- •1.Об’єкт, предмет і завдання історіографії.
- •2. Інтелектуальний злам поч хх ст. Його вплив на світову історіографію.
- •3. Вплив інтелектуального звороту сер. Хх ст. На світову історіографію. Нова історична наука.
- •9. Організаційний розвиток історичної науки у Франції після іі світової війни.
- •4.Постмодерністські тенденції в сучасній зарубіжній історіографії. “Наративізм”.
- •8. Проблема історичного синтезу у Зх. Історіографії.
- •10.Історичні праці е. Лє Руа Ладюрі.
- •11. Історія міжнародних відносин у післявоєнній Франції.
- •13. Друге покоління Школи "Анналів". Бродель.
- •12. Початок діяльності Школи "Анналів" у Франції.
- •14. Третє покоління Школи "Анналів": квантифікація і ментальність.
- •15. Дослідження історії Французької революції у сучасній Франції.
- •14. Е.Гобсбаум та його історичні студії.
- •17. Культурно-антропологічний напрям в історіографії Великої Британії. Л.Стоун.
- •18. Організація історичної науки та освіти у Великій Британії.
- •19. Нова наукова історія у Вел. Брит.
- •20.”Усна історія” у Великій Британії. Пол Томпсон.
- •21. Наукова творчість Нормана Дейвіса.
- •22. Організація історичної науки та освіти у сша.
- •23. Сучасні дискусії про роль історії в сша.
- •24. Ґендерна історіографія у сша. Д.Скот.
- •26. Історіографія зовнішньої політики в сша. Школи „політичного ідеалізму” та „реальної політики”.
- •27. Теорія “узгоджених інтересів» в історіографії сша (консервативна та неоліберальна історіографія)
- •28. «Нова історична наука» в американській історіографії другої половини XX ст..
- •29. Культурно-антропологічна історія в сша р. Дарнтон
- •30. Розвиток історичної науки в Італії після іі світової війни: головні віхи і напрямки
- •31. Марксистська історіографія в післявоєнній Італії
- •32. Дослідження італійського фашизму в історіографії Італії.
- •33.Історіографія Рісорджіменто в Італ.Після Другоїсв.Війни
- •34.Основні риси розвитку істор.В Нім.ПісляДругої Ісв.Війни
- •35. Особливості сучасного організаційного розвитку нім. Істор-фії.
- •36. «Нова соціальна історія»в Нім.
- •37.Консервативна істор.В Нім.Після іІсв.Війни
- •38.Дослідження історії нацизму в Німеччині
- •39. «Соціально-критична школа»в істор.Нім.
- •40. Основні риси розвитку історіографій країн Центрально-Східної Європи після 1989
- •41. Особливості сучасного стану розвитку польської історіографії
- •42. Особливості сучасного стану розвитку чеської історіографії
- •43.Нові тенденції розвитку істор.В постряд. Росії
- •44. Підходи до синтезу іст.Росії в суч.Рос. Історіографії.
- •45.Інтелектуальна історія в суч. Російс.Історіографії
- •46. Основні етапи розвитку історіографії в Китаї у XX ст..
- •47. Історіографія у сучасній Японії
- •48. Славістичні студії в суч. Япон. Іст-фії.
- •49.Особливості розвитку іст.Знань на Африк.Континенті до сер.Хх ст.
- •48.Риси становлення іст.Науки в Єгипті в пер.Пол хХст.
- •49.Єгипетс.Історіогр.Після ііс.В.
- •50.Деякі риси розвитку іст.Науки в афр. Країнах в др. Пол. ХХст.
37.Консервативна істор.В Нім.Після іІсв.Війни
Фрідріх Фішер вивчивши архівні матеріали, зробив висновок, що німецький уряд напередодні Першої світової війни плекав експансіоністські плани, які підтримували більшість політичних сил і населення. Крім того, він стверджував, що Гітлер ставив загарбницькі цілі, чим самим демонстрував спадкоємність німецької політики у XX ст.
Консервативні історики не погодилися з такими міркуваннями, вважаючи, що вони принижують національну гідність німців.
Дискусія досягла апогею 1964 р. Фріц Фішер відстоював свої погляди і у інших працях, наполягаючи на взаємозв'язку і спадаємності між прусським мілітаризмом і нацизмом ("Війна ілюзій Німецька політика в 1911-1914 pp."). Його погляди розвинули учні,а саме Гельмут Беме у фундаментальній роботі "Німецький шлях до могутності 1848-1881". Цей дослідник розширив поле аналізу, включивши у вивчення не тільки державу, а й економічні та соціальні стосунки. Результатом стало усунення від впливів буржуазних сил і зосередження влади в руках аристократичних угруповань. Таким чином, сформувалася міцна авторитарно-консервативна система, яка вплинула на розвиток Німеччини.
Консервативні погляди були властиві історикам правої політичної орієнтації. Вони гуртувалися навколо створеного у Тюбінгені Інституту післявоєнної німецької історії. У численних працях консерватори намагалися висвітлювати історію Німеччини з націоналістичних позицій. Так, у двотомній праці А. Гельбока "Історія німецького народу" пропагувалися ідеї про вищість німецької нації над іншими народами, необхідність об'єднання всіх, німців в єдиній державі, включення в неї Австрії і частини Швейцара; а також територій, з яких після війни було виселено близько 7 млн німців. Для цих істориків національні цінності залишалися пріоритетними, а держава - прямим знаряддям їх втілення. Професор Рурського університету Б. Віллмс у праці "Німецька нація" зазначав, що історія творить і згуртовує націю, яка є вищою цінністю, "не підвладною моралі". Тому й період нацизму є невід'ємним елементом німецької нації, з яким повинен ідентифікуватися кожен німець.
38.Дослідження історії нацизму в Німеччині
Однією з головних та актуальних проблем у Нім.була тема нацизму. У 1947р. відновив діяльність Інститут сучасної історії. У своїй книзі «Фашизм у його епоху» Ернст Нольте,опираючись на офіційні документи нацистів стверджував, що нацизм був лише реакцією на марксизм і лібералізм. Карл Дітріх Брахер нацизм виводив із поєднання трьох ідейних течій – демократії, соціалізму і націоналізму. Найбільш вагомі праці з історії нацизму були написані Мартіном Брошатом «Держава Гітлера», «Анатомія націонал-соціалістичної держави», Йоахіма Феста «Гітлер. Одна біографія», автор якої підійшов до біографії нацистського вождя з психологічних позицій. Герхард Шульц стверджував, що нацизм і фашизм були проявами крайнього націоналізму. У Марбуррзькому університеті у 70 р. сформувалася марксистська («марбурзька») школа історії робітничого руху. Засновником цієї школи був професор Вольфганг Абендрот. Представники школи зверталися насамперед до питань ідейно-політичного розвитку робітничого руху і становища робітництва. Райнгард Кюнль ще один представник вище зазначеної школи вивчав історію німецького нацизму. Він у своїх роботах виявив причини значного поширення націонал-соціалістичних ідей у німецькому суспільстві після Першої Св.війни («Націонал-соціалістична ліва», «Нація. Націоналізм…» та ін..) У своїх працях автор показав, що нацисти,на відмінну від традиційних консервативних партій, змогли забезпечити масову базу для реалізації цілей, яких намагались досягти правоконсервативні сили. Результатом цього став союз двох нерівноцінних партнерів – масової націонал-соціалістичної партії і промислово-аристократичних еліт. Професор Фрайнбурзького університету Гергард А. Ріттер будучи істориком-консерватором мав на меті визначити роль нацизму в історії Німеччини.Ріттер виводив його із загальної кризи ліберальної форми державності і суспільства. За основу своїх міркувань він брав політичну історію державності, ідеалізуючи прусський мілітаризм як такий, що мав постійно захищатись від сусідніх держав.відомою його працею є «Держава і війна. Проблема мілітаризму в Німеччині». Ганс Йоахім Шьопс у своїй 5-ти томній праці «Духовна історія Німеччини нового часу» заперечував будь який зв'язок між прусським мілітаризмом та нацизмом.У сер.80р. в нім.історіографії розгорілась дискусія про сутність нацизму, яку розпочали А. Хілльгрубера та Е. Нольте. Вони стверджували, що злочини нацистів не були чимось абсолютно новим і особливо жорстоким. Їх підтримали Й. Фест і К. Гільдебрандт, які стверджували поширення загальних тоталітарних тенденцій у ХХст.Проти них виступили Ю.Габермас,Ганс Моммзе,Ю. Кокк. Повторно дискусія спалахнула у кін.90р.після фотовиставки «Винищувальна війна. Злочини вермахту 1941-44р.»
