Глава XIII

РОЛЬ КРИТИЧНИХ ПЕРІОДІВ РОЗВИТКУ В ЕТІОЛОГІЇ, ТЕЧІЇ І ВИХОДАХ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Класики вітчизняної психопатології, психології і педаго-гики у своїх теоретичних дослідженнях і практичній деятель-ности вказували на те, що клінічне і педагогічне мастер-стпо обов'язково припускає знання суті вікових осо-бенностей розвитку.дітей і підлітків.

Онтогенез людини характеризується певною периодичнос-тью. Так звані "тихі" періоди (фази дозрівання і разви-тия) чергуються з критичними періодами стрімкого зростання, перебудови організму. Під час критичних періодів організм і силу різноманітних змін, що відбуваються в нім, особливо чутливий до різних дій довкілля. При ->том підвищується ризик появи аномальної поведінки, дезор-ганизаторских тенденцій і навіть виникнення хвороби. Лабиль-ность реакцій на дію патогенного чинника, а також тече-ние і результат хвороби обумовлені недосконалістю физиологиче-ских захисних функцій кори великого мозку, недостатнім регулюючим впливом кори на діяльність підкірки, ендокринних залоз і вегетативної нервової системи.

Під час критичних періодів в організмі відбуваються слож-ные нейрогуморальні зміни і своєрідна перебудова психічного розвитку. В окремих випадках ці періоди можуть мати утрирувану або бурхливу течію. Загальноприйнятою система-тики критичних періодів немає. Г. К. Ушаков, наприклад, виділяє вісім вікових критичних періодів, а деякі зарубіжні автори (Остеррит) налічують їх близько 50. Ми зупинимося на аналізі лише трьох найбільш типових критичних періодів раз-вития, що мають важливе значення в психопатології.

И. П. Павлов неодноразово підкреслював, що реактивність моз-га змінюється з віком. С. С. Корсаків також фіксував увага на тому, що в критичні періоди організм відрізняється особливою ранимою. На думку відомого радянського психіатра Г. Е. Сухаревой (1959), фізіологічна перебудова організму, і передусім вищих відділів нервової системи і ендокринних залоз, під час вікових критичних періодів призводить до из-менению реактивності організму і підвищення його чувствитель-ности до різних подразників зовнішнього і внутрішнього середовища. Патологічні реакції, що виникають в перехідні періоди розвитку дітей і підлітків, при усьому своєму різноманітті все ж зберігають типові риси певного вікового критическо-го періоду. У юнацькому віці гебоидофренические риси є провідним психопатологічним синдромом, проявляю-щимся в патології потягів і в агресивних діях.

За даними деяких зарубіжних авторів, біологічна перебудова організму, що відбувається у вікових критичних періодах, нерідко супроводжується імпульсивністю, посиленням нижчих потягів, расторможенностью, агресивними діями, злоякісною течією психічного розладу.

Психіатри давно звертали увагу на зв'язок відхилень в поведінці, у тому числі кримінального характеру, і гострих психи-ческих розладів у дітей, підлітків і хлопців з віковими критичними періодами, так звані пубертатні психози.

В цілому фізіологічні зміни, що відбуваються в организ-ме в критичному віковому періоді, не можна розглядати як патологію. Проте в певні періоди в поведінці несовер-шеннолетнего можуть з'являтися непереборні або імпульсивні потяги, позбавлені логіки і здорового глузду. При цьому психи-ческое захворювання характеризується великою злоякісністю. Так, внаслідок черепномозкової травми, що виникла в критиче-ский період, може розвинутися виражений інтелектуальний дефект, не відповідний силі травми; шизофренія, що почалася в перший критичний період, може привести до розпаду особи, глибокого апатичного недоумства.

Треба враховувати, що кожен наступний віковий кри-тический період супроводжується не лише морфологічними і фізіологічними змінами в організмі, але і появою нових потреб, розвитком пізнавальних здібностей, складніших особових оціночних суджень з передбаченням і пред-восхищением майбутнього. Тому ми вважаємо, що характеризуючи особу важковиховуваного або дитину з психічним расстрой-ством, окрім анатомо-фізіологічних особливостей необхідно враховувати перебудову організму у вікові критичні пері-оди. Під час цих періодів змінюється тип реакції організму на різні подразники, знижується його опірність, підвищується можливість розвитку захворювання.

За останні десятиліття клініцисти, психологи і педагоги відмічають прискорення зростання і розвитку дітей (у тому числі і психи-ческого). Це явище називається акселерацією і характеризується збільшенням середніх показників зростання і маси тіла новорожден-ного, більш раннім прорезыванием зубів, а також більш ранньою статевою зрілістю. Результати антропометричних досліджень показують, що за останніх 45 років зростання у школярів в середньому збільшилося на 4-8 см, маса тіла - на 3-7 кг, коло груд-ной клітини - на 2-5 см

Згідно з медико-статистическим даними, в промислово разви-тых країнах відзначається прискорення статевого дозрівання дітей при-мерно на три роки. У пубертатному періоді спостерігається стремитель-ный стрибок в зростанні і масі тіла, особливо у дівчаток. Німецькі пси-хиатры П. Харбауэр, К. Ниссли (1965, 1971) і інші вказують на те, що разом з прискореним асинхронним фізичним дозріванням підлітки нерідко відстають в психічному розвитку. За даними цих авторів, саме серед таких осіб відзначається найбільш високий відсоток важковиховуваних, злочинців і психічно хворих.

На конференції ВІЗ в Стокгольмі (1969) розглядалися різні аспекти акселерації і відзначалося, що для частини под-ростков і хлопцем характерний певний розрив між їх фи-зическим і психічним розвитком. У пубертатний період подрос-ток вже не дитина і ще не дорослий, не повністю залежить від дорослих, але і не повністю незалежний від них.

Причини акселерації різноманітні і до теперішнього часу недостатньо з'ясовані. Деякі дослідники суть цього явища імовірно пояснюють значним збільшенням змісту в харчових продуктах білків і жирів тварини про-исхождения, інтенсивнішою дією сонячних променів у зв'язку з носінням легшого одягу, дратівливим впливом на нервову систему дитини усіх умов сучасного життя, воз-действием кіно, радіо, телебачення і інших чинників цивили-зации. Висловлюється припущення, що до певної міри акселерації сприяють зростання медичних знань, поліпшення медичного обслуговування, а також ускладнені сучасні шкільні програми і засоби навчання.

Фізіологи, гігієністи і педіатри відмічають поліпшення пока-зателей фізичного стану дітей, а психіатри і психологи спостерігають при цьому посилення психічної нестійкості (осо-бенно в пубертатному критичному періоді), схильності до невротичних реакцій і конфліктів. Деякі зарубіжні автори стверджують, що передчасний розвиток обумовлює дисгар-монизацию осіб, причому воно більш виражене, ніж розривши між фізичним і психічним розвитком.

Американський соціолог Ф. Майер, аналізуючи причини зростання тяжких злочинів, що здійснюються підлітками із забезпечених і багатих сімей, вказує на те, що частенько вони здійснюються з бажання "збудження і отримання гострих відчуттів", і також звертає увагу на наявність розриву у цих підлітків між термінами фізичного і соціального дозрівання. Дошлюбну бе-ременность, велику кількість (близько 40 %) позашлюбних дітей, народжених жінками до 20-річного віку, буржуазні соци-ологи пояснюють модною нині концепцією "сексуаль-ной революції".

На об'єднаній сесії Академії медичних наук СРСР і Академії педагогічних наук СРСР (1971) радянський гігієніст-фізіолог С. М. Тромбах відмічав, що не слід робити поспішних висновків про можливість більш раннього збільшення фізичних і розумових навантажень, більш ранніх контактів з несприятливими і навіть шкідливими виробничими чинниками у дітей, оскільки явище акселерації ще не вивчене в належній мірі і отримані дані не дозволяють судити, чи поширюється прискорення раз-вития в рівній мірі на усі органи, системи і функції организ-ма і чи не привело воно до збільшення нерівномірності розвитку, до деякої фізіологічної дезинтеграції.

Передчасний розвиток обдарованих дітей в деякі воз-растные критичні періоди приводить до несприятливого результату. Так звані "діти-віртуози", для яких світ раніше вре-мени втратив свою наївну і безпосередню привабливість і кото-рые "усі знають", нерідко в зрілому віці не виправдовують воз-лагаемых на них надій. У ряді випадків це є наслідком або функціональних порушень в корі великого мозку, або ендокринопатій, що виявляються згодом, гіпоталамічних рас-стройств, а також органічних змін в тканині мозку.

Звичайно, обдарованість у дітей обумовлена сімейними тради-циями і сприятливим середовищем. Але серед 830 обстежених нами (А. И. Селецкий, 1981) важковиховуваних дітей і підлітків вікові критичні періоди нерідко виявлялися причиною аномалій поведінки, насильницьких дій і психічних рас-стройств.

На думку німецького психіатра Г. Штутта (1967), преждевре-менное розумовий розвиток дітей і поява у них несвойствен-ных віку інтересів нерідко є вираженням складного центрального дефекту особі; частина цих не за віком розумних дітей, поза сумнівом, відноситься до ранніх аутистів або до аутистиче-ским психопатів. За даними Г. Штутта, підлітки з преждевре-менным соматичним дозріванням є ативными право-нарушителями, виявляють передчасне пробудження сексуальних інтересів з агресивною поведінкою, а серед матерів підлітків переважають передчасно фізично розвинені дівчатка, причому у них виявляються дивна суміш дитячих п зрілих рис особи, зниження критичності, переважання функції підкірки, а також нестримність психогенних рас-стройств.

Окрім найбільш відповідального періоду, пов'язаного з рожде-нием, появою дитини на світ і, отже, з різким из-менением умов його існування (кровообігу, дихання, живлення, температури, зовнішніх подразників та ін.), що вимагає максимальної адаптації, надалі в житті дитини слідує пыделить три найбільш важливих критичних періоду. Перший критичний період розвитку дитини спостерігається у віці 3 -

4 років,. другий - від 8 до 10 років, третій, пубертатний, період - від12 до 16 років.

Залежно від спадкових, природжених або приобре-тенных особливостей організму, а також зовнішніх і внутрішніх умов середовища той або інший період може наставати або нес-колько раніше звичайного, або значно пізніше. Під час крити-ческих періодів через перебудову, що відбувається в організмі, можуть створюватися такі можливості і умови, коли приспо-собительные механізми стають абсолютно недостатніми навіть при незначному ускладненні умов існування. Критичний період може стати однією з внутрішніх умов, сприяючих виникненню як збочення поведінки з по-следующими правопорушеннями, так і психічного расстрой-ства.

ПЕРШИЙ КРИТИЧНИЙ ПЕРІОД

Перший критичний період настає у віці 3 років і триває близько року, а в деяких випадках і довше. Він характеризується підвищеною потребою організму дитини в кисні, що пояснюється його стрімким зростанням. Об'єм повітря, що проходить через легені, майже такий же як у дорослої людини, приблизно 5 - 7 л в 1 хв. Тому в перший критичний період розвитку дитини особливо необхідно піклуватися про достатню вентиля- ции приміщень, відсутність якої негативно позначається на його фізичному і психічному розвитку. Хронічне кисневе голодування (гіпоксія) призводить до структурних і функціональних змін в корі великого мозку, що обумовлює розвиток різних психічних порушень. До стійких залишкових явле-ниям гіпоксії відносяться осередкові поразки центральної нерв-ной системи (парези, паралічі, порушення функції зору, слуху,мови). Разом з осередковими можуть відзначатися і загальномозкові про-ипления (розлади емоційно-вольової сфери, зниження ин-теллекта).

Незважаючи на те що в цьому критичному періоді форма боль-ших півкуль і морфологія клітин кори великого мозку зовні майже нічим не відрізняються від таких у дорослого, все ж функциональиые можливості кори великого мозку і її архітектоніка ще далекі від своєї досконалості. Так, структурне і функци-ональное розвиток лобових доль півкуль завершується лише до 13-річного віку, Таким чином, для першого критичного періоду характерна функціональна недосконалість нервової сис-темы.

У дитини у віці до 3 років на тлі переважання функцій підкірки починають формуватися зв'язки другої сигнальною систе-мы. Колишній стан пасивного пізнання навколишньої действи-тельности поступається місцем активному, з'являється прагнення до самостійного пізнання оточення. При цьому виникає нескінченна кількість питань : "що", "навіщо", "чому". Вслед-ствие ускладнення форм кіркової регуляції, вдосконалення процесу внутрішнього гальмування перший критичний період характеризується елементарною аналітико-синтетичною деятель-ностью. Проте в цілому віддзеркалення явищ реального світу осу-ществляется ще переважно через першу сигнальну сис-тему. Мовні сигнали, що йдуть через другу сигнальну систему, мають в цей період менше значення, чим безпосередні раз-дражители.

Крім того, для першого критичного періоду властиві яскраво виражена иррадация процесу збудження, а також интенсив-ность і лабільність водного обміну. При цьому клітини головного мозку містять значну кількість води. Фізіологічною лабільністю водного обміну обумовлено часте виникнення у дітей цього віку зовнішньої і внутрішньої гідроцефалії (водянки мозку). Для гідроцефалії характерно надмірне на-копление в шлуночках мозку і в підпавутинових просторах спинно-мозкової рідини, що веде до збільшення об'єму головно-го мозку і розмірів черепа з наступними стійкими залишковими явищами у вигляді грубоорганического інтелектуального дефекту або у вигляді розладу емоційно-вольової сфери з анома-лиями поведінки на фоні формально підлягаючого зберіганню інтелекту.

Лабільність водного обміну, що веде до порушення циркуля-ции спинно-мозкової рідини і венозному застою, є час-той причиною виникнення у дітей в першому віковому крити-ческом періоді різних аномалій поведінки. Крім того, цей період характеризується значно вираженою здатністю до компенсації збочених або втрачених функцій. Наприклад, при вираженій гідроцефалії відзначаються невелика кількість симптомів поразки центральної нервової системи і інтелект, що добре со-хранившийся. Здатність до компенсації порушених функцій з віком повністю не втрачається, але ограничива-ется.

У першому віковому критичному періоді у дитини совершен-ствуются орієнтування в просторі, статика, динаміка, коор-динация і процеси адаптації. До цього моменту у нього вже добре виражена пластичність кіркових процесів, відбувається значи-тельное вдосконалення функції пірамідною і екстрапірамідною систем, а також спостерігаються моторно-конструктивні і інтелектуальні диференціювання.

У першому критичному періоді, разом зі значною биоло-гической перебудовою в організмі дитини, у нього формуються прості поняття і перші висновки, пробуджується актив-ность. Але дорослі, опікаючі дитини, нерідко обмежують його самостійність і активність, що на тлі підвищеної реа-ктивности дитячого організму і характерної для цього віку дитини вираженості процесу иррадации збудження призводить до виникнення упертості, капризів, негативізму з різними видами протесту, вегетативно-соматичних розладів у вигляді на-рушения формули сну і апетиту, енурезу і денних страхів. По-цьому деякі автори характеризують цей перший віковий критичний період як період упертості. Під час його діти стають самостійнішими, але менш слухняними, неред-ко втрачають набуті навички охайності. Незважаючи на совер-шенствование інтелектуальних функцій і деяку дифферен-циацию емоцій, формування привязанностей до матері, батька і інших близьких людей і негативного відношення до деяких осіб, одних з найбільш типових негативних ознак это-го критичного періоду являється упертість і неслухняність дітей.

, У цей період у багатьох дітей виникають так звані дет-ские неврози, складові до 25% усіх неврозів, що виникають в дитячому віці. Найбільш частими формами неврозів є психогенне заїкання, або логоневроз, виборче відношення до їжі або відмова від їжі, розлад формули сну, нічні, а іноді і денні страхи, найрізноманітніші атипові судо-рожные припадки, а також напади спазмофілії. Підвищена судорожна готовність обумовлюється особливостями иррадации процесу збудження, обміну речовин в корі великого мозку, зокрема лабільністю кальцієвого обміну, високим вмістом в тканині головного мозку води, схильністю до розладів функ-ции органів травлення і діатезу. Серед дітей цього віку немало моторних розгальмованих, непосидючих, неслухняних, а також що відрізняються зниженою активністю, апатією, боязли-востью, боязкістю і підвищеною загальмованістю.

Дитячі і загальні інфекції, інтоксикації, закриті черепномозкові травми і інші несприятливі дії зовнішнього і внутрішнього середовища сприяють формуванню у дітей в першому віковому критичному періоді грубого інтелектуального де-фекта, психопатичному розвитку особистості і виникненню пато-характерологических змін особи з наступними дезор-ганизаторскими тенденціями. У ряді випадків шизофренічний процес починається під час цього критичного періоду, проте виявляють його лише в юнацькому віці або у дорослих.

На думку Г. К. Ушакова, більшість психопатологічних станів і психічних хвороб у дітей починаються саме під час цього періоду (1973).

ДРУГИЙ КРИТИЧНИЙ ПЕРІОД

Другий критичний період розвитку дитини відповідає віку від 8 до 10 років. Г, Е. Сухарева (1959) вважає, що найбільш характерною патологією поведінки дітей в другому віковому критичному періоді є психомоторна расторможенность, посилення потягів, агресивність, що проявляється активно в повы-шенной забіякуватості або пасивно в патологічному фантазирова-нии.

Біологічною основою другого критичного періоду є припинення діяльності вилочковой залози і через це по-степенно гальмування функції статевих залоз, що зменшується. Крім того, цей період характеризується інтенсивним расширени-ем функцій кори великого мозку, посиленням здібностей до ана-лизу і синтезу і розвитком процесу внутрішнього гальмування. При цьому разом з безпосередністю сприйнять і переживань бо-лее доступним і можливим стає узагальнення з передбаченням і передбаченням майбутнього, внаслідок чого розширюються і ускладнюються зв'язку дитини з довкіллям, совершенству-ются інтелектуальні і мовні функції.

Для цього ж періоду характерні і значні зміни в емоційній сфері у вигляді підвищеного фантазування, що не-рідко відірваного від реальності, переростає в мрійливість і прожектерство. Спостерігається також або своєрідна скован-ность, або (що буває значно частіше) расторможенность, бол-тливость і вертлявість. "Складні нервово-гормональні измене-ния в організмі дитини в ці кризові періоди, - пише Г. К. Ушаков, - як би знаменують собою етап бурхливої перебудови організму і створюють грунт для складнішого наступного раз-вития. Вони складають природну і необхідну якість опре-деленных етапів фізичного і психічного розвитку дитини. Проте бурхливі нервово-гормональні зрушення за неблагополучних умов життя дитини можуть сприяти порушенню гармо-нии наступного фізичного і умственого розвитку його і возни-кновению нервово-психічних розладів. Тому в ці періоди життя дитина потребує особливо уважного відношення з боку оточення його облич і в усуненні усіх тих зовнішніх вред-ностей, які могли б виявитися згубними для його здоро-вья" *.

На думку Г. К- Ушакова, перенапруження рухливості нерв-ных процесів у дитини, що виникає в результаті різкого из-менения його звичної життєвої ситуації, може виявитися осо-бенно несприятливим саме в цей віковий критичний період. Зміна динамічного стереотипу, приміщення дитини в дитсад, в інтернат, відвідування ним школи, дія невідомих раніше подразників і інші несприятливі чинники обуслов-

ливают раниму і підвищену виснажуваність кори великого мозку. Реакції пристосування до умов середовища, що змінюються, можуть набути характеру хворобливої перебудови усієї форми-рующейся особи дитини, аж до серйозних нервно-психиче-ских розладів. Шкільне життя, само вступ в це життя з надзвичайною обстановкою і безліччю різних подразників може в окремих випадках астенизировать нервову систему школяра. Остання обставина вимагає індивідуального підходу, уваги, такту в поводженні з учнем і знання його вікових особливостей.

Оскільки перенапруження, зрив і дисоціація кіркових про-цессов порівняно легко виникають із-за нервово-гуморальних зрушень, виражених в критичному періоді, то тому необходи-мо, щоб педагог враховував особливості учнів. За умови позитивного в педагогічному сенсі впливу довкілля (виховання з раннього дитинства товариськості, розширення позитивного оточення дитини, залучення його в колективні ігри, емоційно забарвлені розповіді про спільне цікаве життя в дошкільних і шкільних установах, виховання жела-ния в дитині включитися в загальне життя цих установ та ін.) критичний віковий період може протікати безболісно і непомітно.

Таким чином, фізіологічна недосконалість кіркової ней-родинамики і недостатня зрілість інших систем організму, з одного боку, і несприятлива дія біологічних і мікросоціальних чинників - з іншою, можуть обумовлювати в цьому критичному періоді зрив психічної діяльності, неадек-ватность поведінки і важковиховувана. Можна виділити два варіанти ядра особи такої дитини. При стеническом варіанті з вираженими, але утрируваними кірковими процесами начи-нает переважати реакція протесту, втрачається інтерес до школи, з'являються втечі з дому, імпульсивні дії. При астени-ческом варіанті до дратівливої слабкості, підвищеній чувстви-тельности і виснажуваності поступово приєднуються псевдологія, почуття тривоги, сентиментальність і слізна.

Несприятливі умови мікросередовища, навіть незначне ускладнення життєвої ситуації спричиняють за собою формування в цьому критичному періоді невротичних, іпохондричних, психо-патических біс розвитку і ендогенних психозів. Клінічна практика і ці літератури (А. И. Стрельцова, 1968) показыва-ют, що більше 60 % хворих шизофренією захворюють в другому і третьому критичних періодах, але виявляється це захворювання в більшості випадків у дорослих. Вивчення анамнезу дорослих, хворіючих на неврози, вказує на те, що до 40% їх були невро-патами в дитинстві, але не піддавалися медико-педагогічній кор-рекционному дії.

ТРЕТІЙ КРИТИЧНИЙ ПЕРІОД

Третій критичний период- пубертатний, або період статевого дозрівання, відповідає віку від 12 до 16 років. Це один з найбільш важливих, важких і своєрідних етапів в розвитку под-ростка. З біологічної точки зору цей період характеризується вираженими ендокринними змінами, що обумовлюють процес статевого дозрівання, інтенсивним зростанням усіх систем ор-ганизма і вдосконаленням функцій кори великого мозку. Вне-запно виникаючі відхилення в поведінці підлітка в цьому воз-растном періоді обумовлені, мабуть, не лише вказаними чинниками, але і соціальними умовами.

У цей період найбільш типовими є зміни, обу-словленные посиленням функції статевих залоз, з чим пов'язане свое-образие зовнішнього вигляду підлітка : незграбність внаслідок вре-менного порушення пропорцій тіла, поривчаста, різкість дви-жений, схильність до гримас, невміння володіти тембром і силою голосу та ін. Посилення діяльності щитовидної залози, іноді спостережуване в цей період, супроводжується прискореним сердцеби-ением, швидкою стомлюваністю, схудненням або надмірним отло-жением жиру, підвищенням потягу до їжі, ігноруванням опас-ности або надмірною боязкістю.

Значні зміни відбуваються в нервово-психічній сфе-ре і в поведінці підлітка. Оскільки до 13-річного віку завер-шаются морфологічний розвиток лобових доль півкуль боль-шого мозку, утворення численних зв'язків між корою і підкіркою, вдосконалення особових особливостей, то психіка підлітка відзначається значною своєрідністю. Формуються світогляд і самоствердження, проявляються значні по-знавательные здібності, цікавість і допитливість, отме-чаются самоаналіз, мудрування, "копання в собі", тривога про майбутнє і посилення егоцентризму, при цьому особливо виражено прагнення до самостійності і підвищену активність. Неред-ко з'являються невпевненість в собі, почуття власної малоцен-ное™, нікчемності існування.

Невідповідність в розвитку серця і посудин, зокрема вузькість посудин (аорти), призводить до порушення кровообігу, що яв-ляется причиною почастішання серцебиття, запаморочень і обмо-рочных станів, сприяє ще більшому посиленню пережи-ваний. Найбільш дисгармонійна течія пубертатного періоду відзначається у підлітків з природженою або придбаною протягом життя церебрально-ендокринною неповноцінністю, а також у пе-дагогически запущених.

Педагогічна і клінічна практика показують, що вер-шина кривою, виражаючою почало важковиховуване™ і антиоб-щественного поведінка, незалежно від особових особливостей дитини у минулому, найчастіше співпадає з пубертатним періодом.

У хлопчиків і дівчаток в цьому періоді на тлі соматичної і нервово-психічної перебудови, ' різних трофічних розладів, нестійкості температурної регуляції, порушення сну, підвищеної стомлюваності і головного болю можуть з'являтися раз-особисті відхилення в поведінці, спостерігатися локальні і генера-лизованные судоми, демонстративні спроби до самогубства, які в більшості випадків мають наліт театральності, але мо-гут і реалізуватися.

У дівчаток-підлітків з'являється схильність до вигадок сек-суального змісту, обмови про згвалтування, твердження про вагітність та ін. У хлопчиків також відзначається прагнення при-влечь увага до своєї особи, що досягається різним фантази-рованием, самообмовами про участь в крадійстві, насилиях, розбої і іншими вигадками.

Психологічні протиріччя цього періоду П. Б. Ганнушкин описує таким чином: "Ніколи не можна "знати, що при-несет з собою цей вік, і батьки завжди із страхом чекають від нього всіляких несподіванок. Підлітки робляться непо-седливыми, неспокійними, неслухняними, дратівливими. Ес-тественный і здоровий протест проти тих, що зловживають своїм авторитетом старших зростає в безглузду упертість і ж-лание протидії всякій розумній раді. Розвиваються за-носчивость і самовпевненість. Зрушення в моториці роблять підлітка незграбним і створюють у нього одночасно відчуття зростаючої сили і почуття гострого невдоволення собою. Наявність нових потягів, що тільки що пробудилися, за відсутності що ще вводить їх в певні межі серйозного змісту, пристрасне шукання визнання з боку інших власній значності і зре-лости за відсутності можливості цього добитися реальними сред-ствами-все це спонукає хлопцеві ставити собі явно недостижи-мые цілі, бажати більшого, ніж він може добитися, і надає його міміці і жестам характер манірності і ходульної, а усьому об-лику- відтінок пихатості і театральності" *.

За даними Г. Штутта (1967), шкільні прогули, втечі, бро-дяжничество відзначалися у 0,5% школярів Гамбурга у віці 8-16 років (в основному в 13-14 років). Цей синдром серед безнадзор-ных дітей по своїй частоті йде безпосередньо за крадійством (56,6 % хлопчиків і 34,4 % дівчаток серед вихованців дитячих притулків). Звільнення від залежності і підлеглості (реакція емансипації) проявляється в ігноруванні педагогічного авто-ритета, прагненні вивільнятися з-під контролю сім'ї і учите-ля, що нерідко призводить до втечі з будинку. У 1970 р. в США убе-жало з сімей і інтернатів більше 600 тис. підлітків.

Прагнення до самостійності в пубертатному періоді і не-терпимость до опіки нерідко супроводжуються конфліктами в сім'ї, школі і з товаришами. Якщо батьки і педагоги не враховують того, що період статевого дозрівання у дитини має дисгармонійна течія, то він стає грубим, неслухняним, озлобленим і зухвалим. У цьому стані у нього можуть виникнути вибух за типом короткого замикання, агресивний стан із спробами до самогубства, він може втекти з будинку.

Причини самогубств в дитячому, підлітковому і юнацькому віці не завжди легко з'ясувати, але слід констатувати, що це явище протиприродне. Зважитися на такий вчинок може тільки та дитина, яка внаслідок цілого ряду обстоя-тельств поставлена в надзвичайно складне і суперечливе усло-вия існування. Відповідальність за такий вчинок лежить на сім'ї, школі і лікувальній установі. Серед можливих причин і мотивів самогубств у дітей шкільного віку певну роль грають гострі психічні захворювання, неурівноваженість, обумовлена віковими критичними періодами розвитку, надмірно ускладнена життєва ситуація, депресії з последу-ющими вибухами типу короткого замикання, почуття ненависті і провини, бажання помститися батькам, педагогам, товаришам і дру-гие чинники.

Утрирувана і дисгармонійна течія другого і третього кри-тических періодів розвитку може сприяти фіксації под-ростка на надмірному честолюбстві, непомірному домаганні, відособленості, розчаруванні з наступним порушенням пове-дения, аж до замаху на самогубство. Сприяють цьому також постійні або епізодичні гострі травмуючі ситуа-ции, осуду з боку улюбленого учителя, матері або батька. Не менше значення мають відчайдушні вчинки у зв'язку з эроти-ческими і іншими переживаннями, що ведуть до прагнення пока-рать себе або шляхом самогубства помститися іншим. Батькам і педагогам треба бути в цьому відношенні дуже уважними. Педагогічні, по суті психотерапевтичні, зусилля мають бути спрямовані на корекцію поведінки дитини і навіювання йому інших уявлень про нього самого і його дії. Далеко не в усіх випадках ми знаємо, в чому полягає складний внутрішній світ школяра, які проблеми його хвилюють. У буржуазній литерату-ре, прославляючій американський спосіб життя, доводиться сталки-ваться і із заклопотаністю неблагополучним положенням з амери-канской молоддю. Американський соціолог Э. Шур пише із цього приводу наступне: "Американське суспільство злочинне, по-скольку воно є суспільством нерівноправних, воно бере участь в масових насилиях за кордоном, в наших культурних цінностях є елементи, що породжують злочинність. Американське суспільство злочинне, оскільки воно "створило" додаткові преступле-ния" *. В США серед усіх осіб, заарештованих за серйозні преступ-ления, 49 % складали підлітки до 18-річного віку. У 70-х роках на 100 тис. населення у ФРН доводилося - 35, Японії - 25,

Австрії і Данії - 23, Швейцарії - 17, Франции- 16 випадків самогубств.

Самогубствами підлітків нерідко є гостро, імпульсивно виникаючу соціальну патопсихологічну дезадаптацію, обумовлену впливом екзогенних і ендогенних чинників. За даними радянського психіатра Д. Д. Федотова і співавт. (1978)що аналізували 86 випадків суїциїдальних спроб у осіб ■ віці від 9 до 18 років, причини їх були самими разнообразны-ми. Але головна роль в здійсненні цих спроб належала психопатичній спадковій обтяженій, ендокринному пері-будівництві з дисгармонією психофізичного розвитку, психічним травмам, сімейним конфліктам, несправедливому жорстокому на-казанию і образі, витікаючій від батьків та ін.

Патологічні реакції в третьому віковому критичному Періоді проявляються підвищеною дратівливістю, неустойчи-иостью настрої, прагненням вирішувати "життєві проблеми". Психічна травматизация, несприятливі умови микросоци-альной середовища ще більше ускладнюють процеси перебудови орга-низма дитини в пубертатному періоді.