Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МПР.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
395 Кб
Скачать
☆

2. Вибір каналу розподілу

Головним у маркетинговій політиці розподілу є формування відповідних каналів. Важливість цього питання визначається такими обставинами:

     вибраний канал розподілу справляє принциповий вплив майже на всю маркетингову програму підприємства;

     формування каналу розподілу передбачає укладення тривалих комерційних угод з його суб’єктами, які потім дуже важко змінити;

     між суб’єктами каналів часто виникають конфлікти, які погано впливають на результати збутової діяльності підприємства;

     користувач каналами розподілу (продуцент товарів) часто тією чи іншою мірою втрачає безпосередній контроль над ринком збуту.

Виходячи з цього, формування каналів розподілу треба здійснювати, ретельно дотримуючись певного перевіреного практикою алгоритму.

Процес формування каналів розподілу складається із п’яти етапів:

Етап 1. Виявлення альтернативних систем розподілу.

Етап 2. Визначення цілей і завдань розподілу.

Етап 3. Вибір структури каналу розподілу.

Етап 4. Розробка стратегії комунікацій в каналі розподілу.

Етап 5. Рішення про управління каналами розподілу.

3. Оцінка каналу розподілу

Управління каналами розподілу – це комплекс підтримувальних та коригувальних заходів, які сприяють підвищенню ефективності діяльності каналів. Такі заходи базуються, передусім, на оцінюванні результативності діяльності суб’єктів каналу розподілу.

Основною особливістю цього процесу є необхідність оцінювати незалежних суб’єктів ринкової діяльності. Тому, визначаючи види і частоту оцінювання діяльності суб’єктів каналу розподілу, необхідно, передусім, виходити із загальної можливості контролювання їхньої діяльності товаровиробником. Так, якщо відносини товаровиробника і посередника базуються на відповідних контрактах, то в цих конт­рактах можна обумовити надання посередником ґрунтовної інфор­мації про діяльність каналу, здійснення ним практично всіх збутових операцій, що, однак, залежатиме також і від міцності позицій самого товаровиробника на ринку. Водночас навіть «міцні» товаровиробники не завжди можуть установити потрібний контроль над каналом розподілу, бо багато хто з посередників не бачить у цьому будь-яких вигід для себе, а отже, не бажає витрачати час і кошти для надання відповідної інформації товаровиробникові.

Відомі два види оцінки діяльності суб’єктів каналу розподілу:

1) вартісна оцінка.

2) аудит.

Процес аудиту діяльності суб’єктів каналу розподілу включає три фази:

Перша фаза – розроблення критеріїв для оцінки діяльності суб’єктів каналу.

Друга фаза аудиту діяльності суб’єктів каналу розподілу – визначення відповідних оцінних показників. Відомі три підходи до оцінювання діяльності суб’єктів каналу розподілу:

– нарізне оцінювання діяльності (табл. 3).

Таблиця 3

Критерії і показники нарізного оцінювання діяльності суб’єктів каналу розподілу

Критерії

Оціночні показники діяльності

Збутова діяльність

Обсяги збуту, темпи зростання обсягів збуту, частка ринку

Збутові запаси

Середній рівень запасів, вартість запасів, показники обертання запасів

Потенційні збутові можливості

Загальна кількість збутових агентів, кількість збутових агентів, які працюють з продукцією товаровиробника

     оцінювання діяльності на основі неформального об’єднання контрольованих критеріїв;

     оцінювання діяльності на підставі формального об’єднання контрольованих критеріїв.

Третя фаза аудиту діяльності суб’єктів каналу розподілу – опрацювання рекомендацій щодо поліпшення роботи посередників, які не відповідають бажаним стандартам.