- •8. Психологічний аналіз особистості викладача вищої школи
- •9. Психологічна характеристика «я-концепції» студента та особливості її розвитку у процесі навчання.
- •10. Характеристика студентського віку як особливого періоду життя людини.
- •11. Суперечливості та кризи студентського віку і шляхи їх вирішення.
- •12. Психологічна сутність самовизначення особистості.
- •13. Мораль як регулятивний чинник поведінки особистості.
- •14. Загальна характеристика девіантної поведінки студентської молоді, причини виникнення та подолання.
- •Види делінквентної поведінки
- •II. Причини девіантної поведінки.
- •15. Делінквентна поведінка студентської молоді, її причини та шляхи подолання.
- •Причини делінквентної поведінки
- •22. Адаптація студентів-першокурсників до навчання у вищій школі
- •23. Особливості адаптації іноземних студентів до навчання у вищій школі
- •26. Аналіз студентської молоді залежно від мотивів обрання нею професії
- •27. Динаміка проблем і завдань розвитку студента протягом навчання його у вузі
- •28. Професіоналізація як новоутворення студентського віку.
- •29. Етапи розвитку студентської академічної групи.
- •30. Методи вивчення міжособистісних стосунків у студентській групі.
- •31. Порівняльна характеристика лідерства та керівництва.
- •33. Студентська група та особливості її групової динаміки.
- •34. Психологічна характеристика студентської групи та її вплив на формування особистості студента
- •35 Психологічна служба внз, її функції, робота і значення.
- •36. Психологічна сутність учіння студента. Дія механізму творчості.
- •37. Шляхи розвитку творчих можливостей студентів
- •38. Психологічна характеристика самоактуалізованої особистості.
- •39. Втома та перевтома у навчальній діяльності студента.
- •40. Психологічні передумови та показники успішності студентів у навчально-професійній діяльності.
- •41. Причини неуспішності студентів та шляхи їх подолання.
- •42. Роль та особливості проявів емоційно-вольової сфери студентів у професійному навчанні.
- •43. Характеристика мотиваційної сфери студента.
- •44. Шляхи розвитку мотивації студентів у процесі навчання.
- •45. Мотиваційні тенденції студента: прагнення до успіху та уникнення невдач та їх вплив на процес навчання.
- •46. Самооцінка та її значення у навчальній діяльності студента. Шляхи формування позитивної самооцінки студентів.
- •47. Психологічні особливості професійної адаптації викладачів внз.
- •48. Зміст та компоненти професійної готовності викладача до діяльності.
- •52. Психологічна характеристика когнітивної сфери викладача
- •56. Психологічні способи впливу викладача на студента.
- •57. Психологічні типи викладачів та оцінка ефективності їх педагогічної діяльності.
- •58. Сутність та види індивідуального стилю діяльності викладача.
- •59. Психологічна сутність авторитету викладача.
- •60. Види діяльності викладача та їх психологічна характеристика.
- •61. Психологічні механізми виховання студентської молоді.
- •62. Мета та особливості виховання у вищій школі
- •69. Структура та функції педагогічного конфлікту у вищій школі.
- •3) Образи конфліктної ситуації (предмет конфлікту);
- •4) Можливі дії учасників конфлікту;
- •5) Результат (завершення) конфліктної ситуації.
- •70. Динаміка розвитку педагогічного конфлікту та його типи.
- •71. Шляхи подолання педагогічного конфлікту в системі «викладач-студент».
- •72. Основні стилі поведінки при розв’язанні конфліктів.
- •73. Психологічна культура слухання у педагогічному спілкуванні.
- •74. Психологічна культура говоріння у педагогічному спілкуванні.
- •75. Невербальні засоби у педагогічному спілкуванні.
- •77. Психологічна культура викладача внз
- •78. Психотехнології збереження професійного здоров'я викладача
- •79. Стрес та його прояви у навчальній діяльності студентів
- •80. Стресові фактори роботи викладача внз
- •81. Вимоги до особистості фахівця з вищою освітою
- •83. Екстра та інтроверти їх психологічна характеристика, особливості взаємодії.
- •84. Психотипологічні функції соціонічних типів та соціонічна модель типу.
- •85. Види взаємовідношень між соціонічними типами.
- •86. Сумісність та квадральні відносини типів.
- •87. Роль соціоніки у забезпеченні оптимальної педагогічної взаємодії.
56. Психологічні способи впливу викладача на студента.
Психологічні способи впливу можна розділити на когнітивні, емоційні та поведінкові.
До когнітивних способів впливу відносяться переконання та пояснення, метою яких є змінення свідомості та знань співрозмовників.
Переконання. Переконати можна тільки за допомогою обґрунтування своїх аргументів , Ефективність способу переконання залежить від ступеня зацікавленості особистості, його схильності до сприймання та прийняття інформації, що повідомляється, рівня вікового розвитку, послідовності, логічності, максимальної достовірності тексту, рівня аналізу повідомлюваної інформації, ступеня переконаності того, хто переконує.
Пояснення. Засіб пояснення передбачає розвиток в студента вмінь і навичок правильного виконання дій і сприяє кращому засвоєнню навчальної інформації.
Емоційні способи психологічного впливу викликають і підтримують в студентів на підсвідомому рівні певні емоційні стани, які полегшують або ускладнюють педагогічне спілкування. До них належать: зараження, навіювання, наслідування.
Зараження - це психофізіологічний процес передавання викладачем свого емоційного стану або ставлення. Передаватися стани можуть як мимовільно, так і довільно. Спілкуючись із студентами, викладач мимоволі емпатійно заражає студентів радістю чи страхом.
Навіювання - це свідомий, неаргументований, цілеспрямований процес прямого чи опосередкованого впливу на психіку студента чи групу студентів, Основними видами засобів педагогічного навіювання є: вербальне (слова, інтонація) - невербальне (міміка, жести, дії вчителя й близького оточення), пряме (імперативні вислови) - опосередковане (включене в основне інформаційне повідомлення в прихованому, замаскованому вигляді), навмисне - ненавмисне, індивідуальне – колективне тощо. Найбільш ефективним навіювання є тоді, коли воно здійснюється не прямо, а опосередковано, коли студент його не помічає.
Наслідування - Викладач як суб'єкт педагогічного спілкування повинен бути наділений здатністю викликати в учнів бажання бути подібним на себе.
До головних поведінкових способів впливу відносяться: заохочування, підтримка, покарання.
Заохочування стимулюють в студента розвиток позитивних якостей,
Підтримка. . Здебільшого підтримка дає можливість впевнитися в тому, що студент чинить правильно, що він не один, відчути свою належність до колективу.
Покарання - це санкції вчителя по відношенню до учня за відхилення від норм правильної поведінки. Важливо, що учень розумів, за що його покарали.
57. Психологічні типи викладачів та оцінка ефективності їх педагогічної діяльності.
Типологія викладачів очима студентів: 1 тип. Вічні студенти: високий професіоналізм і рівень інтелекту, завжди в пошуках нового, добре розуміють проблеми студентів і поважне до них ставлення, із ними легко спілкуватися та можна дискутувати на різні теми. 2 тип. Військові: авторитарні, встановлюють військову дисципліну (команди, накази), нав’язують свою точку зору, не беруть до уваги погляди студентів, строго контролюють і запроваджують систему покарань. 3 тип. Викладачі, які лише відбувають свої обов’язки: формально виконують свою роботу; студентам дозволяють робити все, аби не заважали. Типологія викладачів очима науковців (дані досліджень):
Ціннісний тип (70%): схильні керувати, переважає вербальний інтелект, володіють грамотною і багатою мовою. Проте виявляють емоційну відчуженість, педантизм і мають великі соціальні претензії.
Гедоністи (15%), мета гедоністичного життя яких – вищі блага. Це виконавці, поширювачі знань, що мають розвинутий інтелект; вони відповідальні, творчі, соціально рефлексивні та здатні до емоційної співпраці.
Реалісти (3%): мають розвинутий вербальний інтелект, але часто емоційно дискомфортні.
Творчі (12%): здатні генерувати ідеї, гармонійно гнучкі, активні, мають високий інтелектуальний потенціал і здатність до емоційної співтворчості.
