49. Зібрання малоросійських прав 1807 р.: основні положення.

«Зібрання цивільних законів, чинних у Малоросії» — останній з численних проектів кодифікації (упорядкування та узгодження) цивільних законів, які діяли на Лівобережній Україні. Розроблений 6-м віданням 2-ї експедиції Комісії для складання законів (1804—07). Групу, яка опрацьовувала право лівобережних губерній (Чернігівська губернія та Полтавська губернія) очолював український правознавець Ф.Давидович.

У Зібранні систематизовано правові норми, що регулювали майнові та сімейно-шлюбні відносини. Джерелами для нього слугували норми звичаєвого права, Литовські статути (1529, 1566, 1588), «Саксонське зерцало» (збірник германського права 13 ст.), ті чи ін. норми яких застосовувалися на українських землях упродовж 16—18 ст. Поділявся на 3 ч., викладені в 5 книжках: 1) правові норми, що визначали право- та дієздатність особи, порядок взяття шлюбу, майнові та особисті взаємовідносини подружжя, батьків і дітей; 2) право зобов’язань, тобто те, що стосується осудності, виявлення волі, договорів та зобов’язань, які з них випливають; 3) правові норми, що регулювали майнові відносини, відносини власності, способи її набування, спадкові відносини, поземельне право, строк давності тощо. Зібрання було складено російською мовою. Офіціально затверджено не було.

50. Характеристика джерел права, чинних в українських губерніях Російської імперії (хіх ст.).

Звичаєва право, магдебурзьке право, ІІІ Литовський статут.

Зібрання малоросійських права 1807 року – кодифікований збірник норм цивільного права, що діяли на початку ХІХ ст. у Чернігівській і Полтавській губерніях. Офіційно збірник затверджено не було.

Повне зібрання законів Російської імперії 1830 року містило 40 томів законів (30 920 актів) і 6 томів додатків (покажчики, книги креслень і малюнків). Охоплювало законодавство з 1649 р. по 1825 р.

Звід законів Російської імперії 1835 року, до якого увійшло 15 томів чинного законодавства. Систематизований за галузями права (10-й том – цивільне право, 15-й – кримінальне, 1-й – шлюбно-сімейне);

Указ «Про запровадження в губерніях Чернігівської і Полтавській загальних про судочинство законів імперії» від 4 березня 1843 року. З метою уніфікації правової системи на території названих губерній могли застосовуватися 53 статті Зводу законів цивільних, які враховували особливості місцевого права.

«Уложення про покарання кримінальні та виправні» 1846 року. З редакціями 1866 і 1885 років. Установлювало форми вини, стадії здійснення злочину, види співучасті, обставини, що обтяжували чи зменшували вину. Збережено тілесні покарання, від яких звільнялися лише представники привілейованих верств.

Фабричне законодавство. Низка законодавчих актів, які регулювали правовідносини власників підприємств і найманих робітників. На Україну були поширені зі значним запізненням. Законодавством визначалася тривалість робочого дня, заборонялося використання жіночої та робочої сили на підприємствах у нічну зміну.

Зібрання узаконень і розпоряджень уряду. Видавалися двічі на тиждень. У них містилися маніфести, укази сенату, постанови, що мали силу закону і підлягали внесенню в Повне зібрання законів.

Окремі постанови сенату. Затверджені імператором мали силу закону.

Головна мета – втягнути Україну в орбіту російського законодавства, остаточно ліквідувати особливості українського національного права.