69. Основні риси кримінального права за доби Української Держави гетьмана п. Скоропадського.

Повернення до законодавства царської Росії, зокрема кримінального, стало основним мотивом правотворчості Української Держави гетьмана П. Скоропадського. У сфері кримінального права відбувалася відміна застарілих норм, уточнення чинних, оновлення апробованих.

Розгортання селянсько-повстанського руху, спричинене посиленням репресій на селі, викликало серйозну стурбованість органів центральної влади. Саме тому 26 липня 1918 року уряд ухвалив постанову, яка надавало право притягати до кримінальної відповідальності осіб, що посягали на основи державного устрою та громадський порядок. З-поміж цієї категорії злочинів вирізнялися: зрада, шпигунство, повстання, знищення або пошкодження воєнних вантажів, засобів зв’язку, вбивство, пограбування, зґвалтування тощо.

Ухвалений закон, однак, не послабив опору селянства. Тому постановою від 24 вересня 1918 року уряд дозволив правоохоронним органам і місцевій владі проводити обшуки й вилучення речей в осіб, запідозрених у вчиненні діянь, що загрожували існуючому ладу та безпеці держави. Підозрювані могли затримуватися на двомісячний термін, а з 30 листопада 1981 року час перебування під вартою для них було збільшено до трьох місяців. Указаних осіб дозволялося виселяти за межі держави або утримувати у спеціально призначених для цього місцях.

До категорії особливо тяжких державних злочинів було віднесено замах на життя і здоров’я «ясновельможного пана гетьмана». 27 листопада 1918 року Рада Міністрів Української Держави ухвалила проект закону «Про захист життя, недоторканості й честі Особи Гетьмана всієї України». Відповідальність наставала за такі протиправні дії:

1. посягання на життя, здоров’я і свободу особи гетьмана, а також на позбавлення його верховної влади або на обмеження його повноважень;

2. створення та участь у групі, діяльність якої матиме на меті діяння, передбачені пунктом 1;

3. образа гетьмана розповсюдженням друкованої продукції;

4. виготовлення письмових, друкованих творів і малюнків, що містили образу або погрозу особі гетьмана.

29 червня 1918 року Рада Міністрів внесла ряд уточнень до «Уложення про покарання виправні та кримінальні». Ними передбачалося ширше застосування заходів кримінального впливу щодо власників, які нищили особисте майно, сільськогосподарський інвентар, домашній реманент тощо. Кримінальне переслідування розпочиналося незалежно від наявності скарги потерпілої сторони.

У контексті попереднього, 8 липня 1918 року було ухвалено тимчасовий закон «Про заходи боротьби з розрухою сільського господарства». Він зобов’язував місцеві органи влади вилучати в селян сільськогосподарський інвентар у тому разі, якщо він не використовувався на повну потужність у власних господарствах. Узаконювалося також примусове залучення селян до виконання термінових сільськогосподарських робіт із відповідною оплатою. Осіб, що ухилялися від роботи, дозволялося арештовувати на тримісячний термін і накладати штраф у розмірі до 500 рублів.

За доби Української Держави гетьмана П. Скоропадського кримінально-правові норми врегулювали насамперед найважливіші сфери суспільно-політичного життя країни – державну безпеку та громадський порядок.