97.Державний контроль: поняття, види, субєкти, характеристика

Державний контроль - одна з форм здійснення державної влади, що забезпечує дотримання законів та ін правових актів, що видаються органами держави. Державний контроль реалізується різними органами: парламентами, рахунковими палатами, конституційними судами, омбудсманом, виборчими комісіями, контрольно-інспекційними органами урядів і міністерств та інших  Відповідно  виділяють парламентський контроль, фінансовий контроль, конституційний контроль і т.д

Державний Контроль - процес визначення, оцінки і інформації про відхилення дійсних значень від заданих або їх збіг і результати аналізу. Контролювати можна мету, хід виконання плану, прогнози, розвиток процесу.

Контроль здійснюється особами, прямо або опосередковано залежними від процесу. Перевірка (ревізія) - контроль особами, незалежними від процесу.

Контроль можна також класифікувати:

за приналежністю до підприємства суб'єкта контролю (внутрішній, зовнішній);

за підставою для обов'язку (добровільний, по статуту, договірний, згідно із законом);

за об'єктом контролю (за об'єктом, за рішеннями, за результатами);

за регулярністю (регулярний, нерегулярний, спеціальний).

Процес контролю в загальному випадку повинен пройти такі стадії:

1. Визначення концепції контролю (всеосяжна система контролю "Controlling" або приватні перевірки).

2. Визначення мети контролю (рішення про доцільність, правильність, регулярність, ефективність процесу управління).

3. Планування перевірки.

4. Об'єкти контролю (потенціали, методи, результати, показники і т. д.); норми, що перевіряються (етичні, правові, виробничі); суб'єкти контролю (внутрішні або зовнішні органи контролю); методи контролю; обсяг і засоби контролю (повний, суцільний, вибірковий, ручні, автоматичні, комп'ютеризовані); терміни і тривалість перевірок; послідовність, методики і допуски перевірок.

5. Визначення значень дійсних і наказаних.

6. Встановлення ідентичності розбіжностей (виявлення, кількісна оцінка).

7. Вироблення рішення, визначення його ваги.

8. Документування рішення.

9. Мета перевірки.

10. Повідомлення рішення (усне, письмовий звіт).

11. Оцінка рішення (аналіз відхилень, локалізація причин, встановлення відповідальності, дослідження можливостей виправлення, заходи з усунення недоліків).

Для ухвалення рішення про контроль і організацію процесів контролю можуть мати значення ряд критеріїв: його ефективність, ефект впливу на людей, завдання контролю і його межі.

Заходами адміністративного контролю за підприємницькою діяльністю є проведення перевірок суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами.

Контрольно-ревізійна робота відіграє важливу роль в господарському механізмі управління народним господарством, оскільки координує і погоджує ряд однорідних процесів, виконання яких здійснюється колективом працівників.

Під контрольно-ревізійною роботою розуміють сукупність трудових процесів, пов'язаних з виконанням контрольно-ревізійних процедур, а також із створенням необхідних умов для їх здійснення. До контрольно-ревізійних процедур відносять організацію перевірки наявності та стану матеріальних цінностей, фінансових ресурсів, розрахункових операцій і т. д. Контрольно-ревізійна робота проводиться у формі ревізій і перевірок.

Ревізія - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального розкриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Фактично ревізія - це комплекс взаємопов'язаних перевірок питань фінансово-господарської діяльності підприємств, що здійснюється з допомогою прийомів документального та фактичного контролю, спрямований на виявлення обґрунтованості, доцільності і економічної ефективності здійснення господарських операцій, стану збереження майна.

Перевірка - це обстеження і визначення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства або їх підрозділів. На відміну від ревізії перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.

Форми контрольно-ревізійної роботи можуть бути централізовані (зосереджені у вищих ланках управління) і децентралізовані (характеризується наявністю контрольно-ревізійного апарату на підвідомчих підприємствах). За характером виконання контрольно-ревізійних процедур виділяють бригадну, індивідуальну та змішану форми організації контрольно-ревізійної роботи.

Ревізія або перевірка здійснюється на підставі розпорядчого документа, підписаного начальником контрольно-ревізійної служби, начальником управління, їх заступниками.

За відношенням до плану роботи ревізії поділяють на:

- планові - здійснюються за раніше розробленим і затвердженим планом;

- непланові - які проводяться в терміни, не передбачені затвердженим планом (при незадовільній роботі установи, у випадках крадіжок цінностей і т. д.); на вимогу слідчих органів - при порушенні кримінальних справ; за дорученням Президента України або Кабінету Міністрів.

За повнотою перевірки господарських операцій ревізії поділяють на суцільні-документальні, вибіркові, повні, часткові і комбіновані. Залежно від широти охоплення питань ревізії можна поділяти па тематичні, фінансові (некомплексні) і комплексні. Залежно від повторюваності контрольних дій розрізняють первинні, повторні і додаткові. Практичне значення класифікації ревізій полягає в тому, що вона дозволяє розрахувати необхідний робочий час для перевірок і складати конкретні і реальні плани ревізій. Планові ревізії проводять за раніше накресленими планами, які узгоджуються з вищими органами. Позапланові ревізії проводять позачергово, якщо одержано сигнали про серйозні недоліки в роботі, порушення фінансової дисципліни, крадіжки і зловживання, а також при погіршенні результатів роботи за основними фінансовими показниками. На вимогу слідчих органів проводяться при порушенні, наприклад, кримінальних справ, у зв'язку зі зловживанням відповідних посадових осіб. За дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України проводяться в основному тоді, коли готуються зміни у чинному законодавстві.

Контрольно-наглядова діяльність держави набуває все більш важливий характер. У демократично розвинених державах вона виділяється в нову гілку влади поряд із законодавчою, виконавчою та судовою.

 Питання державного контролю залишається «вічно» актуальним, так як без нього неможливо реалізувати функцію державного  управління - невід'ємну складову державної влади

Контроль :

-перевірка, а також спостереження з метою перевірки;

-установа, яка курує такою перевіркою;

-особи, які займаються цією справою, контролери

Юридичним результатом контрольно-наглядової діяльності є контрольно-правовий акт (рішення, постанова, подання, застереження, окрему ухвалу, повідомлення та ін), який містить розпорядження констатуючого порядку, тобто встановлені внаслідок перевірки позитивні моменти, а поряд з ними правоохоронні розпорядження щодо усунення виявлених правопорушень

Майже всі згадки терміна «контроль» відносяться до регулювання фінансової сфери, контролю  витрати бюджетних коштів  держави . Так, наприклад, стаття 85 передбачає  контроль виконання Державного  бюджету України як одну з функцій Верховної Ради. А стаття 98 Конституції України визначає, що «Контроль»  від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата»