55. Легітимність і легальність державної влади: поняття, сутність та співвідношення.

У широкому сенсі легітимність — це прийняття влади населенням країни, визнання її права управляти соціальними процесами, готовність їй підпорядковуватися. У вузькому сенсі легітимною визнається законна влада, утворена відповідно до процедури, передбаченої правовими нормами.

Нелегітимна влада визнається узурпаторською.

Юридичним вираженням легітимності влади служить її легальність, тобто нормативність, здатність втілюватися в нормах права, обмежуватися законом, функціонувати в рамках законності.

Типи легітимності влади:

- Традиційна легітимність;

- Раціональна (демократична) легітимність;

- Харизматична легітимність.

Поняття «легітимності» в політології найчастіше вживається разом з парним поняттям - «легальність». Обидва слова - і «легітимність», і «легальність» - утворені від одного кореня від латинського lex, тобто закон. Але означають вони досить різні речі. «Легальність» - це суворе відповідність офіційно існуючого закону. Якщо зіставити якийсь конкретний політичний чи юридичний факт з нормами закону, ми можемо однозначно вирішити, легально це чи нелегально. Якщо щось не суперечить закону, то це легально. А якщо суперечить, то нелегально.

«Легітимністю» в політології називають відповідність тієї або іншої дії, тієї чи іншої політичної фігури очікуванням всього народу, всього суспільства в цілому. «Легітимність», на відміну від легальності, це не формальний закон, не чітко сформульована юридична норма. Це збіг особистості правителя або якогось його дії з тим, що чекає від нього суспільство, вимагають історія, традиція, іноді надзвичайні обставини.

Різницю між легітимністю і легальністю можна зрозуміти на наступному прикладі. Уряд будь-якої суверенної держави має право за певних обставин почати військові дії проти якоїсь держави, тоді як ніякі інші організації та інстанції у суверенній державі такого рішення прийняти не можуть. Легально почати війну має право тільки уряд. Легальність подібного акта, коли він здійснюється у відповідності з прописаними і законодавчо закріпленими процедурами, не підлягає сумніву.

56. Завдання і функції держави: поняття, сутність, характеристика.

Функції держави – основні напрями її діяльності, що зумовлені її цілями і завданнями та конкретизують її сутність.

Кожна функція зумовлена її сутністю, соціальним призначенням; характеризується комплексністю, внутрішньо єдністю, системними цілеспрямованими зв’язками між видами діяльності держави; відзначається відомою самостійністю, однорідністю, повторюваністю.

Різноманітність напрямків державно-владної діяльності дає можливість класифікувати функції держави за різними критеріями:

I. За територією здійснення:

- зовнішні;

- внутрішні.

II. За періодом здійснення:

- постійні;

- тимчасові.

III. За соціальним призначенням:

- загальносоціальні, що пов'язані з виконанням завдань, які відповідають природі суспільства;

- специфічні функції, що забезпечують ліквідацію протилежностей між чиновництвом та населенням.

IV. За характером:

- відкриті, що визнаються публічно і виконуються офіційно;

- латентні, що здійснюються з метою приховування реальної сутності держави.

V. За сферами:

- політичні;

- економічні;

- гуманітарні.

VI. За основним змістом:

- загальносуспільні, основним призначенням яких є забезпечення існування та благополуччя суспільства (надання соціальної допомоги, соціальні програми та ін.);

- класові функції, що відображають інтереси тієї соціальної групи, яка здійснює владні повноваження (забезпечення інтересів еліти позаекономічними чи примусовими методами, конституційне закріплення привілеїв та можливість забезпечити виконання інтересів за допомогою примусу);

- національні, що характеризуються як діяльність держави, що націлена на збереження і розвиток національної культури, традицій та мови певного етносу (захист інтересів нації, яка створила державу, тих, що знаходяться за межами держави і т .п.).

VII. відповідно до принципу розподілу влади:

- законодавчі;

- виконавчі;

- судові;

Внутрішні функції держави:

Політична (вироблення внутрішньої політики держави, забезпечення народовладдя і т.д.);

Економічна (створення умов для свободи підприємницької діяльності, вироблення та координація стратегічних напрямків розвитку економіки і т.д.);

Соціальна (гарантування соціальної безпеки громадян);

Екологічна;

Культурна;

Інформаційна;

Правоохоронна;

Правозахисна.

Зовнішні функції держави:

Функція співробітництва та інтеграції з сучасними державами у різних сферах;

Функція оброни держави;

Функція забезпечення миру та підтримка світового правопорядку.

Функції держави реалізуються як засоби реалізації її завдань. Це визначає необхідність визначення їх співвідношення.