33. Студентська група та особливості її групової динаміки.

Студентська група є елементом педагогічної системи. Функції управління нею здійснюються через зворотній зв’язок: викладач – група, група – викладач (куратор). Студентська група – спільність автономна й самодостатня. Вона здатна сама вирішувати свої внутрішні проблеми, а її активність пов’язана з соціальним життям факультету, університету, вирішенням проблем соціального характеру. Студентська група формально-логічно характеризується як первинна, реальна, мала група, офіційно створена, яка може вміщувати в себе й неформальні мікрогрупи. Вона створюється у ВНЗ, що обумовлюється потребами управління. Студент, звичайно, входить до складу різних соціальних груп. Л. І. Марісова виділяє 7 видів малих груп, в одній або в декількох із яких перебуває за період навчання студент. Серед них: - студентська академічна група, існування якої обумовлене специфікою організації навчального процесу у ВНЗ; - студентські наукові гуртки, науково-теоретичні семінари й проблемні групи, функціонування яких обумовлене необхідністю залучати всіх студентів до науково-пошукової роботи; - студентські групи, існування яких зумовлене формою організації позанавчального виховного процесу; - трудові студентські групи, існування яких зумовлене необхідністю організації трудового виховання студентів; - групи художньої самодіяльності та спортивні команди, організація яких зумовлена необхідністю естетичного й фізичного виховання студентів; - побутові малі групи, які пов’язані з веденням домашніх справ, підтриманням родинних стосунків, розваг тощо; - студентські групи, які виникають на основі особистих симпатій, приязні тощо. Групова динаміка — сукупність процесів, що відбуваються в малій групі і характеризують її з точки зору руху, розвитку та функціонування. Термін “групова динаміка” спочатку використовувався для позначення створеної К. Левіним наукової школи, що тлумачила групу як динамічне ціле. Описуючи її властивості, вчений використовував такі закони: 1. Ціле домінує над частинами. Це означає, що групу не можна розглядати як суму індивідів, оскільки вона часто змінює їх індивідуальну поведінку; 2. Окремі елементи об'єднуються у ціле. Отже, основою групи є взаємозалежність індивідів, які охочіше приєднуються до груп, з якими себе ототожнюють. Поняття групової динаміки включає в себе п'ять основних елементів: цілі групи, норми групи, структура групи і проблеми лідерства, фази розвитку групи. Навчившись керувати механізмами групової динаміки, можна розробляти та ефективно застосовувати в навчально-виховному процесі спеціальні технології формування, розвитку та зміни особистості і суспільних форм діяльності, а також вирішувати проблеми налагодження міжособистісних стосунків у групах.

34. Психологічна характеристика студентської групи та її вплив на формування особистості студента

Студентів у групі поєднує:

• спільна мета;

• спільна навчально-професійна діяльність;

• зв’язки ділового та особистісного характеру

• однорідність складу групи за віком;

• висока поінформованість один про одного

• високий рівень самоврядування;

• обмежений час існування.

Ознаки студентського колективу:

• Кожен член групи безумовно приймає на себе цілі та завдання спільної навчально-професійної діяльності, яка вже має високу ефективність.

• Група характеризується високим рівнем організованості та згуртованості – це команда однодумців, що визначається єдністю ціннісних орієнтацій, співпадають погляди, оцінки, ставлення стосовно подій в групі загалом і кожного її члена.

• Багато членів групи мають статус неформального лідера або тих, кому віддають перевагу при вирішенні питань життя колективу.

• В офіційних керівників виявляється демократичний стиль керівництва.

• Для кожного члена групи вона стає референтною, тобто орієнтиром для наслідування, авторитетом. Група виконує функцію взірця для оцінювання свого «Я», своєї поведінки та оцінки інших. «Ми» – так кожен ставиться до своєї групи.

• Група як колектив може бути взірцем і для інших студентських груп, впливати на них, виявляти інтергрупову активність, особливо з боку лідерів груп, які користуються авторитетом на факультеті.

• У такому колективі існують негласні норми поведінки (кожен поводить себе так, як прийнято в групі). Якщо хтось порушує такі правила, йому неодмінно роблять зауваження.

• Колектив виявляє згуртованість. Якщо вирішуються важливі проблеми, то група працює злагодженіше й результативніше.

Студентська група характеризується психологічними явищами:

• Суспільною думкою,

• Суспільний груповий

• Самоствердження.

• Колективні традиції 

• Колективістське самовизначення.

Психологічний вплив студентського колективу на кожного студента:

1. Групова ідентифікація – ототожнення кожним студентом свого «Я» зі своєю групою. Саме ідентифікація є психологічною передумовою успішної взаємодії та взаєморозуміння студентів. Якщо студент ідентифікує себе з групою високого рівня розвитку – це позитивно відбивається на його розвиткові. Набувається соціальна ідентичність – аспект «Ми» в нашій «Я концепції».

2. Соціальні презентації – загальноприйняті переконання, ідеї і цінності, які підтримуються більшістю,що допомагають налагоджувати міжособистісні стосунки на засадах взаєморозуміння. Вони включають також і наші погляди та культурну ідеологію, що ми демонструємо іншим, розкриваючи перед ними своє «Я».

3. Соціальна фасилітація – посилення енергії, підвищення активності, домінантних реакцій індивіда, полегшення його діяльності в присутності групи (разом краще!).

4. Соціальна інгібіція, навпаки, – утримання, пригнічування активності, гальмування поведінки і діяльності під впливом інших людей.

5. Соціальна лінь – тенденція людей докладати менше зусиль за тих обставин, коли вони об’єднують свої зусилля задля спільної мети, порівняно з випадком індивідуальної відповідальності.

6. Децентрація – відтворення уявлень своїх товаришів, погляд на себе очима інших, емпатія до інших.

7. Навіювання – аргументований вербальний вплив на члена групи, але одночасно передбачається некритичне сприйняття настанов групи (або окремих товаришів) і безумовне виконання настанов групи, її рішень і порад.

8. Переконування – логічне обґрунтування важливості мети і завдання, отримання певних результатів. Від людини очікується свідома згода на виконання пропозицій.

9. Соціальні очікування – ми сподіваємося…, а в кожного є намагання виправдати їх.

10. Соціальне порівняння – кожен віддзеркалює на себе ставлення до нього членів групи. Ми використовуємо інших людей як еталон для оцінки наших власних настанов (ставлень), емоцій і поведінки.

11. Наслідування – це не тільки функція соціалізації, але й складова творчості, групової активності, становлення індивідуального стилю діяльності.

12. Взаємний потяг один до одного (атракція, симпатія), фактором чого є частота соціальних контактів; фізична привабливість; приписування іншому позитивних особистісних якостей; схожість соціального походження, інтересів, поглядів (для встановлення взаємин); взаємодоповнення (при продовженні взаємин); компетентність у галузі, яка близька нашим інтересам.