Файловый архив студентов. Файловый архив студентов.
1330 вузов, 5513 предметов.
/ Регистрация
FAQ Обратная связь Вопросы и предложения
Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз:
Белоцерковский национальный аграрный университет
Предмет:
[НЕСОРТИРОВАННОЕ]
Файл:
Посібник.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆
►Содержание►

295. Мед довше залишається рідким і не кристалізується, чим більше він містить …

1. сахарози;

3. фруктози;

2. глюкози;

4. мальтози.

296. Метод дослідження яєць, що полягає у визначенні їх якості без пошкодження шкаралупи – це:

1. реакція на пероксидазу;

3. рефрактометрія;

2. овоскопія;

4. титрометрія.

297. Установіть відповідність між назвою рослинних продуктів та кількістю середньої проби для їх дослідження:

1. солено-квашені продукти;

А. 100 г;

2. грецькі горіхи;

Б. 250 г;

3. ягоди;

В. 200 г;

4. зелень свіжа.

Г. 50 г.

298. Вміст кухонної солі в розсолі солоних огірків …

1. 3–5%

2. 5–6%

3. 1–2%

4. 7–8%

299. Смак, запах і консистенцію рослинних олій та їх композицій для виробництва спредів і жирових сумішей перевіряють органолептично за температури:

1. 15±2ºС

2. 20±1ºС;

3. 25±2ºС;

4. 18±1ºС.

300. Визначення масової частки вологи та летких речовин в олії проводять з використанням таких методів:

1. ІФА, ПЛР;

2. метод з використанням сушильної шафи, метод Фішера;

3. метод Крейса;

4. метод Відмана, метод Гюбля.

Відповіді на тестові завдання з дисципліни

“Ветеринарно-санітарна експертиза”

№ тестового завдання

Правильні відповіді

№ тестового завдання

Правильні відповіді

№ тестового завдання

Правильні відповіді

№ тестового завдання

Правильні відповіді

1.

2

38.

1

75.

2

112.

4

2.

3

39.

2

76.

1

113.

3

3.

3

40.

1

77.

4

114.

2

4.

2

41.

3

78.

1

115.

1

5.

2

42.

2

79.

2

116.

2

6.

4

43.

4

80.

4

117.

4

7.

2

44.

1

81.

2

118.

3

8.

1

45.

3

82.

3

119.

2

9.

4

46.

2

83.

4

120.

4

10.

3

47.

1

84.

2

121.

1

11.

1

48.

3

85.

1

122.

3

12.

3

49.

2

86.

2

123.

4

13.

3

50.

1

87.

1

124.

3

14.

4

51.

2

88.

4

125.

2

15.

2

52.

2

89.

1

126.

3

16.

3

53.

4

90.

3

127.

1

17.

1

54.

4

91.

2

128.

4

18.

4

55.

1

92.

1

129.

1

19.

1

56.

2

93.

3

130.

2

20.

4

57.

1

94.

3

131.

4

21.

1

58.

3

95.

2

132.

4

22.

2

59.

4

96.

3

133.

3

23.

4

60.

3

97.

4

134.

4

24.

1

61.

2

98.

4

135.

4

25.

3

62.

4

99.

4

136.

1

26.

1

63.

1

100.

4

137.

1

27.

3

64.

3

101.

4

138.

3

28.

4

65.

2

102.

3

139.

2

29.

2

66.

1

103.

3

140.

2

30.

1

67.

4

104.

1

141.

4

31.

3

68.

1

105.

2

142.

3

32.

2

69.

2

106.

4

143.

1

33.

1

70.

4

107.

1

144.

3

34.

4

71.

2

108.

2

145.

4

35.

4

72.

2

109.

1

146.

2

36.

2

73.

2

110.

2

147.

4

37.

3

74.

3

111.

2

148.

1

№ тестового завдання

Правильні відповіді

№ тестового завдання

Правильні відповіді

№ тестового завдання

Правильні відповіді

№ тестового завдання

Правильні відповіді

149.

4

187.

1

225.

3

263.

4

150.

3

188.

4

226.

3

264.

4

151.

1

189.

3

227.

1

265.

4

152.

4

190.

1

228.

3

266.

3

153.

4

191.

4

229.

1

267.

1

154.

3

192.

4

230.

2

268.

2

155.

1

193.

1

231.

3

269.

4

156.

1

194.

4

232.

4

270.

1

157.

4

195.

3

233.

1

271.

4

158.

2

196.

4

234.

4

272.

2

159.

3

197.

1

235.

1

273.

3

160.

4

198.

3

236.

1

274.

2

161.

1

199.

4

237.

3

275.

4

162.

3

200.

2

238.

1

276.

1

163.

4

201.

3

239.

3

277.

2

164.

2

202.

4

240.

4

278.

4

165.

1

203.

1

241.

3

279.

3

166.

2

204.

3

242.

2

280.

4

167.

4

205.

2

243.

1

281.

1

168.

1

206.

4

244.

2

282.

3

169.

2

207.

1

245.

4

283.

2

170.

3

208.

2

246.

1

284.

1

171.

3

209.

3

247.

4

285.

2

172.

2

210.

3

248.

4

286.

3

173.

4

211.

2

249.

3

287.

1

174.

1

212.

1

250.

1

288.

4

175.

1

213.

1

251.

2

289.

1

176.

3

214.

2

252.

3

290.

2

177.

1

215.

4

253.

3

291.

3

178.

2

216.

4

254.

3

292.

1

179.

4

217.

1

255.

2

293.

2

180.

4

218.

3

256.

3

294.

1В, 2А, 3Б, 4Г

181.

2

219.

1

257.

1

295.

3

182.

1

220.

2

258.

4

296.

2

183.

4

221.

1

259.

4

297.

1В, 2А, 3Б, 4Г

184.

4

222.

1

260.

3

298.

1

185.

3

223.

4

261.

3

299.

4

186.

4

224.

1

262.

2

300.

2

Тестові завдання із дисципліни “Внутрішні хвороби тварин”

  1. Етіотропна терапія спрямована на:

+1. усунення причини хвороби;

2. механізм розвитку хвороби;

3. підвищення неспецифічної резистентності;

+4. поповнення нестачі життєво необхідних речовин в організмі.

  1. Патогенетична терапія спрямована на:

1. поповнення нестачі життєво необхідних речовин в організмі;

+2. механізм розвитку хвороби;

3. усунення причини хвороби;

+4. нормалізацію функцій нервової системи.

  1. Замінна терапія спрямована на:

+1. поповнення нестачі життєво необхідних речовин в організмі;

2. механізм розвитку хвороби;

3. усунення причини хвороби;

4. нормалізацію функцій нервової системи.

  1. До етіотропної терапії відносять:

1. новокаїнові блокади; +

3. пробіотикотерапію;

+2. протимікробну терапію;

4. протеїнотерапію.

  1. До патогенетичної терапії відносять:

+1. імуностимулювальну терапію; +

3. новокаїнові блокади;

2. інтерферонотерапію;

4. жарознижувальні препарати.

  1. До замінної терапії відносять:

+1. гемотрансфузію; +

3. вітамінотерапію;

2. протеїнотерапію;

4. пробіотикотерапію.

  1. Протеїнотерапія включає:

+1. гемотерапію;

3. органотерапію;

2. тканинну терапію; +

4. серотерапію.

  1. До протеїнотерапії відносять:

1. лізатотерапію; +

3. лактотерапію;

2. органотерапію; +

4. серотерапію.

  1. Терапевтична фаза під час застосування протеїнотерапії характеризується:

    1. зниженням кількості еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну;

    2. підвищенням температури тіла;

    3. гіпотонією передшлунків;

    +4. збільшенням кількості еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну.

  2. Парентерально введені білкові препарати проявляють свою дію:

+1. загально; +

3. локально;

2. комплексно;

4. вибірково.

  1. Протеїнотерапія протипоказана за:

1. пневмонії;+

3. інфекційних захворювань з гострим перебігом;

2. артриту;

4. гіпопластичної анемії.

  1. До гемотерапії відносять:

1. гемотрансфузію; +

3. ізогемотерапію;

+2. аутогемотерапію;

4. гетерогемотерапію.

  1. Суть аутогемотерапії полягає у:

+1. введенні тварині її власної крові;

2. введенні крові різних тварин у межах одного виду;

3. введенні крові тварин різних видів;

4. гемотрансфузії.

  1. Суть ізогемо- (гомогемо-) терапії полягає у:

1. введенні тварині її власної крові;

+2. введенні крові різних тварин у межах одного виду;

3. введенні крові тварин різних видів;

4. гемотрансфузії.

  1. Суть гетерогемотерапії полягає у:

1. введенні тварині її власної крові;

2. введенні крові різних тварин у межах одного виду;

+3. введенні крові тварин різних видів;

4. гемотрансфузії.

  1. Механізм дії тканинних препаратів полягає:

+1. в утворенні біогенних стимуляторів;

2. у дії їх на біологічно активні точки;

3. в утворенні гістаміноподібних речовин;

4. у нормалізації функцій нервової системи.

  1. До тканинних препаратів відносять:

+1. екстракт алое;

3. алохол;

2. катозал; +

4. екстракт плаценти.

  1. Основним методом дослідження книжки є:

    1. пальпація;

    2. перкусія у 6–9-му міжреберних проміжках;

    +3. аускультація від 7 до 10 ребра;

    4. аускультація у 4–5-му міжреберних проміжках.

  2. До ферментотерапії відносять застосування:

+1. фесталу;

3. Т-активіну;

+2. панкреатину;

4. тималіну.

  1. Механізм дії новокаїнових блокад полягає у:

+1. перериванні больового імпульсу від патологічної ділянки до нервової системи;

2. стимуляції процесів збудження у ЦНС;

3. стимуляції процесів гальмування у ЦНС;

4. знеболювальному ефекті.

  1. Застосування новокаїнової терапії протипоказано у разі:

1. плевриту;

3. серозного, катарального та гнійного маститу;

2. бронхопневмонії;+

4. серцево-судинної недостатності.

  1. За гострого перебігу бронхопневмонії краще застосовувати:

1. препарати бактеріостатичної дії;

3. препарати пролонгованої дії;

+2. препарати бактерицидної дії;

4. важкорозчинні препарати.

  1. Методами діагностики зміщення сичуга є:

1. аускультація з правого боку за реберною дугою;

2. аускультація з лівого боку за реберною дугою;

+3. аускультація у поєднанні з безпосередньою перкусією;

+4. аускультація у поєднанні з поштовховою пальпацією.

  1. Під час лікування хвороб органів дихання застосовують новокаїнові блокади:

1. надплевральну;

3. паранефральну;

+2. зірчастого вузла;

+4. інтраплевральну.

  1. Суть пробіотикотерапії полягає у:

1. застосуванні протимікробних препаратів;

+2. застосуванні штамів симбіонтних мікроорганізмів, які запобігають розвитку дисбактеріозу;

3. застосуванні імуностимуляторів – продуктів життєдіяльності мікроорганізмів;

4. застосуванні препаратів, які стимулюють ріст ендогенних корисних мікроорганізмів.

  1. Якісно приготовлений сінаж містить кислоти:

+1. молочну;

3. масляну;

2. пропіонову;

+4. оцтову.

  1. Джерелами ультрафіолетового опромінення є:

    1. лампи інфраруж;

    +3. ртутно-кварцеві лампи;

    2. лампа Мініна;

    4. лампи солюкс.

  2. Дієтотерапія – це:

1. метод лікування за допомогою спеціального набору вітамінів;

+2. лікування за допомогою спеціально організованої годівлі хворих тварин;

3. штучне харчування;

+4. метод лікування за допомогою дієтичного режиму.

  1. Солями яких мікроелементів збагачують корми за хвороб кровотворної системи:

+1. кобальту, купруму, феруму;

3. натрію, магнію, фтору;

2. фосфору, магнію, фтору;

4. цинку, натрію, фосфору.

  1. Для виготовлення пробіотиків використовують такі штами мікроорганізмів:

+1. лактобактерії;

+3. біфідумбактерії;

2. сальмонели;

4. ешерихії.

  1. Фізіотерапію відносять до:

1. симптоматичної терапії;

+2. патогенетичної терапії;

3. терапії, яка регулює нервово-трофічні функції;

4. рефлексотерапії.

  1. Ультрафіолетовими променями з найбільш вираженою біологічною дією є …

1. довгохвильові;

+3. середньохвильові;

2. короткохвильові;

4. змішані.

  1. Ультрафіолетове опромінення протипоказане за:

1. D-гіповітамінозу;

3. бронхітів;

2. екземи;

+4. кахексії.

  1. Дія інфрачервоних променів ґрунтується на:

+1. тепловому ефекті;

3. бактерицидному ефекті;

2. стимуляції синтезу вітаміну D;

4. стимуляції еритроцитопоезу.

  1. До фізіологічних дихальних шумів відносять:

1. крепітацію;

+3. везикулярне (альвеолярне) дихання;

+2. бронхіальне дихання;

4. дрібноміхурцеві хрипи.

  1. Під дією ультрафіолетового опромінення у шкірі утворюється:

1. ергокальциферол;

+3. холекальциферол;

2. 25 (ОН) D3;

4. 1,25 (ОН)2 D3.

  1. Етапи диспансеризації:

    +1. діагностичний;

    3. проведення протиепізоотичних заходів;

    +2. профілактичний;

    4. проведення лабораторних досліджень крові.

  2. Діастолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:

1. звуження отвору аорти;

2. недостатності двостулкового клапана;

+3. звуження лівого атріовентрикулярного отвору;

+4. недостатності аортального клапана.

  1. Диспансеризація на племінних молочних фермах проводиться з періодичністю:

1. щомісячно;

2. один раз у 6 місяців;

  1. Показниками енергетичної поживності раціонів є:

1. забезпеченість їх цукром;

+2. забезпеченість їх енергетичними кормовими одиницями;

+3. забезпеченість їх обмінною енергією, вираженою у мдж;

4. забезпеченість їх жиром.

  1. Структура раціону – це:

1. співвідношення окремих груп кормів за протеїновою поживністю;

2. співвідношення окремих груп кормів за вуглеводною поживністю;

3. співвідношення окремих груп кормів за ліпідною поживністю;

+4. співвідношення окремих груп кормів за енергетичною поживністю.

  1. У якісного силосу рН має бути у межах:

+1. 3,8–4,2;

3. 4,5–4,7;

2. 3,5–3,7;

4. 4,3–4,5.

  1. Індикатором гниття силосу є наявність у ньому:

1. оцтової кислоти;

+3. масляної кислоти;

2. молочної кислоти;

4. валеріанової кислоти.

  1. Міокардит – це:

1. запалення сосочкових м’язів, сухожилкових струн та клапанного апарату серця;

+2. запалення серцевого м’яза;

3. запалення серцевої сумки;

4. дистрофічні зміни міокарда.

  1. Етіологічними факторами міокардиту є:

+1. інфекційні та інвазійні хвороби;

2. отруєння, стрес, емоційно-фізичні перенавантаження;

3. алергічні та аутоімунні ураження;

4. всі перераховані фактори.

  1. У першу стадію міокардиту збудливість серцевого м’яза:

    1. не змінюється;

    3. знижується;

    +2. підвищується;

    +4. розвивається екстрасистолія.

  2. У другу стадію міокардиту збудливість серцевого м’яза:

1. не змінюється;

+3. знижується;

2. підвищується;

+4. порушується провідність серця.

  1. За міокардиту у першу стадію АКТ:

+1. підвищується систолічний;

2. підвищується систолічний і діастолічний;

3. знижується систолічний;

4. підвищується діастолічний.

  1. За міокардиту у першу стадію:

+1. тони серця посилюються;

3. акцентується перший тон;

2. тони серця не змінюються;

4. акцентується другий тон.

  1. Частота пульсу (уд/хв) за міокардиту в першу стадію у коней становить:

1. 24–40;

+3. 60–90;

2. 40–60;

4. 20–30.

  1. За гострого перебігу міокардиту застосування серцевих глікозидів:

+1. протипоказане;

2. показане разом з антибіотиками та заспокійливими засобами;

3. бажано разом з кортикостероїдами;

4. небажане.

  1. До основних лікарських засобів під час лікування міокардиту відносять:

1. препарати етіотропної дії;

2. заспокійливі засоби;

+3. кисень, глюкозу, препарати камфори;

4. всі перераховані засоби.

  1. Міокардоз – це:

+1. захворювання міокарда, яке характеризується дистрофічними процесами в ньому, які в подальшому призводять до порушення основних функцій серця;

2. захворювання, яке характеризується розростанням сполучної тканини у міокарді й ущільненням його;

3. захворювання, яке характеризується ураженням і морфологічними змінами клапанного апарату серця;

4. захворювання, яке характеризується розширенням і збільшенням порожнин серця в об’ємі.

  1. За міокардозу АКТ:

    1. підвищується систолічний;

    2. підвищується систолічний і діастолічний;

    +3. знижується систолічний;

    +4. підвищується діастолічний.

  2. Збудливість серця за міокардозу:

+1. знижується;

3. не змінюється;

+2. порушується провідність серця;

4. підвищується.

  1. Етіологія міокардозу (міокардіодистрофії):

+1. порушення обміну речовин;

3. сепсис;

2. гострі інфекційні хвороби;

+4. гіпоксія.

  1. Тони серця за міокардозу:

1. посилюються;

3. не змінюються;

+2. послаблюються;

4. акцентується другий тон.

  1. За міокардозу (міокардіодистрофії) застосування серцевих глікозидів:

+1. показане (особливо разом з препаратами, що стимулюють обмінні процеси в міокарді);

2. протипоказане;

3. небажане (призначають тільки у випадках некомпенсованої серцевої недостатності);

4. призначають тільки на ранніх стадіях захворювання.

  1. За морфологічною ознакою ендокардит є:

+1. бородавчастим;

3. ерозивним;

2. гнійним;

+4. виразковим.

  1. За локалізацією ендокардит є:

+1. клапанним;

+3. пристінковим;

2. судинним;

4. перфоративним.

  1. Ускладненнями клапанного ендокардиту є:

1. міокардит;

+3. набуті пороки серця;

2. міокардіодистрофія;

4. перикардит.

  1. Діастолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:

1. недостатності двостулкового клапана;

+2. недостатності клапанів аорти;

+3. недостатності клапанів легеневої артерії;

4. недостатності тристулкового клапана.

  1. Частота пульсу за травматичного перикардиту у корови становить:

1. 40–60 уд/хв;

3. 80–90 уд/хв;

2. 50–80 уд/хв;

+4. 100–120 уд/хв.

  1. Основною відмінністю травматичного перикардиту від ретикулоперитоніту є:

    1. зміна тонів серця;

    +3. позитивний венний пульс;

    2. підвищена температура;

    +4. наявність перикардіальних шумів.

  2. Діастолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:

1. звуження отвору аорти;

2. звуження отвору легеневої артерії;

+3. звуження правого атріовентрикулярного отвору;

4. недостатності тристулкового клапана.

  1. Систолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:

+1. недостатності двостулкового клапана;

2. недостатності клапанів аорти;

+3. недостатності тристулкового клапана;

4. недостатності клапанів легеневої артерії.

  1. Систолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:

1. звуження правого атріовентрикулярного отвору;

+2. звуження отвору аорти;

+3. звуження отвору легеневої артерії;

4. звуження лівого атріовентрикулярного отвору.

  1. Основною причиною нетравматичного перикардиту є:

1. порушення обміну речовин;

+3. інфекційні хвороби;

2. зниження резистентності організму;

4. простуда.

  1. Вторинний травматичний перикардит виникає:

1. як ускладнення інфекційних хвороб;

2. внаслідок ендокардиту;

+3. внаслідок травматичного ретикуліту;

4. за зовнішньої травми перикарда стороннім тілом.

  1. Специфічним симптомом фібринозного перикардиту є:

+1. перикардіальні шуми тертя;

2. перикардіальні шуми хлюпання;

3. збільшення ділянки абсолютного серцевого притуплення;

4. переповнення яремних вен.

  1. Для випітного перикардиту характерно:

1. болісність серцевої ділянки;

2. посилення серцевого поштовху;

+3. перикардіальні шуми хлюпання;

+4. переповнення і напруження яремних вен.

  1. За травматичного перикардиту АКТ:

    1. підвищується систолічний;

    +2. підвищується діастолічний;

    +3. знижується систолічний;

    4. підвищується систолічний і діастолічний.

  2. Для профілактики травматичного перикардиту застосовують:

1. промивання рубця;

2. відновлюють структуру раціону;

+3. магнітні зонди і ловушки;

+4. попереджають порушення вітамінно-мінерального обміну.

  1. Хвороба серця, за якою спостерігається болісність у ділянці серця, – це:

1. гідроперикард;

3. міокардоз;

2. міокардіофіброз;

+4. міокардит.

  1. Основними симптомами серцевої недостатності є:

+1. набряки;

+3. венозний застій;

+2. задишка;

4. наявність шумів серця.

  1. Для лікування кровотечі з носа показані:

1. антибіотики;

+3. кальцію хлорид;

2. сульфаніламіди;

+4. вікасол.

  1. За макробронхіту хрипи:

1. високого тембру;

3. крепітуючі;

+2. низького тембру;

4. не постійні.

  1. За мікробронхіту хрипи:

1. крепітуючі;

+3. високого тембру;

2. не постійні;

4. низького тембру.

  1. До лобулярних пневмоній відносять:

1. крупозну пневмонію;

+3. катаральну бронхопневмонію;

2. пастерельозну пневмонію;

+4. ателектатичну пневмонію.

  1. До лобарних пневмоній відносять:

+1. крупозну пневмонію;

+3. пастерельозну пневмонію;

2. аспіраційну пневмонію;

4. метастатичну пневмонію.

  1. Характерними ознаками крупозної пневмонії є:

1. катаральне запалення;

+3. фібринозне запалення;

+2. стадійність розвитку;

4. лобулярне поширення.

  1. За крупозної пневмонії у стадію припливу перкусійний звук …

+1. стає тимпанічним;

+3. стає тупим;

2. стає притупленим;

4. не змінюється.

  1. За крупозної пневмонії у стадію гепатизації перкусійний звук …

    1. стає тимпанічним;

    +3. стає тупим;

    2. стає притупленим;

    4. не змінюється.

  2. Причинами катаральної бронхопневмонії є:

1. пастерельоз;

+3. асоціації мікроорганізмів;

2. парагрип;

+4. низька резистентність.

  1. Причинами аспіраційної пневмонії є:

1. інфекційні хвороби;

+3. потрапляння сторонніх речовин у легені;

2. гіпотрофія новонароджених;

4. занесення мікроорганізмів з ділянок гнійно-септичного запалення.

  1. Причинами метастатичної пневмонії є:

1. інфекційні хвороби;

3. потрапляння сторонніх речовин у легені;

2. гіпотрофія новонароджених;

+4. занесення мікроорганізмів з ділянок гнійно-септичного запалення.

  1. Причинами ателектатичної пневмонії є:

1. занесення мікроорганізмів з ділянок гнійно-септичного запалення;

2. інфекційні хвороби;

3. потрапляння сторонніх речовин у легені;

+4. гіпотрофія новонароджених.

  1. Причинами гіпостатичної пневмонії є:

1. гіпотрофія новонароджених;

+2. серцева недостатність;

3. потрапляння сторонніх речовин у легені;

4. занесення мікроорганізмів з ділянок гнійно-септичного запалення.

  1. Основним ланцюгом патогенезу пневмоній є:

1. респіраторний ацидоз;

3. серцева недостатність;

+2. киснева недостатність;

4. диспротеїнемія.

  1. Задишка за катаральної бронхопневмонії

1. відсутня;

3. експіраторна;

2. інспіраторна;

+4. змішана.

  1. Патологічними дихальними шумами за катаральної бронхопневмонії є:

1. шуми тертя;

+3. патологічне бронхіальне дихання;

+2. хрипи;

4. шуми хлюпання.

  1. За катаральної бронхопневмонії тип дихання є:

1. грудо-черевний;

+3. переважно черевний;

2. переважно грудний;

4. діафрагмальний.

  1. За хронічного перебігу бронхопневмонії краще застосовувати:

    1. препарати пролонгованої дії;

    +3. препарати бактеріостатичної дії;

    2. препарати бактерицидної дії;

    4. важкорозчинні препарати.

  2. У разі призначення антибіотиків для лікування пневмоній враховують:

1. розчинність препарату;

+2. чутливість мікроорганізмів дихальних шляхів і легень;

+3. синергізм дії;

4. токсичність.

  1. Симптоматична терапія під час лікування тварин, хворих на катаральну бронхопневмонію, передбачає застосування:

1. новокаїнових блокад;

+3. відхаркувальних препаратів;

2. вітамінів;

+4. серцевих препаратів.

  1. Патогенетична терапія під час лікування тварин, хворих на катаральну бронхопневмонію, передбачає застосування:

+1. новокаїнових блокад;

3. відхаркувальних препаратів;

2. вітамінів;

+4. імуностимулювальних препаратів.

  1. Концентрація аміаку в приміщенні для телят 1–2-місячного віку має бути:

1. не більше 20 мг/м3;

3. не більше 15 мг/м3;

+2. не більше 10 мг/м3;

4. не більше 5 мг/м3.

  1. Для профілактики респіраторних хвороб застосовують:

1. антибіотики;

+2. аерозолі лікарських препаратів;

+3. сироватку крові тварин-реконвалесцентів;

4. неспецифічний імуноглобулін.

  1. Причинами альвеолярної емфіземи є:

1. серцева недостатність;

+3. тривале надмірне фізичне навантаження;

2. бронхіт;

4. пневмоторакс.

  1. У хворого коня рухи грудної клітки симетричні, коробковий звук під час перкусії, ослаблене везикулярне дихання; каудальна межа легень зміщена назад. Запальний жолоб. Поставте діагноз.

1. гідроторакс;

+3. альвеолярна емфізема легень;

2. бронхіт;

4. інтерстиціальна емфізема легень.

  1. За альвеолярної емфіземи дихальна поверхня легень:

+1. зменшується;

3. не змінюється;

2. збільшується;

4. утворюються ателектази.

  1. Типовими симптомами альвеолярної емфіземи є:

    +1. коробковий звук під час перкусії грудної клітки;

    +2. збільшення задньої межі легень;

    3. патологічне бронхіальне дихання;

    4. зменшення задньої межі легень.

  2. Для лікування тварин, хворих на альвеолярну емфізему легень, застосовують:

1. новокаїнові блокади;

+3. бронхолітики;

2. протиалергійні препарати;

4. протимікробні препарати.

  1. Основна причина виникнення плевриту в тварин – це:

1. ускладнення перикардиту;

2. потрапляння в дихальні шляхи сторонніх речовин;

3. некваліфіковане введення лікарських речовин;

+4. ускладнення пневмонії.

  1. Типовими симптомами плевриту є:

+1. шуми тертя або хлюпання;

2. грудний тип дихання;

+3. горизонтальна лінія притуплення перкусійного звуку;

4. хрипи.

  1. Плеврит відрізняється від перикардиту за такими симптомами:

1. шуми за плевриту однобічні;

2. шуми за плевриту двобічні;

+3. шуми за плевриту збігаються зі вдихом і видихом;

4. шуми за плевриту збігаються зі систолою або діастолою.

  1. Для видалення сторонніх тіл зі стравоходу застосовують:

1. ЗМВ-1;

3. зонд Телятнікова;

2. зонд Черкасова;

+4. двопетлеподібний зонд Хохлова.

  1. Стоматит – це:

1. запалення навкологлоткових мигдаликів;

2. запалення слизової оболонки глотки;

+3. запалення слизової оболонки ротової порожнини;

4. виразки язика.

  1. Фарингіт – це:

1. запалення слизової оболонки глотки;

2. запалення слизової оболонки ротової порожнини;

+3. запалення глотки, навкологлоткових мигдаликів і м’якого піднебіння;

4. запалення м’якого піднебіння.

  1. У рубці під дією мікроорганізмів утворюються:

+1. ЛЖК (КЖК);

3. хлоридна кислота;

2. молочна кислота;

4. лимонна кислота.

  1. Частота скорочень рубця у великої рогатої худоби в нормі за 5 хв становить:

    1. 3–5;

    +3. 8–12;

    2. 5–8;

    4. 12–16.

  2. Найбільш постійний симптом хвороб системи травлення у великої рогатої худоби – це:

1. тимпанічний звук у ділянці рубця;

3. пригнічення загального стану;

2. розлади відригу (надхи);

+4. розлади жуйки.

  1. Румінаторні препарати, які застосовують для лікування гіпотонії рубця, – це:

1. атропіну сульфат;

+3. настоянка кореневища білої чемериці;

2. но-шпа;

+4. аміридину гідрохлорид.

  1. Причинами ацидозу вмісту рубця є:

1. згодовування великої кількості бобових концентратів;

+2. згодовування великої кількості злакових концентратів;

+3. згодовування кукурудзи в стадії молочно-воскової стиглості;

4. згодовування карбаміду.

  1. Причинами алкалозу вмісту рубця є:

+1. згодовування великої кількості бобових концентратів;

2. згодовування великої кількості злакових концентратів;

+3. згодовування карбаміду;

4. згодовування кукурудзи в стадії молочно-воскової стиглості.

  1. У корів рН вмісту рубця в нормі становить

1. 4,6–5,0;

+3. 6,2–6,8;

2. 5,1–5,9;

4. 7,3–8,0.

  1. Причиною травматичного ретикуліту є:

+1. потрапляння гострих металевих предметів у сітку;

2. травми сітки зі сторони грудної клітки;

3. згодовування грубих, жорстких кормів;

4. згодовування мучнистих кормів.

  1. Основним фактором, що сприяє розвитку травматичного ретикуліту є:

1. гіподинамія;

+3. спотворення смаку;

2. гіпотонія передшлунків;

4. тривале голодування.

  1. Для визначення болісності сітки використовують:

+1. натискання у ділянці мечоподібного хряща;

2. перкусію в ділянці 8–10 міжреберних проміжків;

+3. натискання долонями на шкіру заднього схилу холки;

4. проводку тварини.

  1. За характером ексудату гастрит є:

    +1. катаральний;

    3. гіпоацидний;

    2. гіперацидний;

    +4. серозний.

  2. Основний патогенетичний механізм гіперацидного гастриту – це:

1. зниження активності пепсиногену;

2. посилення перистальтики кишечнику;

+3. пілороспазм;

+4. збільшення кількості вільної хлоридної кислоти.

  1. Причини первинної тимпанії:

+1. згодовування легкобродильних соковитих кормів, особливо бобових;

2. закупорення стравоходу;

+3. напування тварин холодною водою після годівлі кормами, що легко зброджуються;

4. гіпотонія передшлунків.

  1. За характером газоутворення тимпанія є:

+1. простою (газовою);

3. комбінованою;

+2. пінявою;

4. вуглекислою.

  1. Причиною загибелі тварин за тимпанії є:

+1. асфіксія;

3. серцева недостатність;

2. перитоніт;

4. розрив діафрагми.

  1. Протибродильні препарати, що застосовують за тимпанії, – це:

+1. іхтіол;

+3. тимпанол;

2. свіже молоко;

4. натрію сульфат.

  1. До хвороб із синдромом колік з явищами перитоніту відносять:

1. розширення шлунка;

+3. інвагінацію кишечнику;

2. катаральну ентералгію;

+4. тромбоемболічні коліки.

  1. Синдром холестазу характеризується:

+1. брадикардією;

2. тахікардією;

+3. збільшенням у крові кон’югованого білірубіну;

4. збільшенням у крові некон’югованого білірубіну.

  1. До хвороб із синдромом колік без явищ перитоніту відносять:

+1. метеоризм кишечнику;

+3. хімостаз;

2. заворот кишечнику;

4. інвагінацію кишечнику.

  1. У коня втрачений апетит, швидко наростають симптоми колік, під час зондування виділяються гази, перистальтика тонкого кишечнику відсутня, спостерігається жовтушність кон’юнктиви. Поставте діагноз.

    1. копростаз;

    +3. хімостаз;

    2. заворот товстих кишок;

    4. катаральна ентералгія.

  2. Копростаз характеризується:

1. застоєм вмісту у тонкому кишечнику;

2. закупоркою брижових артерій;

+3. застоєм умісту у товстому кишечнику;

4. перекручуванням товстого кишечнику.

  1. Причинами первинного метеоризму кишечнику є:

+1. згодовування легкобродильних соковитих кормів, особливо бобових;

2. поїдання отруйних рослин;

+3. напування тварин холодною водою після годівлі зернофуражем або кормами, що легко зброджуються;

4. хімостаз 12-палої кишки.

  1. Лікарські препарати, які є першочерговими для усунення спазму кишечнику за катаральної ентералгії, – це:

+1. атропіну сульфат;

+3. но-шпа;

2. глауберова сіль;

4. гексаметилентетрамін.

  1. Основним у патогенезі первинного розширення шлунка є:

1. зменшення виділення хлоридної кислоти;

2. посилене газоутворення;

+3. пілороспазм;

4. серцева недостатність.

  1. Для лікування розширення шлунка застосовують:

+1. зондування;

+3. спазмолітики;

2. очисні клізми;

4. ферментні препарати.

  1. Для лікування катаральної ентералгії застосовують:

1. зондування;

+3. атропіну сульфат;

+2. анальгін;

4. молочну кислоту.

  1. Для патології печінки характерним є:

1. анемія;

+3. жовтяниця;

2. лейкоцитопенія;

+4. холестаз.

  1. Ліпотропну дію мають:

+1. ліпомід;

+3. холіну хлорид;

2. гексаметилентетрамін;

+4. метіонін.

  1. Препарати, що застосовують як гепатопротектори у разі патології печінки, – це:

    1. папаверин;

    +3. есенціале;

    2. піпольфен;

    +4. вітогепат.

  2. Розвитком асциту може ускладнюватися …

+1. гепатодистрофія;

+3. гіпертрофічний цироз;

2. гепатит;

4. атрофічний цироз.

  1. Жовчогінну дію мають такі препарати:

1. бікогепар;

3. глюкоза (40%-й розчин);

2. алохол;

+4. атропіну сульфат.

  1. Захворювання печінки, що перебігають з підвищеною температурою тіла, – це:

1. цироз печінки;

+3. гострий паренхіматозний гепатит;

2. гепатодистрофія;

4. амілоїдоз печінки.

  1. За механічної жовтяниці в крові збільшується вміст:

1. непроведеного через печінку білірубіну;

2. проведеного і непроведеного через печінку білірубіну;

+3. проведеного через печінку білірубіну;

4. вміст білірубіну не змінюється.

  1. За гемолітичної жовтяниці в крові збільшується вміст:

+1. непроведеного через печінку білірубіну;

2. проведеного і не проведеного через печінку білірубіну;

3. проведеного через печінку білірубіну;

4. вміст білірубіну не змінюється.

  1. За паренхіматозної жовтяниці в крові збільшується вміст:

+1. проведеного і не проведеного через печінку білірубіну;

2. непроведеного через печінку білірубіну;

3. проведеного через печінку білірубіну;

4. вміст білірубіну не змінюється.

  1. Причиною жирової гепатодистрофії у корів є:

1. отруєння пестицидами;

+3. дефіцит у раціоні крохмалю і цукру;

2. гострі інфекційні захворювання;

+4. висококонцентратний тип годівлі.

  1. Порушення білкового обміну за хвороб печінки характеризуються:

1. гіперальбумінемією;

+3. диспротеїнемією;

2. збільшенням у крові вмісту сечовини;

+4. гіпоальбумінемією.

  1. До індикаторних для патології печінки ферментів відносять:

+1. аспарагінову амінотрансферазу;

3. каталазу;

+2. аланінову амінотрансферазу;

4. альфа-амілазу.

  1. Причинами паренхіматозного гепатиту є:

    +1. отруєння;

    3. хронічні інтоксикації;

    2. анемії;

    +4. гострі інфекційні хвороби.

  2. Пієлонефрит – це:

1. запалення мальпігієвих клубочків і капсули Шумлянського-Боумена;

2. запалення міжканальцевої сполучної тканини;

+3. запалення паренхіми нирки і ниркової миски;

4. запалення капсули нирок.

  1. Нефроз – це:

+1. захворювання, яке характеризується дистрофічними змінами у ниркових канальцях;

2. запалення мальпігієвих клубочків і капсули Шумлянського-Боумена;

3. запалення паренхіми нирки і ниркової миски;

4. запалення міжканальцевої сполучної тканини.

  1. Гломерулонефрит – це:

1. запалення паренхіми нирки і ниркової миски;

2. запалення міжканальцевої сполучної тканини;

+3. запалення мальпігієвих клубочків і капсули Шумлянського-Боумена;

4. запалення капсули нирок.

  1. Причиною протеїнурії за гломерулонефриту є:

1. порушення мікрофільтрації сечі;

2. гіперпротеїнемія;

+3. ураження базальної мембрани та ендотелію клубочків;

4. дистрофія канальців.

  1. Причиною протеїнурії за нефрозу є:

+1. порушення процесів реабсорбції білка у ниркових канальцях;

+2. дистрофія канальців;

3. гіперпротеїнемія;

4. ураження базальної мембрани і ендотелію клубочків.

  1. Артеріальний кров’яний тиск підвищується за:

+1. гломерулонефриту;

3. пієлонефриту;

2. нефрозу;

4. уроциститу.

  1. Продуктами гідролізу протеїну кормів ферментами мікроорганізмів є:

+1. аміак;

+3. амінокислоти;

2. молочна кислота;

4. коротколанцюгові жирні кислоти (кжк).

  1. Зонди, що використовують для профілактики травматичного ретикулоперитоніту, – це:

    +1. зонд магнітний ветеринарний;

    +2. зонд Телятнікова;

    3. зонд двопетлеподібний Хохлова;

    4. зонд з мандреном і оливою.

  2. Причиною розвитку набряків за хвороб нирок є:

1. протеїнурія;

3. підвищена секреція адреналіну;

  1. Кров за уроциститу знаходять у порції сечі:

1. початковій;

3. будь-якій;

+2. кінцевій;

4. кров відсутня.

  1. Гостра ниркова недостатність за нефрозу характеризується:

+1. олігурією, підвищенням рівня сечовини і креатиніну в крові;

2. наявністю в сечі білірубіну, уробіліну, глюкози;

3. наявністю в сечі еритроцитів, лейкоцитів і циліндрів;

+4. наявністю в сечі білка (1–5%), гіпопротеїнемією.

  1. Уроцистит – це:

1. запалення сечовидільного каналу;

3. запалення сечоводів;

+2. запалення сечового міхура;

4. запалення ниркової миски.

  1. Мета, з якою за уроциститу застосовують гексаметилентетрамін

та фенілсаліцилат, – це:

1. для зняття больового синдрому;

2. для зняття набрякового і нефротичного синдрому;

3. для посилення діурезу;

+4. для зняття запального процесу та дезінфекції сечовивідних шляхів.

  1. Бронхіт від катаральної бронхопневмонії відрізняється:

+1. відсутністю ділянок притуплення перкусійного звуку;

2. температурою тіла;

3. віком хворих тварин;

+4. характером задишки.

  1. Кількість білка в раціоні за хвороб нирок знижують:

+1. за розвитку уремії;

2. за зниження вмісту сечовини і креатиніну в крові;

+3. за збільшення вмісту сечовини і креатиніну в крові;

4. за збереженої азотовидільної функції нирок.

  1. Причинами уролітіазу є:

1. нестача питної води;

+3. порушення обміну речовин;

2. надмірне фізичне навантаження;

+4. використання «жорсткої» води.

  1. Анемія, що розвивається за хронічної гематурії у великої рогатої худоби, – це:

    1. аліментарно-дефіцитна;

    +3. постгеморагічна;

    2. мієлотоксична;

    4. гемолітична.

  2. Причинами хронічної гематурії великої рогатої худоби є:

1. інфекційні хвороби;

+3. згодовування папороті-орляка;

2. підвищений радіаційний фон;

+4. карцинома сечового міхура.

  1. Амінокислота, що бере участь в утворенні сечових каменів, – це:

1. метіонін;

3. лізин;

2. аргінін;

+4. цистин.

  1. Анемія, яку , згідно з класифікацією, виділяють у групу залежно від насиченості еритроцитів гемоглобіном, – це:

+1. нормохромна;

3. нормоцитарна;

2. постгеморагічна;

4. регенераторна.

  1. Піурія характерна для:

1. гідронефрозу;

+3. пієлонефриту;

2. нефриту;

4. нефрозу.

  1. Ускладненнями пієлонефриту є:

+1. абсцес нирки;

3. гідронефроз;

2. нефроз;

+4. піонефроз.

  1. До діуретиків відносять:

1. нітроксолін;

+3. фуросемід;

+2. верошпирон;

4. уробесал.

  1. Орган імунної системи, який визначає імунокомпетентність Т-лімфо-цитів у ссавців, – це:

+1. тимус;

3. селезінка;

2. лімфатичні вузли;

4. кістковий мозок.

  1. Основний симптом геморагічних діатезів – це:

1. анемія;

+3. кровоточивість;

2. лейкоцитоз;

4. іктеричність слизових оболонок.

  1. Аміачний запах сечі за уроциститу може бути викликаний:

1. появою кетонових тіл;

2. появою індикану;

+3. застоєм і зброджуванням сечі у сечовому міхурі;

4. появою білірубіну і глюкози.

  1. Менінгоенцефаліт – це:

    1. запалення речовини головного мозку;

    2. запалення оболонок головного мозку;

    +3. запалення речовини і оболонок головного мозку;

    4. запалення речовини і оболонок спинного мозку.

  2. За хвороб нирок набряки є:

+1. дифузні;

3. обмежені;

+2. водянистої консистенції;

4. тістоподібної консистенції.

  1. Хвороби, які потрібно диференціювати за недостатності цинку, – це:

+1. пелагра;

3. гіперкератоз;

+2. саркоптоз;

4. паракератоз.

  1. Захворювання, за якого наявні дистрофічні зміни ниркових канальців

і базальної мембрани клубочків, називають:

1. нефросклероз;

+3. нефроз;

2. гломерулонефрит;

4. пієлонефрит.

  1. Етіологія менінгоенцефаліту – це:

1. стрес;

+3. гострі інфекційні хвороби;

2. гострі отруєння;

+4. травми черепа.

  1. Основним ланцюгом патогенезу теплового перегрівання є:

1. підвищення збудливості ЦНС;

2. зниження збудливості ЦНС;

+3. збільшення теплоутворення і зменшення тепловіддачі;

4. нагромадження токсичних продуктів в організмі.

  1. Для лікування за паракератозу поросят застосовують:

+1. вітамін А;

2. у корм добавляють кормову крейду;

3. у корм добавляють трикальційфосфат;

+4. цинку сульфат.

  1. За розвитку стресу порушується функція:

+1. надниркових залоз;

+3. гіпофіза;

2. підшлункової залози;

4. щитоподібної залози.

  1. Основними симптомами за еклампсії є:

+1. рефлекси збережені;

+3. судоми тонічні;

2. рефлекси втрачені;

4. судоми клонічні.

  1. Захворювання, що характеризується періодично виникаючими нападами судом на фоні втраченої свідомості (рефлексів), називають:

1. неврозом;

+3. епілепсією;

2. еклампсією;

4. активною гіперемією головного мозку.

  1. За плевриту в ділянці легень прослуховують:

    1. хрипи;

    +3. шуми хлюпання;

    +2. шуми тертя;

    4. патологічне бронхіальне дихання.

  2. Диференціюють післяродовий парез і післяродове залежування у корів за такими показниками:

+1. температурою тіла;

+3. коматозним станом;

+2. больовою чутливістю шкіри;

4. гіпотонією рубця.

  1. В основі розвитку справжньої епілепсії лежать:

1. дистрофічні зміни в головному мозку;

2. запалення кори головного мозку;

3. запалення оболонок головного мозку;

+4. зміни співвідношення між процесами збудження

і гальмування в головному мозку.

  1. До румінаторних препаратів відносять:

+1. аміридину гідрохлорид;

+3. настоянку кореневища білої чемериці;

2. натрію сульфат;

4. суміш за С.І. Смирновим.

  1. Етіологією еклампсії є:

1. патологія нирок;

3. стрес;

2. патологія печінки;

+4. гіпокальціємія.

  1. Для лікування післяродової гіпофосфатемії застосовують:

+1. фосфосан;

+3. кальфосет;

2. броваглюкін;

4. глюкозу.

  1. Для лікування еклампсії застосовують:

1. серцеві препарати;

+3. протисудомні препарати;

+2. солі кальцію;

4. етиловий спирт.

  1. Основні симптоми післяродової гіпофосфатемії такі:

1. температура тіла знижена;

+3. залежування;

2. температура тіла підвищена;

4. втрата чутливості.

  1. Основні симптоми за гострого перебігу гострої тимпанії рубця такі:

+1. припинення відригування;

+2. збільшення об’єму живота;

3. болючість у ділянці холки;

4. переважно черевний тип дихання.

  1. Крупозна пневмонія характеризується:

1. катаральним запаленням;

+3. фібринозним запаленням;

+2. стадійністю перебігу;

4. лобулярним поширенням.

  1. Основні симптоми за клінічно вираженої післяродової гіпокальціємії такі:

    1. температура тіла підвищена;

    +3. втрата чутливості;

    +2. залежування;

    +4. температура тіла знижена.

  2. Геохімічна зона, ґрунти і водні джерела якої характеризуються найбільшою недостатністю засвоюваних форм життєво необхідних мікроелементів, – це:

+1. західна;

3. центральна;

+2. північно-східна;

4. південна.

  1. Для регуляції обміну кальцію і фосфору та процесу остеосинтезу в організмі найбільш необхідний вітамін:

1. А;

+3. D;

2. В1;

4. Е.

  1. До водорозчинних вітамінів відносять:

1. ретинол;

+3. рибофлавін;

2. токоферол;

4. ергокальциферол.

  1. До жиророзчинних вітамінів відносять:

1. аскорбінову кислоту;

3. тіамін;

2. фолієву кислоту;

+4. токоферол.

  1. Препарати, які застосовують для лікування корів за післяродової гіпокальціємії, – це:

+1. глюкозу;

+3. кальфосет;

2. фосфосан;

+4. кальцію хлорид.

  1. Основні симптоми за гострого перебігу кетозу такі:

+1. запах ацетону видихуваного повітря;

+3. кетонурія;

2. брадикардія;

+4. пригнічення.

  1. Для профілактики післяродової гіпокальціємії у раціоні потрібно:

1. збільшити кількість кальцію;

+3. зменшити кількість кальцію;

2. збільшити кількість калію;

4. вирівняти співвідношення Са і Р.

  1. Основні симптоми за підгострого і хронічного перебігу кетозу такі:

+1. збільшення і болючість печінки;

3. видихуване повітря має запах ацетону;

+2. вторинна остеодистрофія;

4. хронічна гіпотонія рубця і алотріофагія.

  1. Кетоз у тварин виникає з причини:

1. недостатності білків;

2. недостатності ліпідів;

+3. порушення співвідношення між легкоферментованими вуглеводами і протеїном;

+4. дефіциту енергії в раціоні.

  1. Геморагічний діатез виникає за нестачі в організмі вітаміну:

+1. К;

3. В5;

2. В12;

4. D;

  1. Типовими симптомами післяродової гіпофосфатемії є:

1. гіпотермія;

3. анорексія;

+2. ступор;

4. кома.

  1. Показники, які враховують за діагностування кетозу у корів, – це:

+1. продуктивність корів;

+3. період розвитку хвороби;

+2. структура раціону;

4. вік корів.

  1. Причини та фактори, що спричиняють розвиток кетозу у корів, – це:

1. нестача протеїну у раціоні;

+2. ожиріння;

+3. особливості енергетичного обміну у ранній післяотельний період;

+4. надмірна кількість протеїну у раціоні.

  1. Кетогенні кислоти, що знаходяться у кормах, – це:

+1. масляна кислота;

3. оцтова кислота;

2. молочна кислота;

4. нікотинова кислота;

  1. Основна причина виникнення кетозу у корів – це:

+1. дефіцит енергії в раціоні;

3. знижений рівень білка в раціоні;

2. надлишок енергії в раціон;

4. ожиріння.

  1. Типові біохімічні зміни за гострого перебігу кетозу у корів такі:

+1. гіпоглікемія;

3. гіперглікемія;

+2. кетонолактія;

4. глюкозурія.

  1. Причиною пасовищної тетанії у корів є:

1. нестача кальцію в кормах;

+2. нестача магнію в раціоні;

3. нестача калію в ґрунтах і рослинах;

+4. надмірна кількість калію в ґрунтах і кормах.

  1. Причиною виникнення міоглобінурії у коней є:

1. недостатність у раціоні вуглеводів;

2. недостатність у раціоні протеїну;

+3. тривала перерва в роботі з наступним фізичним навантаженням;

4. недостатність у раціоні жирів.

  1. Симптоми гіпокобальтозу в тварин такі:

+1. алотріофагія;

+3. анемічність кон’юнктиви;

+2. виснаження;

4. брадикардія.

  1. Зміни крові за гіпокобальтозу – це:

    +1. олігоцитемія;

    +3. гіпопротеїнемія;

    2. поліцитемія;

    4. гіпохромія.

  2. Причини аліментарної остеодистрофії у тварин – це:

+1. незбалансована фосфорно-кальцієва годівля;

2. надмірне протеїнове живлення тварин;

3. надмірна кількість вітаміну D у раціоні;

+4. нестача вітаміну D у раціоні.

  1. Білом’язова хвороба виникає у тварин за нестачі:

1. цинку;

3. йоду;

2. мангану;

+4. селену.

  1. Нестача в організмі тварин кобальту сприяє виникненню гіповітамінозу:

1. В1;

+3. В12;

2. В5;

4. Вс.

  1. Причини вторинної остеодистрофії у корів – це:

+1. гіпофункція щитоподібної залози;

3. нестача кальцію і фосфору в раціоні;

+2. патологія печінки і нирок;

4. гіперфункція прищитоподібних залоз.

  1. Остеопороз – це характерна ознака нестачі вітаміну:

+1. D;

2. Е;

3. А;

4. К.

  1. Ензоотична атаксія у ягнят розвивається за дефіциту:

1. цинку;

3. мангану;

+2. купруму;

4. кобальту.

  1. Паракератоз розвивається за нестачі:

+1. цинку;

3. купруму;

2. селену;

4. мангану.

  1. У тварин функціональні і морфологічні зміни щитоподібної залози виявляють за нестачі:

1. феруму;

3. купруму;

2. кобальту;

+4. йоду.

  1. Симптом, за яким диференціюють аліментарну диспепсію і колібактеріоз, – це:

1. зневоднення;

3. анорексія;

2. зміни температури тіла;

+4. діарея.

  1. Чи проходять імуноглобуліни плацентарний бар’єр у корів, овець, свиней і коней?

1. так;

3. проходять лише у коней;

+2. ні;

4. проходять лише у свиней.

  1. Основні критерії високої якості молозива – це:

    1. наявність трипсину;

    +3. висока кислотність;

    2. наявність лізоциму;

    +4. кількість імуноглобулінів.

  2. Тварини, у яких визначають уміст каротину в сироватці крові з метою діагностики А-гіповітамінозу, – це:

+1. корови;

3. вівцематки;

2. свиноматки;

4. новонароджені телята.

  1. Незаразні шлунково-кишкові хвороби новонароджених телят – це:

1. сальмонельоз;

3. колібактеріоз;

+2. аліментарна диспепсія;

+4. казеїно-безоарна хвороба.

  1. Кількість імуноглобулінів (г/л), за якої у сироватці крові діагностують імунодефіцитний стан у новонароджених телят, – це:

+1. менше 10;

+. менше 18;

+2. менше 15;

4. менше 20–22.

  1. Імуноглобуліни в сироватці крові новонароджених телят після випоювання молозива з’являються через:

+1. 2–4 год;

3. 12–24 год;

2. 6–12 год;

4. 24–36 год.

  1. Засвоєнню імуноглобулінів у кишечнику телят сприяють:

+1. відсутність у шлунковому вмісті вільної (хлоридної) кислоти;

2. відсутність у молозиві інгібіторів і блокаторів трипсину;

3. висока активність трипсину;

+4. відсутність пепсину.

  1. Причинами вторинної остеодистрофії у корів є:

1. нестача кальцію, фосфору і вітаміну D у раціоні;

+2. кетоз;

3. відсутність ультрафіолетового опромінення;

4. нестача цинку, кобальту і купруму в раціоні.

  1. Основні симптоми В1-гіповітамінозу у телят і овець – це:

+1. атаксія;

+3. судоми;

2. лихоманка;

4. гастроентерит.

  1. Гормони, що утворюються у підшлунковій залозі, – це:

+1. інсулін;

3. альдостерон;

+2. глюкагон;

4. кортизол.

  1. Ендокринні органи, в яких утворюється гормон кальцитонін, – це:

+1. щитоподібна залоза;

3. гіпофіз;

2. гіпоталамус;

4. прищитоподібна залоза.

  1. Основні ендокринні органи, за патології яких розвивається цукровий діабет, – це:

    1. наднирникові залози;

    +3. підшлункова залоза;

    2. щитоподібна залоза;

    4. прищитоподібна залоза.

  2. На цукровий діабет частіше хворіють:

+1. собаки;

3. кози;

2. велика рогата худоба;

4. коні.

  1. Основні симптоми для діагностики гіпотиреозу у тварин такі:

+1. брадикардія;

3. тахікардія;

+2. енофтальм;

4. екзофтальм.

  1. Основні причини, що зумовлюють виникнення первинного гіпотиреозу у сільськогосподарських тварин, – це:

+1. йодна недостатність;

3. недостатність кобальту;

2. недостатність мангану у раціоні;

4. недостатність фтору.

  1. Основні симптоми ендемічного зобу у тварин такі:

+1. брадикардія;

+3. мікседема;

2. тахікардія;

4. екзофтальм.

  1. Основні гормони, які беруть участь у регуляції фосфорно-кальцієвого обміну, – це:

1. кортизол;

3. тироксин;

+2. кальцитонін;

+4. партгормон.

  1. Гіпоглікемія поросят виникає за:

1. перегрівання;

+3. переохолодження;

2. глюкозурії;

+4. гіпогалактії свиноматок.

  1. Гіпоглікемія поросят характеризується:

+1. гіпотермією;

3. тахікардією;

2. гіпертермією;

+4. судомами.

  1. Рахіт – це:

1. розлад А-вітамінного обміну;

2. розлад обміну мангану, цинку, феруму;

+3. розлад D-вітамінного і фосфорно-кальцієвого обміну;

4. розлад В-вітамінного і фосфорно-кальцієвого обміну.

  1. У формуванні кістяка не беруть участі вітаміни…

1. А;

3. Е;

2. D;

+4. В1.

  1. Тварини, у шкірі яких вітамін D3 не синтезується під впливом ультрафіолетових променів,– це:

    +1. цуценята;

    3. телята;

    2. поросята;

    4. лошата.

  2. На гіпопластичну анемію частіше хворіють:

1. телята;

3. лошата;

+2. поросята-сисуни;

4. ягнята.

  1. Основна причина гіпопластичної анемії у поросят раннього віку – це:

+1. нестача феруму;

3. нестача купруму;

2. нестача вітамінів В2, В12, ВС;

4. нестача кобальту.

  1. Під час складання повноцінних раціонів для молодняку з метою профілактики гіпопластичної анемії не враховують:

1. вміст феруму;

3. вміст купруму;

2. вміст кобальту;

+4. вміст селену.

  1. Найважливіше значення в діагностиці хвороб підшлункової залози має визначення в крові:

1. аспартатамінотрансферази;

+3. амілази;

2. аланінамінотрансферази;

4. глутамілтранспептидази.

  1. Основними змінами за гемолітичної анемії є:

1. білірубінурія;

+3. олігоцитемія;

+2. білірубінемія;

+4. іктеричність кон’юнктиви.

  1. Основні правила регідратаційної терапії за діареї новонародженого молодняку:

+1. застосовувати ізотонічні розчини електролітів;

2. застосовувати гіпертонічні розчини електролітів;

+3. враховувати ступінь зневоднення;

4. використовувати лише за тяжкого перебігу хвороби.

  1. Фактори, що сприяють розвитку паракератозу в поросят, – це:

1. дефіцит кальцію в раціоні;

+3. дефіцит вітаміну А в раціоні;

+2. надмірна кількість кальцію в раціоні;

4. дефіцит купруму в раціоні.

  1. Основними причинами рахіту молодняку є:

+1. генетична зумовленість;

2. нестача в раціоні цинку, купруму, мангану;

+3. нестача в раціоні кальциферолу;

+4. порушення фосфорно-кальцієвого живлення.

  1. Для профілактики гіпопластичної анемії найбільш важливим є:

+1. збалансувати раціон за вітамінами Вс, В12, В2, В6;

+2. включати до раціону премікси, до складу яких входять ферум, кобальт, купрум;

3. проводити заходи щодо запобігання травматизму;

4. підбирати для парування сумісні батьківські пари.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]
Помощь Обратная связь Вопросы и предложения Пользовательское соглашение Политика конфиденциальности