Глава XIV

ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ, ОБУМОВЛЕНІ ДИТЯЧИМИ І ЗАГАЛЬНИМИ ІНФЕКЦІЯМИ

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Однією з найбільш частих причин виникнення психічних захворювань є різні інфекції. Діти з недорозвиненням інтелекту, порушеннями зору, слуху, мови, а також з потворність-мі емоційно-вольової сфери і іншими аномаліями, нуждаю-щиеся в навчанні в школах дефектологічного профілю, в боль-шинстве випадків перенесли інфекції, або безпосередньо лока-лизовавшиеся в головному мозку, або що уразили його повторно.

Інфекційні і постінфекційні психози, резидуальные стани є однією з найбільш важливих проблем психопатології дитячого віку.

Психічні розлади на грунті перенесених інфекцій весь-ма поліморфні. Інфекційні хвороби, що характеризуються пре-имущественной локалізацією збудника в тканині головного мозку і ознаками поразки різних відділів центральної нервової системи, називаються нейроінфекціями. До них відносяться менінгіт і енцефаліт (епідемічний цереброспінальний менінгіт, сероз-ный менінгіт, епідемічні форми енцефаліту та ін.). При цих захворюваннях головний мозок вражається первинно, тому говорять про психози при мозкових інфекціях.

Дитячі і загальні інфекції (кір, коклюш, скарлатина, вітряна віспа, інфекційна холера, краснуха, грип, ревматизм, кишкові інфекції, сифіліс та ін.) первинно вражають не головний мозок, а інші органи і системи організму. При зниженні ж захисних властивостей організму збудник захворювання може повторно пора-жать головний мозок. Що виникають при цих захворюваннях психиче-ские розладу носять назву симптоматичних психозів. Та-кое ділення значною мірою є искусственным, посколь-ку деякі загальні інфекції, наприклад грип, епідемічний паротит і інші, розглядають нині як сомато- і невротропные.

Психічні розлади можуть виникати як в гострій стадії захворювання, так і в пізнішому, навіть віддаленому періоді у вигляді різних стійких резидуальных наслідків. Клінічні особливості, течія і результат психічного розладу определя-ются опірністю організму хворого, станом його центральної нервової системи в період дії інфекційного агента, імунологічною реактивністю організму, функцією эн-докринной системи, а також вірулентністю, патогенністю ин-фекции'как хвороботворного чинника. При цьому мають значення вік, умови життя і трудової діяльності.

Реакція особи на інфекційне захворювання у дітей до-школьного віку елементарна, а у школярів вона не отличает-ся від реакції у дорослих. Інфекція може стати поштовхом, пово-дом для виникнення іншого захворювання - шизофренія, эпи-лепсии, ендогенній депресії. Діагностика в таких випадках, особливо в початковій стадії захворювання, представляє определен-ные труднощі.

Інфекційне захворювання протікає з високою температурою тіла, тобто супроводжується гарячковим станом. Бактерії, їх токсини і віруси обумовлюють інтоксикацію організму, сопро-вождающуюся серйозними порушеннями психіки. Можна виділити два варіанти течії інфекційного психозу.

У тому випадку, коли в дитячий організм з досить выражен-ной силою кіркових процесів і значною реактивністю вне-дряются бактерії або віруси, розвивається психоз, що протікає за типом деліриозного стану свідомості (інфекційний делірій). При цьому сила кіркових процесів обумовлена вираженим охра-нительным гальмуванням, що охоплює кору великого мозку і що індукує збудження в підкірці. Перебіг психічного захворювання бурхливий, з розладом орієнтування в оточенні, напливом яскравих галюцинацій, головним чином зорових, афектами страху і руховим збудженням. Галюцинації носять страхітливий характер, у дітей молодшого віку вони вы-ражены великою мірою. Їм увижаються розлючені звіри, ге-рои казок, діти кидаються, ховаються, просять про допомогу. Може на-блюдаться передделіриозний стан, під час якого діти чрез-мерно вразливі, тривожні, полохливі, схильні до ілюзорних сприйнять, схоплюються з ліжка, намагаються втекти, спрятать-ся. Тривалість деліриозного стану може бути различ-ной - від декількох годин до декількох днів. Психічні розлади при цьому то наростають, то зменшуються, закінчуючись в більшості випадків одужанням, що свідчить про відсутність анатомічних змін в корі великого мозку.

Якщо дія інфекційного агента на організм происхо-дит на тлі природженої або придбаної слабкості кіркових процесів, нездатних викликати дифузне охоронне тормо-жение і достатню мобілізацію захисних сил організму, пси-хоз придбаває затяжну течію, і замість декількох днів, як це спостерігається при делірії, психічне захворювання триває ряд місяців. При цьому розвивається затьмарення свідомості у вигляді аменції, розгубленості, що характеризується переважанням, бес-связности мислення, мови і рухів. Діти розгублені, беспомощ-ны, не можуть оцінити що відбувається з ними. Клітини головного моз-га піддаються запальним, дегенеративним -изменениям, ко-торые нерідко призводять до стійкого органічного дефекту - від легені, майже непомітної, до дуже важкого, невиліковного со-стояния, супроводжуючого людину протягом усього його життя.

Після перенесеного важкого інфекційного захворювання, навіть без ознак психозу, у дітей можуть тривалий час отме-чаться нестійкість емоційно-вольової сфери, раздражитель-ность, швидка виснажуваність при розумовому і фізичному напря-жении, зниження пам'яті, порушення сну із страхітливими снови-дениями. Діти стають плаксивими, скаржаться на головний біль, погано і поверхнево засвоюють матеріал, уникають зусиль, втрачають інтерес до шкільного життя. У ряді випадків на перше місце при такій астенизации виступають зміни у сфері характеру у вигляді примітивних істеричних реакцій, переоцінки особи, псевдо-логии і суїциїдальних погроз. З'являються грубість з схильністю до агресивних реакцій, расторможенность потягів, діти не под-чиняются педагогічному авторитету, здійснюють правопорушення, тобто виникає психопатоподібна поведінка.

В більшості випадків постінфекційна астенія проявляет-ся головним чином в зниженні пам'яті на минулих і поточні собы-тия. При цьому створюється враження, що дитина втратила усі свої шкільні знання і навички. Цей стан порівняльний непродол-жительное, але за відсутності загальнозміцнюючого лікування, неблаго-приятных умовах зовнішнього середовища може відзначатися в течію бо-лее тривалого періоду, обумовлюючи затримку психічного розвитку. Збіг же астенічного стану з початком обу-чения в школі істотно відбивається на успішності дитини, створюючи помилкове враження про його розумову відсталість. Це необхідно враховувати медико-педагогічним комісіям при оцен-ке інтелектуального дефекту з метою відбору дітей для навчання в допоміжних школах.

ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ДИТЯЧИХ ІНФЕКЦІЯХ

Кір. Безпосереднім етіологічним чинником хвороби яв-ляется вірус кору. Залежно від імунологічної реактивно-сти організму і змін в нервовій системі, сприяючих воз-никновению вторинного корового енцефаліту, можуть виникати вре-менные або стійкі психічні розлади. У ранньому періоді корової інфекції спостерігаються занепокоєння, підвищена раздра-жительность, які змінюються апатією і адинамією, сенсорними порушеннями. При глибокому ураженні нервової системи вірусом кору у стадії висипання спостерігається деліриозний розлад свідомості із страхітливими зоровими галюцинаціями. При цьому відзначаються нерізко виражені менингиальные симптоми, підвищена сонливість. Після висипання іноді спостерігаються тонічні судоми, з'являються осередкові симптоми поразки центральної нервової системи - розлади мови, гемипарезы, гущавині спастичного характеру та ін. Як правило, ці явища про-ходят, і захворювання закінчується повним одужанням, в ред-ких випадках розвивається енцефаліт або менінгоенцефаліт з не-сприятливим результатом. Стійкими залишковими явищами пере-несенной кору можуть бути дефекти типу адіпозогенітальної дистрофії, різні варіанти недоумства, судорожна готов-ность, що трансформується в епілептичну хворобу, расстрой-ство розмови центрального характеру, гіперкінези, психопатизация. Прикладом такої течії і результату корового енцефаліту є наступне спостереження.

Саша, 10 років. Батьки і брати здорові. До 7 років дитина розвивалася нор-мально, говорити і ходити почав вчасно. З трирічного віку відвідував дет-ский сад, був слухняним, добре малював, захоплювався ліпленням, знав багато віршів, читав дитячі розповіді. У віці 6 років захворів корі. Батьки дитини від його госпіталізації відмовилися. Захворювання протікало важко: з підвищенням температури тіла, кашлем, нежиттю, висипаннями на шкірі. Через декілька днів до основного захворювання приєднався пронос. На 9-й день хворобі з'явилися часті затьмарення свідомості з тонічними судомами, правосторонній гемипа-рез, який на 18-й день хвороби змінився ригідністю з явищами менінгіту. Загальні судоми припинилися, але свідомість залишалася аментивным. Через шість місяців після хвороби дитина стала важкою в поведінці, дратівливою, не-ряшливым, у нього різко посилився апетит. У 7 років пішов в школу, але відразу ж став категорично відмовлятися її відвідувати, два роки знаходився в першому класі. Переведений в допоміжну школу з діагнозом деменції. Не може вивчити ті вірші, які 3-4 року тому добре знав. Чрезвы-чайно гипердинамичен, дратівливий, імпульсивний, в стані гніву появля-ются судоми істеричного характеру.

Коклюш. Поширене дитяче інфекційне захворювання, по частоті що поступається лише корами, але частіше, ніж інші інфекції, що призводить до смертельного результату. Вражає дітей від 1 до 10 років, але частіше від 2 до 4 років. Захворювання характеризується нападами спазматичного кашлю і стійким гіпоксемічним станом, тобто кисневим голодуванням, що веде до таких ускладнень, як емфізема, бронхіт, ателектази, порушення мозкового кровообігу, поразки капілярів, внутрішньомозкові крововиливи, тромбоз синусів твердої мозкової оболонки і дегенеративні изме-нения клітин кори великого мозку. Поразка центральної нерв-ной системи виникає тим частіше, чим молодше дитина. Преимущест-венно воно обумовлене порушенням мозкового кровообігу, воз-никающим у момент пароксизмів кашлю і важкої задишки. Клінічно поразка центральної нервової системи проявляється менингиальными явищами, судомами, парезами, паралічами, атаксією, розладом свідомості і епілептиформними припадок-мі, які можуть трансформуватися в стан, що нагадує епілептичний статус, що іноді призводить до смертельного исхо-ду. В більшості випадків прогноз сприятливий, але можуть мати місце осередкові і загальномозкові залишкові явища у вигляді паре-зов, паралічів і зниження інтелекту.

Скарлатина. Гостре інфекційне захворювання, характеризую-щееся гарячковим станом, ангіною і своєрідним висипом з наступним лущенням. Неускладнена скарлатина через 20- 80 днів закінчується одужанням. При ускладненні (нефрит, отит, лімфаденіт та ін.) захворювання придбаває затяжне тече-ние - до 2-3 місяців. При важких септичних формах скарла-тины, ускладнених енцефалітом, спостерігаються атипові делири-озные епізоди, особливо в нічний час, психомоторне возбужде-ние і зорові галюцинації, іноді має місце онероидное або аментивное стан свідомості, поступово трансформирующе-еся в пригноблення і сонливість. Психози при скарлатині зустрічаються порівняно рідко. Іноді можуть виникати гіперкінези хореи-ческого типу і паралічі геміплегічного характеру у поєднанні з афазією. Ускладнення скарлатини у вигляді гнійного отиту може зумовити розвиток менінгіту або абсцесу мозку, а у вигляді пора-жения бруньок - привести до уремії, тобто до інтоксикації організму продуктами білкового і інших видів обміну з подальшими изме-нениями психіки. Нерідко відзначаються залишкові явища у вигляді своєрідних змін психіки, близьких по своїй симптоматиці психопатіям, або у вигляді психопатоподібної поведінки. Можуть розвиватися паркінсонізм і епілепсія.

Інфекційна хорея. Захворювання спостерігається частіше у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку; у осіб старше 15 років не зустрічається. Як правило, воно виникає взимку і ранньою весною, частіше у дівчаток, ніж у хлопчиків.

Збудник захворювання до теперішнього часу не виявлений, але деякі автори вважають, що воно обумовлене ревматичним ураженням головного мозку. Підвищення температури тіла не характерне.

На початку хвороби до змін психіки у вигляді раздражитель-ной слабкості і виснажуваності, грубості і слізної присоединя-ется своєрідний розлад рухів.

З'являються мимовільні рухи в кистях рук, дитина починає неохайно писати, далі приєднуються насильствен-ные скорочення м'язів особи, сіпання плечових м'язів і м'язів

кінцівок. Надалі відзначаються гримасничание, запрокиды-вание голови, порушення мови, обмеження цільових рухів на-сильственными рухами в м'язах кінцівок 'і тулуба. У дитини при ходьбі підкошуються ноги, він проносить ложку повз рот. У міру наростання насильницьких рухів усилива-ется психопатологічна симптоматика: пригніченість настрое-ния, судорожний плач, безперервні схлипування, раздра-жительность, наполегливе безсоння. У важких випадках розвивається психомоторне збудження з галлюцинаторной сплутаною. Середня тривалість хвороби від 2 до 3 місяців, через не-сколько місяців, іноді через рік можливі рецидиви хвороби, які протікають значно легше.

Гостра диспепсія, дизентерія. Диспепсія і дезинтерия принад-лежат до інфекційних захворювань, досить часто встречаю-щимся в дитячому віці. Поняття "диспепсія" включає различ-ного роду розладу травлення. Дизентерія розглядається як інфекція, поширювана шляхом занесення збудника инфек-ции в організм через харчовий канал за несприятливих гигие-нических умов. Важка течія цих кишкових інфекцій з явищами соматичного виснаження і обезводнення організму може супроводжуватися поразкою центральної нервової системи у вигляді енцефаліту або менінгоенцефаліту. Така течія обуслов-ливает затримку психічного і фізичного розвитку (відставання в зростанні, інфантилізм, недорозвинення мови, переважання емоцій над розумом).

ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЗАГАЛЬНИХ ІНФЕКЦІЯХ

Грип. Захворювання викликається вірусом, виникає не лише у дорослих, але і у дітей самого різного віку. Розрізняють сезонний грип у вигляді катарального запалення верхніх дыха-тельных шляхів, і вірусний епідемічний, збудником якого є віруси А і В, причому особливу токсичність має ви-рус А. Він може викликати дегенеративно-токсичні зміни в центральній нервовій системі: Клінічно грипозна інфекція у дітей протікає так само, як у дорослих. Хвороба розвивається осту-ро, починається з підвищення температури тіла, катаральних явле-ний, а у дітей раннього віку до цих симптомів приєднуються шлунково-кишкові розлади.

За даними досліджень вірусологів і клініцистів, вірусний грип являється не лише соматотропним, але і нейротропним забо-леванием. Тому зміни в нервовій системі розглядаються не лише як наслідок інфекційного і токсичного воздейст-вия, але і як результат безпосереднього впливу вірусу грипу на речовину мозку з подальшими вираженими воспалительны-ми змінами в тканині мозку. Психічні розлади у дітей частіше спостерігаються при епідемічному вірусному грипі і протека-ют гостро, характеризуючись великим поліморфізмом. Передвісниками грипозного психозу є головний біль, загальна слабкість, адинамія, порушення сну, невмотивоване почуття страху, рас-стройство настрої з депресивним забарвленням, ряд неврологичес-ких феноменів (лабільність вегетативних реакцій, брадикардія, зниження сухожильних рефлексів, хворобливість при русі очних яблук, невралгія або парез що відводить і глазодвигатель-ного черепних нервів, попереково-крижовий радикуліт та ін.).

Психічні розлади у дітей спостерігаються як в гострому періоді, так і значно пізніше, іноді опісля две-три тижні по-сле зникнення лихоманки. У першому випадку токсична форма грипу супроводжується затьмаренням свідомості у вигляді делірію і незв'язністю мови, в другому - аментивным синдромом із затяж-ным (декілька місяців) течією, порушенням пам'яті на теку-щие і нещодавно минулі події, депресією, деперсоналізацією і дереалізацією. Зазвичай грипозний енцефаліт характеризується тенденцією до відносно швидкому відновленню психічних функцій без ознак залишкових явищ. Але під час епідемії грип може призводити до розвитку стійкого астенічного состоя-ния, появі осередкових ознак випадання функцій, наруше-ний моторики, арахноїдитів різної локалізації, гиперкине-зов, розумовій відсталості легкої міри, неповноцінності эмоцио-нально-волевой сфери.

Ревматизм. Роль ревматичної інфекції у виникненні пси-хических порушень дуже велика. Більше 100 років тому опи-саны психози при суглобовому ревматизмі, що протікають з помраче-нием свідомості, почуттям страху і психомоторним збудженням. Їх розглядають як форму ревматизму з локалізацією процес-са в головному мозку.

У одних випадках психічні розлади при ревматичній інфекції виражені трохи, проявляються у вигляді раздра-жительной слабкості, підвищеної збудливості, головного болю і запаморочення, нетривалі і завершуються выздоровлени-ем; у інших - вони набувають форми енцефаліту, який харак-теризуется затяжною рецидивуючою течією, - від трьох місяців до року і у ряді випадків завершується стійким дефектом. При цьому спостерігаються нерівномірність зіниць, парез окорухових нервів, птоз, підвищення і нерівномірність сухожильних рефлек-сов. У дітей відзначаються оптичні (двоїння) і просторові порушення, вестибулярні розлади. Нерідко психічні розлади, незалежно від того, чи виражаються вони у вигляді дели-рия або аменції, розвиваються не на висоті ревматизму, а в період ремісії, через значний час після ревматичної атаки. Энцефалическая форма ревматичного психозу характеризується важкою тривалою течією, причому після зниження температу-ры тіла психічні розлади (пригніченість настрою, не-мотивована слізна, сповільненість рухів і недоста-точная модуляція мови) наростають. З'являються глибокі депрес-сия, онероидное стан і розлад схеми тіла : підліток стверджує, що навколишній світ змінився, втратив для нього чуттєве забарвлення. Особливо виражена депресія, в утрен-ние години: у хворого наростає почуття тривоги, з'являється пред-чувствие катастрофи, він може здійснювати суїциїдальні по-пытки.

При гістологічному дослідженні головного мозку хворих энцефалитической формою ревматичного психозу із затяжним те-чением і результатом в недоумство виявлені дегенеративні изме-нения клітин кори і ядер мозкового ствола, точкові кровоизлия-ния в речовині мозку і м'якій мозковій оболонці. В більшості випадків результат захворювання сприятливий. Проте можуть наблю-даться стійкі резидуальные зміни у вигляді затримки психиче-ского розвитку, ендокринних порушень типу адіпозогенітальної дистрофії, розумової відсталості легкої міри, епілепсії, осо-бенно у дітей раннього віку, грубих розладів емоційно-вольової сфери.

Сифіліс мозку і прогресивний параліч. Раніше одним з наи-более поширених чинників, що викликають поразку цент-ральной нервової системи у дітей і підлітків, являвся нейроси-филис.

Так, за даними Д. И. Азбукина, в 1936 р. в школах дефектологи-ческого профілю, психічні розлади, обумовлені цій ин-фекцией, складали приблизно 12 %. Успішний розвиток здравоох-ранения, проведення соціально-профілактичних заходів привів до різкого зменшення кількості психічно хворих і розумово відсталих в результаті перенесеного сифілісу. У на-стоящее час ця патологія у дітей і підлітків зустрічається ред-ко, що обумовлено не лише успішною профілактикою і лікуванням сифілісу, але і корінними поліпшеннями умов життя радянських людей. Нейросифіліс у дітей і підлітків є, як правило, природженим захворюванням і порівняно рідко є придбаним застатевим шляхом (побутовий сифіліс). Психичес-кие розладу і розумова відсталість різної міри, раз-вивающиеся при сифілітичній інфекції, обумовлені двома захворюваннями: сифілісом мозку і прогресивним паралічем. Поняття "нейросифіліс" включає єдині по етіології, але различ-ные за формою ураження головного мозку. У основі нейросйфилиса лежить впровадження в тканину мозку збудника сифілісу (блідої трепонеми), але реакції мозку на дію збудників при сифи-лисе мозку і прогресивному паралічі настільки різні, що їх розглядають як окремі захворювання.

При природженому нейросифілісі, внутриутроб-но, що розвивається, анатомічні зміни головного мозку поєднуються з измене-ниями, що спостерігаються у дорослих при придбаному сифілісі нервової системи. Природжене сифілітичне ураження нервової системи призводить до затримки соматичної і психічної разви-тия дитини, аж до глибокої міри недоумства, і іншим, де-фектам.

Інкубаційний період при сифілісі мозку складає 3-5 років, проте психічні розлади можуть розвинутися і пізніше. У течії сифілісу мозку у дітей і підлітків можна виділити сле-дующие синдроми: 1) церебрастенический, або неврозоподобный(сифілітична неврастенія); 2) епілептиформний; 3) слабо-умия; 4) психопатоподібний.

Церебрастенический синдром спостерігається в початковій стадії захворювання і проявляється головним болем, дратівливістю, емоційною лабільністю, зниженням пам'яті, а також вольовій і інтелектуальній активності. До вказаних симптомів присо-единяются неврологічні і соматичні прояви - анизоко-рия, асиметрія особи внаслідок порушення іннервації м'язів, нерівномірність і підвищення сухожильних рефлексів, положи-тельная реакція Вассермана, недорозвинення м'язів, гетчинсоновские .чуприна, кератит та ін. В результаті лікування ці зміни швидко зникають. Епілептиформний синдром нагадує э'пилепсию, отли-чается ознаками грубішого ураження головного мозку, дис-форией, афектами гніву, педантичністю, зниженням уваги, пам'яті і порушенням інтелектуальної діяльності в цілому, властивим епілепсії, аж до глибокого недоумства.

Синдром недоумства характеризується таким, що прогресує обедне-нием психіки, поєднується з осередковою симптоматикою (геми-, мо-ноплегия, афазія, агнозія). Діти при цьому апатичні, не запомина-ют або запам'ятовують насилу дати, імена, події минулого і сьогодення. Деякий час хворі зберігають критичне от-ношение до свого хворобливого стану, але незабаром як критика, так і здатність до синтезування втрачаються.

Психопатоподібний синдром спостерігається при тих початкових со-стояниях перенесеного сифілісу мозку, які характеризуються як неврологічними, так і інтелектуальними (легка міра дебільності) резидуальными проявами. Діти з психопатопо-добным синдромом дуже важко піддаються вихованню, растормо-жены, схильні до афектів і посилення нижчих потягів.

Прогресивний параліч, що виникає на грунті природженого сифілісу, називають ювенільним, або юнацьким. Захворювання розвивається після тривалого інкубаційного періоду - в сред-нем через 8-13 років. В окремих випадках можливий і більш корот-кий інкубаційний період.

При прогресивному паралічі інтенсивному руйнуванню подвер-гается не лише головний мозок, але і увесь організм в цілому. У де-тей і підлітків соматичні порушення при прогресивном пара-личе виражені більшою мірою, чим у дорослих.

Однією з перших ознак захворювання є відставання, а потім і припинення фізичного і психічного розвитку ре-бенка. При цьому в одному випадку початок захворювання характеризу-ется наполегливим головним болем, виснажуваністю і млявістю, в дру-гом - дратівливістю, метушливістю і слізною.

Надалі, в обох випадках, в поведінці дітей настають значні зміни. Вони не можуть виконувати свої звичайні обов'язки, відстають від однолітків, стають неуважними, неохайними, втрачають інтерес до оточення, перестають засвоювати нове, не можуть відтворити минулого досвіду. Разом з цим втрачаються естетичні почуття: швидко наростають грубо эгоис-тические тенденції, байдужість до близьких і емоційна ту-пость. Таке зубожіння особових особливостей у ряді випадків со-провождается неадекватним підвищенням настрою, посиленням психомоторики і безладної діяльності. Разом з цим ино-гда спостерігаються маячні ідеї величі : хвастощі іграшками, костюмом, голосом, шкільними успіхами, фізичною силою, сме-лостью, антигромадськими вчинками, онанізмом, спробою из-насилования та ін.

Далі психомоторне збудження поступове трансформиру-ется в апатичність і млявість, наростають фізична слабкість, об-щая загальмованість. У дітей розвивається глибоке недоумство: наростають соматичні і неврологічні зміни, з'являється різка слабкість - хворий не підіймається з ліжка, не дізнається навколишнього оточення. Потім до цих симптомів приєднуються судоми, епілептичні, що нагадують, втрачається мова, раз-виваются контрактури і пролежні. За відсутності лікування бо-лезнь триває довше, ніж у дорослих, приблизно 5-10 років, і неиз-бежно призводить до летального результату.

ЛІКУВАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАХОДИ

Лікування інфекційних психозів тісно пов'язане з лікуванням вы-зывающих їх захворювань і їх наслідків. З появою анти-биотиков кількість психічних розладів, що виникають в ре-зультате інфекційних захворювань, помітно зменшилася. Своя-тимчасова госпіталізація і раннє лікування мають для прогнозу вирішальне значення.

При коровому енцефаліті застосовують протикорові сыворот-ку, антибіотики, аскорбінову кислоту та ін. При хореї, враховуючи її ревматичну природу, призначають саліцилові препарати. Симпатичне лікування, що Со-відповідає, проводиться при коклюші, скарлатині і кишкових інфекціях. При грипозних і ревматиче-ских енцефаліті з перших же днів захворювання призначають комп-лексное лікування, що включає антибіотики, седативні препарати, уротропін з глюкозою і аскорбіновою кислотою, натрію йодид, гор-мональную терапію та ін.

Лікування усіх інфекційних і постінфекційних психічних розладів полягає передусім в дії на основну причину захворювання. Одним з основних методів лікування являет-ся антибиотикотерапия. Велике значення мають постільний ре-жим, вступ ізотонічного розчину натрію хлориду і глюкози, дегитратационная терапія розчином магнію сульфату, назначе-ние снодійних, наркотичних препаратів. Надалі хворий потребує ретельного соматичного спостереження, застосування тонізуючих засобів (стрихнін, фітин, кальцій, вітаміни, про-должительные теплі ванни, заспокійливі засоби і барбиту-раты).

Профілактика сифілісу мозку і прогресивного паралічу у де-тей і підлітків повинна зводитися передусім до предупрежде-нию захворювання у дорослих. Тому на перший план повинні виступати соціально-гігієнічні заходи. Дуже важливим є раннє розпізнавання зараження сифілісом і активне його лікування під контролем дослідження крові і спинно-мозкової рідини у дітей, батьки яких хворіють або хворіли на сифіліс (реакція Вассермана). Лікування має бути індивідуальним, включаючим препарати, ефективні по відношенню до возбудите-лю захворювання, - блідій трепонемі: препарати миш'яку (новар-сенол, осарсол, миарсенол), солі важких металів (бийохинол), антибіотики. Застосовують також пірогенне лікування сіркою, привив-кой малярії та ін. Діти повинні знаходитися на диспансерному обліку навіть після закінчення лікування.

До стійких резидуальным неврологічним і психопатологичес-ким проявам перенесених дитячих і загальних інфекцій отно-сятся парези, паралічі, гіперкінези, дизартрія, афазія, слабо-умие, психопатизация та ін. Можуть спостерігатися своеобразные рас-стройства, обумовлені зниженням фонемного аналізу (дислексия, дисграфія та ін.).

Педагогам і батькам слід враховувати полиморфность нару-шений психічної сфери у дітей, зокрема астенизацию, сниже-ние інтелекту, психічну слабкість, дратівливість, двига-тельное занепокоєння або адинамію, посилення нижчих потягів. У дітей, що перенесли затяжні форми інфекційних психозів з ис-ходом в постінфекційну астенію, відзначається підвищена исто-щаемость з явищами гйпомнезии, знижується успішність в шко-ле. Вони нерідко піддаються осуду педагогів і батьків. Найважливішим лікувально-педагогічним чинником, сприяючим деякому подоланню дефекту і посиленню компенсаторних можливостей організму, є організація трудових процес-сов. Трудова терапія є надійним стимулом компенсатор-ного розвитку. Велике значення мають санітарно-освітня робота і лікувальна фізкультура.