- •8. Психологічний аналіз особистості викладача вищої школи
- •9. Психологічна характеристика «я-концепції» студента та особливості її розвитку у процесі навчання.
- •10. Характеристика студентського віку як особливого періоду життя людини.
- •11. Суперечливості та кризи студентського віку і шляхи їх вирішення.
- •12. Психологічна сутність самовизначення особистості.
- •13. Мораль як регулятивний чинник поведінки особистості.
- •14. Загальна характеристика девіантної поведінки студентської молоді, причини виникнення та подолання.
- •Види делінквентної поведінки
- •II. Причини девіантної поведінки.
- •15. Делінквентна поведінка студентської молоді, її причини та шляхи подолання.
- •Причини делінквентної поведінки
- •22. Адаптація студентів-першокурсників до навчання у вищій школі
- •23. Особливості адаптації іноземних студентів до навчання у вищій школі
- •26. Аналіз студентської молоді залежно від мотивів обрання нею професії
- •27. Динаміка проблем і завдань розвитку студента протягом навчання його у вузі
- •28. Професіоналізація як новоутворення студентського віку.
- •29. Етапи розвитку студентської академічної групи.
- •30. Методи вивчення міжособистісних стосунків у студентській групі.
- •31. Порівняльна характеристика лідерства та керівництва.
- •33. Студентська група та особливості її групової динаміки.
- •34. Психологічна характеристика студентської групи та її вплив на формування особистості студента
- •35 Психологічна служба внз, її функції, робота і значення.
- •36. Психологічна сутність учіння студента. Дія механізму творчості.
- •37. Шляхи розвитку творчих можливостей студентів
- •38. Психологічна характеристика самоактуалізованої особистості.
- •39. Втома та перевтома у навчальній діяльності студента.
- •40. Психологічні передумови та показники успішності студентів у навчально-професійній діяльності.
- •41. Причини неуспішності студентів та шляхи їх подолання.
- •42. Роль та особливості проявів емоційно-вольової сфери студентів у професійному навчанні.
- •43. Характеристика мотиваційної сфери студента.
- •44. Шляхи розвитку мотивації студентів у процесі навчання.
- •45. Мотиваційні тенденції студента: прагнення до успіху та уникнення невдач та їх вплив на процес навчання.
- •46. Самооцінка та її значення у навчальній діяльності студента. Шляхи формування позитивної самооцінки студентів.
- •47. Психологічні особливості професійної адаптації викладачів внз.
- •48. Зміст та компоненти професійної готовності викладача до діяльності.
- •52. Психологічна характеристика когнітивної сфери викладача
- •56. Психологічні способи впливу викладача на студента.
- •57. Психологічні типи викладачів та оцінка ефективності їх педагогічної діяльності.
- •58. Сутність та види індивідуального стилю діяльності викладача.
- •59. Психологічна сутність авторитету викладача.
- •60. Види діяльності викладача та їх психологічна характеристика.
- •61. Психологічні механізми виховання студентської молоді.
- •62. Мета та особливості виховання у вищій школі
- •69. Структура та функції педагогічного конфлікту у вищій школі.
- •3) Образи конфліктної ситуації (предмет конфлікту);
- •4) Можливі дії учасників конфлікту;
- •5) Результат (завершення) конфліктної ситуації.
- •70. Динаміка розвитку педагогічного конфлікту та його типи.
- •71. Шляхи подолання педагогічного конфлікту в системі «викладач-студент».
- •72. Основні стилі поведінки при розв’язанні конфліктів.
- •73. Психологічна культура слухання у педагогічному спілкуванні.
- •74. Психологічна культура говоріння у педагогічному спілкуванні.
- •75. Невербальні засоби у педагогічному спілкуванні.
- •77. Психологічна культура викладача внз
- •78. Психотехнології збереження професійного здоров'я викладача
- •79. Стрес та його прояви у навчальній діяльності студентів
- •80. Стресові фактори роботи викладача внз
- •81. Вимоги до особистості фахівця з вищою освітою
- •83. Екстра та інтроверти їх психологічна характеристика, особливості взаємодії.
- •84. Психотипологічні функції соціонічних типів та соціонічна модель типу.
- •85. Види взаємовідношень між соціонічними типами.
- •86. Сумісність та квадральні відносини типів.
- •87. Роль соціоніки у забезпеченні оптимальної педагогічної взаємодії.
44. Шляхи розвитку мотивації студентів у процесі навчання.
Високий рівень мотивації може компенсувати низькій рівень знань чи задатків тоді, як низький рівень мотивації не може бути компенсований будь-яким іншим компонентом, який визначає та впливає на рівень розвитку умінь та навичок.
Структура мотивації навчальної діяльності не є раз і назавжди сформованою, вона постійно змінюється. Формування мотивації є процесом виключно внутрішнім і ззовні можуть задаватись лише мотиватори, а не самі мотиви.
Мотивація студентів до навчання є однією з основних складових навчально-виховного процессу.
Кожен викладач має підвищувати рівень мотивації навчання студентів. В цьому процесі разом із загальними прийомами діяльності: роз'яснення значущості навчання, розкриття перспектив подальшого життя, уміле застосування заохочення і покарання, впровадження в процес навчання дискусії, важливе місце займають також ігрові технології.
До шляхів підвищення мотивації потрібно також включити: -введення системи рейтингової оцінки студентів; введення системи публікації успіхів студентів та нагороди за їх чудові успіхи і прагнення; розширення можливості самореалізації студентів; можливість ввести індивідуальну систему навчання студентів.
Саме мотивація основний засіб, який дасть можливість підвищити рівень зацікавленості студентів до навчальному процесу, дозволить підвищити їх особистий науковий, творчий потенціал.
45. Мотиваційні тенденції студента: прагнення до успіху та уникнення невдач та їх вплив на процес навчання.
Прагнення до успіху та уникнення невдачі входять до структури мотивації досягнення. Інакше кажучи, поведінка, орієнтована на досягнення цілі, визначається співвідношенням двох тенденцій - прагнення до успіху та уникнення невдачі.
Переважання тієї чи іншої мотиваційної тенденції (мотиву прагнення до успіху або мотиву уникнення невдачі) завжди зумовлене вибором ступеня складності задачі.
Люди з переважанням мотиву прагнення до успіху вибирають задачі середнього ступеня трудності. Якщо людина орієнтована на уникнення невдачі, вона надає перевагу задачам дуже легким (їх вибір гарантує успіх) або дуже важким (якщо вона не може вирішити задачі цього класу, це не викликає в неї великого смутку, бо невдача із задачами, з якими навряд чи хто впорається, не дає приводу для сорому та почуття приниження).
Людям із мотивом прагнення до успіху притаманні такі особливості:
упевненість в успішному наслідку,
активний пошук інформації для судження про свої успіхи;
готовність узяти на себе відповідальність і рішучість у невизначених ситуаціях;
отримання підвищеного задоволення від цікавих задач;
бажання робити більш чи менш складну роботу, але таку, яку можна реально виконати;
здатність не розгубитися в ситуації змагання чи перевірки здібностей;
прагнення до розумного ризику;
велика завзятість у випадку виникнення перешкод.
Людям з мотивом уникнення невдачі властивий пошук інформації про можливість невдачі в ситуаціях досягнення. Вони беруться за виконання надскладних чи простих задач. На противагу людям з мотивом прагнення до успіху причиною невдачі вважають нестачу власних здібностей, а успіх пояснюють зовнішніми обставинами.