83. Зміни у шлюбно-сімейному праві у роки іі Світової війни.

Головна увага законодавця у галузі сімейного права зосереджувалася на правових заходах щодо охорони материнства, допомоги дітям, зміцнення сім’ї, а також стимулювання народжуваності.

У цьому контексті слід назвати Указ ПВР СРСР від 8 листопада 1943 року, що запровадив однакове для усіх республік право усиновлення, регламентував такі інститути сімейного права, як опіка і піклування. На підставі указів ПВР СРСР від 21 листопада 1941 року, і, особливо, 8 липня 1944 року (коли став зрозумілий масштаб людських утрат) запроваджувався податок на неодружених, одиноких та малосімейних громадян. Згідно з ним усі бездітні чоловіки від 20 до 50 років та бездітні одружені жінки від 20 до 45 років мали відраховувати держав 6% власної заробітної плати. Менша ставка передбачалася для тих, хто отримував менше 91 карбованців на місяць. Із зарплатні менше 70 карбованців – податок не брали. Між іншим такий податок проіснував до кінця СРСР.

Значні зміни у сімейно право внесли Укази ПВР СРСР «Про збільшення державної допомоги вагітним жінкам, багатодітним і одиноким матерям, посилення охорони материнства і дитинства», «Про встановлення почесного звання «Мати - героїня» і заснування ордена «Материнська слава» та медалі «Медаль материнства» від 8 липня 1944 року. Останніми актами було суттєво змінено систему державної допомоги багатодітним матерям та внесено зміни у порядок укладання шлюбу і розлучення. Зокрема, визнавалися дійсним тільки зареєстровані шлюби, а справи про розлучення передавалися судам, які повинні були з’ясувати причини, що призводили до розлучення. А з метою запобігти можливому розлученню – оголошувати у пресі про намір сторін розлучитися та встановлювали високі судові збори.

Водночас в Указі від 8 липня 1944 року містилися деякі норми, які призвели і до негативних наслідків у формуванні сімейних відносин. Так, ним скасовувалося право матері на звернення до суду з позов про встановлення батьківства і стягнення аліментів на утримання дитини, яка народилася в період відсутності зареєстрованого шлюбу між батьками. Реєстрація цих дітей здійснювалося за прізвищем матері без зазначення батька, через це їх називали «безбатченками». Таке жорстоке правило щодо позашлюбних дітей проіснувало 25 років до 1968 року.

84. Посилення репресивної складової в трудовому законодавстві урср в умовах іі Світової війни.

Трудове право розвивалося у напрямі правового забезпечення надзвичайних заходів у сфері регулювання трудових відносин. Поширювалися трудові мобілізації та відновлювалася трудова повинність (до двох місяців). Залученню до праці підлягали чоловіки від 16 до 55 років, жінки – від 16 до 50 років. Керівництву підприємств дозволялося встановлювати обов’язкові понаднормовані роботи тривалістю до трьох годин. Скасовувалися чергові та додаткові відпустки. Усі робітники і службовці підприємств воєнної промисловості, а також державних підприємств і установ прифронтових районів вважалися мобілізованими і закріплювалися для постійної роботи за місцем праці.

Збільшувався мінімум трудоднів, що їх колгоспник зобов’язаний був відробити, з 60-100 до 100-150 трудоднів на рік. При цьому до праці було зобов’язано й дітей від 12 до 16 років – 50 трудоднів.