Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
gotove_zashkilnyak.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
164 Кб
Скачать
☆

37.Консервативна істор.В Нім.Після іІсв.Війни

Фрідріх Фішер вивчивши архівні матеріали, зробив висновок, що німецький уряд напередодні Першої світової війни плекав експансіоністські плани, які підтримували більшість політичних сил і населення. Крім того, він стверджував, що Гітлер ставив загарбницькі цілі, чим самим демонстрував спадкоємність німецької політики у XX ст.

Консервативні історики не погодилися з такими міркуван­нями, вважаючи, що вони принижують національну гідність німців.

Дискусія досягла апогею 1964 р. Фріц Фішер відстоював свої погляди і у інших працях, наполягаючи на взаємозв'язку і спадаємності між прусським мілітаризмом і нацизмом ("Війна ілюзій Німецька політика в 1911-1914 pp."). Його погляди розви­нули учні,а саме Гельмут Беме у фундаментальній роботі "Німецький шлях до могутності 1848-1881". Цей дослідник розширив поле аналізу, вклю­чивши у вивчення не тільки державу, а й економічні та соціальні стосунки. Результатом стало усунення від впливів буржуазних сил і зосередження влади в руках аристократичних угруповань. Таким чином, сформувалася міцна авторитарно-консервативна система, яка вплинула на розви­ток Німеччини.

Консервативні погляди були властиві історикам правої полі­тичної орієнтації. Вони гуртувалися навколо створеного у Тюбінгені Інституту післявоєнної німецької історії. У численних працях консерватори намагалися висвітлювати історію Німеччини з націоналістичних позицій. Так, у двотомній праці А. Гельбока "Історія німецького народу" пропагувалися ідеї про вищість німецької нації над іншими народами, необхідність об'єд­нання всіх, німців в єдиній державі, включення в неї Австрії і частини Швейцара; а також територій, з яких після війни було виселено близько 7 млн німців. Для цих істориків національні цін­ності залишалися пріоритетними, а держава - прямим знаряддям їх втілення. Професор Рурського університету Б. Віллмс у праці "Ні­мецька нація" зазначав, що історія творить і згуртовує націю, яка є вищою цінністю, "не підвладною моралі". Тому й пе­ріод нацизму є невід'ємним елементом німецької нації, з яким повинен ідентифікуватися кожен німець.

38.Дослідження історії нацизму в Німеччині

Однією з головних та актуальних проблем у Нім.була тема нацизму. У 1947р. відновив діяльність Інститут сучасної історії. У своїй книзі «Фашизм у його епоху» Ернст Нольте,опираючись на офіційні документи нацистів стверджував, що нацизм був лише реакцією на марксизм і лібералізм. Карл Дітріх Брахер нацизм виводив із поєднання трьох ідейних течій – демократії, соціалізму і націоналізму. Найбільш вагомі праці з історії нацизму були написані Мартіном Брошатом «Держава Гітлера», «Анатомія націонал-соціалістичної держави», Йоахіма Феста «Гітлер. Одна біографія», автор якої підійшов до біографії нацистського вождя з психологічних позицій. Герхард Шульц стверджував, що нацизм і фашизм були проявами крайнього націоналізму. У Марбуррзькому університеті у 70 р. сформувалася марксистська («марбурзька») школа історії робітничого руху. Засновником цієї школи був професор Вольфганг Абендрот. Представники школи зверталися насамперед до питань ідейно-політичного розвитку робітничого руху і становища робітництва. Райнгард Кюнль ще один представник вище зазначеної школи вивчав історію німецького нацизму. Він у своїх роботах виявив причини значного поширення націонал-соціалістичних ідей у німецькому суспільстві після Першої Св.війни («Націонал-соціалістична ліва», «Нація. Націоналізм…» та ін..) У своїх працях автор показав, що нацисти,на відмінну від традиційних консервативних партій, змогли забезпечити масову базу для реалізації цілей, яких намагались досягти правоконсервативні сили. Результатом цього став союз двох нерівноцінних партнерів – масової націонал-соціалістичної партії і промислово-аристократичних еліт. Професор Фрайнбурзького університету Гергард А. Ріттер будучи істориком-консерватором мав на меті визначити роль нацизму в історії Німеччини.Ріттер виводив його із загальної кризи ліберальної форми державності і суспільства. За основу своїх міркувань він брав політичну історію державності, ідеалізуючи прусський мілітаризм як такий, що мав постійно захищатись від сусідніх держав.відомою його працею є «Держава і війна. Проблема мілітаризму в Німеччині». Ганс Йоахім Шьопс у своїй 5-ти томній праці «Духовна історія Німеччини нового часу» заперечував будь який зв'язок між прусським мілітаризмом та нацизмом.У сер.80р. в нім.історіографії розгорілась дискусія про сутність нацизму, яку розпочали А. Хілльгрубера та Е. Нольте. Вони стверджували, що злочини нацистів не були чимось абсолютно новим і особливо жорстоким. Їх підтримали Й. Фест і К. Гільдебрандт, які стверджували поширення загальних тоталітарних тенденцій у ХХст.Проти них виступили Ю.Габермас,Ганс Моммзе,Ю. Кокк. Повторно дискусія спалахнула у кін.90р.після фотовиставки «Винищувальна війна. Злочини вермахту 1941-44р.»

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]