46.Форми та інститути демократії: поняття, ознаки, характеристика

Демократія – форма керівництва, за якої приймаються політичні рішення, що спираються на владу більшості. (Мурашин і Кельман)

Форма демократії – це її зовнішнє вираження

Форми демократії:

1. Участь народу в управлінні державою і суспільними справами(народовладдя)

2. Формування та функціонування системи органів держави на основі демократичних принципів, законності, гласності, виборності, змінюваності, поділі компетенції

3. Юридичне (насамперед, конституційне) закріплення системи прав і свобод, обов’язків людини і громадянина

Інститути демократії – це політичні і легальні елементи політичної системи суспільства, які безпосередньо створюють демократичний режим у державі через втілення у них принципів демократії

Види інститутів:

1. За вихідним призначенням

• Структурні (сесії парламентів, депутатські комісії, народні контролери тощо)

• Функціональні (депутатські запити, накази виборців, громадська думка)

2. За юридичною значущістю прийнятих рішень

• Імперативні – мають остаточне значення для державних органів, посадових осіб, громадян (референдум конституційний та законодавчий, вибори, накази виборців)

• Консультативні – мають дорадче значення для державних органів, посадових осіб, громадян (референдум консультативний, всенародне обговорення законопроектів, мітинги, анкетування та ін.)

47 .Поняття, ознаки та принципи правової держави

Правова держава – це організація політичної влади громадянського суспільства, яка, насамперед, юридичними засобами рівні можливості для існування та розвитку особи в усіх сферах суспільного життя

Ознаки:

1. Закріплення та забезпечення прав та свобод особи

2. Розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову

3. Верховенство правового (демократичного) закону

4. Юридична захищеність особи

5. Відповідальність держави та особи

6. Високопрестижне становище суду у суспільстві

7. Правове регулювання поведінки людей та їх об’єднань має здійснюватися на загально дозволених засадах

8. Дотримання законів усіма суб’єктами суспільного життя (режим законності)

9. Існує високий рівень правової культури населення

10. Соціальне партнерство, рівність, зобов’язання, справедливість

Принципи:

1. Основою правової держави є громадянське суспільство

2. Громадянське суспільство базується на розвинутій ринковій економіці

3. Існують демократичні інститути (демократичний державний режим)

4. Існує ефективна система соціального захисту

5. У взаємовідносинах держави та права первинним має бути право

6. Право, створене державою, має відповідати морально-правовим цінностям суспільства

48.Верховенство права: поняття та сутність

Верховенство права – це основоположний принцип правової системи демократичного суспільства, що передбачає, що жодна людина не є вище закону, що ніхто не може бути покараним державою, крім як за порушення закону, і що ніхто не може бути засудженим за порушення закону іншим чином, ніж у порядку, встановленому законом. Верховенство права різко контрастує з ідеєю, що правитель, законодавець може бути вище закону, що було особливістю римського права, радянського права, нацистського права, та деяких інших правових систем.

Основні складові елементи :

а) заперечення свавільної влади;

б) рівність перед законом;

в) конституційне право, яке є наслідком прав особи, а не їх джерелом.

Мета верховенства права - це не просто формальне забезпечення порядку, передбаченого законами та іншими нормативними актами, встановленими державою, а утвердження такого правопорядку, який обмежує абсолютизм державної, передусім виконавчої, влади, ставить її під контроль суспільства, створюючи для цього відповідні правові механізми. Інакше кажучи, навіть бездоганний, з точки зору юридичної техніки, закон не завжди є панацеєю верховенства права. Звідси випливає перший і загалом таки майже безперечний висновок: самостійного значення, відмінного від принципу верховенства закону, принцип верховенства права набуває тоді, коли право розглядається як явище, яке не міститься виключно в законах та інших нормативних актах, тобто коли має місце теоретичне і практичне розуміння права і закону.