78. Психотехнології збереження професійного здоров'я викладача

Під професійним здоров'ям розуміють інтегральну характеристику функціонального стану організму людини за фізичними й психічними показниками з метою оцінки її здібностей до певної професійної діяльності із заданою ефективністю й тривалістю протягом певного періоду життя, а також витривалістю до несприятливих факторів, які супроводжують цю діяльність. Під професіоналізацією педагога вищої школи можна розуміти складний процес активної взаємодії особистості й професійного середовища, цілеспрямований, усвідомлений процес прийняття особистістю змісту професійної педагогічної діяльності, що значною мірою забезпечує ефективність науково-педагогічної діяльності, збереження психоемоційного здоров'я особистості та особистісну задоволеність професійною самореалізацією. Елементами професійно-педагогічної адаптації є психофізіологічна, виробничо-технологічна, соціально-психологічна та особистісна адаптація. Від того, як відбувається процес професійної адаптації залежить психофізіологічне, психологічне і соціальне здоров'я педагога вищої школи.

Професійна діяльність педагогів вищої школи є однією із найбільш напружених (в психологічному плані) видів соціальної діяльності і входить до групи професій з найбільшою наявністю стрес-факторів. До специфічних чинників професійної діяльності, які негативно впливають на професійний та особистісний розвиток викладача ВНЗ, відносяться: великий обсяг роботи; багатофункціональність професійної діяльності; постійне спілкування з різними за віком, статусом, досвідом людьми; жорстка структурованість та формалізованість комунікативної системи; неоднорідність студентської аудиторії за розумовими та соціально-культурними особливостями, загальною освіченістю рівнем знань, спрямованістю навчальної та професійної мотивації та ін.

Ще однією особливістю професійної педагогічної діяльності, яка негативно впливає на психологічне здоров'я викладача, є пряма її обумовленість соціальною, економічною, політичною, культурною та ін. ситуацією розвитку суспільства. На сучасному етапі держава не стимулює творчість педагогів, їх прагнення до саморозвитку, самовдосконалення, самоактуалізації, бо не спроможна задовольнити навіть дефіцитарні потреби українських науковців-викладачів. Одним із найпоширеніших негативних наслідків професійної діяльності є професійне вигоряння фахівця. Професійне вигоряння – синдром фізичного й емоційного виснаження, включаючи розвиток негативної самооцінки, негативного відношення до роботи і втрату розуміння і співчуття стосовно іншої людини, реакція виснаження, що виникає на тлі стресу, викликаного напруженим міжособистісним спілкуванням. Таким чином, професійне вигоряння є стресовою реакцією, яка виникає внаслідок довготривалих професійних стресів середньої інтенсивності.

На етапі професійної діяльності здоров'я викладача може бути збережене, зміцнене тільки наполегливою працею над собою, звичкою до самодисципліни і самообмежень. Корисно для педагога побудувати власну програму збереження професійного здоров'я, захисту від професійного стресу. Обсяг такої роботи залежить від особливостей кожного конкретного викладача, умов, у яких він живе і працює. У науковій літературі пропонується ряд щоденних заходів щодо збереження і зміцнення здоров'я: релаксація як шлях до психічного здоров'я (аутотренінг, медитація, релаксація, йога тощо); рекреація як шлях до фізичного здоров'я (гімнастика, дихальні вправи тощо); катарсис як шлях до духовного здоров'я (спілкування з мистецтвом, близькими, домашніми тваринами, альтруїстична допомога нужденним тощо).

Велике поле діяльності у напрямку збереження і зміцнення професійного здоров'я викладачів ВНЗ існує для психологічних служб навчальних закладів. Це просвітницька робота, діагностична і психокорекційна робота, комплекс різноманітних методів і засобів, серед яких варто відзначити індивідуальні та групові бесіди, консультації, круглі столи, психотренінг, психотехнічні ігри і вправи тощо. Також професійне здоров'я викладача великою мірою залежить від діяльності, яку проводить адміністрація ВНЗ з забезпечення викладачам можливостей професійного росту, налагодження соціальних й інших позитивних моментів, що підвищують мотивацію. Адміністрація повинна чітко розподілити обов'язки, продумати посадові інструкції. Від неї, у першу чергу, залежить психологічний клімат закладу і те, наскільки здоровими є взаємостосунки між викладачами.