Глава V

ЕТІОЛОГІЯ, ПАТОГЕНЕЗ І ПАТОМОРФОЛОГІЯ ПСИХІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Етіологія відповідає на питання, чому виникає хвороба, яка її причина, патогенез - на питання, як розвивається хворобливий процес, в чому його суть. Патоморфологія вивчає морфологи-ческие зміни, що відбуваються в органах, тканинах і клітинах орга-низма в результаті хвороби.

Причини виникнення психічних захворювань різноманітні. В основному вони ті ж, що і при інших соматичних 'хворобах людини. Перерахувати причини виникнення психічних болез-ней, різних варіантів природженого і придбаного слабо-умия (малоумия, розумовій відсталості) складно, оскільки ряд за-болеваний обумовлений не одним, а сукупністю багатьох етіологічних чинників. В той же час знання причин захворювання необ-ходимо для профілактики, попередження розвитку хвороби.

При дії на організм, особливо дитячий, болезнетвор-ных чинників, що приводять в наступному до порушення психиче-ских функцій, результат залежить, по-перше, від сили патогенного воз-действия, по-друге, від того, на якій стадії онтогенезу діють ці чинники, і, по-третє, від стану центральної нервовою систе-мы, її здібності мобілізувати захисні властивості організму.

Причинний хвороботворний чинник, що впливає на ранніх стадіях онтогенезу, може зумовити не лише тимчасові функци-ональные порушення, але і збочений розвиток мозку, а також вади розвитку інших органів і систем.

Причина, що викликала психічне захворювання, визначає його найважливіші якісні особливості. Проте дія причини не ізольована, воно визначається умовами, в яких знаходиться організм. Одні умови знижують опірність організму, його захисні властивості і тим самим посилюють дію причини, інші - мобілізують захисні властивості організму і послабляють, нівелюють її дію. Таким чином, виникнення хвороби, її течія, прогноз і результат залежать від причини, що викликала її, і сово-купности зовнішніх і внутрішніх умов, в яких вона діє.

Матеріалістичній філософії чужий спрощений погляд на співвідношення зовнішніх і внутрішніх чинників, що обумовлюють розвиток хвороби. Психічний розлад виникає лише в ре-зультате несприятливого взаємовідношення організму із зовнішнім середовищем. При цьому слід враховувати не лише стан нервової системи хворого, умови його існування, але і чинники, передуючі захворюванню і сприяючі його возникнове-нию. Такі чинники, як інфекційні захворювання, інтоксикації, важкі закриті травми черепа, психічна травматизация, со-провождаемая перенапруженням основних кіркових процесів, мо-гут зумовити розвиток психічного захворювання і при сильному типі нервової системи і сприятливих умовах зовнішнього середовища. У тих випадках, коли організм ослаблений, причиною психічного захворювання можуть бути і слабо виражені несприятливі чинники зовнішнього середовища.

Кількість психічно хворих і розумово відсталих осіб в різні періоди і в різних країнах неоднаково. Збільшення їх спостерігається при несприятливих соціальних, санитарно-эпиде-миологических умовах, під час епідемій, голоду, воєн, при низ-грудка культурному і гігієнічному рівнях, недостатньому розвитку лікувально-профілактичної допомоги населенню. Зменшенню часто-ты психічних захворювань сприяють сприятливі умови зовнішнього середовища, широкі державні оздоровчі і про-филактические заходи. Так, в нашій країні повністю исчез-ли деякі психічні захворювання, наприклад малярійні пси-хозы, зменшилася кількість осіб з психозами і недоумством, обумовленими сифілісом, первинними нейроінфекціями, з пси-хогенными захворюваннями та ін.

У капіталістичних країнах гігієнічні, профілактичні заходи проводяться лише серед забезпечених верств населення. Робоча людина являється в капіталістичному суспільстві источни-ком прибутку, а умови його існування капіталіста не интере-суют. У таких розвинених капіталістичних країнах, як США, Ан-глия, Японія, Франція, кількість психічно хворих з кожним роком зростає.

Усі різноманітні етіологічні чинники психічних забо-леваний можна розділити на дві групи: екзогенні чинники, або чинники зовнішнього середовища, і ендогенні - чинники внутрішнього середовища. , :

Подібне ділення етіологічних чинників на екзогенних і эн-догенные є в деякій мірі умовним, оскільки за оп-ределенных умов ті або інші екзогенні чинники можуть транс-формироваться в ендогенних.

Між зовнішніми екзогенно-соціальними і внутрішніми эндо-генно-биологическими чинниками існує тісне взаимодейст-вие. Так, соціальний чинник в одному випадку може бути непосред-ственной причиною психічного захворювання, в іншому - предрас-полагающим моментом. Такий, наприклад, біологічний чинник, як менінгокок, що викликає епідемічний цереброспінальний менінгіт з наступним можливим результатом в недоумство, разви-тием епілепсії, поразкою слухових, зорових, глазодвига-тельных нервів і іншою патологією, являється в той же час і соціальним чинником, оскільки захворювання розвивається лише в несприятливих гігієнічних умовах, при скупченості на-селения.

Кожну хворобу слід розглядати як соціальне явле-ние. Боротьба з психічними захворюваннями включає проведення не лише лікувальних, але і соціально-профілактичних, психолого-педагогических заходів. При вивченні стану здоров'я на-селения медична наука враховує не лише біологічні, але і соціальні і мікросоціальні чинники. У нашій країні здоров'я трудящих забезпечується системою социально-экономи-ческих і медичних заходів.

Таким чином, розвиток психічних захворювань обусловле-но поєднаною дією безлічі чинників.

До екзогенних чинників відносяться різні інфекційні захворювання, механічні травми мозку, інтоксикації, неблаго-приятные гігієнічні умови, психічні травми, складна життєва ситуація, виснаження та ін. Визнаючи, що хвороба в эольшинстве випадків розвивається в результаті шкідливих воздейст-вий екзогенних чинників, слід в той же час враховувати реак-'ивность, опірність і пристосовну реакцію организ- ia. Причому людина не лише сам пристосовується до умов шешней середовища, але і змінює і пристосовує середовище всоответ^ :твии зі своїми потребами.

Інфекції займають одне з перших місць в етіології психичес-:их розладів у дітей, особливо недоумства. Діти і підлітки, що страждають психозами, розумовою відсталістю різної міри, а також аномаліями мови, зору, слуху, порушеннями эмоциональ-но-волевой сфери і що потребують лікування в спеціальних психо-неврологических установах або в навчанні в спеціальних вспо-могательных школах, в більшості випадків перенесли різні інфекційні захворювання. Серед них слід виділити нейроин-фекции, при яких первинно вражається центральна нервова система (менінгіти, енцефаліт, менінгоенцефаліт), а також дитячі (кір, коклюш, вітряна віспа, хорея, дифтерія) і загальні інфекційні захворювання (грип, туберкульоз, сифіліс, бруцел-лез, токсоплазмоз та ін.), які при зниженні захисних властивостей організму можуть привести до вторинної поразки головного моз-га і виникнення тимчасових функціональних психічних рас-стройств або стійких і безповоротних деструктивних змін.

Взаємодія між інфекційним чинником, його токсинами і організмом визначається, по-перше, станом центральної нервової системи в період дії шкідливого чинника, загальною і імунологічною реактивністю дитячого організму, функцією ендокринної системи і, по-друге, патогенністю збудника ин-фекционного захворювання. Ці чинники обумовлюють різні варіанти тимчасових або стійких психічних розладів.

Навіть легко протікаючі інфекції в першій половині беремен-ности, тобто співпадаючі з періодом бластогенеза і органогенезу, можуть бути причиною виникнення у дитини важкої врожден-ного вади розвитку не лише головного мозку, але і інших сис-тем організму. Тому при визначенні ролі інфекційного чинника у виникненні інтелектуального дефекту необхідно враховувати, на якій саме стадії онтогенезу він діяв. У за-висимости від цього патогенні інфекційні чинники діляться на дві групи: чинники, діючі на зародок і плід на різних стадіях внутріутробного розвитку, і чинники, які воздейст-вуют в період новонароджене™, дошкільному і шкільному пері-оді.

Течія інфекційних захворювань може бути гострою і хро-ническим. У дітей частіше, ніж у дорослих, можуть формуватися деструктивні зміни в центральній нервовій системі з психи-ческими порушеннями, а у ряді випадків - з наступним развити-ем недоумства різної міри, порушеннями мови, зору, слуху, парезами, паралічами і іншою патологією.

Інтоксикації організму різними токсичними речовинами також можуть викликати психічні розлади. Токсичними (отруйними) речовинами називаються ті, які при дії на організм здатні викликати різке порушення функцій орга-низма і різні психічні розлади. До них відносяться промислові, побутові речовини, лікарські засоби (у великих дозах і концентраціях).

Токсичні речовини проникають в організм різні путя-ми, головним чином через травні і дихальні шляхи, і приводять як до тимчасових, епізодичних, функціональних психічних розладів, так і до безповоротних дефектів интел-лекта. Крім того, змінюючи генеративні властивості клітин і обмен-ные процеси у батьків, ці речовини опосередковано можуть по-ражать потомство. Можливо і безпосередня поразка дітей цими чинниками.

Найбільш поширеною інтоксикацією є алкоголь-ная. Причому якщо зловживання спиртними напоями взрослы-ми веде до їх інтелектуального зубожіння, психозу і нерідко є причиною антигромадської поведінки, то алкогольна інтоксикація у плоду або дитини у багато разів пагубнее і небезпечніше, оскільки вона призводить до порушення нормального розвитку организ-ма, появи психічних розладів.

Травми (фізичні, механічні) головного мозку, особливо закриті, - важливий етіологічний чинник виникнення гострих і хронічних психічних розладів. Залежно від обшир-ности травми психічні розлади можуть бути тимчасовими або стійкими, безповоротними. Травма черепа може спровокувати яке-небудь інше захворювання. Внаслідок механічної травми головного мозку (внутріутробною, родовою, післяродовою) можуть розвиватися різні дефекти інтелекту - від незначних до дуже глибоких, при яких йдеться не про навчання, а про піклування їх спеціальними установами охорони здоров'я і спе-циального забезпечення.

За статистичними даними, травми черепа складають приблизно 34 % усіх механічних травм. Травматизация головного мозку може статися внутріутробний (удари, падіння, підйом великої тяжкості, непосильна фізична праця, невелика кількість навколоплідних вод, довга пуповина), під час пологів (продолжи-тельные або стрімкі пологи, акушерсько-хірургічне вме-шательство), в грудному, ранньому дитячому, дошкільному і шкільному віці (ігрова, побутова, вулична, транспортна та ін.). Родова травма обумовлює внутрішньочерепні крововиливи, асфіксію і пов'язане з нею кисневе голодування головного мозку з последу-ющими змінами в тканині мозку. Психічні розлади, вы-званные травматичним ушкодженням головного мозку, можуть виникати або відразу ж. після травми, або, що буває частіше, через деякий час після неї. Гострий травматичний психоз може не залишати яких-небудь наслідків, але нерідко по про-шествии гострого періоду формуються посттравматичні, орга-нические зміни, аж до травматичного недоумства.

Несприятливі гігієнічні умови середовища знижують сопро-тивляемость організму, тому можуть призводити до соматичної і психічної неповноцінності потомства. Виснаження у батьків, неповноцінне живлення вагітною або новонародженого, шлюб в занадто молодому або літньому віці, охолодження новорожден-ного, недоношеність плоду, важка фізична праця під час вагітності, професійні отруєння, токсикоз беремен-ности і інші несприятливі гігієнічні умови може бути причиною аномалій психіки у дітей.

Психогенні чинники, тобто обтяжливі, неприємні, такі, що хвилюють події і ситуації, що травмують психіку, не є причиною розумової відсталості, але можуть призводити до розвитку психоген-ных захворювань - реактивних психозів і неврозів. Тому пси-хическая травма у вигляді страху, залякування, гніву, почуття образи і образи, втрати близьких, краху надій і інших многочис-ленных негативних емоцій, неприємних і таких, що хвилюють проис-шествий, пов'язаних з умовами життя, також відноситься до неблаго-приятным гігієнічних умов середовища і може рассматривать-ся як етіологічний чинник психічних розладів.

Психіці людини властива значна стійкість, сформи-ровавшаяся в результаті тривалого історичного і биологи-ческого розвитку. Проте при дії надмірно сильних пси-хогенных чинників може статися зрив основних кіркових процесів з розвитком різних психогенних захворювань. Існує думка, що всяке психічне захворювання обуслов-лено психічною травматизацией, що не відповідає действи-тельности. Зрозуміло, у осіб із слабким типом психічної дея-тельности, неурівноважених, таких, що вселяються, забобонних психічна травма може бути безпосередньою причиною психічного рас-стройства, в інших випадках вона є привертаючим, провокуючим моментом.

Емоційна сфера у дітей і підлітків особливо реактивна, тому на них психічна травма діє сильніше, ніж на дорослих. Але при цьому потрібно враховувати і меншу глибину пере-живаний, швидку зміну настрою у дітей, через що психоген-ные реакції у них більш короткочасні.

До ендогенних чинників, що обумовлюють розвиток того або іншого психічного розладу, відносяться деякі захворювання внутрішніх органів (соматичні), аутоінтоксикації, типологи-ческие особливості психічної діяльності, порушення обміну речовин, функції ендокринних залоз, патологічна наследствен-ность і спадкова схильність або обтяжена. Одні автори відносять ці чинники до екзогенних, інші - до про-межуточным. Мабуть, їх все ж слід відносити до эндоген-ным чинників, бо по відношенню до організму в цілому вони явля-ются внутрішніми чинниками.

У ранньому дитинстві регуляцію функцій організму значною мірою забезпечує ендокринна система. Тому при порушенні її функції, а також при порушеннях обміну речовин з последую-щей аутоінтоксикацією організму і блокуванням метаболичес-ких, окислювальних процесів в" головному мозку можуть виникати психічні розлади. Порушення функції органів пищеваре-ния може супроводжуватися явищем самоотруєння, тобто аутоин-токсикацией, з наступним розвитком хронічного кисневого голодування і анатомічними змінами клітин кори великого мозку, що обумовлює виникнення того або іншого интеллек-туального дефекту.

Таким чином, перераховані вище ендогенні чинники створюють патофізіологічну основу для розвитку у дитини различ-ных психічних розладів. Сприяють цьому також і гормо-нальные порушення під час вагітності. У свою чергу, психи-ческое захворювання може привести до розвитку соматичного захворювання або виникає одночасно з ним.

Спадкові патогенні чинники, обумовлюючі психи-ческие розлади, пов'язані з передачею патологічних призна-ков від батьків їх потомству. Головну роль в походженні психічних порушень грають екзогенні чинники, проте опре-деленное значення мають патологічна спадковість і на-следственная схильність.

Раніше серед психіатрів, особливо зарубіжних країн, господ-ствовало думка про те, що патологічна спадковість явля-ется основною причиною психічних захворювань. Навіть у тих слу-чаях, коли захворювання мали явно екзогенну природу, причину їх шукали все ж в патологічній спадковості.

Окрім здатності організму передавати потомству по на-следству свої ознаки слід розрізняти природжену патологію, тобто патологічні зміни, що виникають під час внутриут-робного розвитку, і мінливість біологічних властивостей организ-ма, що придбавалися протягом життя. Кожен організм, у тому числі і неповноцінний, успадкує певну кількість ознак своїх батьків, але не усі природжені ознаки являються унасле-дованными.

Зовнішнє середовище починає впливати на плід на самому ранньому етапі внутріутробного розвитку. Перенесені вагітною жінкою інфекції, інтоксикації, механічні і психічні травми небайдужі для плоду. При появі на світ дитина відразу ж стає залежною від умов довкілля, живлення, клімату, виховання, а пізніше - від соціальних умов, навчання і виховання, профорієнтації, взаємин з кол-лективом і т. д. Усі ці чинники абсолютно міняють унаследован-ные і природжені особливості організму, призводячи іноді до из-менению типу психічної діяльності. У ряді випадків треба говорити не про спадкову патологію, а про спадкову пред-расположенности, тобто про особливу сприйнятливість, чутливість організму до зовнішньої шкідливості, зниженої опірності ор-ганизма.

До успадкованих ознак відносяться тільки генетично обумовлені. Якщо риси темпераменту і характеру у школяра схожі з рисами його батьків, то це ще не означає, що вони успадковані, оскільки можуть виникати внаслідок навчання і виховання. Наявність психічного захворювання у декількох чле-нов сім'ї теж ще не вказує на їх спадкову природу. У таких випадках може йтися про природжене або придбане захворювання.

Як би не були різноманітні ознаки, що передаються по на-следству, без багатогранної дії зовнішнього середовища на челове-ка його розвиток виявився б неможливим. Воно здійснюється шляхом засвоєння досвіду, виробленого попередніми поколени-ями. І хоча дитина народжується на світ досить безпорадною, його індивідуальний розвиток необмежено.

Пізнання закономірностей спадкової передачі ознак не виключає вивчення розвитку людини як соціального сущест-ва. Не можна ігнорувати соціальні, психолого-педагогические чинники, середовище і виховання, умови життя. У тих випадках, коли людський організм знаходиться в надзвичайно несприятливих умовах існування, піддається дії токсичних речовин - алкоголю, побутових і промислових токсичних ве-ществ, продуктів хімічного синтезу, а також вірусних, бактери-альных, паразитарних і інших патогенних чинників, в клітинах і тканинах організму людини відбуваються морфологічні і биохи-мические зміни. В результаті цього вони можуть придбавати нові властивості, що передаються потомству.

Таким чином, передача потомству спадкової патології є наслідком порушень генеративних властивостей клітин і обмінних процесів під впливом несприятливих умов окру-жающей середовища. Поліпшення їх сприяє попередженню на-следственной патології. Не заперечуючи ролі патологічної наслед-ственности в походженні психічних захворювань все ж нель-зя вважати її єдиною причиною їх виникнення.

Питання патогенезу і патоморфології психічних захворювань детальніше висвітлені в наступних главах при описі от-дельных захворювань. Тут же слід зазначити, що возникнове-ние ряду психічних захворювань обумовлюється порушенням си-лы, рухливості і урівноваженості основних кіркових процесів, різною вираженістю позамежного гальмування, гипнотичес-кими фазами, освітою в корі великого мозку функціонально ізольованих "хворих пунктів", дисоціацією функції различ-ных відділів головного мозку, сигнальних систем та ін.

Деякі психічні захворювання, особливо різні вари-анты олігофренії і деменції, характеризуються наявністю выра-женных патоморфологічних змін в тканині головного мозку. До них відносяться рубцеві зміни, гліоз, помутніння оболонок мозку, деструкція кори великого мозку, порушення її будови, втрата шаруватості, хаотичне розташування аксонів, дендриту, асоціативних волокон і інші морфологічні зміни. Ці зміни обумовлюють дифузну неврологічну микросимп-томатику, зміна сухожильних рефлексів і поява патоло-гических рефлексів, порушення функції ряду черепних нервів, некоординированность рухів, маловиразну міміку, аж до амимии, маскообразность особи, порушення мови. З по-мощью спеціальних методів дослідження ьыявляют порушення циркуляції спинно-мозкової рідини, зміна її хімічного складу, розширення шлуночків мозку, підпавутинових просторів, відсутність або порушення біоелектричної активності мозку (дизритмия, порушення альфа-ритму, наявність дельта-волн, непра-вильный характер хвиль), посилення судинного малюнка.