- •1. Теорія держави і права, її об`єкт, предмет, ознаки та місце в системі юриспруденції
- •3. Публічна влада в первісному суспільстві та її характеристика
- •Загальні закономірності походження держави
- •Соціальне нормативне регулювання в первісному суспільстві та його характеристика
- •6. Людина, особа, громадянин: співвідношення понять
- •7. Правовий статус особи: поняття, ознаки, структура, види
- •8 Теорія поколінь прав людини: поняття, характеристика
- •9. Співвідношення прав людини і прав громадянина
- •11. Поняття та основні обовязки людини і громадянина
- •10. Поняття та ознаки основоположних прав і свобод людини і громадянина
- •12. Національні гарантії прав і свобод людини і громадянина
- •13. Міжнародні гарантії прав людини та їх характеристика
- •14. Європейська система захисту прав людини: поняття, принципи, характеристика
- •15. Поняття, ознаки і структура громадянського суспільства
- •16.Політична система громадянського суспільства і місце в ній держави
- •17. Політичні партії в системі громадянського суспільства та їх правовий статус
- •18. Поняття, ознаки, сутність держави
- •19. Соціальна і державна влада: поняття й співвідношення
- •20. Історичні типи держави і суспільно-економічні формації: поняття та співвідношення
- •21. Поняття і види суверенітету
- •22. Суверенітет держави: поняття, ознаки, характеристика
- •23. Суверенітет народу і його співвідношення з суверенітетом держави
- •24. Суверенітет нації і його співвідношення з суверенітетом держави
- •Співвідношення суверенітету нації [в етнічному розумінні] і суверенітету держави
- •25. Поняття, види та характеристика функцій держави
- •26.Поняття форми держави, структура та ознаки
- •27 .Форма державного устрою: поняття і види
- •28.Форма державного правління: поняття, ознаки і види
- •29.Унітарні і федеративні держави як основні форми державно-територіального устрою: поняття, характеристика
- •31.Еволюція форм правління в незалежній Україні та сучасна форма її державного устрою
- •32.Форми державного (політичного) режиму: поняття, характеристика
- •33.Конфедерація, співдружність, міждержавне об’єднання: поняття, співвідношення, характеристика
- •34.Принцип розподілу державної влади: поняття, сутність і зміст
- •35.Загальна характеристика трьох гілок державної влади: законодавчої, виконавчої, судової
- •36.Механізм держави: поняття, ознаки, структура
- •37. Державний апарат як центральний елемент механізму держави: поняття, структура, ознаки
- •38. Державні органи як первинні елементи державного апарату: поняття, ознаки, структура
- •39. Державні підприємства і установи в механізмі держави, поняття, ознаки, структура
- •40. Принципи організації і діяльності державного апарату: поняття, характеристика
- •41.Система «стримувань і противаг» як умова реалізації принципу поділу влади: поняття та сутність
- •Системі «стримування і противаг» притаманні наступні специфічні ознаки:
- •Система стримувань і противаг на прикладі України
- •42.Загальна характеристика органів законодавчої, виконавчої, судової влади та їх функції
- •43.Місцеві державні органи і органи місцевого самоврядування: поняття та співвідношення
- •44.Державна служба, державний службовець і посадова особа: поняття, співвідношення, характеристика
- •45.Поняття та ознаки демократичної держави
- •46.Форми та інститути демократії: поняття, ознаки, характеристика
- •47 .Поняття, ознаки та принципи правової держави
- •48.Верховенство права: поняття та сутність
- •49.Соціальна держава: поняття, ознаки, принципи та сутність
- •50.Демократія і самоврядування народу: поняття, ознаки та співвідношення
- •51. Громадянське суспільство: поняття, ознаки, структура.
- •52. Політична система суспільства: поняття, ознаки, структура
- •53. Поняття і структура державної влади.
- •54. Поняття і методи здійснення державної влади.
- •55. Легітимність і легальність державної влади: поняття, сутність та співвідношення.
- •56. Завдання і функції держави: поняття, сутність, характеристика.
- •57. Типологія держави: формаційний підхід (поняття, види,характеристика).
- •58. Типологія держави: цивілізаційний підхід (поняття, види, характеристика).
- •59. Значення вивчення загальної теорії держави та права для підготовки правників-міжнародників.
- •60.Порівняльно-правовий аналіз функцій держави в сучасних умовах міжнародного розвитку
- •61.Міжнародний порівняльний аналіз механізму і апарату держави у сучасному світі (на прикладі держав Європейського союзу)
- •62. Політична система сучасного українського суспільства: елементи, характерні риси та напрями розвитку
- •63. Взаємозвязок громадянського суспільства, особи і держави: поняття та співвідношення
- •64. Демократія як форма державно-правового розвитку сучасної цивілізації: поняття, сутність, характеристика
- •65. Людина, особа, громадянин: сутність та співвідношення понять
- •66. Міжнародний порівняльний аналіз становлення, розвитку та реалізації основоположних прав і свобод людини і громадянина
- •67. Порівняльний аналіз міжнародного розвитку правових і соціальних держав Європейського союзу
- •68. Міжнародно-правові моделі державотворення сучасності: поняття та загальна характеристика
- •69. Інститут держава: поняття, види, характеристика
- •70. Механізм держави: поняття, структура і принципи
- •71. Сутність сучасної держави її ознаки та атрибути
- •72. Державна влада та її властивості: поняття, ознаки
- •73.Держава і соціальне партнерство: поняття, сутність, співвідношення
- •74. Поняття, принципи і форми демократії
- •75.Співвідношення держави і права: шляхи та сутність
- •76.Система гарантій прав людини і громадянина в сучасній державі: поняття, види, характеристика Гарантії прав і свобод людини та громадянина
- •II. За характером гарантії класифікують на:
- •III. За ступенем поширеності гарантії класифікують на:
- •IV. За суб'єктами, що реалізують гарантії, розрізняють:
- •V. За особливостями правового статусу, що гарантується, визначають:
- •77.Місцеве самоврядування, децентралізація влади та роздержавлення суспільного життя: сутність та співвідношення
- •78.Основні конституційні права і свободи людини і громадянина та їх порівняльна характеристика в країнах Європейського союзу
- •79.Конституційні обов’язки громадян України та їх порівняльна характеристика з конституційними обов’язками громадян країн Європейського союзу
- •80.Міжнародно-правові акти, що регламентують права людини: сутність та характеристика
- •81. Державно-правові акти про незалежність України: сутність, характеристика
- •82. Декларація про державний суверенітет України: сутність та характеристика
- •83. Самоврядування народу: поняття, принципи і форми здійснення
- •84. Поняття та елементи державної влади, її співвідношення з політичною владою.
- •85. Місце держави в політичній системі суспільства: сутність та співвідношення з іншими субєктами політичної системи
- •86.Поняття та елементи політичної системи суспільства: сутність та характеристика
- •87.Авторитарний та тоталітарний політичниий режим: поняття,ознаки, співвідношення
- •88.Поняття і структура форми держави: сутність, завдання, значення.
- •90.Наукові концепції походження держави: поняття, види, характеристика.
- •91.Структура державного апарату сучасних держав Європейського союзу: поняття, ознаки, характеристика
- •92.Державно-владні повноваження: поняття, ознаки, характеристика
- •93.Компетенція державного органу: поняття, сутність, ознаки
- •94.Соціальне управління: поняття, види, характеристика
- •95.Державне управління: поняття, ознаки, суб`єкти та характеристика
- •96.Місцеве самоврядування: поняття, субєкти, сутність
- •97.Державний контроль: поняття, види, субєкти, характеристика
- •98.Державний примус: поняття, ознаки, характеристика
- •99.Основні внутрішні та зовнішні функції сучасної демократичної держави
- •100. Поняття державної служби та її принципи
67. Порівняльний аналіз міжнародного розвитку правових і соціальних держав Європейського союзу
а) соціальні держави Європейського союзу, порівняльний аналіз:
Соціальна держава передбачає:
необхідний для людини прожитковий мінімум;
соціальну рівність;
соціальне забезпечення;
підвищення загального добробуту.
Постіндустріальний розвиток багатьох країн Заходу характеризується пріоритетом соціальних функцій, підпорядкуванням виробництва інтересам людини. Це розцінюється як еволюційний, прогресуючий процес. Головним досягненням функціонування соціальної держави в західних державах є формування такого типу особистості, яка відрізняється економічною та політичною активністю, упевненістю в своїх силах та самоповагою, здатністю самостійно приймати рішення, характеризується раціональністю мислення та поведінки, котра базується на індивідуалізмі, тобто усвідомленні власних інтересів.
Вчені (Т.А. Ріттер, Роулз та ін.) виділяють три моделі сучасної соціальної держави:
1. «Позитивна держава» (США), у якій є найменший ступінь невтручання держави в економіку і соціальне забезпечення, орієнтоване на дотримання індивідуалізму та захист корпоративних інтересів (соціальна політика держави виступає як засіб контролю).
2. «Держава соціальної безпеки» (Велика Британія), у якій забезпечуються гарантований мінімальний рівень життя і рівність стартових можливостей (соціальна політика держави як засіб забезпечення повної зайнятості).
3. «Держава добробуту» (Нідерланди), у якій забезпечується мінімальний рівень життя та встановлюється максимальний рівень доходів, зменшується різниця в зарплаті, гарантується повна зайнятість (соціальна політика держави як засіб забезпечення «рівності, кооперації та солідарності»).
Королівство Швеція вирізняється серед інших країн високими економічними та соціальними досягненнями. За обсягом соціальних послуг воно посідає одне з перших місць у світі, а за рівнем життя випереджає майже всі інші держави. Зі становленням Швеції як однієї з найрозвиненіших країн виник термін «шведська модель». Шведські досягнення можна пояснити як особливостями історичного розвитку цієї країни, специфічними рисами національного характеру, так і загальними законами економічного та політичного розвитку.
У широкому розумінні шведська модель – це весь комплекс соціально-економічних і політичних реалій країни: високий рівень життя, масштабність соціальної політики.
Шведська модель «держави загального добробуту» ґрунтується не на ліквідації приватної власності та радикальній зміні способу виробництва, а на здійсненні державної функції перерозподілу національного доходу відповідно до пріоритетів суспільних потреб із метою досягнення більшої соціальної рівності та більшої соціальної справедливості. Така держава захищає людей від бідності шляхом допомоги у зв’язку з безробіттям, виплат сім’ї, грошових компенсацій, пенсій за старістю, забезпечуючи повноцінну охорону здоров’я, безоплатну освіту, громадське житло. Соціальна підтримка в цьому випадку здійснюється як державне втручання в життя людей на національному й місцевому рівнях через програми соціального забезпечення, освіти, охорони здоров’я... Фінансування цієї системи здійснюється за рахунок перерозподілу доходів через страхування та податкову політику».
Соціальна держава передбачає право всіх людей на базовий рівень добробуту.
В рамках Євросоюзу сформульовано європейську соціальну модель, головними ознаками якої є:
1) високий рівень соціальної захищеності, бо значна частка валового внутрішнього продукту використовується на соціальні потреби (за даними офіційної статистики за 2006 рік, цей показник становив у Швеції 32,6% ВВП, у Німеччині – 29,8%, в Італії – 26%, у Великій Британії – 24,6%);
2) різні проблеми, які виникають у соціальній сфері, включаючи трудові відносини, екологію, пенсійне забезпечення тощо, розв’язуються методом соціального діалогу партнерів за активної участі незалежних експертів;
3) у соціальній сфері поряд із державними організаціями та профспілками в національному масштабі, в регіонах і на місцях діють численні некомерційні організації (благодійні, конфесіональні, громадські та інші), котрі виступають як колективні представники громадянського суспільства.
Соціальні держави утворилися в країнах Західної Європи в 1950 – 1960 роках. Вони дістали назву «держави загального добробуту».
Починаючи з 50-х років ХХ сторіччя у світі спостерігається різке підвищення витрат на різні соціальні програми. Це, зокрема, пенсійне забезпечення, соціальне страхування, грошові виплати на дітей, сім’ю тощо.
Країни Північної Європи багато зробили для розвитку теорії і практики соціальної держави. Вони продовжують зберігати суспільство, всі учасники якого мають відносно сталий рівень життя, а також, що найважливіше, рівність можливостей і життєвих шансів.
Державні установи, держбюджет, суспільний сектор економіки, організований профспілковий рух, громадянське суспільство є тими інститутами, котрі забезпечують функціонування соціальної держави, підтримують її життєздатність. Соціальна держава характеризується стабільністю, бо спирається на сильні соціал-демократичні традиції та високоорганізовані професійні рухи.
У наш час «держава загального добробуту» в країнах Північної Європи має всі атрибути соціально орієнтованого розвитку. Масштаби соціальних функцій держави визначаються тим, що вона перерозподіляє через свій бюджет 43% (у Норвегії), 59% (у Швеції) ВВП. Виняток становить лише Ісландія, де ці показники дещо нижчі, однак вона зберігає соціальну спрямованість держбюджету.
Важливе місце ідея та принципи соціальної держави посіли в конституціях Греції, Данії, Австралії, Італії, Нідерландів, Швейцарії та Швеції. Деякі держави Європи утрималися від конституційного закріплення норм, орієнтованих на соціальний захист населення, однак їхня політико-правова практика значно просунулася в цьому напрямі.
Обов’язки держави у сфері забезпечення добробуту й соціальних прав громадян закріплені Конституцією Швеції 1974 року. Шведська модель соціальної політики вирізняється лібералізмом щодо таких питань сімейної політики, як незаконнонароджені діти, розлучення, гомосексуалізм, сексуальна просвіта.
Швеція – країна, яка вважається зразком «третього», або ж соціал-демократичного шляху, сучасного розвитку в Європі. Інші або розпались (Югославія), або значною мірою (особливо, коли йдеться про вільний ринок послуг і розвиток малого та середнього бізнесу) відійшли від соціалістичних постулатів (Норвегія, Данія, Фінляндія).
Сьогодні ця країна – одна з найрозвиненіших держав, де найкращі досягнення в сфері забезпечення громадян.
До специфічних чинників, притаманних саме Швеції, треба віднести незмінний із 1814 року зовнішньополітичний нейтралітет, неучасть в обох світових війнах, рекордне за тривалістю перебування при владі соціал-демократів, історичні традиції мирних засобів переходу до нових формацій, тривалі сприятливі й стабільні умови розвитку економіки.
б) правові держави, порівняльний аналіз:
«Правовими» оголосили себе у відповідних конституціях такі держави, як ФРН, Іспанія, Бразилія, Центральноафриканська Республіка, Польща, Угорщина, Україна, Росія, Казахстан. Про «панування (верховенство) права» йдеться у конституційних актах Філіппін, Алжиру. Проте ці конституційні положення відображають, як здається, поки що не стільки реальну дійсність, скільки орієнтацію, спрямування, прагнення відповідної держави.
Правова держава — це суверенна, політико-територіальна організація публічної влади, яка базується на принципах поваги до особи й недоторканості її прав і свобод, верховенства права, дотримання закону.
Правова держава |
|
ЗАБЕЗПЕЧУЄ: |
ҐРУНТУЄТЬСЯ: |
— верховенство права та закону |
— на розподілі та балансі влади |
— максимальну гарантію прав і свобод людини |
— на встановленні межі та міри влади |
рівність усіх перед законом і судом |
— на політичному плюралізмі |
— взаємну відповідальність громадянина і держави |
— на конституційному нагляді |
— судовий та інший захист особи |
— на широкому місцевому самоврядуванні |
Основні ознаки правової держави:
верховенство права; верховенство правового закону;
забезпечення прав і свобод громадянина;
взаємозв'язок держави і права;
взаємна відповідальність держави і особи;
закріплення в законі загальнолюдських цінностей, його гуманізм і вірність правам людини;
гарантованість повсякденного втілення принципів правової держави в конкретних правовідносинах;
поширення принципу «дозволено все, що прямо не заборонено законом» для фізичних осіб;
розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову;
наявність розвинутої нормативної бази;
неухильне виконання законів і підзаконних актів;
закріплення в конституційному та інших законах основних прав людини;
панування у суспільному і державному житті правових законів, які виражають волю більшості, втілюють основні права людини, загальнолюдські цінності та ідеали;
юридична захищеність особи, наявність розвинутих ефективних процедурно-юридичних засобів для вільного здійснення, охорони і захисту основних прав людини;
розширення юридичного контролю над органами управління з метою гарантування прав громадян.
Якщо було б можливо зробити так, щоб всі вищеназвані ознаки були втілені в життя, ми стали б свідками, громадянами найдосконалішої держави.
