28. Професіоналізація як новоутворення студентського віку.

Студентський вік до того ж сенситивний для утворення професійних, світоглядних і громадянських якостей, для формування творчих рис – «сходження до вершин творчості», що багато важить у подальшій професійній діяльності. Основні напрями професіоналізації: 1. Професіоналізуються всі пізнавальні процеси: професійне сприймання і професійна спостережливість, професійна пам’ять, професійна уява, професійне мислення. Формується професійна настанова на всі пізнавальні процеси. 2. Фахівець із вищою освітою повинен оволодіти не тільки знаннями, уміннями й навичками, а й самостійно виробляти засоби досягнення поставлених професійних цілей, а для цього повинні бути сформовані механізми планування своєї діяльності, програмування своїх дій, оцінки результатів і їх корекція. 3.Особистість студента набуває професійну спрямованість, що має такі прояви: професійна мотивація, загальне позитивне ставлення, схильність і інтерес до професійної діяльності; розуміння і прийняття професійних завдань з оцінкою власних ресурсів для їх розв’язання; бажання вдосконалювати свою підготовку до професійної діяльності, підсилюються мотиви самоосвіти і самовиховання; планування задовольняти матеріальні й духовні потреби, займаючись працею в галузі своєї професії. Розвиток студентів і формування їх як майбутніх фахівців на різних курсах має деякі свої особливості. 1 курс – розв’язуються завдання залучення вчорашнього абітурієнта до студентських форм життя, адаптації його до умов вузівського навчання. 2 курс – період найбільш напруженої навчальної діяльності студентів. Життя другокурсників пов’язане з інтенсивним включенням до всіх форм організації навчання і виховання. 3 курс – початок спеціалізації, зміцнення інтересу до наукової роботи як свідчення подальшого розвитку й поглиблення професійних інтересів студентів. 4 курс – перше реальне знайомство зі спеціальністю в період проходження практики. Для поведінки характерний інтенсивний пошук раціональніших шляхів і форм спеціальної підготовки, відбувається переоцінка студентами багатьох цінностей життя і культури. 5 курс – перспектива близького закінчення ВНЗ формує чіткі практичні настанови на майбутній різновид діяльності. Виявляються нові, актуальніші цінності, пов’язані з матеріальним і сімейним станом, майбутнім місцем роботи тощо.

29. Етапи розвитку студентської академічної групи.

Студентська академічна група за період свого існування розвивається і проходить кілька стадій: 1-а стадія – номінальна група, яка має лише зовнішнє, формальне об’єднання студентів за наказом ректора і списком дирекції (деканату); 2-а стадія – асоціація – початкова міжособистісна інтеграція, пер­винне об’єднання студентів за загальними ознаками. Організатором жит­тя групи на цій стадії є староста і куратор. Вони висувають вимоги щодо трудової дисципліни, виконання режиму, норм поведінки, які стосуються кожного студента і групи загалом. Для студентів розпочинається період адаптації до студентського жит­тя і вимог викладачів, відбувається засвоєння правил внутрішнього роз­порядку ВНЗ, традицій інституту (факультету) тощо. 3-я стадія – кооперація, на якій соціально-психологічна й дидактична адаптація студентів майже завершилася. Хоча у групі переважають ділові стосунки, але вже диференцію­ються і міжособистісні взаємини. На цьому етапі розвитку групи кураторові треба працювати з активом, аналізувати міжособистісні стосунки, які встановлюються між членами групи. Загальна вимога до групи на цій стадії така: виявляти чуйність до то­варишів, взаємоповагу, допомагати один одному та ін. Лише за таких соціально-психологічних умов група досягне вищого рівня свого розвитку. 4-а стадія – студентська академічна група стає колективом. Ознаки студентського колективу: 1) Кожен член групи приймає на себе цілі та завдання спільної на­вчально-професійної діяльності, яка вже має високу ефективність. 2) Група характеризується високим рівнем організованості та згурто­ваності. 3) Неформальний лідер. 4) Виявляється демократичний стиль ке­рівництва. 5) Група як колектив може бути взірцем і для інших груп, впливати на них тощо. 6) У колективі існують визнані норми поведінки. 7) Колектив виявляє згуртованість. 8) Ще одна важлива особливість колективу в тому, що в ньому мікро­групи не протистоять одна одній, хоча існують як окремі утворення. За таких умов студентський колектив набуває статусу референтної групи, погляди, норми якої є взірцем для кожно­го, за ними кожен формує свої життєві цілі, ідеали.