12. Національні гарантії прав і свобод людини і громадянина

Національні гарантії прав і свобод людини і громадянина – система загальносоціальних і юридичних засобів та інститутів, що створюють умови, необхідні й достатні для реалізації, охорони й надійного захисту прав і свобод.

Гарантії є найважливішим чинником реального забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Без гарантій права і свободи є лише «заявами про наміри», що не мають змісту.

До загальносоціальних гарантій належать

Економічні – єдність економічного простору, вільне переміщення товарів, послуг, фінансів, свобода економічної діяльності, визнання і рівний захист усіх норм власності, соціальне партнерство між людиною і державою, робітником і роботодавцем, захист конкуренції в підприємницькій діяльності; високий рівень продуктивності праці.

Соціальні – соціальна захищеність людини; реалізація її права на певний рівень добробуту, гарантований рівень заробітної плати, одержання пенсії по досягненню пенсійного віку, допомоги – у разі тимчасової непрацездатності чи інвалідності; організація заходів щодо трудової зайнятості населення та ін.

Політичні – наяність розвиненої системи народовладдя, реальної можлиовсті особи брати участь в управлінні державою (безпосередньо чи через представницькі органи); політичний плюралізм і багатопартійність; наявність незалежної конструктивної опозиції; поділ публічної влади; широке використання інститутів демократії (вибори, референдум і т.д.); участь у розробленні та обговоренні законопроектів.

Ідеологічні (духовні) – ідеологічна багатоманітність, розуміння верховенства права як заперечення будь-якого прояву свавілля щодо людини з боку влади чи іншої людини; визнання людиною найвищої цінності, повага до її гідності; відсутність релігійної, расової ворожнечі; демократична суспільна думка; необхідний освітній рівень (загальнодоступність і безкоштовність середньої освіти); вільний досутп до інформації та ін.

Загалом до юридичних гарантій прав людини належать:

● правові процедури їх реалізації,

● право знати свої права і обов'язки (ст. 57 Конституції України),

● право на юридичну допомогу, в тому числі і безкоштовну (ст. 59 Конституції України),

● на судовий захист, на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових та службових осіб (ст. 55 Конституції України),

● на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої їх незаконними рішеннями, діяльністю чи бездіяльністю (ст. 56 Конституції України),

● встановлення юридичної відповідальності за порушення чи обмеження прав людини.

Окрім того, юридичними гарантіями прав людини виступає система таких специфічних юридичних конструкцій, як:

● презумпція невинуватості (ст. 62 Конституції України),

● неможливість зворотної дії закону, що встановлює або посилює юридичну відповідальність за правопорушення (ст. 58 Конституції України),

● неможливість бути двічі притягнутим до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення (ст. 61 Конституції України)

Поміж спеціально-юридичних гарантій виділяють:

Нормативно-правові гарантії основних прав і свобод людини і громадянина представлені системою норм конституційного права, що встановлюють і закріплюють основні права і свободи, визначають принципи та шляхи їх реалізації. Нормативні гарантії знаходять своє об'єктивне відображення в системі чинного законодавства України у сфері прав 1 свобод людини і громадянина, а саме — в Конституції України, законах України та підзаконних нормативно-правових актах.

Процедурні гарантії, які визначають порядок, способи, умови впровадження норм матеріального характеру шляхом чіткого визначення та дотримання процедури їх реалізації.

До інституціональних гарантій відносять інститут омбудсмена, а також відносяться установи, які здійснюють контроль за дотриманням прав неповнолітніх, підопічних осіб, ув'язнених. Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Зокрема:

1. захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України;

2. додержання та повагу до прав і свобод людини і громадянина органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їхніми посадовими і службовими особами;

3. запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню;

4. сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність із Конституцією України, міжнародними нормами у цій галузі;

5. поліпшення і подальший розвиток міжнародної співпраці в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина;

6. запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;

7. сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу