Розподіл біржового товару за видами бірж

Вид біржового товару	Вид біржі
	товарна	фондова	валютна
Реальний	+	+	+
Цінні папери	–	+	–
Валюта, рідкісноземельні метали	–	–	+
Форвардний	+	+	+
Ф’ючерс	+	+	+
Опціон	+	+	+

3. Учасники біржової торгівлі

Основні учасники біржової торгівлі:

     брокери, які торгують за дорученням клієнтів за комісійну винагороду;

     дилери, які самостійно торгують, використовуючи власні кошти;

     маклери, які грають на ринку (ними можуть бути і дилери, і брокери);

     спеціалісти, які аналізують ситуацію на торгах і консультують учасників;

     організатори торгів, що забезпечують функціонування біржового процесу;

     керівники біржі, які відповідають за дотримання діючого законодавства та за правила роботи біржі;

     працівники апарату біржі, що технічно супроводжують біржову діяльність.

У торговій залі, де відбуваються торги, можуть бути присутні й інші особи. Всіх їх умовно можна поділити на групи осіб, що забезпечують: укладання угод; організацію укладання біржових угод; контроль за перебігом біржових торгів; спостереження за веденням торгів.

Кожна біржа самостійно визначає коло осіб, яким можна пере­бувати в біржовій залі.

В Україні права й обов’язки учасників біржової торгівлі визна­чають внутрібіржові нормативні документи (Статут біржі, Правила біржової торгівлі), які розробляють на підставі «Закону України про товарну біржу».

Наприклад, членами української товарної біржі є фізичні та юри­дичні особи, які беруть участь у формуванні її статутного капіталу, роблять членські або інші цільові внески в майно біржі. Прийом до членів біржі відповідає порядку, передбаченому її установчими документами.

Члени біржі мають певне місце на біржі, яке дає їм право самостійно укладати угоди.

Зарубіжна практика передбачає й інші категорії членів біржі залежно від її спеціалізації. Наприклад, на Чиказькій товарній біржі передбачено три види членства: 1) повний член – може торгувати всіма видами товарів; 2) членство, що дає змогу торгувати іноземною валютою; 3) членство, що надає можливість торгувати опціонами та іншими видами цінних паперів.

Одним із основних учасників біржових торгів є брокерська контора, а центральною фігурою – брокер (посередник), який є тією ланкою, що сполучає біржу з клієнтом, сприяє здійсненню угод між зацікавленими сторонами.

Важливу роль в успішному функціонуванні біржі відіграють маклери й дилери.

4. Біржові угоди

Укладання угоди приносить користь не тільки сторонам-учасницям – продавцям і покупцям, а й тим, хто за ними стоїть – виробникам і споживачам.

Біржова угода – це угода купівлі-продажу, або угода про взаємну передачу прав і обов’язків щодо біржового товару, допущеного до обігу на біржі.

На кожній біржі розроблено спеціальні правила, які регулюють відношення між контрагентами стосовно:

     підготовки угод;

     безпосереднього укладання угоди;

     оформлення укладеної угоди;

     виконання угоди;

     розрахунків за угодами;

     відповідальності за виконання угод і розгляд спірних питань за угодами, що можуть виникнути.

Підготовку до укладання угоди здійснюють поза біржею, а саме укладання – під час біржової торгівлі відповідно до нормативів і правил, які встановлено для конкретної біржі.

Угоду вважають укладеною, якщо є усна домовленість брокера, зафіксована маклером, котрий обслуговує зареєстровану товарну секцію на біржі. Під час укладання угоди сторони узгоджують між собою її зміст, тобто коло питань, які вирішуються внаслідок її укладання.

Умовами змісту угоди є:

     вид контракту (спот, форвард, ф’ючерс);

     найменування товару;

     його якість;

     кількість товару – біржова одиниця (партія товару, лот);

     ціна й форма оплати за куплений товар;

     базис (форма), термін виконання угоди, умови поставки (роз­поділ витрат на транспортування, зберігання і страхування товару, який є об’єктом угоди між покупцем і продавцем);

     місцезнаходження товару.

Під час укладання угоди оголошуються: назва товару, його кількість і ціна, базис поставки, вид контракту. Решта умов змісту угоди може не оголошуватися, бо це може бути комерційною таємницею.

Асортимент товарів, який є об’єктом угод на біржах України, постійно змінюється та наближається до традиційних біржових товарів, прийнятих у зарубіжних країнах. У 1991–1993 рр. на біржах України укладалися угоди на купівлю-продаж будь-яких товарів. Свого часу такий шлях пройшли й зарубіжні біржі, перш ніж перейти до купівлі-продажу біржових контрактів (ф’ючерсів і опціонів).

Сучасні українські біржі поки що не мають певних вимог до кількості товару, що виставляється на торги. В зарубіжній практиці партію товару, яка відповідає одному контракту, кількісно чітко визначено з урахуванням потреби певних покупців і продавців, а також зорієнтовано на місткість основних транспортних засобів, які використовують для перевезення даних вантажів.

Так, для пшениці в США розмір партії становить 5 тис. бушелів (близько 100 т), на Чиказькій товарній біржі партія великої рогатої худоби передбачає 34...38 голів. На інших біржах вимоги до розміру партій товарів суттєво різняться.

Важливим моментом угоди є ціна товару. Клієнт брокерської контори, який доручає укласти угоду, може виставити певні вимоги й обумовити вид ціни купівлі (продажу).

На зарубіжних біржах визначено чіткі правила: на товари, що виставлені на торги, ціна пропозиції не може бути вищою за ціну попиту більше, ніж на встановлене біржею значення.

Наприклад, на Лондонській біржі металів ціна пропозиції може перевищувати ціну попиту: мідь – від 0,5 до 1 фунта стерлінгів за тонну; олово – від 1 до 2; цинк – від 0,25 до 0,5 фунта стерлінгів.