- •8. Психологічний аналіз особистості викладача вищої школи
- •9. Психологічна характеристика «я-концепції» студента та особливості її розвитку у процесі навчання.
- •10. Характеристика студентського віку як особливого періоду життя людини.
- •11. Суперечливості та кризи студентського віку і шляхи їх вирішення.
- •12. Психологічна сутність самовизначення особистості.
- •13. Мораль як регулятивний чинник поведінки особистості.
- •14. Загальна характеристика девіантної поведінки студентської молоді, причини виникнення та подолання.
- •Види делінквентної поведінки
- •II. Причини девіантної поведінки.
- •15. Делінквентна поведінка студентської молоді, її причини та шляхи подолання.
- •Причини делінквентної поведінки
- •22. Адаптація студентів-першокурсників до навчання у вищій школі
- •23. Особливості адаптації іноземних студентів до навчання у вищій школі
- •26. Аналіз студентської молоді залежно від мотивів обрання нею професії
- •27. Динаміка проблем і завдань розвитку студента протягом навчання його у вузі
- •28. Професіоналізація як новоутворення студентського віку.
- •29. Етапи розвитку студентської академічної групи.
- •30. Методи вивчення міжособистісних стосунків у студентській групі.
- •31. Порівняльна характеристика лідерства та керівництва.
- •33. Студентська група та особливості її групової динаміки.
- •34. Психологічна характеристика студентської групи та її вплив на формування особистості студента
- •35 Психологічна служба внз, її функції, робота і значення.
- •36. Психологічна сутність учіння студента. Дія механізму творчості.
- •37. Шляхи розвитку творчих можливостей студентів
- •38. Психологічна характеристика самоактуалізованої особистості.
- •39. Втома та перевтома у навчальній діяльності студента.
- •40. Психологічні передумови та показники успішності студентів у навчально-професійній діяльності.
- •41. Причини неуспішності студентів та шляхи їх подолання.
- •42. Роль та особливості проявів емоційно-вольової сфери студентів у професійному навчанні.
- •43. Характеристика мотиваційної сфери студента.
- •44. Шляхи розвитку мотивації студентів у процесі навчання.
- •45. Мотиваційні тенденції студента: прагнення до успіху та уникнення невдач та їх вплив на процес навчання.
- •46. Самооцінка та її значення у навчальній діяльності студента. Шляхи формування позитивної самооцінки студентів.
- •47. Психологічні особливості професійної адаптації викладачів внз.
- •48. Зміст та компоненти професійної готовності викладача до діяльності.
- •52. Психологічна характеристика когнітивної сфери викладача
- •56. Психологічні способи впливу викладача на студента.
- •57. Психологічні типи викладачів та оцінка ефективності їх педагогічної діяльності.
- •58. Сутність та види індивідуального стилю діяльності викладача.
- •59. Психологічна сутність авторитету викладача.
- •60. Види діяльності викладача та їх психологічна характеристика.
- •61. Психологічні механізми виховання студентської молоді.
- •62. Мета та особливості виховання у вищій школі
- •69. Структура та функції педагогічного конфлікту у вищій школі.
- •3) Образи конфліктної ситуації (предмет конфлікту);
- •4) Можливі дії учасників конфлікту;
- •5) Результат (завершення) конфліктної ситуації.
- •70. Динаміка розвитку педагогічного конфлікту та його типи.
- •71. Шляхи подолання педагогічного конфлікту в системі «викладач-студент».
- •72. Основні стилі поведінки при розв’язанні конфліктів.
- •73. Психологічна культура слухання у педагогічному спілкуванні.
- •74. Психологічна культура говоріння у педагогічному спілкуванні.
- •75. Невербальні засоби у педагогічному спілкуванні.
- •77. Психологічна культура викладача внз
- •78. Психотехнології збереження професійного здоров'я викладача
- •79. Стрес та його прояви у навчальній діяльності студентів
- •80. Стресові фактори роботи викладача внз
- •81. Вимоги до особистості фахівця з вищою освітою
- •83. Екстра та інтроверти їх психологічна характеристика, особливості взаємодії.
- •84. Психотипологічні функції соціонічних типів та соціонічна модель типу.
- •85. Види взаємовідношень між соціонічними типами.
- •86. Сумісність та квадральні відносини типів.
- •87. Роль соціоніки у забезпеченні оптимальної педагогічної взаємодії.
58. Сутність та види індивідуального стилю діяльності викладача.
Педагогічна діяльність учителя (викладача), як і будь-яка інша діяльність, характеризується визначеним стилем. Стиль діяльності (наприклад, педагогічної) у самому широкому змісті слова - стійка система способів, прийомів, що виявляється в різних умовах її існування. Він обумовлюється специфікою самої діяльності, індивідуально-психологічними особливостями її суб'єкта. [4]
По Е.А. Климову, індивідуальний стиль діяльності у вузькому змісті - "це обумовлена типологічними особливостями стійка система способів, яка складається в людини, що прагне до найкращого здійснення даної діяльності... індивідуально-своєрідна система психологічних засобів, до яких свідомо чи стихійно вдається людина з метою найкращого зрівноважування своєї (типологічно обумовленої) індивідуальності з предметними зовнішніми умовами діяльності" [15, 49]. Підкреслюється, що це індивідуальне своєрідне сполучення прийомів і способів, що забезпечує найкраще виконання діяльності. [14] Стиль діяльності включає її оперативний склад, уміння і навички, виявляючи здатності самого суб'єкта й обумовлюючи його індивідуально-психологічними й особистісними особливостями.
К. Левіним були позначені три стилі: авторитарний, демократичний і ліберальний. У стилі виділяються дві сторони: змістовна і технічна, тобто формальна (прийоми, способи).
Стилі педагогічної діяльності, в першу чергу, поділяються на три загальних: авторитарний, демократичний та потурання, але одночасно мають власне "педагогічний зміст". Так, А.К. М аркова визначає їх таким чином:
Демократичний стиль. Учень розглядається як рівноправний партнер у спілкуванні, колега в спільному пошуку знань. Учитель залучає учнів до прийняття рішень, враховує їхню думку, заохочує самостійність суджень, враховує не тільки успішність, але й особистісні якості учнів. Методами впливу є спонукання до дії, порада, прохання. У вчителів з демократичним стилем керівництва школярі частіше перебувають у стані спокійної задоволеності, високої самооцінки. Учителя з цим стилем більше звертають увагу на свої психологічні уміння. Для таких учителів характерні велика професійна стійкість, задоволеність своєю професією.
Авторитарний стиль. Учень розглядається як об'єкт педагогічного впливу, а не рівноправний партнер. Вчитель одноосібно приймає рішення, установлює твердий контроль за виконанням пропонованих їм вимог, використовує свої права без врахування ситуації і думок учнів, не обґрунтовує свої дії перед учнями. Унаслідок цього учні втрачають активність чи здійснюють її тільки при ведучій ролі вчителя, виявляють низьку самооцінку, агресивність. При авторитарному стилі сили учнів спрямовані на психологічний самозахист, а не на засвоєння знань і власний розвиток. Головними методами впливу такого вчителя є наказ, повчання.
Для вчителя характерна низька задоволеність професією і професійною нестійкістю. Учителя з цим стилем керівництва головну увагу звертають на методичну культуру, у педагогічному колективі часто лідирують.
Ліберальний стиль. Вчитель іде від прийняття рішень, передаючи ініціативу учням, колегам. Організацію і контроль діяльності учнів здійснює без системи, виявляє нерішучість, коливання. У класі хитливий мікроклімат, приховані конфлікти".
Кожний з цих стилів, виявляючи відношення до партнера взаємодії, визначає його характер: від підпорядкування, проходження - до партнерства і до відсутності спрямованого впливу. Істотно, що кожний з цих стилів припускає домінування або монологічної, або діалогічної форми спілкування.