Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
tdp_edited.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
354 Кб
Скачать
☆

67. Порівняльний аналіз міжнародного розвитку правових і соціальних держав Європейського союзу

а) соціальні держави Європейського союзу, порівняльний аналіз:

Соціальна держава передбачає:

  •  необхідний для людини прожитковий мінімум;

  • соціальну рівність;

  •  соціальне забезпечення;

  • підвищення загального добробуту.

Постіндустріальний розвиток багатьох країн Заходу характеризується пріоритетом соціальних функцій, підпорядкуванням виробництва інтересам людини. Це розцінюється як еволюційний, прогресуючий процес. Головним досягненням функціонування соціальної держави в західних державах є формування такого типу особистості, яка відрізняється економічною та політичною активністю, упевненістю в своїх силах та самоповагою, здатністю самостійно приймати рішення, характеризується раціональністю мислення та поведінки, котра базується на індивідуалізмі, тобто усвідомленні власних інтересів.

Вчені (Т.А. Ріттер, Роулз та ін.) виділяють три моделі сучасної соціальної держави:

1.  «Позитивна держава» (США), у якій є найменший ступінь невтручання держави в економіку і соціальне забезпечення, орієнтоване на дотримання індивідуалізму та захист корпоративних інтересів (соціальна політика держави виступає як засіб контролю).

2.  «Держава соціальної безпеки» (Велика Британія), у якій забезпечуються гарантований мінімальний рівень життя і рівність стартових можливостей (соціальна політика держави як засіб забезпечення повної зайнятості).

3.  «Держава добробуту» (Нідерланди), у якій забезпечується мінімальний рівень життя та встановлюється максимальний рівень доходів, зменшується різниця в зарплаті, гарантується повна зайнятість (соціальна політика держави як засіб забезпечення «рівності, кооперації та солідарності»).

Королівство Швеція вирізняється серед інших країн високими економічними та соціальними досягненнями. За обсягом соціальних послуг воно посідає одне з перших місць у світі, а за рівнем життя випереджає майже всі інші держави. Зі становленням Швеції як однієї з найрозвиненіших країн виник термін «шведська модель». Шведські досягнення можна пояснити як особливостями історичного розвитку цієї країни, специфічними рисами національного  характеру, так і загальними законами економічного та політичного розвитку.

У широкому розумінні шведська модель – це весь комплекс соціально-економічних і політичних реалій країни: високий рівень життя, масштабність соціальної політики.

Шведська модель «держави загального добробуту» ґрунтується не на ліквідації приватної власності та радикальній зміні способу виробництва, а на здійсненні державної функції перерозподілу національного доходу відповідно до пріоритетів суспільних потреб із метою досягнення більшої соціальної рівності та більшої соціальної справедливості. Така держава захищає людей від бідності шляхом допомоги у зв’язку з безробіттям, виплат сім’ї, грошових компенсацій, пенсій за старістю, забезпечуючи повноцінну охорону здоров’я, безоплатну освіту, громадське житло. Соціальна підтримка в цьому випадку здійснюється як державне втручання в життя людей на національному й місцевому рівнях через програми соціального забезпечення, освіти, охорони здоров’я... Фінансування цієї системи здійснюється за рахунок перерозподілу доходів через страхування та податкову політику».

Соціальна держава передбачає право всіх людей на базовий рівень добробуту.

В рамках Євросоюзу сформульовано європейську соціальну модель, головними ознаками якої є:

1) високий рівень соціальної захищеності, бо значна частка валового внутрішнього продукту використовується на соціальні потреби (за даними офіційної статистики за 2006 рік, цей показник становив у Швеції 32,6% ВВП, у Німеччині – 29,8%, в Італії – 26%, у Великій Британії – 24,6%);

2) різні проблеми, які виникають у соціальній сфері, включаючи трудові відносини, екологію, пенсійне забезпечення тощо, розв’язуються методом соціального діалогу партнерів за активної участі незалежних експертів;

3) у соціальній сфері поряд із державними організаціями та профспілками в національному масштабі, в регіонах і на місцях діють численні некомерційні організації (благодійні, конфесіональні, громадські та інші), котрі виступають як колективні представники громадянського суспільства.

Соціальні держави утворилися в країнах Західної Європи в 1950 – 1960 роках. Вони дістали назву «держави загального добробуту».

Починаючи з 50-х років ХХ сторіччя у світі спостерігається різке підвищення витрат на різні соціальні програми. Це, зокрема, пенсійне забезпечення, соціальне страхування, грошові виплати на дітей, сім’ю тощо.

Країни Північної Європи багато зробили для розвитку теорії і практики соціальної держави. Вони продовжують зберігати суспільство, всі учасники якого мають відносно сталий рівень життя, а також, що найважливіше, рівність можливостей і життєвих шансів.

Державні установи, держбюджет, суспільний сектор економіки, організований профспілковий рух, громадянське суспільство є тими інститутами, котрі забезпечують функціонування соціальної держави, підтримують її життєздатність. Соціальна держава характеризується стабільністю, бо спирається на сильні соціал-демократичні традиції та високоорганізовані професійні рухи.

У наш час «держава загального добробуту» в країнах Північної Європи має всі атрибути соціально орієнтованого розвитку. Масштаби соціальних функцій держави визначаються тим, що вона перерозподіляє через свій бюджет 43% (у Норвегії), 59% (у Швеції) ВВП. Виняток становить лише Ісландія, де ці показники дещо нижчі, однак вона зберігає соціальну спрямованість держбюджету.

Важливе місце ідея та принципи соціальної держави посіли в конституціях Греції, Данії, Австралії, Італії, Нідерландів, Швейцарії та Швеції. Деякі держави Європи утрималися від конституційного закріплення норм, орієнтованих на соціальний захист населення, однак їхня політико-правова практика значно просунулася в цьому напрямі.

Обов’язки держави у сфері забезпечення добробуту й соціальних прав громадян закріплені Конституцією Швеції 1974 року. Шведська модель соціальної політики вирізняється лібералізмом щодо таких питань сімейної політики, як незаконнонароджені діти, розлучення, гомосексуалізм, сексуальна просвіта.

Швеція – країна, яка вважається зразком «третього», або ж соціал-демократичного шляху, сучасного розвитку в Європі. Інші або розпались (Югославія), або значною мірою (особливо, коли йдеться про вільний ринок послуг і розвиток малого та середнього бізнесу) відійшли від соціалістичних постулатів (Норвегія, Данія, Фінляндія).

Сьогодні ця країна – одна з найрозвиненіших держав, де найкращі досягнення в сфері забезпечення громадян.

До специфічних чинників, притаманних саме Швеції, треба віднести незмінний із 1814 року зовнішньополітичний нейтралітет, неучасть в обох світових війнах, рекордне за тривалістю перебування при владі соціал-демократів, історичні традиції мирних засобів переходу до нових формацій, тривалі сприятливі й стабільні умови розвитку економіки.

б) правові держави, порівняльний аналіз:

«Правовими» оголосили себе у відповідних конституціях такі держави, як ФРН, Іспанія, Бразилія, Центральноафриканська Республіка, Польща, Угорщина, Україна, Росія, Казахстан. Про «панування (верховенство) права» йдеться у конституційних актах Філіппін, Алжиру. Проте ці конституційні положення відображають, як здається, поки що не стільки реальну дійсність, скільки орієнтацію, спрямування, прагнення відповідної держави.

Правова держава — це суверенна, політико-територіальна організація публічної влади, яка базується на принципах поваги до особи й недоторканості її прав і свобод, верховенства права, дотримання закону.

Правова держава

ЗАБЕЗПЕЧУЄ:

ҐРУНТУЄТЬСЯ:

— верховенство права та закону

— на розподілі та балансі влади

— максимальну гарантію прав і свобод людини

— на встановленні межі та міри влади

рівність усіх перед законом і судом

— на політичному плюралізмі

— взаємну відповідальність громадянина і держави

— на конституційному нагляді

— судовий та інший захист особи

— на широкому місцевому самоврядуванні

Основні ознаки правової держави:

  •  верховенство права; верховенство правового закону;

  • забезпечення прав і свобод громадянина;

  •  взаємозв'язок держави і права;

  • взаємна відповідальність держави і особи;

  • закріплення в законі загальнолюдських цінностей, його гуманізм і вірність правам людини;

  • гарантованість повсякденного втілення принципів правової держави в конкретних правовідносинах;

  •  поширення принципу «дозволено все, що прямо не заборонено законом» для фізичних осіб;

  • розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову;

  •  наявність розвинутої нормативної бази;

  •  неухильне виконання законів і підзаконних актів;

  •  закріплення в конституційному та інших законах основних прав людини;

  • панування у суспільному і державному житті правових законів, які виражають волю більшості, втілюють основні права людини, загальнолюдські цінності та ідеали;

  •  юридична захищеність особи, наявність розвинутих ефективних процедурно-юридичних засобів для вільного здійснення, охорони і захисту основних прав людини;

  • розширення юридичного контролю над органами управління з метою гарантування прав громадян.

Якщо було б можливо зробити так, щоб всі вищеназвані ознаки були втілені в життя, ми стали б свідками, громадянами найдосконалішої держави.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]