільш повне вираження загального національного інтересу.

Соціальна сфера громадянського суспільства включає інститут сім'ї, громадські організації та рухи, інші організаційно оформлені та неоформлені об'єднання, органи громадського самоврядування за місцем проживання чи у трудових і навчальних колективах; механізм виявлення, формування суспільної думки, а також вирішення інституційного оформлення інтересів, що виникають у суспільстві і проявляють у культурній, цивілізованій формі у рамках конституції і законів держави.

Духовна сфера громадянського суспільства передбачає свободу думки, совісті, слова; самостійність та незалежність від державних та політичних структур, творчих, наукових та інших об'єднань.