34.Принцип розподілу державної влади: поняття, сутність і зміст

Принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову має давню історію, і його традиційно пов'язують з ім'ям Ш.Л. Монтеск'є. Поділ державної влади – основоположий принцип, відповідно до якого в демократичній правовій країні мають співіснувати самостійні галузі («гілки») державної влади – законодавча, виконавча, судова, кожна з яких здійснюється незалежними один від одного органами, що перебувають у стані стримування і взаємного контролю. За ним кожна з гілок влади вважається самостійною та незалежною, і тим самим виключається можливість узурпації державної влади будь-якою особою або органом держави. Він не заперечує єдинства влади, а не дозволяє зосереджити всю її повноту в рамках однієї гілки.

Цей принцип включає певну систему вимог:

• розподіл функцій і повноважень (компетенції) між державними органами відповідно до вимог поділу праці; • закріплення певної самостійності кожного органу влади під час здійснення своїх повноважень, неприпустимість втручання у прерогативи один одного та їх злиття; • наділення кожного органу можливістю протиставити свою думку рішенню іншого органу держави та виключення зосередження всієї влади в одній гілці; • наявність в органів влади взаємного контролю та неможливість зміни компетенції органів держави неконституційним шляхом.

Принцип поділу влади доповнюється системою стримувань та противаг, яка передбачає конкуренцію різних органів влади, наявність засобів для взаємного стримування й підтримки відносної рівноваги сил.Водночас влада в державі має залишатися цілісною та єдиною, тому гілки влади повинні взаємодіяти.

Юридично це виявляється в тому, що:

• органи державної влади в сукупності володіють компетенцією, необхідною для здійснення функцій і виконання завдань держави;

• різні органи держави не можуть приписувати одним і тим самим суб'єктам за одних і тих самих обставин взаємовиключні правила поведінки.

Тому поділ влади слід сприймати як загальний принцип здійснення державної влади. В Конституції України принцип розподілу гілок влади закріплений в ст.. Він означає: — по-перше, розподіл функцій між державними органами відповідно до вимог праці; — по-друге, закріплення певної самостійності кожного органу влади при здійсненні своїх повноважень; — по-третє, наділення кожного органу можливістю протиставляти свою думку рішенню іншого органу, контролюючи цим повною мірою його дії.

35.Загальна характеристика трьох гілок державної влади: законодавчої, виконавчої, судової

Законодавча влада — це галузь (гілка) державної влади, делегована народом своїми представниками у парламенті, що надає їм виключне право приймати закони. Органи законодавчої влади, як правило, є виборними і мають різні назви: Верховна Рада, Державна Дума, Конргес, Сейм, Фолькетинг, Альтинг. Парламенти можуть бути двопалатні (США, Великобратанія, Франція) та однопалатні (Ізраїль, Україна)

Парламент – єдиний представницький орган

Виконавча влада — це влада, яка володіє правом безпосереднього управління в державі. Носієм цієї влади у масштабі країни є уряд, який забезпечує виконання законів та інших актів законодавчої влади, відповідальний, підзвітний та підконтрольний їй. Виконавча влада покликана відпрацьовувати шляхи та засоби реалізації законів, займатися поточним управлінням, здійснювати розпорядчу діяльність. Згідно з розділом VI Конституції України органами виконавчої влади є Кабінет Міністрів України (вищий орган у системі органів виконавчої влади), центральні органи виконавчої влади та місцеві державні адміністрації (здійснюють виконавчу владу в областях і районах).

Носієм виконавчої влади у масштабах усієї краіни є уряд. Здійснюється головним чином через державне управління і ґрунтується на ієрархічних відносинах, підпорядкованості.

Основні функції органів виконавчої влади:

• Виконавська - безпосереднє виконання нормативних приписів правових актів, прийнятих органами законодавчої влади.( особливий вид-управлінські (адміністративні) послуги - публічно-правова виконавчо - зобов’язальна діяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, спрямована на юрид. оформлення умов, встановлених законодавством)

• Розпорядча – здійснення управління шляхом видання підзаконних актів і виконання організаційних дій (відповідних розпоряджень).

Судова влада — це незалежна влада, яка охороняє право, виступає арбітром у спорах про право, здійснює правосуддя. Судова влада обмежена нормами та принципами права, здійснюється у формі судової процедури й не може залежати від суб'єктивного впливу інших гілок влади. Юрисдикція судів поширюється на всі правові відносини, що виникають у державі. Найвищим судовим органом у системі судів є Верховний Суд України. Система судів в Україні будується за принципами територіальності (місцеві, апеляційні суди) і спеціалізації (суди загальної юрисдикції та спеціалізовані: господарські, адміністративні).

Функції судової влади

• Охоронна(профілактична) – охорона прав і свобод людини, винесення окремих ухвал щодо виявлення судом порушень прав громадян;

• Контрольна – стримування інших галузей влади в межах права за допомогою судового контролю;

• Правосудна(захисна) – захист прав і свобод людини у разі їх порушення, відновлення порушених прав, притягнення порушників до юрид. відповідальності;

• Конституційного нагляду – нагляд за додержанням конституційної законності, тобто за відповідністю Конституції нормативних актів держави (Конституційний суд).