Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
tdp_edited.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
354 Кб
Скачать
☆

13. Міжнародні гарантії прав людини та їх характеристика

Крім внутрішньодержавних правових гарантій, Конституція України передбачає також і міжнародно-правові гарантії прав та свобод людини і громадянина. Відповідно до ч. 4 ст. 55 Конституції кожен має право після вичерпанняя всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав та свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких, є Україна.

Найважливішими міжнародними правовими актами, що знайшли своє відображення в Конституції України, є Загальна декларація прав людини прийнята резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 10 грудня 1948 року, Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Міжнародні пакти про громадянські і політичні права та про економічні, соціальні і культурні права прийняті резолюціями Генеральної Асамблеї ООН 16 грудня 1966 року, Права людини при здійсненні правосуддя прийняті резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 20 грудня 1971 року, Підсумковий акт Наради по безпеці і співробітництву в Європі від 1 серпня 1975 року, Декларація про право на розвиток прийнята резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 4 грудня 1986 року, Конвенція про права дитини прийнята резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року та інші.

Міжнародні гарантії прав людини поділяються на загальнолюдські (універсальні) та регіонально-континентальні.

Загальнолюдськими є гарантії, закріплені в міжнародних актах-документах у сфері прав людини (Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966, Міжнародна конвенція про ліквідацію усіх форм расової дискримінації 1966, Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації жінок 1979, Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання 1984, Конвенція про права дитини 1989).

Права людини на всесвітньому рівні забезпечуються інституційною системою – системою міждержавних органів, організацій, структур: комісії, комісари, комітети, що спостерігають і контролюють дотримання прав і свобод; суди, трибунали, що здійснюють їх захист. Основні міждержавні органи, організації: ООН; її головні і допоміжні органи (ГА, РБ, Міжнародний суд та ін.); організації, що функціонують під егідою ООН (ЮНЕСКО, МОП)

У межах ООН діють спеціалізовані установи:

Сучасний міжнародно-правовий механізм захисту прав і свобод людини охоплює міжнародні організації та установи, що безпосередньо розглядають питання, пов’язані з порушенням прав і свобод людини, а саме:

1. Центр з прав людини Економічної і Соціальної Ради ООН.

2. Комісію з прав людини ООН.

3. Спеціальні органи ООН – Комітет із прав людини (Міжнародний пакт про громадянські і політичні права), Комітет з економічних, соціальних та культурних прав (Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права), Комітет з прав дитини (Конвенція про права дитини), Комітет із ліквідації расової дискримінації (Конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації), Комітет проти застосування катувань (Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання).

4.  Верховний комісар ООН із заохочення і захисту всіх прав людини (з прав людини). За розпорядженням Верховного комісара ООН з прав людини встановлено „лінію прямого зв’язку з питань прав людини” – постійно діючу лінію факсимільного зв’язку, яка дозволяє Центру з прав людини ООН контролювати надзвичайні ситуації в галузі порушень прав людини. Лінія прямого зв’язку доступна для жертв порушень прав людини, для їхніх родичів і неурядових організацій.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]